Перлы Черномырдина .

  • 03.03.13, 00:10

Незабвенный Виктор Степанович оставил неисчислимое множество изящных образцов околорусской словесности , вспомянем же  с улыбкою :

 

  1. А кто попытается мешать - о них знаем мы в лицо! Правда там не назовёшь это лицом!
  2. Хотели как лучше, а получилось как всегда.
  3. Россия - это континент, и нам нельзя тут нас упрекать в чем-то. А то нас одни отлучают от Европы, вот, и Европа объединяется и ведет там какие-то разговоры. Российско-европейская часть - она больше всей Европы вместе взятая в разы! Чего это нас отлучают?! Европа - это наш дом, между прочим, а не тех, кто это пытается все это создать и нагнетает. Бесполезно это.
  4. Россия - страна сезонная.
  5. Какую партию не делаем - всё КПСС получается.
  6. У кого чешется - чешите в другом месте!
  7. Валили, валим и будем валить!
  8. Ну что это такое! Не должно быть запоров на границе!
  9. В Югославии катастрофа. Катастрофа - это всегда плохо!
  10. Ночь прошла, они хватились
  11. Корячимся, как негры
  12. Все мы доживем. В какой конфигурации? В хорошей конфигурации.
  13. Трагедия на Балканах. И поехать, увидеть и сразу получить по заслугам - я далек от этого.
  14. Мы с вами так будем жить, что наши дети и внуки завидовать станут!
  15. Когда моя наша страна в таком состоянии - я буду всё делать, я буду всё говорить! Когда я знаю, что это поможет, я не буду держать за спиной.
  16. Россия со временем должна стать еврочленом.
  17. Мы! Пойти на какие-то там хотелки, я извиняюсь... Нечего устраивать здесь хочу-не хочу
  18. Слышите, что ждут от нас? С-300. Это мы знаем, что это такое. Это не дай бог. Сегодня С-300. А завтра давай другое. А послезавтра третье. Вот это что такое!
  19. Не надо умалять свою роль и свою значимость. Это не значит, что нужно раздуваться здесь и, как говорят, тут махать, размахивать кое-чем!
  20. Я не из тех людей, чтобы доводить до мордобоя, я извиняюсь за это слово. И мордобой-то опять не они же бы, не их же! Если бы их бы там навесить - это бы с удовольствием! А те мордобой-то, в мордобое люди же бы участвовали: народ как всегда
  21. (О Лужкове.) Все его вот высказывания, вот его взбрыкивания там... ещё даже пенсионером меня где-то вот, говорят, меня обозвал. Я не слышал. Но если я пенсионер, то он-то кто? Дед тогда обычный.
  22. (О Зюгановском предложении объявить войну НАТО.) Умный нашелся! Войну ему объявить! Лаптями! Его! Тоже! И это! Сразу как это всё! А что он знает вообще! И кто он такой! Ещё куда-то и лезет, я извиняюсь.
  23. (О Лужкове.) Ну что нам с ним объединять? У него кепка, а я вообще ничего не ношу пока.
  24. (О Ельцине.) Заболел, кашляет ещё раз по-всякому. Но президент есть президент
  25. Ну, не дай бог нам еще кого-то. Хватит. От этих тошнит от всех. Наших людей, я так понимаю. И Вас тоже, наверное. Я же вижу по глазам, Вас же тошнит.
  26. У нас ведь беда не в том, чтобы объединиться, а в том, кто главный
  27. Чем мы провинились перед Богом, Аллахом и другими?
  28. Я готов и буду объединяться! И со всеми! Нельзя, извините за выражение, всё время врастопырку.
