Четыре месяца зимы Бессонниц чёрно-белой масти Во власти холода и тьмы У одиночества во власти. Четыре года без весны Весны твоей волшебный танец Волшебный сон, о эти сны, Руки твоей протуберанец… Четыре века без огня Холодным светом обмануться Терзает свет, в ночи маня, И невозможность прикоснуться. И на четыре стороны Одна лишь бездна звёздной ночи И жалкий свет моей луны Среди квадриллионов прочих.

Живуть (хоч і не довго) дураки Що вірять в красоту і справедливість Глумляться з дураків не дураки Їх доброта вважають – боязливість. Не бачать вигоду - оце так дураки Немеркантильні – певно ж ідіоти Не вміють кумуватись – селюки Слинява слабкість їхні ті чесноти. Куди не глянь – кругом не дураки Зароблять гроші, славу і посаду Доцільні кроки, підлості стрибки Залишать дураків усіх позаду. І вчитимуть ледащих неборак Мов і вони лукаві - та ж невдатні А я пишу – Хай...

Читати далі...

Ничего не происходит Жаль вот только – жизнь проходит Жалко только что меня Нет ни часом, ни секундой В распорядке Вашем дня.

З тих пір як жив - пройшли роки Ще не десятиріччя Колишнім пасіям палким Бридке моє узбіччя. В усі часи одне і те Одне й те саме блядство Кохання квітка не цвіте Без слави і багатства.

Немає більше України Проговорили, пропили Гули Майдани: «Не козли ми!» Та мабуть все таки ж - козли. П’ють патріоти-кар’єристи Шампанське скочивши з трибун, А ми розбрелись мов туристи На язиках яких тіпун. Ті що просрали Батьківщину Цінують свій авторитет І люблять в дупу Україну Та нас, за наш менталітет. Покращить (бо «нема ж різниці») Життя професор-книголюб Штани скидай, розсунь сідниці Братки беруть усіх у шлюб.

Тарас Григорович Шевченко Все робить згідно розпорядку Лягає спати він раненько О шостій – робить фіззарядку. Ні пива він не п’є, ні кави На цигарки не ма й хвилинку Вірша напише – робить вправи Поему – нудить шведську стінку. Тарас Григорович Шевченко Лауреат державних премій І влада й слава – рідна ненька Такий собі - сучасний геній.

Big Bang відбувся через нас Тринадцять міліардів років Земля і космос обертас Чекають наших кроків. Час, простір – суть лише об’єм, Лаштунки для кохання А замість ми їмо і п’єм Тамуємо бажання. Тепер провалюється світ В цю прірву поміж нами І риє місяць чорний кріт Під чорними зірками.

От стен луной очерченный карниз Над бездною ночного небосвода Окно открыто, для прогулки вниз Свобода. В чём тайный смысл, зачем и почему? Чудно устроил Бог, или природа Из тьмы прийти и уходить во тьму Свобода. Любовь, любви так мало на земле И равно для красавца и урода Любить…в окно прогулки при луне Свобода.

Умны евреи? Эта тема Старинна как и вечный жид Жаль неуместна здесь поэма (И время к праздникам бежит) Как сделать рубль из копейки? Не так уж это и хитро Достаточно спросить скамейки От Гепы, в харьковском метро. [Приєднана картинка] [Приєднана картинка]

Хвала богам, спасибо мне Я въехал в новую квартиру Стою в распахнутом окне И глупо улыбаюсь миру. Внизу прохожие спешат, Меня в окне не замечая Куда смотрю, чему я рад В безмерном счастье утопая. Слышны вдали колокола Звенят во славу новосёла, Блестят на солнце купола Чернеют крыши, садик, школа. Отныне мне над этим всем Под облаками возвышаться Не вечно, так, пока совсем Придётся «вниз» переселяться.