У доброго господаря і кінь добрий

навіть якщо господар в однострої а “кінь” металевий

Розклад дня у воїнів 30 окремої механізованої бригади, що зараз перебувають на базі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ Збройних Сил України імені гетьмана Петра Сагайдачного, простий. Кожного дня, основна частина бійців висуваються до місць проведення тренувань, та бойових стрільб. Добовий наряд слідкує за порядком в таборі. А ремонтники готують та обслуговують свою бойову техніку. На знімках ви можете побачити, як це відбувається. Казати що робота в парку бойових машин “кипіть” - не казати нічого. Зовні він схожий на велетенський вулик, де все рухається заводиться, вивіряється. Кожен має і знає свій напрямок роботи.

• Так, зараз навколо тихо і по нам ніхто не стріляє, - розповів один з механіків. - Та це нічого не міняє. Кожна машина має бути готова до того, що за годину нас завантажать в ешелони і ми поїдемо вичистити нашу землю від новороської наволочі.

За словами “технарів” їм вистачає всього і запасних частин і мастил. А своєрідний “перекур” на навчання на полігоні вони використають для того щоб відновити та обслужити повністю всю бойову техніку, яка ще кілька тижнів тому захищала нашу землю від вторгнення.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

Непопулярна правда на популярну тему

Чомусь так повелось, що українці краще сприймають погані новини. Все, що розбилось, зірвалось, зламалось чи вкрали приймається на віру з перших же секунд. А от досягнення... Чомусь сприймаються відверто скептично з такою собі зверхністю на кшталт “все ви брешете”. Тому багатьом мій матеріал не сподобається. Так само як в багатьох викличе цілий шторм негативних емоцій. Я все це знаю, бо проходив подібне не раз. Однак. В тому що ви побачите на знімках, і прочитаєте далі немає ні краплини “показушності” чи постановки. Так все, що піде розмова далі - зроблено руками наших бійців. Але, робили вони це перш за все для себе. Отож.. говоримо про військовий побут в польових умовах.

Тридцята окрема механізована бригада завжди вирізнялась у Збройних Силах України своєю взірцевістю. Власне на базі цього потужного з'єднання завжди відбувались всі експерименти з розвитку ЗСУ, будь то нові однострої, чи система управління. Напевно через це і свідомість бійців бригади інша. Тим, хто буває на місці базового табору з'єднань, що виходять з АТО і потрапляють до міжнародного центру миротворчості та безпеки, що під Львовом, відразу кинеться в очі різниця у якості організації побуту і відпочинку бійців тридцятки та того з'єднання що були тут до того.

Що таке “поле”? Той, хто хоч раз був в польових умовах весною чи восени відповість — це болото. Жахлива, непрохідна, всепоглинаюча багнюка. Що поробиш, благодатна українська земля створена для рилі. Та в силу розв'язаної проти нашої держави війни, ми змушені кататись по ній гусенями не тракторів а потужних бойових машин. Напевно через це командування бригади знайшло можливості (не питайте де і як) привезти кількасот тон щебеню щоб засипати ВСЮ (!) територію де мали бути розгорнуті намети. І лише після цього було визначено місце кожного підрозділу. До речі, всі намети стоять краще ніж в зразковому німецькому таборі. Точно в лінієчку, мов шахматні клітини. Навколо кожного викопано дренаж, та створено систему водовідведення. Щоб уникнути “місива” від гусеней та коліс бойових машин. Парк з їх зберігання розташовано за кількасот метрів від табору. Так зручно і обслуговувати техніку і охороняти її. Бо до не ї і недалеко йти, і все на виду. В'їзд на територію наметового містечка суворо заборонений. Навіть генерали, що приїжджають сюди з перевірками ходять по базовому таборі пішки.

Отож зупинимось спочатку на самих наметах. Всі вони НОВЕСЕНЬКІ. Всі українського виробництва. Кожен має спеціальний другий шар укриття, щоб втримувати тепло. Звичайно у військових є певні питання до виробників стосовно якості виконання пошиву. Та цим нехай займаються експерти з тилових служб, що відповідають за подібні питання. Відповідно до розмірів, в кожному наметі є по одній або дві пічки-буржуйки. Як правило хлопці користуються тими, що привезли з собою з зони бойових дій. І це не через те що їм не дали військових. Ні! Військові є на складі, і кожен при потребі може взяти собі стандартну грубку. Справа в тому, що ті пічки, які стоять на нашому озброєнні вже давно морально застарілі. А ті, що зроблені людьми дозволяють і дрова висушити і обід зварити. Та разом з тим, думаю з часом проблема пічок вирішиться так само позитивно, як проблема з військовим взуттям. До речі, всі димарі захищені на верху заводськими металевими пластинами, що дозволяють по перше не пропалювати намет, а по друге краще тримати тепло. Підходжу до першого ліпшого намету. Перед його входом хлопчина майструє з планок якусь конструкцію.