  29. Вы посмотрите - всё имеем, а жить не можем. Ну не можем жить! Никак всё нас тянет на эксперименты. Всё нам что-то надо туда, достать там, где-то, когда-то, устроить кому-то. Почему не себе?! Почему не своему поколению?! Почему этот, как говорится, зародился тот же коммунизм, бродил по Европе, призрак, вернее. Бродил-бродил, у них нигде не зацепился! А у нас - пожалуйста! И вот - уже сколько лет под экспериментом
  30. Рубль при мне обвалился? Вы что, ребята? Когда ж вы это успели всё? Наделали, значит, тут кто-то чего-то, теперь я и рубль ещё обвалил!
  31. Что говорить о Черномырдине и обо мне?
  32. О совете директоров Газпрома: "В совете директоров многие участвуют - представители государства, акционеры, так что это орган такой - советывает"
  33. О миротворческих предложениях Примакова: "Так тут уж нельзя так перпендикулярно понимать: мы Вас не тронем, Вы нас не трожьте"
  34. О депутатах Госдумы: "А мы еще спорим, проверять их на психику или нет. Проверять всех!"
  35. О планах правительства: "Мы продолжаем то, что мы уже много наделали..."
  36. Вот мы там всё это буровим, я извиняюсь за это слово, Марксом придуманное, этим фантазёром
  37. Если я еврей - чего я буду стесняться! Я, правда, не еврей.
  38. Что я буду в тёмную лезть. Я еще от светлого не отошёл.
  39. Мы помним, когда масло было вредно. Только сказали - масла не стало. Потом яйца нажали так, что их тоже не стало.
  40. Надо всем лечь на это и получить то, что мы должны иметь
  41. В нашей жизни не очень просто определить, где найдешь, а где потеряешь. На каком-то этапе потеряешь, а зато завтра приобретешь, и как следует.
  42. Сегодня мировая система финансовая понимает, что происходит в России, и не очень хочет, чтобы здесь было... ну, я не хочу это слово употреблять, которым я обычно пользуюсь
  43. Это глупость вообще, но это мне знакомая песня: Во-первых, я думаю, что, ну, для многих это известно, я для толкача не подхожу. Поэтому я думаю, что, ещё раз, роль председателя правительства - он может собирать, он может не собирать, - он обязан всё равно всё знать, и он всё равно будет всё знать, и всё равно мы будем общаться, и всё равно мы будем советоваться по этим вопросам
  44. Вообще, странно это, ну, просто странно. Я не могу это ещё раз, я не знаю и не хочу этого. Это не значит, что нельзя никого. Ну, наверное, кого-то, может быть, и нужно. Кого-то вводить, кого-то выводить.
  45. Его реакция, она всегда, увидим, будет этот или не будет. Если не будет - значит, такая реакция. Если будет - то никакая реакция
  46. Сегодня каждый может спросить: а знаете ли вы, что делать? Я бы не хотел сейчас говорить о причинах, что произошло именно вот в это время. Я не любитель, никогда этим не занимался, это пусть кто-то другой
  47. Лучше водки хуже нет!
  48. Не надо класть оба яйца в одну корзину...
  49. Вы думаете, нам далеко легко? Нет! Нам далеко нелегко!
  50. Нам осталось рассмотреть полтора вопроса... Сегодня, до воскресения, успеем.
  51. Вы, главное, выигрывайте, а мы уж вам присудим.
  52. Не один сейчас, а другой потом; не один сегодня, другой завтра, а вместе, в один день! Это говорит об отношении их к российскому флоту.
  53. Никто к нам не приедет, и никто нас уговаривать не будет и просить не будет. Там есть ходоки с более крупными мешками, ходят и уговаривают. Туда уйдут. Да многие туда уже и смотрят. А многие уже и там. А отдельные уже и давно там.

