Бог нашей драмой коротает вечность, Мы ж,коротаем дни свои.И путь - Теряя,обретаем бесконечность. И драмой Бога облегчаем грудь. Смеёмся - плача,любим - ненавидя, Отбросив крест в ближайший Бабин Яр. Бог нашей драмой коротает вечность, Мы - драмой Бога - свой хмельной угар.

Целует губы холодный ветер И лижет руки бродячий пёс. Я знаю точно,что есть на свете Ответ последний на мой вопрос. Прозрачны сны,ледяная стужа Гуляет среди нагих берёз. Я медью грустной луны простуженной Коснусь тихонько твоих волос. Сгорает ночь,тихо гаснут свечи, В твоих ладонях снежинки слёз. Ответ искала...Да только вечный С рвссветом странник его унёс.

Ми час не в змозі зупинити - Ні ти, ні я, - Несе в нікуди краплі миті Днів течія. Світанням марить обрій долі, Й душа моя Десь мерехтить на видноколі. Спить немовля... Рожевим яблуневим цвітом Кохання сни Укриють почорнілі віти В вікні весни. А я прокинусь десь далеко Серед зими,- Зігріють крилами лелеки... Чи ж винні ми, Що аркушем паперу сірим В долоні ліг Наш Всесвіт ? Душі обгоріли Й покрили сніг. Розвіє попіл східний вітер Й днів течія Щезає у безмежжі світу... Лиш ...

Читати далі...