Генеральне прибирання військового аеродрому

Один з найбільших військових аеродромів України, що знаходиться у Івано-Франківську зіткнувся з несподіваною проблемою. Специфічні погодні умови у купі з особливостями місцевості спровокували активний ріст  чагарників.  Раніше цю проблему вирішували авіатори, що вручну очищали та підтримували порядок на площі летовища. Та з початком АТО нарешті розпочались активні польоти. І утримувати в порядку понад 500 гектарів землі стало важко. Адже чистка аеродрому важка фізична праця. Тому авіатори звернулись  до директора відокремленого підрозділу «Західна електроенергетична система» ДП НЕК «Укренерго» у Львові Ярослава Данилюка.

   Справа в тому, що енергетики мають трактор-кущоріз, за допомогою якого розчищають просіки під повітряними високовольтними лініями. У компанії з розумінням поставились до потреб військових та виділили кущоріз разом із водієм. Вартість експлуатації техніки оцінюється у 2,5 мільйона гривень. На Західній Україні подібних кущорізів лише кілька одиниць. Італійське приладдя дозволяє рубати кущі і дерева діаметром стовбура до 300 мм. Усе це тут же перемелюється на мульчу. Ширина проходу становить 2,4 метри.

  За порівняно короткий термін часу було виконано значні об’єми роботи.

-         Ми вдячні енергетикам за таку допомогу, - наголосив командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення підполковник Олександр Мосорюк. – Адже це дозволило нам значно збільшити безпеку польотів, та впевненіше «ставити на крило» молодих льотчиків.

Тарас Грень.

Бійці на передових лініях оборони Маріуполя забезпечені аптечками на сто відсотків

Перевірено особисто.

Передова лінія оборони Маріуполя. Кілометри виритих рубежів, вогневі позиції, техніка, зброя а головне люди. Останнім часом в засобах масової інформації мусувалась тема про забезпечення особового складу аптечками першої медичної допомоги. Говорилось різне. Представники Міністерства оборони України казали про прогрес в забезпеченні, а їх опоненти змальовували досить негативну картину. Власне тому я і вирішив будучи на передових позиціях поблизу селища Широкіно поцікавитись у самих бійців, які аптечки вони мають, якої комплектації, чи вміють користуватись тими засобами які є в аптечці. Скажу відразу, що не в дусі морпіхів скаржитись, або обманювати. А у морпіхів, що стоять на передових і тому більше. До мого питання про аптечки вони поставились дуже сумлінно. Адже це той комплект медикаментів, який врятує життя кожного з них. Тому хлопці показали що в них є медичних підсумках. А про ситуацію з медичним забезпеченням мені розповів медик підрозділу Орест. Він також виніс і показав  мені медичний рюкзак, з яким він знаходиться на полі бою. Та додаткову аптечку, яка знаходиться у підрозділі, і забезпечує поточну потребу в ліках.

  За словами військового медика підрозділи, які знаходяться на передових позиціях НА СТО ВІДСОТКІВ ЗАБЕЗПЕЧЕНІ СУЧАСНИМИ АПТЕЧКАМИ ПЕРШОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ!

-         Так, нам довелось добряче попсувати нерви різним чиновникам, понаписувати купу папірців, походити по кабінетах та приймальних, - розповів медик. – Але факт лишається фактом. Всі наші хлопці забезпечені медичними засобами повністю.

  Наприклад, кожен боєць має два джути. Один завжди на видному місці, інший в аптечці. А в самому медичному підсумку є і бинти і гемостатики. Крім того аптечки доукомплектовані спеціальними ножицями, що дозволяють швидко зрізати одяг з пораненого не завдаючи йому травм.

-         Інше питання чи вміють бійці користуватись всіма цими засобами, - продовжив медик. – Та користуючись тишею, ми організували курси першої мед допомоги. Принаймні намагаємось підготувати людей, щоб вони не розгубились у відповідальний момент. І до автоматизму запам’ятали алгоритм дій.

Разом з тим Орест попросив всіх не купувати «целокс» в порошку, адже при неправильному розпечатуванні пакет (що цілком ймовірно в бойових умовах) цей порошок може потравити в дихальні шляхи і лише нашкодити людині.

Потрібно зауважити, що сам Орест не є медиком за фахом. Після мобілізації він погодився пройти спеціальні курси у Вінниці. Протягом певного часу з 9 ранку до 19 вечора лише з однією годинною перервою на обід. Інтенсивність підготовки звичайно велика, але це дозволило підготувати з простих людей добрих спеціалістів – фельдшерів.

-         Коли я йшов на це, то просто не розумів всієї відповідальності, - поділився Орест. – Тепер розумію всю важливість медика в бою. І чесно кажучи вдячний долі,що маю можливість рятувати людей.

До речі, за час перебування на передовій лінії Оресту вже довелось рятувати життя бійців. Хлопці потім, вже з госпіталів телефонують та пишуть смс з подяками людині, яка врятувала їм життя.