У Львові розстрілювали яйцями

У Львові флешмобили до річниці Януковича
У Львові флешмобили до річниці Януковича


Сьогодні у Львові відбулися кілька флеш-мобів, приурочених до третьої річниці перебування Віктора Януковича на президентському посту. Їх проводили окремо "Свобода", "Батьківщина" і Молодий народний рух.

 

Фото Йосипа Марухняка

Розстріляй режим яйцями!

Львівянам пропонують «розстріляти режим» яйцями 

У Львові відбудеться незвичний флеш-моб – «Розстріляй режим яйцями». Присвячена акція третім роковинам перебування Віктора Януковича на посту президента, - розповіли організатори заходу.

 «Кожен охочий зможе поцілити яйцем у «януковичів». Від Вас вимагаємо влучності. А от яйцями, які так боїться режим, ми забезпечимо. Прийди і покажи своє ставлення до нинішнього режиму. Одного разу ми їх уже зупинили. Зупинимо і нині», - йдеться в повідомленні організаторів.

 Розпочнеться акція 25 лютого о 13.00 в парку навпроти Львівської обласної державної адміністрації.

Чому влада боїться українського війська?

Чому влада боїться українського війська?
«ЄДНІСТЬ ФРОНТУ І ТИЛУ» / ФОТО АНАСТАСІЇ СИРОТКІНОЇ

Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд за загальним і спеціальним. Українську армію, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року профінансовано на 14,171 млрд за загальним фондом і ще на 2,1 млрд — за спеціальним.

Нових керівників отримала міліція в Житомирській, Івано-Франківській, Закарпатській, Вінницькій, Київській, Чернівецькій, Волинській областях. Як бачимо, всі ці регіони — ті, де партія влади програла на останніх виборах. Навряд чи такий збіг обставин випадковий.

Зокрема, новими керівниками облуправлінь призначено (чи перепризначено) Олега Сала, Василя Варцабу та Віктора Русина, які відзначилися під час виборів 2004 року, що запам’яталися найбільшими фальсифікаціями в українській історії.

Також навряд чи випадково в «проблемній», з точки зору політичних результатів Партії регіонів, столиці призначено начальником Головного управління МВС у Києві генерал-лейтенанта міліції Валерія Коряка, уродженця Макіївки Донецької області. Тож «донецький» характер влади лише зміцнюється, враховуючи вагу столиці (чи й столичної міліції?) у майбутніх, і тепер уже прогнозованих, політичних подіях після виборів.

Очевидно, мета кадрових ротацій — продемонструвати міліцейській вертикалі, що ті керівники, які не забезпечують потрібного результату, виявляються покараними. Натомість не чути про покарання керівників «Беркуту», які були залучені до виїмки (й фальшування?) виборчих документів у Миколаївській, Київській областях тощо. Можливо, керівників цих загонів, схованих на пам’ятних кадрах під масками, навіть офіційно нагородили. А не лише, як підозрює громада, винагородили грошима зацікавлені кандидати.

Що ми бачимо? Нічого особливого, звичайні будні поліцейської держави. Таке вже було в багатьох країнах Латинської Америки, Азії та Африки. З одного боку, створюється вертикаль керівників міліції, готових на все. А з другого — дається сигнал самій цій вертикалі, що в обмін на забезпечення «правильних» результатів, досягнутих хоч би й у протизаконний спосіб, з боку керівництва буде лише заохочення.

За чинним бюджетом, Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд — за загальним і спеціальним. Для порівняння, Українська армія, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року має фінансування 14,171 млрд за загальним фондом і ще 2,1 млрд — за спеціальним.

Такого співвідношення між фінансуванням армії та міліції немає, напевно, в жодній країні, де є хоч якась армія.

Згідно із чинним Законом «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», загальна кількість кадрів МВС (за винятком Внутрішніх військ) становить 324,4 тисячі осіб. Це в півтора разу більше за армію! Крім того, до підпорядкування МВС належать Внутрішні війська, загальною кількістю 33,3 тисячі осіб.

Тож в Україні кількість правоохоронців становить 357,7 тисячі осіб, або 786 осіб на 100 тисяч населення. Деякі країни просто не бажають згадувати, до чого довела Радянський Союз непропорційна зарегульованість суспільного життя, культ поліцейських органів та викликана всім цим економічна неконкурентоспроможність. Найбільше міліціонерів (у порівнянні з країнами і СНД, і Східної Європи) в Білорусі. Там на кожні 100 тисяч населення 1442 міліціонери. На другому місці Росія — 976 міліціонерів. Нагадаю, середній показник у світі становить 300 осіб, а для країн ЄС — близько 200. І де, в підсумку, краще захищені права громадян?

Наприклад, поряд із 2 мільярдами доларів на Українську армію («напівміфічними», бо насправді виділяється й того менше, а спеціальний фонд хронічно недовиконується), армія Польщі має бюджет 10 млрд доларів, Туреччини — 17,9 млрд, Росії — 71,9 млрд доларів (дані SIPRI Yaerbook). От що, тим часом, відбувається в наших сусідів. Витрати федерального бюджету Росії на оборону на 2013 рік зростуть на 25,8% у порівнянні з 2012 роком. Як відомо, раніше російський президент Путін заявив, що йому навіть страшно вимовляти цифру, яку буде виділено лише на переозброєння російської армії до 2020 року — 20 трильйонів рублів. При цьому, як повідомляє російський мінфін, 2013 року буде скорочено витрати в охороні здоров’я, освіті, культурі та кінематографії, соціальній політиці, а також у розділах національної економіки та загальнодержавних питань. Усе це парадоксальним чином відбувається за умов, коли Росія має найбільшу у світі кількість ядерних боєзарядів. Росія — третя у світі за кількістю поліції на душу населення.

