Я був запрошений. Буває і мене В сто років раз куди не будь запросять Та не додому, так , в кафе (Там де замовиш, і тобі приносять). Життя іде, хтось «вижив», хтось помер Хтось обійма посаду і ленд крузєр, А я ніхто, як кажуть се тепер - Школота, ніщєброд, невдаха, лузєр. Тому, логічно, більшості бридкий Залишилися спогади й минуле Розмов нема, зосталися думки І Інтернет, де кожен своє туле І я тулив - анкети, сайти, нік Списалися, домовились зустрітись «Привіт з минулого»...
Читати далі...