Будь-яких свят. Чи то церковних, чи то світських, чи то патріотичних.
Не ходжу всі 25 років.
І не збираюся засуджувати тих, хто ходить.
Просто дослухаюся до своєї души, що вона мені говорить.
А вона мені говорить, що не треба бути ширмою для мародерів у владі. Для кремлівських холуїв у владі. Не треба приходити раз на рік, щоб пройтися під камери по вулиці, подивитися, як радіють люди, які потім розійдуться по домівках і вже на кухнях будуть лаяти цю владу, яка їх грабує, яка знищує їх країну, їх державу, знищує майбутнє їх дітей.
Я не хочу, щоб ця владна мерзота прикривалася мною на цих святах, і говорила, - ось, бачите, Україна незалежна, Україна свідома, в Україні живий козацький дух, Україна не Росія. І продовжувала робити те, що і робить всі ці роки, знищує незалежність, русифікує українців, девальвує дух українців, перетворює Україну в Рашку.
Це не святкування, це наруга над всією країною, над пам'яттю вояків УПА, пам'яттю воїнів, які зараз гинуть, захищаючи країну.
Натомість містечкові марші чи від Свободи, чи від Азову, чи ще від когось, не без успіху маргіналізуються владою. Навіть за допомогою саміх організаторів цих заходів. Сама організація окремих святкувань, замість об'єднання всіх в один кулак, тільки шкодить відродженню Україні.
А останні 2,5 рокі, всі свята перетворилися на огидні рекламні кампанії по глорифікації та паблісіті чергового кремлівського пасипаки та корупціонера Порошенка. Всі ці показові клятви, всі ці вручення нагород, всі ці паради. все це відбувається за обов'язкової участі монументального кондитерського лантуха з грізно насупленими патріотичними бровами. Курсанти, воїни, народ потрібні тільки для картинки, як фон. Всі софіти на нього, на Порошенка, на цю котлету то в пінжаку, то в піксельному однострої з пістолем на нозі. Все це повинно нівелювати дух народу, його волю. Натомість підняти не недосяжну висоту велич чергового дерьма, яке внаслідок фальсифікацій та маніпулювань, здерлося на владний Олімп.
Тепер кожен день, це свято Святого Петра Кремлівського Корупційного.
Кожен день він щось краде, кожен день продає частину України. І все це подається, як свято. Під різними назвами. Патріотичними, духовними, реформаторськими.
І я повинен все це легалізувати своєю присутністю? Ні, увольте...
Я буду ходити на наші свята, тоді, коли вони будуть нашими. Коли влада буде наша, українська. Коли ця влада буде йти разом зі мною, з нами, хай в перших рядах, але з народом. А не поблажливо махати з трибуни своїми лапами, які нічого не крали.
А поки. я буду ходити тільки на ті заходи, які мають за мету очищення України від цих сморідних хробаків, що п'ють кров народу та свідомо знищують нашу державу.
Слава Україні!
