Києво-Печерська Лавра як чоловічий монастир за часів Радянської влади двічі припиняла свою діяльність. Перший раз монастир закрили у 1930 році, одночасно пройшов погром і по Києво-Печерському заповіднику (створеному у 1926 році), керівництво якого було репресовано. Тоді ченці і науковці заповідника були по один бік барикад, вони протистояли владі. Як не дивно, але відновилися богослужіння під час німецької окупації у 1941 року. Вже вдруге комуністична влада закрила Лавру на початку 1960-х. Духовну семінарію розігнали. Значна кількість ченців перейшла працювати в музеї на території заповідника на різні посади, навіть прості господарські, аби тільки залишитись у Лаврі. І тільки 1988 року з нагоди святкування 1000-річчя Хрещення Русі діяльність монастиря було відновлено. З розвалом Союзу в Україні створюються “національні версії” православних церков, але з часом - у 1992 році -  одна з найбільших православних святинь України відходить саме УПЦ Московського патріархату. Чому так історично склалося і чи міг бути інший розвиток подій, ми запитали у експертів.

Єпископ Євстратій (Зоря), Речник Української православної церкви Київського патріархату

ЯКБИ ВЛАДА НЕ СТАЛА НА СТОРОНУ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ, ТО ЛАВРА МОГЛА Б ЗАЛИШИТИСЯ ЗА ФІЛАРЕТОМ

У 1992 році митрополит Філарет був священноархімандритом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У нього досі зберігаються всі оригінали документів про передачу у користування корпусів Києво-Печерської лаври у 1988 році (на той час в Україні існувала лише одна православна церква – Авт.). І корпус митрополичий – це була його офіційна резиденція.  А напередодні приїзду митрополита Володимира до Києва після Харківського собору УПЦ за розпорядженнями Івана Салія (тодішній голова Київської міської держадміністрації – Авт.) охоронців резиденції митрополита було викинуто. Насправді, це було захопленням Лаври з боку Московського патріархату. Це був бунт проти митрополита Філарета як проти священноархімандрита Лаври.

Я думаю, не Іван Салія приймав це рішення, його приймали десь вище, але він був посередником-виконавцем, і він дав розпорядження надіслати ОМОН, який став на захист Московського патріархату, а прихильників митрополита Філарета звідти вигнали. Якби влада тоді не стала на сторону Московського патріархату, то цілком можливо, що Лавра залишилася за митрополитом Філаретом і зараз належала б Київському патріархату. 

Іван Салій, голова Київської міської держадміністрації (1992-1993 рр.)

ФІЛАРЕТУ МИ ДОСТАТНЬО ПЕРЕДАЛИ  

Після розпаду Радянського Союзу відбувався релігійний ренесанс. З’являлися різні церкви. Але одночасно у релігійних громад виникли бажання підпорядкувати собі ті чи інші культові і не культові заклади, які колись належали їм. На Подолі в окремих церквах були склади з цукром, у Покровській церкві була автогосподарська контора, а у дзвіниці сиділа бухгалтерія, у Фроловському монастирі розмістилася ціла фабрика “Юність”…

 Біля Софії віруючі Філарета поставили намети і оголосили голодування. А у самій Софії віруючі прикували себе ланцюгами до ліхтарів і теж голодують, щоб приміщення було передане у користування їхній конфесії. Уцей час вчені звернулися до Президента Кравчука з офіційним листом: що це за неподобство, там голодують, треба щось вирішувати.

Дізналися, що прибуває Володимир Сабодан. Довго радилися і прийняли рішення, що Володимирський собор, апартаменти митрополита на Пушкінський, Андріївську церкву залишаємо за Філаретом, Софія не повинна належати ніякій конфесії (якщо хочете – по черзі можете проводити богослужіння), а у Лавру поселили Сабодана і РПЦ. А наші тодішні демократи, прихильники Філарета почали перелазити через мури з якимись залізками, щоб вигнати звідти російську православну церкву. Ми це рішуче зупинили.

Ми надали обом конфесіям можливість розміститися. І Філарету ми достатньо передали.   