• Це будуть двері у наш такий польовий дім, - пояснив він. - Справа в тому, що так краще зберігається тепло, та й взагалі затишніше, ніж стандартний вхід. До речі в нас майже всі так зробили.

І правда, якщо придивитись, то більша частина наметів вже має власні двері. Дошки і рейки лежать вільно за табором. Кожен охочий може підійти і взяти собі стільки матеріалу, скільки потрібно. Я попросив дозволу зайти в намет. Господар радо запросив мене в середину. На знімку ви можете побачити, яка чистота і порядок в середині. На землі лежать спеціальні дерев'яні піддони. Місце для пічки обладнано відповідно до протипожежних умов. Є стіл, та вішак на якому бійці сушать свою форму. В кутку розташована окрема етажерка для туалетного приладдя та запасу продуктів. Всі вікна намету скляні, цілі і щільно підігнані. І повірте, все це я побачив завітавши в табір у звичайний робочий день. Без будь-яких попереджень. Мимо волі в мене промайнула думка, що можливо я попав в якісь взірцевий намет, що знаходиться в першому ряді. Для чистоти експерименту проходжу до останнього ряду, іду в сторону від центрального входу. Про шляхи між наметами хочу сказати окремо. Адже це не просто доріжки. Це такий собі військовий “бродвей”. Уявіть доріжки між наметами вкриті дерев'яною бруківкою! В деяких місцях хлопці навіть зробили собі огорожу з переплетених штахет. Так. На все це було потрібно витратити власний час та сили. Та результат вартував того. Адже пересуваючись в таборі ти в жодному (!) місці не вступаєш в болото. Більш того, ті хто повертаються з навчань чи ремонту техніки першим ділом ідуть до діжки з водою щоб помити свої мешти.

Зупиняюсь перед невеличким наметом з надписом “увага в середині злий пес”. Вирішив таки ризикнути і зайти. Дійсно, в середині мене зустрів пес, але зовсім не злий. Виявилось, що в цьому наметі мешкають мінометники. Собаку звати Гільза, вона мешканка селища Луганське. На жаль під час російських обстрілів цього мирного українського селища, дім собаки було зруйновано і військові забрали її до себе. І тепер вона живе разом зі всіма бійцями як повноправний бойовий побратим.

• Побут??? А що побут, - щиро здивувались мінометники. - Так дивіться. Що нам ховати. Ви знаєте, справа побуту, це на 90 відсотків справа виховання і чистоплотності кожної людини. І лише на 10 відсотків контроль командирів. В армії що - служать діти ясельного віку, яким потрібно міняти памперси, чи витирати носи? Ні! В нас дай Боже мобілізовані є, які не те, що самі тати, а дехто навіть дідом встиг на війні стати. І якщо вони звикли в родині спати в брудних шкарпетках на ліжку, то причому тут армія? Питання до їх тата і мами, які не привчили власних чад до чистоти і порядку.

В цьому наметі мені хлопці також показали, як вони живуть і де тримають речі. А ще, я побачив в них в кутку стіл з комп'ютером. Виявилось, що таким чином вони вирішили собі провести інтернет для спілкування з рідними і близькими. Тут на навчанні це можна. Адже тут нічого таємного немає. А на стінах намету навіть розмістили свої знімки. Між іншим дуже відповідально і грамотно зроблено забезпечення базового табору електроенергією. Між рядами наметів встановлено електричні стовпи, які освітлюють територію вночі. В кожному наметі є електричне освітлення, та передбачені розетки щоб заряджати телефони, чи просто увімкнути телевізор. Все ізольовано, та виконано з вимогами міжнародних стандартів. Та й до протипожежної безпеки тут теж поставились відповідально. Крім стандартних протипожежних щитів, весь табір огороджено спеціальним ровом. Та й відповідальні за протипожежну безпеку військовослужбовці ретельно слідкують, щоб всі грубки були обладнані відповідним чином, а розпалений вогонь не лишався не контрольованим.

