Профіль

pani_yulia

pani_yulia

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Подяка

Я щаслива без міри, Вкраїно, Що тебе я так сильно люблю, І за те, що твоя я дитина, Бога вдячно за тебе молю. Я подякувать хочу за силу, Що черпала в тобі з ранніх літ, І за те, що уперше ступила Саме тут у великий наш світ. За колосся твоє золотаве, За безмежную неба блакить, За росу і духмянії трави, За світанку казковую мить. За зірок діаманти далекі, Сонця заходу барви ясні, І за те, що граційні лелеки Знов вертають до нас навесні. І за поля простори безкраї, Де над ...

Читати далі...

"Лететь..."

Раскинув крылья по бокам, От пола оторваться, Чтоб устремиться к облакам И воздуху предаться. Лететь туда, куда душа Отчаянно так рвется, И чувствовать, едва дыша, Как сердце жадно бьется. Нестись вперед под небесами И тихо наслаждаться, Как солнце нежно с волосами Решило поиграться. Вдали над городом лететь Под ветра дуновенье И вместе с птицами смотреть Восхода зарожденье. И в золото лучей нырнуть, И в небе искупаться, И свежесть раннюю вдохнуть, Чтоб новых сил...

Читати далі...

«Последний вальс»

  • 24.02.11, 13:44
В закате алом тает лето, Весь мир притих, едва дыша, А два неясных силуэта Кружатся в вальсе не спеша… Сегодня вальс этот последний Звучит для них в вечерний час, Но нет в душе их сожалений, Всему ведь есть последний раз… Лишь в сердце легкая тревога, Что быстро молодость ушла, И у чужого им порога Себе пристанище нашла… А в памяти воспоминанье, Что не забыть уж никогда, Про его первое признанье И про ее простое «да»… Про тот пьянящий летний вечер, Что аромат любви...

Читати далі...

"А голуби все так же целовались..."

  • 02.02.11, 14:03
На уличной дороге, в грязной пыли, В тени давно поблекнувших ветвей Под легкий поцелуй на миг застыли Двое обычных сизокрылых голубей. Но ощущалось нечто очень необычное В таком вот поцелуе их простом, Сугубо светло-нежно-личное И сладко-бережно невинное при том. И ни асфальтный омут липкой грязи, Ни шумный вихрь столичной суеты Не разорвали крепкой этой связи И не счернили поцелуя чистоты. Разные лица все менялись и менялись, Перерастая в нескончаемый поток, А голуби все...

Читати далі...

"Мечта"

  • 26.01.11, 11:28
Она светлее солнца светаИ снега чистого белей,Прекрасней красного рассветаИ лета теплого теплей.Лишь в сладких снах она витает,Живет лишь в сказки чудесах,Быстрей ветров она летаетИ птиц свободней в небесах.В своем огромном тайном миреОна имеет сотни лиц,Вселенной безграничной шире,Вовсе не ведает границ.Желанья пламенем пылаетИ недоступной красотой,И потому лишь называютЕе несбыточной мечтой.

"Блакитно-жовтий" (ще одна спроба українською мовою)

Нічого зайвого немає, Лише два кольори одні, Що прапор їх в собі єднає На шовковистім полотні. Дві смуги, злиті воєдино, Глибокий зміст в собі несуть, Вони є символом країни, І в цьому їх найвища суть. Одна зі смуг – то колір неба, Його безмежная блакить, На нього глянути лиш треба – І в височінь душа летить. Під ним і дихається легше, Й серце прискорює биття, І б’ється так, немов уперше Відчуло у собі життя. То материнські очі ніжні, Що...

Читати далі...

"Україні присвячується"

Її свіжу і ніжну красу Я назавжди у серці залишу, Крізь життя я її пронесу, Бо не знайду таку я ще іншу. Полум’яні барвисті світанки Я душею поглину навіки, І росою окроплені ранки, І гаї, і озера, і ріки. Таємничу розмову лісів Я у шелесті листя відчую Й колискової тихої спів Вітру в полі пшеничнім почую. Озирнувшись, побачу довкола Дні, прибрані калиновим цвітом, І вдихну вечори з матіоли, І зігріюсь ночей оксамитом. Мов цілющий нектар, увіп’ю...

Читати далі...

"Хто ми такі?"

Хто ми такі? Яке у нас коріння? Яким шляхом блукали увесь час? Чи будуть здатні нові покоління В майбутньому згадати нас? В якій країні ми живемо? Чи маємо історію нам рідної землі? І що ми для нащадків збережемо? Чи є у нас майбутнє взагалі? Чи є в нас гордість, слава і свобода? Чи є вогонь відваги, що в душі горить? Чи є у нас чарівна та природа, Що серце божевільно від неї тріпотить? Чи є у нас собори стародавні, Що захищають свій народ від лихоліть? Чи...

Читати далі...

"Про неї" (це моя перша спроба українською мовою)

Її волосся золотим колоссям в’ється, Її характер – грози навесні, Джерельною водою пісня її ллється, А сльози в неї – то дощі рясні. Очі її синіють волошками у житі, Вночі сузір’ями виблискують вони, Її любов горить у маках цвіті І полум’ям запалює дерева восени. У неї гнів – бурхливе Чорне море, Безмежний, мов простори степові, Низьким гулом трембіт лунає її горе, Карпатських гір торкає вершини вікові. У неї сміх – дзвінкий пташиний гомін, Радість веселкою...

Читати далі...

"Две розы"

Шипами острыми и гибкими стеблями, Словно в единой песне отчаянно слились, Две розы – красная и белая, как будто лед и пламя, Между собою тесно вдвоем переплелись. И красным жаром лепестки пылая, Касаются жемчужной чистоты, И остывает пламя, как будто не желая Обжечь невинность белоснежной красоты. Любовь и страсть кружатся в танце диком И связь эту вовек не разорвать, Где меркнет власть пред хрупким ликом, И нежности стремится силу дать. Как ночь и день...

Читати далі...

Сторінки:
1
2
попередня
наступна