Дмитро Степовик, провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ, доктор філософії, мистецтвознавства, богослов’я

1992 РОКУ КЕРІВНИЦТВО УКРАЇНИ ПУСТИЛО ЦІЛИЙ ПОЇЗД МОСКОВСЬКИХ ПОПІВ ДО КИЄВА І ВОНИ РЕЙДЕРСЬКИМИ МЕТОДАМИ ЗАХОПИЛИ ЛАВРУ

1988 року за клопотанням тодішнього керівника київської митрополії Блаженнішого митрополита Філарета (Денисенка) тодішня влада у зв’язку з 1000-літтям Хрещення Русі дозволила відновити монастирське життя у Лаврі. І це, звичайно, було українське православне життя. Хоча тодішня митрополія перебувала у зв’язках із Москвою, але йшлося вже про відродження справжньої української автокефальної церкви. І це закінчилося у 1990-му році у червні місяці проголошенням автокефальної церкви Київського Патріархату і обранням Мстислава Скрипника Патріархом. Спочатку співіснували дві церкви, між ними був діалог, який закінчився об’єднанням у червні 1992 року Української православної церкви на чолі з Патріархом митрополитом Філаретом з українською автокефальною православною церквою Патріарха Мстислава. Утворилася єдина УПЦ КП.

Тож в Лаврі було українське монастирське православне життя, до вторгнення з Москви у 1992 році під залякуванням тодішнього президента Єльцина – “перекроем краник”. Тоді Кравчук здався під тиском деяких міністрів, голови СБУ і т.д. і вирішив їх пустити, мовляв, хай церковники самі розбираються. Якби вони знали, чим це все закінчиться, вони б цього необачного кроку не зробили. Тож 1992 року тодішнє політичне керівництво України пустило цілий поїзд московських попів до Києва, багато з них були на службі РФ і вони рейдерськими методами захопили Лавру, Покровський жіночий монастир і Флорівський жіночий монастир на Подолі, багато церков. Вони провели у Харкові церковний псевдособор, без згоди і без присутності тодішнього керівника української православної церкви Філарета, усунули його від влади і поставили свого ставленика, нинішнього митрополита Володимира Сабодана, досить старенького і хворого. І з того часу у Лаврі запанував Московський Патріархат і сьогодні вони приймають лютого ненависника України Кирила, який має при собі кілька сотень особистої охорони. Він навіть говорить не як духовний пастор, а як залякуючий лідер, якого наставили політики в Москві: “Раскольники, присоединяйтесь к кораблю спасения”.  І його колючий погляд, і його оточення – це відродження порядків, які існували навіть не за Брежнєва, а за Сталіна.

Відомо, як Кирило був введений у лоно РПЦ. Коли він ставав єпископом у 1976 році, то одним з тих, хто висвячував його, був нинішній Патріарх Київський Філарет. І він йому сказав: “Ви не по божому благословенню стали єпископом, а по настоюванню влади і КДБ”. І тому Кирило до цього часу його ненавидить.

Мене дивує наша влада на периферії і в центрі, яка нині влаштовує відвертому неприятелеві України майже царський прийом. Була у нас державний секретар США, все пройшло тихо, приїхала-поїхала. А тут ледь не паради роблять, ледь не квіти йому під ноги кидають. Це дуже небезпечний симптом з боку нашої влади. Раз вони так його зустрічають, значить влада чимось завинила перед Москвою і  розплачується такими діями, які викликають неприязнь і огиду з боку українського народу. 

Любов Ліщина

Духовні практики, пов'язані із звуком... Дивовижний стан душі, гармонійне єднання з Всесвітом... Цілющі звуки серця...

ТАЄМНИЧІ ЗВУКИ
Звуки линуть аж до Бога,
І вібрує увесь світ:
Простір радості й любові –
Диво-музики  політ.

Звук, що творить новий Всесвіт – 
І тече життя ріка,
І Всевишній креше іскру,
Очищаючи буття.