Також кілька слів про дрова. Їх тут достатньо. Просто потрібно не лінуватись а порізати та поколоти і принести у намет. Власне це хлопці і роблять під час чергувань у таборі. Спочатку запас складають при вході у спеціальному місці. А потім же заносять в середину. Щоб краще горіли складають на біля грубки. Є у хлопців і своя баня. Вона організована в одному з фургонів. А для того щоб митись теплою водою скажімо зранку, зроблені спеціальні намети біля яких стоять такі собі військові бойлери, що теж “працюють” на дровах. Щоранку днювальні наповнюють їх водою і розпалюють під ними вогонь, щоб з підйомом всі мали теплу воду.

Мою увагу притягнув фургон з червоним хрестом, що стояв неподалік табору. Виявилось, що це пересувний рентген кабінет з Львівського військового медичного центру західного регіону його обслуговують два медика рентгенотехнік пересувного кабінету прапорщик Володимир Потопило та фельдшер одного з підрозділів бригади молодший сержант Віта Капустинська.

- За допомогою цього обладнання ми проводимо безкоштовне флюорографічне обстеження всіх військовослужбовців, - розповів . - За півтора тижні ми прийняли близько півтори тисячі військовослужбовців. На щастя важких захворювань легенів не виявлено. Звичайно є хлопці з певними проблемами, яких ми відразу відправили на дообстеження у Львів. З цього боку ми, як військові медики маємо повне розуміння від командування бригадою.

Замість підсумку скажу, що я повністю погоджуюсь з мінометниками “тридцятки”. Адже набагато простіше сидіти і скиглити - “ в нас нема” чи “нам не дали”... Ніж спробувати знайти шляхи вирішення проблем. Інша справа коли стукаєш а ніхто не відчиняє. Та ці часи вже пішли у минуле. Як показує довід бійців та командирів тридцятої окремої механізованої бригади — більшість питань можна вирішити маючи бажання і волю до їх вирішення. Головне не бути байдужим перш за все до себе. І тоді буде вода в їдальні, сухо в наметах та тепло у ліжку.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

Гарний настрій для захисників України

просто неба в базовому таборі піхотинців відбувся концерт

Веселим, легким і святковим видався концерт, який організував для бійців 30 окремої механізованої бригади військовий капелан отець Тарас. Просто неба, перед наметами базового табору, музиканти з так званого “Музичного батальйону” розгорнули свою апаратуру. Планувалось, що артисти виконають кілька концертів для бійців, однак військова глядацько-слухацька аудиторія внесла свої корективи. Виявилось, що музику було добре чути не лише тим, хто відпочивав в наметах, чи займався облаштуванням табору, а також і тим хто обслуговував бойову техніку, яка знаходилась за кількасот метрів від імпровізованої сцени. Власне тому хлопці і попросили співаків залишатись на місці і дати один але тривалий концерт. Першим до мікрофону підійшов відомий співак характерник Богдан Дощ. Він виконав низку відомих українських народних та власних пісень. Далі музичну естафету підхопив військовослужбовець з батальйону Кульчицького Максим Перев’язко. Він заспівав знайомі кожному захиснику України бойові пісні. Не залишив байдужими слухачів і голос молодої талановитої співачки з Дрогобича Андріани Алексевич.

А далі трапилось те, чого ніхто не очікував. До артистів підійшов кремезний військовий. В його очах читалась і втома від пережитих боїв, і непохитна внутрішня сила духу. Виявилось, що він автор і виконавець пісень багато з яких написані коли він з бригадою перебував в зоні АТО. Співак з позивним Сем попросив дозволу виконати для бійців кілька пісень. Звичайно артисти радо погодились. Після цього до мікрофону підійшов боєць з позивним Медвідь, який виконав улюблені твори його батальйону. А розвеселив всіх бадьорою грою на гармоніці “Колька гармоніст”. А далі мікрофон перейшов знову до “бійців” “Музичного батальйону”.

Навіть вже коли звечоріло, хлопці не хотіли відпускати співаків. Просили продовжити концерт, який став для них гарним відпочинком.

• Я радий, що наш концерт став для оборонців України таким відпочинковою прадухою, - підсумував військовий капелан отець Тарас. - І це не страшно, що багато бійців не стояло перед артистами. Я знаю, що наші пісні слухали і в наметах, і в курилках, і ремонтуючи потужні самохідки. Головне, що ми досягли мети — створили гарний настрій тим, хто творить спокій і мир нам. І сподіваюсь, що незабаром ми знову повернемось в гості до цих мужніх солдат.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний

Медіа-центр Міністерства оборони України.

