Тим, хто мріє про совок

Пропоную цікаву публікацію однієї з колег:

Очима молоді

ЯКІЙ МАМІ ЛЕГШЕ?

Сучасна матір VS радянська

Кожен із нас неодноразово в житті зіштовхувався з фразою: «Тепер що! От у радянські часи…». Я слухаю «радянські історії» щоразу, коли приїжджаю до батьків чоловіка. Свекор постійно розповідає, як би добре було повернути колишні часи. Та чи справді це так? Давайте порівняємо побутове життя мами сучасної і радянської.

1. Декретна відпустка

Якщо сучасній мамі пощастило влаштуватись офіційно на роботу, вона має право піти у декретну відпустку вже на тридцятому тижні вагітності. Через місяць після народження дитини оформляє відпустку по догляду за дитиною на три роки (можна й на шість, але в такому випадку до стажу роботи будуть зараховуватися лише перші три). За радянських часів таку відпустку давали на 56 днів до, і стільки ж – після пологів. Наші мами виходили на роботу, коли дітям виповнювався рік. За розповідями свекрухи, існували навіть ясла для діток, яких віддавали ще в шестимісячному віці. А деякі жінки виходили на роботу, залишаючи місячного малюка на старших дітей.

2. Пологи

Після розповідей, як народжували двадцять років тому, дивуюсь, як узагалі мами наважувалися на такий подвиг удруге. Ультразвукової діагностики не робили, неможливо було визначити, чи потрібен кесарів розтин. Часто жінки годинами мучилися, аби їм терміново призначили операцію. Та навіть якщо пологи проходили без ускладнень, треба було пережити «квач із йодом», льодяну грілку на животі, а потім перебувати в палаті по п’ять-сім чоловік.

Сьогодні практично кожна третя сім’я домовляється з лікарем, який і буде приймати пологи. Все частіше сучасні матусі бажають народжувати разом із татусями. Для полегшення болю їм роблять епідуральну анестезію, при необхідності завчасно готують до кесаревого розтину. «Я дуже задоволена, що до операції ми готувалися заздалегідь. Моє маля лежало ніжками донизу, навіть не попою. Крім того, воно було обмотане пуповиною тричі навколо шиї і стільки ж разів – навколо ніг. Невідомо, чи змогли б урятувати дитину, якби я народжувала самостійно», – розповідає Оксана.

Найголовніше – з перших хвилин життя малюк постійно знаходиться з мамою. Сучасні татусі не кричать під пологовим будинком: «Ну хто там? На кого схожий?», а можуть спокійно підтримати дружину й малюка в палаті. Навіть перебування в лікарні сьогодні триває три-п’ять днів, а не десять, як раніше. Після виписки батьки прекрасно знають, що потрібно робити з дитиною: як годувати, переповивати, одягати, доглядати. Цьому набагато легше навчитися, коли поблизу медперсонал, адже запитання постають уже в перші години життя малюка. Наші батьки, коли приносили додому свого первістка, довго ходили навколо нього, не знаючи, як підступитися. І не дивно: тоді мамам приносили дітей туго замотаними у пелюшки раз на три години, «щоби погодувати».

3. Догляд за дитиною

Коли моя свекруха вперше побачила, як я справляюся з донькою, сказала: «Мені здається, що вже з першою дитиною ти краще знаєш, що з нею робити, як знала я, маючи трьох». А як готувалися наші батьки до поповнення? Слухали поради мам і бабусь. У перші дні додому приходила медсестра, тоді щось і підказувала. Такого об’єму інформації про виховання і догляд за дітьми, який існує сьогодні, в ті часи просто не було. Сьогодні кожна мама ще вагітною перечитала мінімум три методики по догляду, а про інтернет і годі казати. Тільки виникає питання – відкриваються кілька форумів – і ось поради таких самих матусь, бабусь, педіатрів, психологів. Вибір за вами!

4. Соціальна допомога

Ще тридцять років тому наші батьки платили податок за бездітність. З юнаків, яким виповнилося 18 років, знімали 8 % від зарплати за те, що вони не мають дітей (жінкам цей податок відмінили в 1959 році). Жінки отримували декретні «від роботи» плюс одноразову допомогу в розмірі 50 руб. (до 1981 року – 30 руб.), за кожну наступну дитину – 100 руб. Малозабезпечені сім’ї й одинокі матері, як і тепер, не дуже захищені.

А що ми маємо сьогодні? Нині мама отримує декретні виплати на роботі плюс соціальну допомогу від держави. При народженні першої дитини вона становить12240 грн (4800 грн – одноразово, по 620 грн – щомісячно протягом 12 місяців). Після народження другої дитини – 25 000 грн (4840 грн – одноразово, по 840 – щомісяця протягом 24 місяців). На третю й наступну дитину – 50 000 грн (5000 грн – одноразово, 1250 – щомісячно протягом 36 місяців). Погоджуся, цих виплат не вистачить, аби прогодувати малюка, проте все ж допомога. Це краще, ніж нічого.

Ми не беремо зараз досвід розвинутих країн, лише порівнюємо теперішній і радянський часи.