А Україна ж не є членом найпотужнішого військового блоку, як Польща чи Туреччина, й не є ядерною державою, як Росія. Тож хто і як нас захищає? Ніхто Батьківщину вже не захищає, принаймні у владі.

Хоча для підтримки нормального рівня обороноздатності варто витрачати на Збройні сили мінімум два відсотки валового внутрішнього продукту, а закон України про оборону взагалі передбачає три відсотки.

За словами заступника директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони Сергія Бруля, «не вдалося знайти компромісу між оборонними потребами і ресурсами держави. Можна малювати повітряні замки, визначати пріоритети, але якщо не буде достатнього фінансування та відповідного ставлення держави до майбутнього Збройних сил, 2015 чи 2017 року нам не буде чим прикривати ані небо, ані морський простір». Тобто після нинішньої влади — хоч потоп, хоч агресія.

Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд за загальним і спеціальним. Українську армію, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року профінансовано на 14,171 млрд за загальним фондом і ще на 2,1 млрд — за спеціальним.

Нових керівників отримала міліція в Житомирській, Івано-Франківській, Закарпатській, Вінницькій, Київській, Чернівецькій, Волинській областях. Як бачимо, всі ці регіони — ті, де партія влади програла на останніх виборах. Навряд чи такий збіг обставин випадковий.

Зокрема, новими керівниками облуправлінь призначено (чи перепризначено) Олега Сала, Василя Варцабу та Віктора Русина, які відзначилися під час виборів 2004 року, що запам’яталися найбільшими фальсифікаціями в українській історії.

Також навряд чи випадково в «проблемній», з точки зору політичних результатів Партії регіонів, столиці призначено начальником Головного управління МВС у Києві генерал-лейтенанта міліції Валерія Коряка, уродженця Макіївки Донецької області. Тож «донецький» характер влади лише зміцнюється, враховуючи вагу столиці (чи й столичної міліції?) у майбутніх, і тепер уже прогнозованих, політичних подіях після виборів.

Очевидно, мета кадрових ротацій — продемонструвати міліцейській вертикалі, що ті керівники, які не забезпечують потрібного результату, виявляються покараними. Натомість не чути про покарання керівників «Беркуту», які були залучені до виїмки (й фальшування?) виборчих документів у Миколаївській, Київській областях тощо. Можливо, керівників цих загонів, схованих на пам’ятних кадрах під масками, навіть офіційно нагородили. А не лише, як підозрює громада, винагородили грошима зацікавлені кандидати.

Що ми бачимо? Нічого особливого, звичайні будні поліцейської держави. Таке вже було в багатьох країнах Латинської Америки, Азії та Африки. З одного боку, створюється вертикаль керівників міліції, готових на все. А з другого — дається сигнал самій цій вертикалі, що в обмін на забезпечення «правильних» результатів, досягнутих хоч би й у протизаконний спосіб, з боку керівництва буде лише заохочення.

За чинним бюджетом, Міністерство внутрішніх справ має фінансування в розмірі 12,762 млрд за загальним фондом і 14,569 млрд — за загальним і спеціальним. Для порівняння, Українська армія, яка має купувати техніку, літати, стріляти, проводити навчання, цього року має фінансування 14,171 млрд за загальним фондом і ще 2,1 млрд — за спеціальним.

Такого співвідношення між фінансуванням армії та міліції немає, напевно, в жодній країні, де є хоч якась армія.

Згідно із чинним Законом «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», загальна кількість кадрів МВС (за винятком Внутрішніх військ) становить 324,4 тисячі осіб. Це в півтора разу більше за армію! Крім того, до підпорядкування МВС належать Внутрішні війська, загальною кількістю 33,3 тисячі осіб.

Тож в Україні кількість правоохоронців становить 357,7 тисячі осіб, або 786 осіб на 100 тисяч населення. Деякі країни просто не бажають згадувати, до чого довела Радянський Союз непропорційна зарегульованість суспільного життя, культ поліцейських органів та викликана всім цим економічна неконкурентоспроможність. Найбільше міліціонерів (у порівнянні з країнами і СНД, і Східної Європи) в Білорусі. Там на кожні 100 тисяч населення 1442 міліціонери. На другому місці Росія — 976 міліціонерів. Нагадаю, середній показник у світі становить 300 осіб, а для країн ЄС — близько 200. І де, в підсумку, краще захищені права громадян?

