Застава витримала напад!

Застава витримала напад!

У ніч з восьмого на дев’яте серпня росіяни вдались до чергової кривавої провокації. Близько третьої годині ночі з протипіхотних вогнеметів «Шмель» було обстріляно відділ прикордонної служби імені Віктора Банних, що в селі Мілове на Луганщині. А для того, щоб прикордонники не могли врятуватись з палаючої споруди, росіяни задіяли нові протипіхотні міни, які також було встановлено дистанційно зі сторони Російської Федерації.

Задум був простий, прикордонники, тікаючи з-під обстрілу та від вогню, вибігають на вулицю, де підриваються на мінах, - розповів  Олександр Трохимець.

Загалом по приміщенню відділу було здійснено п’ять пострілів з вогнемету «Шмель». Терористи цілились у вікна приміщень, де спали прикордонники вільної від служби зміни. Та, на щастя, жодна з них не потрапила всередину будівлі. Дві вогнеметних гранати потрапили у фасад споруди, а інші - в покрівлю. У підсумку дах повністю згорів, а на протипіхотних мінах підірвалось четверо охоронців кордону. Двоє отримали легкі ушкодження кінцівок, інші - середні. На знімках ви бачите кров наших мужніх бійців.  До речі, поки невідомо принцип, за яким спрацьовували міни.

-                     Після падіння капсули мін розкрились, вистріливши в різні боки довгі жовті нитки, що сплутались між собою мов павутиння, - розповів  Артем Буковський. -  Та навіть коли ми, на початку, не помічали їх і зачіпали ці тонкі дротики, то міни не реагували. Однак, коли до однієї з мін підійшов командир, то вона спрацювала. Ми вирішили, що її підірвали дистанційно,  по радіо.

Окрім цього, прикордонник показав нам рештки від ворожих вогнеметів, що вдалось зібрати після вибухів та пожежі. Потрібно наголосити, що зброї подібної на ту, яка була використана проти військовослужбовців застави, в Україні немає. Адже її використання заборонено міжнародним гуманітарним правом.

Вчинити провокацію було неважко.  Кордону в цьому селі, в нашому класичному розумінні, з колючим дротом,  контрольно - слідовою смугою та слупчиками просто немає. Все це ототожнює  проста дорога, що йде селом. З одного боку російські хати, з іншого живуть українці. Навіть незважаючи на події, що відбуваються останнім часом на Сході нашої держави, тут завжди було тихо і мирно. Люди жили добре і по сусідські. Дехто з росіян і досі не вірить, що це їх земляки вбивають та калічать їхніх сусідів.

-                     Важко повірити, в те що це зробили росіяни, - каже россіянин Андрій, мешканець Мілового. – Це, напевно, зробили «бандерівці».

Та у прикордонників є беззаперечні докази та свідки. Один з них, відразу після початку обстрілу, висунувся на спостережний пункт.

-                     В свій бінокль я бачив двох корегувальників, - розповів воїн. – Вони перебували на вишці російського заводу. Це зовсім неподалік і мені було видно, як вони корегують вогонь бойовиків. Стріляти по них я не міг, хоч добре бачив і міг прицілитись. Адже добре розумію, що першій постріл з боку України означатиме третю світову війну.

Також прикордонники бачили, як тентований УАЗик зі знаками розрізнення прикордонної служби Російської Федерації  по завершенні обстрілу забрав не лише корегувальників, але й двох снайперів.

  Звичайно, російські терористи не зважали на те, що поряд з приміщенням відділу прикордонної служби знаходяться жилі будинки. Їм було однаково, що разом з прикордонниками можуть постраждати і мирні люди. Терористи хотіли якщо не знищити, то принаймні залякати українських охоронців кордону. Але наразі отримали зовсім інший ефект.

-                     Мій контракт мав закінчуватись, - каже прикордонник Олексій. – Я вирішив, що поїду додому, до рідної Хмельниччини. Однак після початку всіх цих подій на Сході, я вирішив підписати новий контракт і триваліший термін. Я не покину своїх товаришів. А ще… в мене дома мама, дружина та двоє дітей. І вони зараз, разом зі всією країною потребують мого захисту.  А покидькам з того боку кордону я скажу – нас не залякати. Ми не полишимо кордону.

А для більшого підтвердження своїх слів, хлопці розгорнули в бік Росії динаміки і весь день транслювали ними майданівські пісні.

Тарас Грень.

Фото автора.