Оновлення

Як би мені хотілося, щоб ти міг так само, як дощ, оновлювати. Бо він умив тротуари, запилені дерева, навіть людей: я бачила декількох без парасоль – смішні, беззахисні, змоклі до нитки, з обважнілими віями, з носа в них стікають порціями потоки води, одежа висить, наче ганчірка, а вони все одно перестрибують калюжі, неначе це їх якось врятує. А в мене велика чудова парасоля, я сховалася під нею, як під чарівним грибом з «Аліса в країні чудес». Ти знаєш, як все завмирає під час дощу? Навіть сьогодні зранку, коли кімната мала бути наповнена сонячним світлом, було темно й моторошно від пронизливої тиші, крізь яку чулися кроки води по нашому вікну. Мені треба було підводитись, збиратися, але я декілька разів заплющувала очі, думала, що за мить усе зміниться, буде знову яскраво й спекотно.

Наступного разу на маскарад я вдягнуся дощем , моє вбрання буде чудовим, люди всміхатимуться, вони будуть оновлюватися.