Про важливе в прямому ефірі “Галичини”

Офіцери Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України підполковники Вадим Бакай та Тарас Грень, а також виконуючий обв'язки заступника Івано-Франківського військового комісара по роботі з особовим складом підполковник Юрій Мухін взяли участь у прямому ефірі на Івано-Франківському обласному телебаченні “Галичина”. Розмова йшла про інформаційну безпеку держави, пропаганду та контрпропаганду набору на контрактну службу, досягнення і проблеми працівників військкомату стосовно проведення хвиль мобілізації.

• Я не даремно підібрала саме такий склад співрозмовників, - зазначила автор та ведуча програм,директор телебачення Юлія Юзьків. - Адже вже багато років поспіль на території нашої держави точиться неоголошена, але підступна інформаційна війна, яку розв'язали кремлівські агітатори та пропагандисти. Разом з ти не припиняються бойові дії на сході нашої держави. Отже захищати нашу незалежність потрібно і в тилу і на передових позиціях.

Майже годинна розмова виявилась цікавою і багатою на емоції. Чи не щохвилини до студії телефонували глядачі. Прикарпаців цікавило все, від того як можна підписати контракт на службу і де служитиме контрактник, до вимог назвати прізвище людини, що з початку незалежності знищувала Збройні Сили України.

• Хочу подякувати і керівництву і журналістам нашої обласної телекомпанії за чергову можливість поспілкуватись з глядачами, - сказав підполковник Юрій Мухін. - Ми неодноразово приймаємо участь в передачах телесюжетах. Завдяки такі співпраці вдається донести правду про військову службу до мешканців нашого регіону.

Андрій Бруківка.

Воєнна документалістика від військових журналістів

У Івано-Франківську відбулась презентація унікальної документальної збірки про воїнів АТО

У Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Івана Франка відбулась презентація другого видання книги “Вклоняємось доземно українському солдату”.

• Ця книга — продовження документальних розповідей, про людей, які зараз мужньо і віддано захищають нашу Батьківщину, - розповів заступник начальника регіонального медіа-центру підполковник Вадим Бакай. - В своєму роді це другий том військової документалістики. Тут зібрані доробки військових журналістів, які безпосередньо брали участь в АТО. Отже, всім, хто цікавиться подіями на ході дуже раджу перечитати це видання.

Книга видана у зручному для читача форматі і має кілька розділів. Зокрема в ній окремо виділена участь у захисті України жінок, та допомога як волонтерів, так і простих громадян України. Всі матеріали мають світлини з героями. А також окремо зроблені вклейки з кольорових фото альбомів. Завдяки цим фотографіям читач може побачити в яких умовах і як мужні патріоти України захищають нашу державу.

На презентації книги були присутні голови всіх бібліотек Прикарпаття. Від їх імені до військових звернулась директор Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Івана Франка Людмила Бабій.

• Я дуже дякую нашим військовим колегам за такий безцінний подарунок, - зазначила вона. - Зараз потрібно проводити цілеспрямовану компанію на виховання нашої прогресивної молоді. І такі правдиві а головне документальні книжки будуть дуже нам в нагоді. Адже вони є джерелом об'єктивної правди. Тому користуючись нагодою хотіла б звернутись до всіх, хто долучався у створенні цієї збірки не припиняти свою роботу.

Також Людмила Бабій висловила сподівання, що у військових буде можливість видати цю книгу більшим тиражем. Бо таке видання потребують не лише в бібліотеках, але й у школах та вузах. Україна має знати своїх героїв.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа центр

Міністерства оборони України.

Фото підполковника Вадима Бакая.

У Івано-Франківську відбулась відправка кандидатів на контрактну службу

У Івано-Франківському обласному військовому комісаріаті відбулась чергова відправка до навчальних центрів кандидатів на військову службу за контрактом.  84 прикарпатців було відібрано після ретельного професійно-психологічного відбору та медичного обстеження. Серед кандидатів 46 осіб раніше проходили військову, з них 15 брали участь у виконанні завдань в АТО. Приємно те, що представниці чарівної половини людства не стають осторонь захисту Батьківщини. Цього разу 10 дівчат виявили бажання одягнути військові однострої. Вони будуть проходити службу там, де потрібна особлива уважність та уміння тривалий час бути сконцентрованим на ретельній роботі.

  Особливістю цієї відправки стало те, що налаштувати майбутніх контрактників на військову службу прийшли психологи-волонтери центру психологічної допомоги учасникам АТО міста Івано-Франківська Наталія Чаплинська та Галина Герасимів.

