Я залишала безліч слів на чистому папері неба, Придумувала сотні рим й вкладала в них весь світ душі, Я малювала стільки снів &nbsp...

Читати далі...

Я до тебе писала віршами, Малювала тобі серця крик І чекала тебе вечорами, Зігріваючи в небі зірки. Я тебе серед всіх перехожих Безупинно шукала щодня… І ночей не злічити тривожних, Коли кликала в сні тебе я… Якщо мрії всі наші забув ти, То чекання моє, мрії й сни, І всі вкрадені вірші й малюнки Ти, буль ласка, мені поверни!

Я б до нього приходила в сни, берегла їх від смутку й печалі, Я б летіла до нього в піснях, що дарує весна й солов’ї, Та чи буде він шепіт весни, &nbsp...

Читати далі...

Як добре поруч із коханими не спати. Оберігати снів солодких зорепад. І кожною клітиночкою відчувати Коханого створіння дивний аромат. Затамувавши подих, губи спрагло, ніжно Очима й серцем цілувати досхочу, А потім пестити волосся і неспішно Шептати тихо: «Я тебе не відпущу»… Як добре поруч із коханими не спати. Ловити подихи, що так думки п’янять. Тоді всім Всесвітом стає одна кімната, Де найпрекрасніші кохані очі сплять.

Весно, запитай мене про щастя, Про любові чи журби грозу. Ти не бійся, я не буду красти Ні твою усмішку, ні сльозу. Я сміятись ні, не розучилась І слізьми вмиватись теж, повір. Просто ти мені щоночі снилась І звабливо кликала до зір. Просто так чекала я на тебе! Тож зі мною віч-на-віч побудь. Поговорим тишиною неба Чи мовчанням мрій про що-небудь. Посміємось разом і поплачем У ранкових променях зорі… Будем пити зустрічі удачу Й рахувати сонні ліхтарів. Весно, запитай...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Я тихенько – з любов’ю, нечутно, як подих,Доторкнусь сяйвом зір твоїх уст, Обійму тебе ніжно і снів пресолодкихТобі побажаю. ВсміхнусьЯ до тебе серпанком чарівної ночі,Прошепчу колискову весни,А тоді поцілую твої сонні очіІ прийду до тебе у сни...

Думки в невпопад, на душі якось сумно і холодно… Тебе вже давно не чекаю й не кличу у сні, Та знов зорепад &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ти так далеко. Мабуть теж не спиш. Не подолати кілометрів нам, я знаю, Та мрій їм не скорити. Сум облиш, Давай придумаємо сон, де ми літаєм. Я зір з небес не хочу – зовсім ні, Давай політ свій ми зупинимо у полі І у волосся ти вплетеш мені Волошки сині, що очам моїм під колір. Ти обійми мене і в очі глянь. Ні, я не плачу! Це краплинки мого неба. Я стільки снів із мрій і сподівань Збирала усмішок росиночки для тебе! Ти обійми мене. Ми вдвох...

Читати далі...