5. Покупка необхідних речей

Коляски, ліжечка, велосипедики в СРСР частіше за все передавали від одного малюка іншому або їх брали напрокат у знайомих. Мені батьки купили ліжечко, але потім ним користувалися ще восьмеро дітей друзів, знайомих, колег по роботі. А одяг… Чи могла ваша мама уявити, що на тримісячного малюка можна одягнути джинси і кросівки? Перші місяці жінки сповивали дітей, бо важко було взагалі знайти одяг. Повзунки, кофтинки, чепчики були надзвичайним дефіцитом, який можна було придбати лише «по великому блату». Особливо щастило тим, чиї знайомі працювали в магазинах. Найвинахідливіші одяг дітям шили або в’язали. Так і тканину, і нитки придбати було проблематично, про вибір навіть мова не йшла – брали те, що є. «Спочатку це був мій светр, потім ти і твоя сестричка ходили в кофтинках із цих ниток, а тоді я перев’язала їх на кофту бабусі», – розповідала мама. Так… Фантазії наших матусь можна тільки позаздрити.

Сучасні жінки заздалегідь придивляються речі для малюка. У магазинах можна вибрати необхідні речі, а забрати їх – після народження, бо матусі забобонні – продавці це розуміють. Вибір – шикарний. Для дітей є все. Крім того, кожного сезону в магазинах влаштовуються розпродажі, де можна купити якісні речі значно дешевше.

6. Підгузки

Це, певно, один із найкращих винаходів людства. Мамин помічник № 1! Можливо, занадто пафосно, проте погодьтесь, яка це економія часу і грошей (якщо порахувати зіпсовані дивани, килим і т. ін.). Сучасні матусі навіть і уявити собі не можуть життя без підгузків. Як мінімум, ними користуються під час прогулянки і сну. Максимум – знімають один і відразу надягають інший. Власне, підгузки й позбавили нас щоденного прання пелюшок і повзунів. До чого лише не додумувалися радянські матері – марля, байкова пелюшка, самостійно пошиті з клейонки трусики – все це хоча б для того, аби винести малюка на двір. Прогулянки, походи до лікарні чи в гості обов’язково супроводжувалися цілим пакетом пелюшок і змінного одягу. А потім усе це потрібно було прати.

7. Прання

«А що там тобі прати? Закинула в машинку – і все. Ось у мене за день стільки одягу й пелюшок збиралося! І все ми прали руками», – говорить мені свекруха. Дійсно, за тих часів це був справжній обряд. Прали чомусь татусі, до того ж робили це після того, як утомлені приходили з роботи. Пральні машинки на зразок «Малютки» були мрією. Але й маючи таке диво техніки, доводилося полоскати руками. Чесно кажучи, навіть не уявляю, як би цим займався мій чоловік.

8. Купування продуктів

Що робить сучасна мама, коли потрібно заповнити холодильник продуктами? Є кілька варіантів: дає «список» татусеві або ж садить малюка в коляску і вирушає до супермаркету. Далі не продовжую… Що робили наші мами? Подвиг… Аби купити необхідні продукти, потрібно було вистояти не в одній черзі. Адже хліб, ковбаса, молочні продукти, овочі – це вже чотири черги. Нагадаю, що й ці товари були величезним дефіцитом. Тож не факт, що купиш необхідне. Не кожна мама наважувалася брати з собою дитину. Спробуйте тепер уявити, як можна стояти в довжелезних чергах, знаючи, що малюк удома на самоті? І після всіх баталій потрібно було прийти додому і приготувати їжу.

9. Іграшки, розваги

Звичайно, сьогодні існує величезний вибір іграшок. Його не порівняти з тим, колишнім. Та мені здається, що «ті» іграшки більше розвивали фантазію. Я принципово не купую дворічній доньці іграшок, де натиснувши на кнопку, слухатимеш музику. Та й вона скоріше візьметься складати кубики, пазли чи мозаїку, ніж носитиметься з лялькою, котра постійно повторює: «Привіт, мене звати Даша. Я буду твоєю сестричкою!». Коли ми приїжджаємо до бабусі, моїми ляльками доня грається з більшим задоволенням, ніж своїми. В чому секрет?

Нещодавно ми гуляли парком у Сімферополі. Там є безліч розваг для дітей. Ми побували на всіх гойдалках. Найбільше сподобалося кататись на «тій, колишній» каруселі зі слониками й жирафами під звуки пісні «От улыбки станет всем светлей…». Ви можете зараз наспівати хоча б одну сучасну дитячу пісеньку? Особисто я «користуюся» ще тими, які співала мені мама. Які мультфільми ви швидше за все показуватимете дитині: «Том і Джері» чи «Капітошку»? Виходячи з цього, часи нашого дитинства виграють із величезним розривом. Сьогодні неабиякою популярністю користуються мультфільми, котрі пропагують насилля або в кращому випадку містять «тупі приколи». Благо, що ми можемо показувати своїм дітям мультфільми ще з радянського архіву. Й останні кілька років російські виробники почали радувати нас своїми новинками.

10. Житло

Мабуть, одна з найглобальніших проблем молодої сім’ї. Для більшості таких родин окрема квартира – чи не найзаповітніша мрія. Багато хто продовжує жити з батьками, інші орендують. В обох випадках є як плюси, так і мінуси.

За радянських часів молодий спеціаліст, як правило, отримував житло.  Але найчастіше це було місце у гуртожитку.

Таких пунктів далеко не десять, а значно більше. Вважаю, що їх достатньо для того, аби зрозуміти, що сучасній мамі значно легше в побуті, ніж колись радянській. Ми можемо лише захоплюватися мужністю наших мам, які, живучи за таких умов,  наважувалися народжувати по двоє, а то й троє дітей. Зауважте: вони не жалілися, що їм дуже важко. Мами стверджують, що тоді були впевнені в завтрашньому дні, вірили в краще майбутнє.

Ірина ЦАРУК