Пісня
— Ой не світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (Тричі)
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на мій перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
Був я, був я, дівчинонько, у твоєму саду,
Чув я, чув я, ти присягалась другому козаку.
Більш не прийду я до тебе, нехай хтось інший йде,
Є у мене люба дівчина, вона мене жде.
— Ой якби я крила мала ще й солов’я очі,
Я б до тебе прилетіла серед опівночі.
Я б до тебе прилетіла, до серця припала,
Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.
Я б до тебе прилетіла, до серця припала,
Я би тобі, мій миленький, всю правду сказала.
Як з тобою зустрічались, сухі дуби цвіли,
А як стали розлучатись, зелені пов’яли.
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
— Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз,
Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
Вірша і музику «Час рікою пливе» написав Богдан Лепкий, який народився в 1872 році в селі біля міста Бережани , в ті часи ця територія України входила в склад Австро - Угорщини після революції 1920 року вона стала частиною Польщі, помер Лепкий в Кракові у 1941 році.
Слова і музика цієї пісні мене зачарували. У музиці і словах цієї пісні я відчуваю вітер який колише гілля дерев і зелену траву. Як на мене, пісня передає запахи квітів і запах скошеної трави, бачу в пісні працьовитих людей які зберегли своє кохання до старості.
Богдан Лепкий написав шедевр, який цікавий навіть в наш час, думаю ця пісня буде жити вічно.
Текст пісні можна перглянути тут
Цікава історія пісні «Розпрягайте хлопці коні». Краєзнавець Віктор Яланський у книзі, виданій у 1999 році, «Нестор і Галина, розповідають фотокартки» наводить розповідь дружини Нестора Махна Галини Кузьменко, що автором цього твору є махновець з Полтавщини Іван Негребицький. У махновській версії пісні був такий завершальний куплет:
Запрягайте, хлопці, коней
Годі вам вже спочивать,
Та й поїдем із Гуляй-Поля
Щастя й волю здобувать.
Приспів.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три калина,
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Повний текст пісні можна переглянути тут
Мене зацікавив приспів цієї пісні «Маруся раз, два, три калина» тому я вирішив трохи пофантазувати. Махновець Іван Негребицький міг обрати для пісні поширене в Україні жіноче ім'я Маруся, також персонажем для пісні могла послужити отаманша Маруся Никифорова яка зі своїм козачим підрозділом входила в склад армії Махна.
Отаманша Маруся воювала на сході України і сучасного Дону, воювала як проти більшовиків так і проти білогвардійців і вона була в той час дуже відомим отаманом в Україні який згинув при невідомих обставинах.
Офіційні версія смерті така:
Восени 1919 року Никифорова спланувала замах на генерала Денікіна. Вона хотіла закласти вибухівку й підірвати очільника Білої армії, а потім утекти до Польщі для організації анархістської революції. Згідно з офіційною версією її впізнав хтось з білогвардійців, і Марусю арештували.
У вересні 1919 року її разом з чоловіком Вітольдом Бжостеком повісили у дворі севастопольскої тюрми за наказом денікінського генерала Слащова.
Чомусь в нас останніми роками люди стверджують що пісня "Їхали козаки з Дону до дому" звучала по іншому. Вони кажуть що в реаліях було написано так «їхали козари і ці козари були жидами і московитами і нібито в Україні цих жидів ненавиділи». Таке твердження на мій погляд є утопією.
Текст пісні "Їхали козаки із Дону додому" в 1936 році нібито «повернув» українському народу із забуття московський червонопрапорний хор Червоної армії імені Александрова. У збірнику пісень за впорядкуванням О. А. Поріцької у видавництві «Музична Україна», що вийшла в Києві у 1993 році під назвою «Як засядем браття, коло чари» (с. 252), роздруковано текст:
Їхали козаки
із Дону додому,
Підманули Галю,
взяли із собою.
Ой ти Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде,
як в рідної мами.
Краєзнавець Михайло Молявко записав від свого родича дядька Гордія такий текст:
Їхали хозари
Із Дону додому,
Умовляли Галю
Їхати з собою:
Едем Галя с намі, мудримі жідамі
Будет тебе лучше, чем у родной мами.
Думаю цей останній текст про хозарів не зовсім відповідає дійсності так як козари були частиною нашого народу і про це написано в конституції Филипа Орлика. Козари брали активну участь у визвольній війні часів Богдана Хмельницького і були основою війська Запорізького, також вони були віруючими візантійського обряду як і ми . Можливо текст про козарів являться частиною пропаганди. Думаю текст пісні в реалії був таким.
Їхали козари із Дону додому,
Підманули Галю, взяли із собою.
Ой ти Галю, Галю молодая,
Лучче тобі буде, як в рідної мами
Такий текст на мій погляд більш реалістичний, але без тексту про жидів і без російської мови, так як козари розмовляли нашою мовою.