Наприклад, поряд із 2 мільярдами доларів на Українську армію («напівміфічними», бо насправді виділяється й того менше, а спеціальний фонд хронічно недовиконується), армія Польщі має бюджет 10 млрд доларів, Туреччини — 17,9 млрд, Росії — 71,9 млрд доларів (дані SIPRI Yaerbook). От що, тим часом, відбувається в наших сусідів. Витрати федерального бюджету Росії на оборону на 2013 рік зростуть на 25,8% у порівнянні з 2012 роком. Як відомо, раніше російський президент Путін заявив, що йому навіть страшно вимовляти цифру, яку буде виділено лише на переозброєння російської армії до 2020 року — 20 трильйонів рублів. При цьому, як повідомляє російський мінфін, 2013 року буде скорочено витрати в охороні здоров’я, освіті, культурі та кінематографії, соціальній політиці, а також у розділах національної економіки та загальнодержавних питань. Усе це парадоксальним чином відбувається за умов, коли Росія має найбільшу у світі кількість ядерних боєзарядів. Росія — третя у світі за кількістю поліції на душу населення.

А Україна ж не є членом найпотужнішого військового блоку, як Польща чи Туреччина, й не є ядерною державою, як Росія. Тож хто і як нас захищає? Ніхто Батьківщину вже не захищає, принаймні у владі.

Хоча для підтримки нормального рівня обороноздатності варто витрачати на Збройні сили мінімум два відсотки валового внутрішнього продукту, а закон України про оборону взагалі передбачає три відсотки.

За словами заступника директора Департаменту озброєння та військової техніки Міністерства оборони Сергія Бруля, «не вдалося знайти компромісу між оборонними потребами і ресурсами держави. Можна малювати повітряні замки, визначати пріоритети, але якщо не буде достатнього фінансування та відповідного ставлення держави до майбутнього Збройних сил, 2015 чи 2017 року нам не буде чим прикривати ані небо, ані морський простір». Тобто після нинішньої влади — хоч потоп, хоч агресія.

Варто згадати масштаб проблеми. Із оборонного бюджету України на розвиток озброєння та військової техніки йде 7,3%. У арміях світу (крім деяких африканських) на ці цілі виділяється до 40—50%. Схоже, влада навмисне не годує військо задля того, щоб армія перебувала в коматозному стані й раптом не згадала про свій обов’язок захищати країну.

При цьому санаторії ДУС фінансуються чудово, як і утримання резиденцій. Питання, по кому влада збирається стріляти — по ворогах, чи по кабанах, — відпадає саме собою.

Лікування всієї армії коштує майже стільки ж, як 450 депутатів і ще кількадесят вищих чиновників.

Астрономічно-безглузді витрати на Євро-2012 на порядок перевищують витрати на ключове, одвічне завдання будь-якої держави — збереження миру.

Нинішнього фінансування вистачає Українській армії лише на мешкання в казармах і малу зарплату. Майже 90 відсотків усіх коштів ідуть на харчування, комунальні видатки та грошове забезпечення особового складу. 40 відсотків танків і гармат не готові до бою. Що стосується бойової авіації, ситуація там ще гірша.

В Україні тим часом за прямого потурання влади відбувається тотальна деградація фізичних можливостей армії із захисту країни. Головна проблема України в тому, що значна частина політичної верхівки не має й натяку на наявність соціальної відповідальності, відповідальності за долю країни. Їм глибоко все одно, який авторитет матиме держава, і що буде з державою й народом після них. А між тим кілька українських олігархів цілком могли б своїм коштом утримувати ще одні збройні сили.

Може, весь секрет нехтування обороною в тому, що владі на стадіонах легше вкрасти, ніж на запчастинах для танків. Якби ж усе було так просто!