Лагідно бринять й тужливо
Таємничі звуки ті,
Доторкаючись глибинно
До найтонших струн душі.
14.07.2006


ЄДНІСТЬ ПРОТИЛЕЖНОСТЕЙ

…Сильні звуки – ніжні звуки…
Гармонійні …Дисонанс…
Тиша… Грім… Вібрує тіло.
Всесвіт спить – і чує нас.
Сняться Всесвіту троянди,
        і ромашки,  й нагідкИ,
І волошки, і лілеї,
        І тюльпани, й соняхи.
Раптом десь розквітне Лотос –
Світло й звуки у серцях…
Всесвіт спить, і ми – лиш шепіт
В тих таємних зоре-снах.
15.07.2006

З інтерв'ю Речника Української православної церкви Київського патріархату єпископа Євстратія (Зоря)

"Позиція Вселенського патріарха щодо української церковної ситуації в своїй основі не змінюється вже протягом багатьох років. З одного боку, Патріарх має спілкування з Московським патріархатом, тобто визнає Російську православну церкву. І, відповідно, сприймає ті структури, які Московський патріархат має тут в Україні.

З другого боку, фундаментальне положення, якого намагається дотриматися Патріарх і вся Константинопольська патріархія, – це те, що Україна є канонічною територією Константинопольського патріархату. І що приєднання Київської митрополії до Московського патріархату в 1686 році було незаконним, було звершене не за приписами канонічних правил і що Константинопольський патріархат є матір’ю-церквою для Української церкви...

...Два роки тому Патріарх (йдеться про Патріарха Константинопольського) доволі активно почав діяти в тому напрямку, аби приєднати до Константинопольського патріархату українські церкви, які відійшли від влади МП. Ми всі були свідками цього, і цей процес був доволі публічний. І якраз тоді Московська патріархія зробила все можливе й неможливе, задіяла всі зв’язки з російською владою, ЗМІ, аби не допустити приєднання Київського патріархату та Українського автокефальної православної церкви до Константинопольського патріархату..."

Читати повністю    (в тому числі про спотворення значення слів Патріарха Варфоломія російськими ЗМІ)

"Чрезвычайный и полномочный посол Российской Федерации в Украине Михаил Зурабов утверждает, что русские и украинцы - это единый народ. Об этом он сказал в интервью газете "Известия в Украине".

"Я убежден в том, что мы не просто братские народы — мы единый народ. Со своими нюансами, со своими особенностями, но единый народ", - заявил посол..."

Детальніше

Скільки ж ще представники Росії ігноруватимуть ті факти, які вказують на те, що українці і росіяни - не єдиний народ???  Що є і відмінності у мові, культурі, миентальності, історії формування??? І скільки ще потрібно розсекретити документів і праць українських і зарубіжних істориків, етнографів, суспільних діячів (що були під забороною в часи СРСР), щоб представники російського політикуму припинили грати у ці шовіністичні ігри???  

Пропоную  в коментарях додавати конкретні факти,  посилання на роботи і дослідження, які підтверджують ідею самобутності українців.

Директор української філії Інституту країн СНД упевнений, що російська мова обов'язково стане другою державною.

http://vidgolos.com/24542-kornilov-na-ukrayini-bude-vvedeno-dvomovnist-abo.html

Комуністи готові встановити пам'ятник Сталіну в Києві

"Комуністична партія впевнена, що в Києві буде встановлено пам'ятник Йосипу Сталіну, але пропонує робити це з ініціативи мешканців міста.

Про це заявив нардеп від КПУ Олександр Голуб. "Якщо є воля місцевої громади, то пам'ятник буде встановлений. Такі дії повинні проходити за ініціативою місцевих жителів. Повірте, прийде час, і це буде зроблено", - сказав політик.

"Я впевнений, що це було б для України абсолютно правильним, оскільки жоден діяч не зробив для України так багато, як Сталін", - підкреслив він.

Нагадаємо, у середу, 5 травня, пам'ятник Сталіну було встановлено у Запоріжжі. Місцеві комуністи приурочили цю подію до Дня Перемоги..."