«Смерть – це як пересісти з однієї машини в іншу»

Це слова людини, яка вміладо нестями кохати жінку, до нестями бути закоханим у свою справу, помилявся, алей вмів відповідати за свої помилки і головне – виправляти їх.

Він ненавидів насилля, не визнававстереотипів, примусу і будь-яких меж. Це – Джон Леннон, душа і серцеліверпульської четвірки, чотирьох хлопців, які назвали себе «The Beatles» і перевернули світ. Якимчином підліткам з англійського промислового міста вдалося змінити культурні,музичні, естетичні уявлення людства зразка двадцятого століття? Чому молодьшаленіла не лише і не тільки від їхньої музики, а й головне – відсвітосприймання, яке вони виголошували відкрито? І чому пацифіста, бунтівникаЛеннона, який висловлював типово «ліві» погляди, так ненавиділи ідеологи і СРСР,і ФБР? Над цими питаннями дослідники досі б’ються.

У анкеті у 1963 році Джоннаписав, що він у шоу-бізнесі із двадцяти років. Та починалося все набагатораніше.

Його мати, Джулія окрімпершого імені дала Джонові й друге – Уінстон, на честь тодішньогопрем’єр-міністра Великобританії Черчілля. Батько Джона – Фред служив на торговому судні і дома майже не бував. Віннадовго зник, легковажна Джулія стала підробляти танцівницею і, знайшовши собііншого чоловіка, віддала Джона на виховання бездітній сестрі Мімі. Колихлопчику було чотири роки, батько все ж з’явився,та Джулія не вибачила йому свого  злидарювання і зажадала розлучення. Врезультаті п’ятирічний хлопчик мав вирішувати, з ким хоче залишитися – з таткомчи мамою? А дорослі все лаялись: мати з батьком, батько з коханцем матері ймати – з тіткою. Можливо, саме відтоді Джон навчився не визнавати жоднихавторитетів? Зрештою, хлопчик залишається з тіткою. І все життя дуже любитимесвою маму, а коли вона загине в автокатастрофі, Джон, якому тоді було 18, малоне збожеволіє від горя.

А поки що сувора Мімі недавала спуску племінникові і той намагався знайти втіху у єдино доступному длянього чоловічому товаристві – дядька Джорджа.  

Джон з дитинства бувкороткозорим і страждав на дислексію. Це коли людина плутає місцями букви всловах.

«Я швидко забув батька,ніби він помер, та іноді зустрічався з матір’ю і любов до неї ніколи неполишала мене». Малий часто залишався удома один. Сидів перед дзеркалом і часомзабував, вдивляючись у його глибину, де він, що він. Тому, коли прочитав книжкуЛьюіса Керолла «Аліса у задзеркаллі», був вражений…

У чотири роки його віддалидо найближчої початкової школи. Хлопчик співав у шкільному хорі і навітьсамотужки намагався випускати ілюстрований журнал. Однак ніхто на йогоздібності не зважав. А той уже з десяти років визнав себе за генія. «Невже небачили, що я найрозумніший у школі?» - дивувався він. І малолітній геній зібравнавколо себе декількох шибайголів. Ця компанія стала справжньою карою длявчителів і сусідів. Проте тітка не вірила у розповіді про те, що її племінниквикаблучував разом з друзяками по всій окрузі. Вона до нестями любила йідеалізувала хлопця, влаштовувала тричі на рік для нього дитячі свята. А Джонтак і не став навіть посереднім учнем, єдині предмети, які його цікавили –малювання й англійська мова і література, з них він робив чималі успіхи, томупо закінченню школи директор пожалів хулігана і дав рекомендацію до художньогоколеджу.

Щоранку Джон виходив здому у пристойному костюмі, як і належить студентові. Проте цей імідж доживавлише до найближчої зупинки, на якій оторва… знімав штани. Під ними виявлялисявузькі джинси і замість лекцій юнак прямував на зустріч з своїми друзями,такими ж молодими музикантами, в тому числі – із Полом Маккартні. Джон спочаткуграв на банджо й Маккарні підкорив його вмінням грати на гітарі. Пол почаввчити свого нового друга, і власне, з цього й почалося… Коли Джон вперше почуврок-н-рол у виконанні Елвіса Преслі, одразу визначився, чим займатиметься всежиття. Він захопився стилем, що не визнавав ніяких обмежень та перешкод.

Компанія молодих хлопцівпиячила, ув’язувалася у бійки, але мала головне – ідеологію Джона, який прагнувбудь-що досягти успіху і вірив у свою винятковість. Тому хлопці шукали себе,свій стиль, засіб, яким могли б висловитися. І вчились – грати, писати музику,співати. У них не було зразків, вони нікого не наслідували і цим «висадили»шоу-бізнес.

А далі було все –багатотисячні шаленіючі натовпи фанатів, турне за океан, світове визнання,зйомки в кіно, книги, інтерв’ю, епатажі і скандали, дівчата, сварки, наркотикиі музика, концерти, концерти… Джон сам себе призначив лідером і тому не мігприпустити, щоб хтось його випередив у жодній з перерахованих позицій. Але.Коли після спільного кількарічного наркотичного угару із своєю дружиною ЙокоОно він вирішив обрати засіб подолати згубну залежність, йому не хотілосязробити цей крок ще одним приводом для верещання жовтої преси. Тому обравнайжорсткішу методу – так звану «холодну індичку» - коли наркоман зачиняєтьсяна тривалий термін удома, де окрім холодної води немає нічого. До слова, такийзасіб витримують не всі, він взагалі може призвести до смертельного результату.А йому вдалося. Чим і довів: нічого неможливого для людини немає, у якій бипрірві та не опинилася.

Згодом він створить «Imagine»,«Give Peace a Chance», виведе на сцену таких зірок якЕлтон Джон, Ерік Клептон. А коли народиться другий син Шон, на п’ять роківприсвятить себе малому. Він розраховував прожити ще років сорок. Але так ізалишиться сорокарічним мрійником, який прагнув, щоб його зрозумів увесь світ.

«Життя – це те, щовідбувається із тобою, поки ти будуєш інші плани». Й справді так. Найбільше вінне любив бовдурів і хотів стати багатим і знаменитим. І цьому ніхто не зміг завадити.