Тарас Грень.

Кістяк оборони Маріупольського плацдарму

Він прийшов в АТО ще з третьою хвилею мобілізації. Прийшов і залишився тут - на передових позиціях. За юний вік бойові побратими дали йому позивний «Малий». Більшість хлопців з його ротації вже давно демобілізувались. Та Малий разом з друзями залишився і підписав контракт. 

-         Ну от допустимо ми всі поїдемо до дому, і що тоді? – каже Малий. – Кого сюди пришлють? Та й навчити тих хлопців треба. Я і мої друзі прийшли добровільно. Ми знаємо куди ми прийшли і чого прийшли. І повернемось до дому лише з нашою перемогою.

  Більшість хлопців вже отримали статус «учасника бойових дій», і разом з тим відповідні пільги. За словами Малого вони вже привикли до постійної небезпеки. Власне такі солдати зараз складають основний кістяк оборони Маріупольського плацдарму. Їх висока професійна підготовка відшліфована бойовим досвідом. Сподіваємось, що з часом ці хлопці виберуть фах військового і поступлять у військові навчальні заклади та стануть стрижнем офіцерських кадрів новітніх Збройних Сил України.

Тарас Грень. 

Звичайна мужність

Вікторя Давидюк експерт-реставратор групи «Евакуація 200». Її робота відновлювати будь-які документи чи ознаки, які можуть розповісти про загиблу людину. Вона надзвичайно професійна, однак коли стала така потреба, Вікторія не вагаючись вирішила піти на фронт. Разом з колегами, вона виїжджає до місць боїв, перевіряє всі чутки про поховання та братські могили. Робота ця нелегка і дуже небезпечна. Адже місця битв нашпиговані вибухонебезпечними предметами. Та й з захисту у членів групи «евакуація 200» всього світловідбивний жилет, який добре видно у засоби спостереження. А працюють наші герої, як правило під прицілами ворожих снайперів.  Та вони ідуть на всі ризики, бо знають, що хлопців, навіть загиблих все ж таки чекають дома.

Тарас Грень.  

Маріуполь надійно захищений

 Широкіно. Передова лінія оборони Маріуполя. Викопані в повний зріст окопи. Бліндажі, обладнані вогневі позиції. Зараз цей напрямок в руках морських піхотинців.

-         Надійність мого бліндажа перевірена ворожими обстрілами, - розповів захисник Маріуполя Микола. – Коли точились бої,  поряд з нами розривались міни. Як бачите все гаразд.

Морські піхотинці, незважаючи на відносну тишу постійно спостерігають за ворожою стороною. Адже ворог проводить постійні передислокації та нарощує свою силу.

-         От наприклад вчора ми зафіксували звук танкового двигуна, - розповів морпіх з позивним Чубака. – Також вночі терористи проводять якісь стрільби з застосуванням зенітних установок. Однак, стріляють десь між собою. Що там відбувається,якісь їх місцеві розборки чи навчання нам не відомо. Та ми фіксуємо все.

Мешканцям Маріуполя, та всім Українцям морські піхотинці попросили передати, що передові позиції знаходяться в надійних руках. І будь-яка агресія буде припинена,і ворог зрозуміє хто справжній господар Донбасу.

Тарас Грень. 

Про чутки, трупи і міни

До управління військ антитерористичної операції, які обороняють місто Маріуполь поступив тривожний сигнал від волонтерів.

-         Одні люди, сказали на, що неподалік населеного пункту Широкіне в розбитій водогінній станції є масове поховання українських та російських солдат, - розповів волонтер на ім’я Миколай. – За їх словами близько 200 тіл було заміновано та скинуто в бетонні резервуари. До слова, нам часто розповідають подібні історії. Та кожного  разу ми намагаємось перевірити ці чутки. Тому звернулись і до керівництва силами АТО, і до різноманітних волонтерських організацій.

 Потрібно наголосити, що у Міністерстві Оборони України, штабі  військ АТО дуже уважно ставляться до таких сигналів. Адже, кожен випадок потрібно перевірити, бо нажаль ми поки що маємо героїв що пропали безвісти. Тому до цього сигналу поставились теж зі всією відповідальністю. В призначений час, до місця,яке вказали місцеві мешканці, прибули представники військово-цивільного співробітництва, волонтери, представники організації «Груз 200» а головне військові сапери. Справа в тому, що ця водогінна станція знаходиться неподалік смуги нашої оборони. А тут можливо все. В тому числі і мінування споруд та підходів.

