Коли життя солдат вище за власне…

   Пройшов майже рік війни. І за весь цей час особисто я, ніяк не можу звикнути до того, що вільно чи невільно у таку брудну та важку справу, як збройний конфлікт часто втягнуті жінки, діти, літні люди. Якось логічним є те, що воювати мають чоловіки. Однак, зустрічаючи на передовій дівчат не можу зняти з себе якогось відчуття вини за те, що вони тут. Та наші Україночки в лиху, для всієї держави, годину демонструють просто еталони можності, героїзму та самовідданості.

От наприклад операційна медична сестра Оксана Тицька. Вона служить в одному з військових госпіталів, що зараз знаходиться на передовій. Маючи дві освіти юридичну і медичну, вона цілком могла знайти шляхи, щоб уникнути мобілізації. Та отримавши повістку, ця мужня дівчина відразу пішла до військового комісаріату.  І от зараз триває її вже друге відрядження в зону проведення АТО. Перший раз вона була на Мариупільському напрямку. Якраз в той час, коли адепти «новоросії» по звірячому почали обстрілювати як позиції наших військ, так і жилі квартали. За словами нашої героїні дуже важко було звикнути до каліцтв як воїнів, так і цивільних людей від залпів артилерії та систем залпового вогню колишнього братського народу. Так само не легко було перелаштуватись на зовсім інший тип операцій з видалення уламків російських снарядів та ракет, що потрапили в тіла українців. Однак всі військові медики Збройних Сил України  виконували свою роботу.

• Саме страшне в роботі військового медика – це не  надати вчасну допомогу пораненому, - знається Оксана. – Страшно коли на твоїх очах вмирають люди, які могли б ще жити і жити. Тому всі наші лікарі викладаються повністю, аби зберегти життя і врятувати наших бійців, що зазнали поранень.

  Зараз Оксану командири подали на заохочення орденом «Княгині Ольги». Сподіваємось, щ документи не загубляться в кабінетах тих, хто знає про війну лише з стрічок та повідомлень новин.

• Я не можу бути дома, коли іде війна за цілісність нашої держави, - підсумувала Оксана. – Адже зберегти країну для нащадків справа кожного з нас. А ще, користуючись нагодою, хочу звернутись до всіх лікарів, які підпадають під мобілізацію. Хочу попросити людей в білих халатах зрозуміти, що їх знання та уміння дуже потрібні хлопцям тут на передовій. І тому прошу всіх лікарів, які отримали повістки не ховатись і не тікати від служби, адже саме від нас залежить доля поранених солдат. Просто подумайте про це… а потім ідіть у військовий комісаріат.

  Передова інформаційна група МОУ Тарас Грень.