Бог нашей драмой коротает вечность,

Мы ж,коротаем дни свои.И путь -

Теряя,обретаем бесконечность.

И драмой Бога облегчаем грудь.

Смеёмся - плача,любим - ненавидя,

Отбросив крест в ближайший Бабин Яр.

Бог нашей драмой коротает вечность,

Мы - драмой Бога - свой хмельной угар.

Целует губы холодный ветер

И лижет руки бродячий пёс.

Я знаю точно,что есть на свете

Ответ последний на мой вопрос.

Прозрачны сны,ледяная стужа

Гуляет среди нагих берёз.

Я медью грустной луны простуженной

Коснусь тихонько твоих волос.

Сгорает ночь,тихо гаснут свечи,

В твоих ладонях снежинки слёз.

Ответ искала...Да только вечный

С рвссветом странник его унёс.

Ми час не в змозі зупинити -

Ні ти, ні я, -

Несе в нікуди краплі миті

Днів течія.

Світанням марить обрій долі,

Й душа моя

Десь мерехтить на видноколі.

Спить немовля...

Рожевим яблуневим цвітом

Кохання сни

Укриють почорнілі віти

В вікні весни.

А я прокинусь десь далеко

Серед зими,-

Зігріють крилами лелеки...

Чи ж винні ми,

Що аркушем паперу сірим

В долоні ліг

Наш Всесвіт ?

Душі обгоріли

Й покрили сніг.

Розвіє попіл східний вітер

Й днів течія

Щезає у безмежжі світу...

Лиш ти і я