  Першими до комплексу вирушила група саперів. Вистроївшись в спеціальний порядок, вони крок за кроком неспішно пішли по дорозі. Уважно вдивляючись в чагарник вони шукали можливі міни та розтяжки. Робота саперів на об’єкті зайняла кілька годин. Вони уважно обстежили всі приміщення та резервуари. Більша частина з них виявилась порожніми і засохлими. Там де в глибині колодязів була вода вони пройшли спеціальним щупом. На щастя, загиблих воїнів ніде не було. Так само не було мінування території. Все що знайшли сапери це десяток  мін, що не розірвавшись стирчали з землі, чимало гільз. Та решти від танкового боєкомплекту. Також, в одному з закутків, вони знайшли прапор з надписами «Донбас» та «Азов».  Тепер цей стяг перейде до військового історичного музею,що в Києві.

  За словами військових фахівців, найімовірніше тут колись була позиція танка. Її обстрілювали. Однак наші воїни мужньо стримували ворога.

-         Нам часто доводиться вислуховувати та реагувати на такі фейкові поховання солдат, - поділились представники організації «Груз 200». – Одного разу навіть зустрілись з чоловіком, який доглядав хрест під яким нібито був похований український солдат. І навіть розповідав про родину бійця, яка приїздила до поховання з Львова. Та цей добродій не міг згадати ім’я людей. Тому ми вирішили перевірити  це поховання. Виявилось що могили, а відповідно і бійця там не було… і таких історій в нас чимало.

  І хоч цього разу, чутки не виправдались, військовослужбовці наголошують, що там де раніше точились бої і надалі є чимало вибухонебезпечних предметів. Тому, якщо ви побачили,щось дивне, або якийсь снаряд чи гранату, ні в якому разі не підходити і торкатись таких речей. Обережно відійдіть від них і відразу телефоном повідомте на гарячу лінію АТО, чи міліцію. Знайте – від цього залежить ваше життя, і життя інших людей.

Тарас Грень.

Меч оборони Маріуполя

24 години на добу, сім днів на тиждень, проводять в навчанні піхотинці, які обороняють Маріупольський напрямок.

Хлопі постійно і наполегливо вчаться утримувати, та організовувати рубежі. Відбивати атаки та широкомасштабний наступ ворога.  Відпрацьовують взаємодію з сусідніми підрозділами, видами та родами військ. А ще вчаться влучно і точно стріляти зі всіх видів легкої та важкої стрілецької зброї.

  За словами командирів і самих хлопців, цей інтенсивний курс підготовки хоч і є важким, проте корисний. Адже саме в такою кропіткою щоденною працею заточується меч оборони Маріуполя, який при потребі дасть гідну відсіч підступним загарбникам.

Тарас Грень. 

Маріупольська «рапіра» швидка і влучна

Майже три тонни вбивчої сили, вогню та елегантності. Це потужна і грізна зброя, яка може вразити будь-яку ворожу броньовану машину. Знищити ворога навіть в добре обладнаних позиціях. Оборонці Маріуполя, користуючись затишшям на передових позиціях використовують кожен день для покращення своїх бойових навичок.

  Зокрема до активної фази навчань приступили протитанкісти. Всі підрозділи укомплектовані мобілізованими військовослужбовцями. Однак, вже за кілька місяців активних навчань вони демонструють навички професійних військових.

Тарас Грень.

Краса Маріуполя – за мир і Україну!

  Ще зовсім юна мешканка міста Маріуполь Ліза Філатова переможниця і лауреат багатьох конкурсів краси. Та незважаючи на свій молодий вік, ця прекрасна україночка має тверду громадянську позицію. Вона твердо вважає, що наша держава має бути цілісною і неподільною. Категорично не приймає сепаратиських ідей фейкової псевдо «новоросії».

-         Я і вся моя родина, ми безмежно вдячні українським воїнам, що захищають наш прекрасний Маріуполь, - зазначила Ліза Філатова. – Хочу вірити в те, що незабаром припиниться війна. А наша держава повернеться до своїх кордонів.

 Зараз Ліза вчиться у торговому технікумі. Своє навчання її вдається поєднувати з зйомками в українських серіалах. Але чим б вона не займалась, ця юна патріот України завжди гордо підкреслює що вона – УКРАЇНКА!

Тарас Грень. 

Капелан подає SOS

 Найщиріша молитва до бога завжди тоді коли від смерті до тебе всього один крок, або кілка колод бліндажного укриття, або коли чуєш короткий свист міни. Бути військовим капеланом справа не легка. Адже священики в бронежилетах і касках разом з хлопцями на передових ризикуючи власним життям намагаються врятувати душі наших бійців. Та час від часу допомога потрібна і нашим священикам. От наприклад військовий капелан ієрей Сергій Кравець. В АТО він не дуже довго але, намагається чесно і сумлінно виконувати свою душпастирську роботу.

 От наприклад в невеликій капличці, яка розташована у звичайному військовому наметі немає навіть найменшого Евхаристичного набору. Каплиця не є прибутковою, адже обслуговує виключно військових. Отже капелан ієрей Сергій Кравець звертається по допомогу до всіх небайдужих людей та волонтерів про допомогу в купівлі необхідного церковного приладдя. Адже навіть в польових умовах мають витримуватись певні норми і правила церковних канонів.

Тарас Грень.