-         З початку року 136 мешканців Франківщини вже підписали контракт на військову службу, - розповів військовий комісар Івано-Франківського обласного військового комісаріату полковник Володимир Ярмошук. – І кількість бажаючих стає дедалі більше.

Нагадаємо, що стати захисником Вітчизни стає дедалі легше. Для цього мешканцям Прикарпаття потрібно звернутись до обласного військкомату за адресою місто Івано-Франківськ вулиця Довженка -21. Для уточнення інформації також можна зателефонувати на «гаряч лінію» за номером 0673406851.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

“Дякую Тобі!” — Дрогобиччина вшанувала воїнів АТО

Вся щирість і теплота українського народу до своїх захисників була відчутна в грандіозному святі “Дякую Тобі!”, яке організували для бійців, що повернулись з АТО, активісти та мешканці міста Дрогобич, що на Львівщині. Концерт — подарунок захисникам України — відбувся за участі Дрогобицького державного музичного училища ім. Василя Барвінського, лідера гурту “Мері” Віктора Винника, артистів “Музичного батальйону” та дитячих художніх колективів району.

Основними організаторами дійства стали активісти місцевого волонтерського руху “Дрогобиччина SOS допомога армії”.

— На Дрогобиччині спочатку було багато розрізнених волонтерських рухів, які працювали окремо, — зазначив Микола Походжай координатор волонтерського руху. — Але виникла ідея створити координаційний майданчик щоб їх об’єднати. Першості нам було не потрібно, а потрібно було скоординувати наші дії, щоб ми могли ефективніше надавати допомогу, щоб кожен не робив одночасно подібну роботу. Багато волонтерів на це погодилися, часто збиралися на спільні наради. Ось так і було створено цей координаційний майданчик “Дрогобиччина SOS допомога армії”. Завдяки нашій спільній роботі з середини червня 2014 року ми вже відправили з Дрогобиччини в зону проведення АТО більше 400 тонн вантажу, 57 автомобілів. Зокрема, звідси ми відправили на схід близько 10 тонн вареників, які наліпили діти та дорослі. Якщо їх перерахувати на кількісні показники, то виходить близько 200 тисяч штук. Кожному варенику, люди які їх ліпили, передавали тепло душу. І коли ми приїжджали до наших бійців на передову, або спілкувалися із ними телефоном, то, напевно, найбільше згадувалися ці вареники, — розповів він.

При вході до Народного Дому міста гостей зустрічали дві бойові машини, БРДМ та розстріляна російськими бандформуваннями в зоні АТО військова санітарка. І дорослі і діти підходили та роздивлялись цю техніку. А військові щедро ділились зі всіма розповідями про те, як воювати “там” за допомогою таких бойових машин. Далі, в фойє Народного Дому запрошених вітали триметрові українці і україночки в національних костюмах. Секрет такого зросту простий — вихованці Дрогобицької акробатичної школи стояли на ходулях, і зазивали всіх грою на справжніх карпатських трембітах. А ще організатори свята зробили величезну фотовиставку, яка розповідала про подвиги громадян України на сході нашої держави.

— Ми використали фотографії, які нам дали дрогобиччани, що воювали в зоні АТО, — розповів військовий капелан отець Тарас. — А також ми звернулись по допомогу до наших бойових побратимів — військових журналістів. Разом ми змогли зробити от таку наочну розповідь про те, хто і як захищає нашу Батьківщину.

Також в фойє всіх військових пригощали чаєм, кавою та різноманітними смаколиками, які приготували вихованці Дрогобицького вищого професійного училища №19.

— У нашому професійному училищі, зокрема, учні здобувають фах кухаря-кондитера, — сказала старший майстер ВПУ №19 Оксана Олеярниик. — І коли почалися події на сході України учні, викладачі та майстри училища готували різні кулінарні вироби: пекли смаколики, ліпили вареники, готували тушену капусту, сушили буряки, робили борщові заправки та багато іншого, що можна було передати для воїнів АТО. Ми хочемо допомогти і знаємо, що на той час коли все почалось, держава не могла всім забезпечити армію, тому ми постійно надавали посильну допомогу воїнам АТО. Ми хочемо, щоб в Україні був мир та спокій.

