Українці своїх не кидають!

Українці своїх не кидають!
  І це відчувають і воїни на передовій, і ті солдати, що втратили в боях своє здоров'я
   Сто дітлахів з Івано-Франківського міста Рогатин завітали до військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Тут вони дали великий гала-концерт для поранених воїнів та інших військовослужбовців, що проходять лікування та реабілітацію в цьому лікувальному закладі. Понад двадцять номерів - танці, пісні, гуморески веселили та змушували сумувати молодих людей, які через російську агресію опинились у інвалідних візках та лікарняних ліжках. Ну і що, що “гопак” та “аркан” довелось танцювати у невеличкому холі при вході до терапевтичного корпусу госпіталю, а переодягатись у яскраві сценічні костюми прямо в коридорі. Про те виступ дітей змогли побачити навіть ті хворі, які пересуваються на візках, або милицях. Почувши музику вони ліфтом спускались до входу у лікарняний корпус.
Сьогодні, на зустріч до наших мужніх героїв приїхали зразковий хореографічний колектив Опільчанка, танцювальний колектив Барвінок, режисерській відділ  , - розповіла Лілія Горинь. - Діти дуже старались передати ту наснагу та яскравість карпатського традиційного та сучасного танку. У вірші та співи вкладали більше ніж душу і серце. Бо всі розуміли, що перед нами наші герої, хлопці, про яких ми лише чули по телебаченню, та читали у бойових зведеннях. А тепер ці герої наші глядачі. І тому для них все має бути лише найкраще.
   Крім того, прикарпатські дитячі танцювальні колективи взяли шефство над трьома пораненими воїнами це: Олександр Козачок, Михайло Ляля та Андрій Мельник. І хоча ці хлопці не є мешканцями Прикарпаття а народились хто на Львівщині, хто на Рівненщині, Рогатинці справедливо розсудили, що держава в нас одна, а значить і герої, які її захищають від кривавого озвірілого східного сусіда теж - лише наші! Після концерту, делегація від дитячих колективів завітала в палати до своїх підшефних, де передали певні грошові суми, які зібрали мешканці Рогатина для лікування захисників, та паперові квіти, які діти виготовили для поранених під час уроків праці.
   Прощаючись і діти і поранені не приховували сліз. Надто сильними були емоції. Адже дитячі серця вони як чиста вода карпатських потічків. Можуть і прийняти на себе цілком дорослий біль, і полікувати.
  Підполковник Тарас Грень.
Західний регіональний медіа-центр
Міністерства оборони України.