Чорнобривці скоро сіяти. Весна йде.

Волинянин засіяв чорнобривцями 119 км українських доріг Рай на місці стоптаного двору Можна було б подумати, що це ЖКГ з доброго дива перетворило затоптане до скам’янілості подвір’я серед трьох багатоповерхівок біля Варшавського ринку та луцької школи № 26, в якості експерименту, на рай. Розкішні кущики чорнобривців та сальвії ростуть не тільки на призначених для цього квітничках попід балконами будинків за адресами Кравчука, 32, 26-Б та 28-Б, але і на вміло розбитих кимось клумбах, і на безликих бетонних муруваннях, що, вочевидь, при будівництві призначалися саме для облагороджування двору квітами. Ба навіть на підвищенні, де розташована дитяча шведська стінка, золотіють акуратні чорнобривцеві голівки. «Гарно? – запитує якийсь дідусь із ціпком. – Це Василева гірка. Так назвали на честь чоловіка, який усе це сам і зробив». Чоловік той не хто інший як Василь Рижук, знаний в Україні скульптор, який, якщо вже талановитий, то, як мовиться, тримає марку у всьому. Навіть у дворі, яким щодня проходять сотні людей та несуть реальну загрозу цим тендітним сонечкам на тонких стеблинах. «Але ж таки досі не витоптали!» – радіє Василь і коротко, весело, з приправами гумору й вибухами заливчастого сміху оповідає свої чорнобривцеві пригоди. До слова, саме пан Рижук свого часу зробив прикметним в’їзд до села Угринова, що на Горохівщині: висіяв чорнобривці, починаючи від власне знака й аж до краю поля уздовж траси. «Цьогоріч поле покропили, – береться тінню Василеве чоло, – і мої живучі чорнобривці вже такої наруги не витримали». А чотири роки тому Василь вирішив, що просто робити ранкову гімнастику йому нецікаво. Відтак почав, щоранку підводячись близько п’ятої, скопувати землю довкола стадіону школи № 26. Поволі перейшов на подвір’я біля під’їзду і за три роки, власноруч розбиваючи клумби, осилив не без допомоги кількох особливо сміливих сусідів усеньке подвір’я. «Через те, що земля тут поганувата, – каже Василь, – чорнобривці сіяв із насіння. А вже торік зібрав його аж 25 мішків. І роздав людям. А що робити, коли Луцьк мені роботи за спеціальністю не дає й навіть за зроблене не платить? Ось, наприклад, мізерні як для митця кошти, що виграв на конкурсі міськради, представивши проект пам’ятника Бандері, чекаю вже чотири місяці. Тому доводиться малювати картини квітами! Що я з цього маю? Радість серцю... А ще (сміється) жінки на ринку свій товар продають за менші гроші»....    Траса Луцьк-Рівне-Київ – квіткова усмішка ... Василь Рижук примудряється організовувати свій життєвий простір максимально оптимістично. Так, свого часу в нього виникла ідея організувати насадження чорнобривців по всій трасі Луцьк-Рівне-Київ. Він писав листи-запити до служби автомобільних доріг та в Кабмін України. Автодор допоміг розпушити землю на ділянці протяжністю в 13 кілометрів зазначеної траси.  Втім у добрій справі знайшлися Василеві у поміч і звичайні лучани, які в захваті від його ентузіазму. Саме вони допомагали засівати й полоти. А нещодавно зібралися, аби зробити на трасі серед квітів колективне фото. Тож і досі тут, не здолані ані шкідливими викидами, ані спекотним літом, цвітуть собі чорнобривці, що їх Василь Рижук, поспішаючи жити в добрі, називає «квітковою усмішкою», посланою всім, хто під цим небом творить свою правду.

Наталка ШЕПЕЛЬ   СіД-інфо: Василь Рижук із відзнакою закінчив Львівське училище декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша, так само із відзнакою Волинський національний університет ім. Лесі Українки та здобув спеціальність магістра, а ще – Львівську національну академію мистецтв за спеціальністю «Монументальна скульптура». ...за власними підрахунками за 10 років засіяв 119,5 км української землі чорнобривцями; ...загалом зібрав 50 мішків насіння чорнобривців, з яких 25 роздарував (для порівняння: один кущик цих квітів на продаж – від 5 до 7 грн); ...майстернею Рижука і досі є його авто; ...співачці Каті Бужинській майстер подарував зі своєї квіткової колекції трильйон чорнобривців і сертифікат на них. Квіти не зривали, а посадили до дня народження Каті. Саме Бужинська співатиме в документальному фільмі «Чорнобривці України», який зараз на стадії розробки.

З матерів Наталки Шепель. Заступника головного редактора газети "Сім'я і дім"

Зарання прошу у автора вибачення за передрук