Дійство розпочалося авторською піснею військовослужбовця 80 окремої аеромобільної бригади Богдана, який написав її перебуваючи у зоні конфлікту. Слова його пісні торкнулися кожного присутнього у великому залі Народного Дому. Далі із вітальним словом та Божою молитвою звернувся до громади Єпископ Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Преосвященний Владика Ярослав Приріз.

Упродовж наступних кількох годин на сцені виступали великі та маленькі артисти. Кожний номер зігрівав своїм душевним теплом присутніх учасників боїв за незалежність України. Особливо зворушливим моментом концерту стало вручення листівок з малюнками та букетів квітів присутнім учасникам АТО. На сцену вийшли маленькі школярі і рушили прямо в зал до шанованих захисників України, щоб їх привітати.

Після завершення концерту — подяки воїнам АТО від Дрогобиччини їх запросили на звану вечерю скуштувати традиційні козацькі страви: куліш та бограч. Біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці у місті Трускавці, де настоятелем отець Володимир Боднарчук за сприяння активістів-волонтерів Тараса Лужецького та Романа Мисишина було розгорнуто похідний намет та імпровізовану сцену. Гостей зустрічала патріотичними піснями співачка Леся Горова та інші виконавці, зокрема учасники АТО.

• Дуже приємно, що мене та моїх побратимів сьогодні запросили на це дійство вшанування учасників АТО і загалом військових Дрогобиччини, — поділився своїми враженнями заступник командира механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади по роботі з особовим складом майор Сергій Майдюк. — Дійсно молодці, гарно все зробили, гарний концерт, дуже подобається і хлопцям подобається, які приїхали разом зі мною. Підтримка вона завжди потрібна, якщо б не було підтримки простих людей, я вважаю, що в нас би нічого не вийшло у протистоянні агресії. Особливо нас надихає підтримка українських дітей. Я розповім такий випадок, який вже, можна сказати, став армійською легендою і вже широко переповідається. В одному з наших підрозділів підірвалася БМП і механік-водій побіг до неї, коли вона вже горіла, він не за речами побіг, він витягнув з палаючої бойової машини пакунок із дитячими малюнками. Ми його питаємо: “Куди ж ти біжиш? Зараз вже боєкомплект здетонує!” А він відповідає: “Це дитячі малюнки, це святе! Їх малювали діти для нас! Все решта — мотлох, а це Святе!”

Підполковник Вадим БАКАЙ,

підполковник Тарас ГРЕНЬ,

Регіональний медіа-центр МО України (м.Львів).

Закарпатці шанують воїнів АТО

         Більш ніж два роки війни. Два роки страждань та героїзму. Тисячі хвилин, мільйони секунд сподівань і очікувань. Війна зробила нас сильнішими. Вона зробила нас мудрішими. Виховала в нас терпимість до людської біди і ненависть до сепаратизму.

         Закарпатці, разом зі всією прогресивною Україною піднялись на боротьбу з проросійським режимом Януковича. І так само продовжили відвойовувати незалежність нашої держави під час російського вторгнення на Донбас. У столиці Закарпаття, мальовничому місті Ужгород, у самому центрі набережної Незалежності віднедавна встановлено  пам’ятник  загиблим воїнам. На ньому написано « Слава Українським воїнам – оборонцям України. Слава Україні! Героям слава!».

         Разом з тим, в органах місцевого самоврядування вирішили встановити цілий меморіальний комплекс на честь воїнів, що загинули в АТО захищаючи мир і спокій українців від кривавої кремлівської пошесті.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.

Закарпатці шанують воїнів АТО

         Більш ніж два роки війни. Два роки страждань та героїзму. Тисячі хвилин, мільйони секунд сподівань і очікувань. Війна зробила нас сильнішими. Вона зробила нас мудрішими. Виховала в нас терпимість до людської біди і ненависть до сепаратизму.

         Закарпатці, разом зі всією прогресивною Україною піднялись на боротьбу з проросійським режимом Януковича. І так само продовжили відвойовувати незалежність нашої держави під час російського вторгнення на Донбас. У столиці Закарпаття, мальовничому місті Ужгород, у самому центрі набережної Незалежності віднедавна встановлено  пам’ятник  загиблим воїнам. На ньому написано « Слава Українським воїнам – оборонцям України. Слава Україні! Героям слава!».

         Разом з тим, в органах місцевого самоврядування вирішили встановити цілий меморіальний комплекс на честь воїнів, що загинули в АТО захищаючи мир і спокій українців від кривавої кремлівської пошесті.

Підполковник Тарас Грень.

Західний регіональний медіа-центр

Міністерства оборони України.