Нещодавно влада ухвалила Закон «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні сили України», що передбачає розширення функцій Збройних сил України та кола випадків, у яких з’єднанням, військовим частинам і підрозділам та черговим силам Збройних сил України в мирний час дозволяється застосовувати й використовувати зброю та бойову техніку. Основною новацією законопроекту став дозвіл застосовувати зброю навіть не в разі озброєного нападу, а взагалі — «у разі будь-яких дій, що можуть призвести до завдання значних матеріальних збитків об’єктам, які прикриваються ними, за місцем дислокації чи в районі виконання завдань». Тобто, по суті, військам буде дозволено використовувати зброю у разі дій, котрі, на чиюсь думку, «можуть призвести до завдання значних матеріальних збитків». Отже, це —демонстрація панічного страху влади перед тим, що армія може не виконати наказ стріляти по протестуючому населенню, а також страх того, що зброя з арсеналів потрапить в руки протестувальників, урівнявши, як колись Кольт, шанси влади та громадян. А останні, до речі, за Конституцією, теж мають обов’язок захищати Вітчизну.

Щодо захисту країни владою, українцям не варто тішити себе жодними ілюзіями відносно більшої частини нинішньої еліти. Раптом щось станеться з країною, — в них є вертольоти й рахунки. Частина з них, у разі чого, буде в дезертирах, інша — в поліцаях.

Тим часом Українська армія зберегла Україну від значної кількості міжнародних ризиків у неспокійні часи початку й середини 90-х, що могли розвитися дуже трагічно, якби в України не було справді могутніх на той час Збройних сил. Військові експерти згодні: якби лишень десята частина з того, що було в України в 1990-х, злетіло в повітря або вистрілило, усім було б непереливки.

У всі часи ідея армії передбачала відданість державним, а не вузькоособистим інтересам. Без такої місії армія є просто зібранням людей і озброєнь. У цьому питанні ідея армії та нинішня влада кардинально розходяться.

Тому влада й боїться українського війська — та всіляко ослаблює та знищує його.

Олександр ПАЛІЙ, політолог, кандидат політичних наук

19 требований Евросоюза к Украине

Обнародованы 19 требований Евросоюза к Украине
12 февраля 2013, 09:20

Ни один из пунктов обойти не удастся.

Обнародованы 19 критериев Евросоюза, от выполнения которых Украиной зависит подписание соглашения об ассоциации с ЕС в ноябре этого года.

Требования ЕС обнародовал научный директор Института Евро-Атлантического сотрудничества Александр Сушко на сайте «Главком». Ранее СМИ писали, что непубличный отчет Еврокомиссии об уровне соответствия Украины этим требованиям будет готов в первой половине мая. При этом еврочиновники исключили невыполнение хотя бы одного из этих пунктов.

Критериями оказались:

  1. Выполнение рекомендаций, изложенных в окончательном отчете наблюдательной миссии ОБСЕ/БДИПЧ относительно парламентских выборов в Украине;
  2. Преодоление зафиксированных недостатков в проведении парламентских выборов в Украине 28 октября 2012 года;
  3. Принятие Избирательного кодекса Украины;
  4. Обеспечение сбалансированного доступа участников выборов к средствам массовой информации;
  5. Проведение повторных выборов в одномандатных избирательных округах, в которых не определен победитель;
  6. Решение вопроса политически мотивированных приговоров без промедлений;
  7. Быстрое выполнение решений Европейского суда по правам человека;
  8. Выполнение рекомендаций Совета Европы относительно условий содержания и медицинской помощи лицам, которые находятся под стражей;
  9. Обеспечение надлежащего введения в действие нового Уголовного процессуального кодекса, нового законодательства по вопросам адвокатуры и создания Национального превентивного механизма против пыток;
  10. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о прокуратуре;
  11. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией Уголовного кодекса Украины;
  12. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о «Высшем совете юстиции»;
  13. Пересмотр в тесных консультациях с Советом Европы/Венецианской Комиссией закона о судоустройстве и статусе судей;
  14. Осуществление шагов в реформировании милиции;
  15. Реализация конституционной реформы в соответствии с международными стандартами;
  16. Осуществление реформ, необходимых для подготовки к созданию углубленной и всеобъемлющей зоны свободной торговли;
  17. Обеспечение эффективной борьбы с коррупцией;
  18. Осуществление реформы системы управления государственными финансами, включая расширение полномочий Счетной палаты;
  19. Осуществление решительных действий для улучшения делового и инвестиционного климата.

Напомним, если Украине не удастся выполнить эти требования до ноября, когда пройдет саммит Восточного партнерства, то подписание СА будет отложено как минимум до 2016 года.