Я хочу ещё раз немного напомнить, как работает современная политическая система Украины на примере партии Зеленского, чтобы потом не говорили, что никто не предупреждал.

- устраиваешь выборы через два месяца,

- понимаешь, что тебе нужно найти минимум 226 человек в список и 100-150 (а лучше 199, по количеству округов) мажоритарных кандидатов,

- математика: тебе нужно 226 + 150 (возьмём среднее число) = 376 кандидатов от твоей партии,

- обнаруживаешь, что у тебя нет политической структуры (вот ведь сюрприз) и как минимум по мажоритарщикам, чьи кандидатуры обычно подают местные ячейки партии, делать эту работу никто не может и этим придётся заниматься центральному штабу,

- желающих стать этими кандидатами много, ибо рейтинг высок, поэтому на каждое место хватает претендентов. Допустим, на каждое место 3 претендента (хотя их обычно больше), 376 умножаем на 3, получаем 1128 претендентов. Округлим в меньшую сторону для красоты, получим 1000 претендентов. Чтобы провести с ними как минимум 1 (одно) часовое собеседование, нужно 1000 часов. Это 41 полные сутки, без сна и выходных на одного человека. Допустим, эта работа разбита на трёх, даже на четырех человек (больше лиц принимающих решения в партии Зеленского всё равно нет, не Коломойский же будет этим заниматься, у него время дорогое). Итого считай по 10 суток на каждого без сна или по 20 суток если иногда спать и заниматься другой работой. Но это только собеседование, а ведь есть ещё поиск информации о кандидатах, анализ этой информации, понимание о ресурсе и управляемости кандидата, что у него есть, а чего нет, какие скелеты в шкафу и так далее. Это более 30-40 суток, а если вернуться в реальность и вспомнить, что решения у Зеленского по кандидатам принимают не 3-4, а два человека, то и 60 суток. Столько времени нет, закон ограничивает по времени. Итого имеем: большая часть кандидатов не имеет даже математической возможности пройти нормальный отбор,

- чтобы иметь хоть каких-то людей и ресурсы, отдаёшь, как и большинство партий до тебя, выбор кандидатов на откуп местным баронам и олигархам местечкового разлива, у которых есть как минимум свои люди на комиссии, свои СМИ и местные связи. Так в кандидатах оказываются, например, люди пророссийского упыря Богуслаева, владельца "Мотор-Сичи", по запорожским округам,

- ещё часть людей отдаёшь по квоте спонсорам (тому же Коломойскому), потому что деньги плочены, ещё частью заводите своих друзей: комиков, актёров, тамад (или тамадей?),

----- ВЫ НАХОДИТЕСЬ ЗДЕСЬ -----

- войдя в парламент, понимаете, что собрали в спешке с бору по сосенке совершенно незнакомых людей, над которыми у вас нет никакого контроля, и которых не объединяет ни идеология, ни партийная структура, ни авторитет лидера,

- чтобы иметь контроль над избранными под твоим брендом депутатами, приходишь к тому же, к чему большинство партий: начинаешь платить членам фракции по 5-10 тысяч долларов чёрным налом как зарплату за "правильные" голосования,

- 200 (это минимум, видный на сегодня) депутатов требуют в общем 1,5-2 миллиона долларов в месяц, соответственно около 20 миллионов в год. В какой-то момент спонсору партии это надоедает и партия начинает кормить себя сама (то есть голосовать за подрядные проекты),

- глава фракции понимает, что так как у него фракция на зарплате и никуда не денется, то он может сделать на этом свой маленький гешефт, и начинает торговать голосами фракции, проталкивая в список "нужных" голосований законопроекты в интересах конкретных людей или корпораций,

- фракция голосует за что попало в интересах кого угодно, если этот "кто угодно" профинансировал партию или лично главу фракции,

- Гудыменко скупает остатки попкорна в стране, толстеет, умирает от ожирения.

Так и живём.

Схоже на те, що ми до кінця не розуміємо - що відбувається у відносинах України і Росії. Довгий час екс президент Порошенко переконував нас, що український народ чітко визначився зі своїм вибором, але виходячи з результатів останніх президентських перегонів, це м'яко кажучі не зовсім так.
Конфлікт між Україною і Росією є сусідським непорозумінням політиків. Український народ зацікавлений у добрих відносинах з Росією. Взагалі все це не наша справа.
Європа не повинна битися за американські інтереси в Україні. До того ж цього не бажає і сам український народ.
Президент Зеленський шукає шляхи припинення конфронтації з росією і зближення позицій. Європа не повинна втручатися і заважати цьому.
Українська делегація билися як леви, але ми повинні розуміти, що це представники команди екс президента Порошенко. Нова команда зацікавлена в припиненні тиску на Росію і пошуках компромісу.
Президент Зеленський не приїхавши на засідання і не підтримавши зусилля делегації своєї країни, чітко дав зрозуміти, що не зацікавлений в пролонгації дипломатичного тиску на Росію.
Ми повинні поважати вибір українського народу і не втручатися в справи, які не до кінця розуміємо.

Ось так шановні. Чому ви вважаєте що Європа нас зрадила? Тому що вони не хочуть бути більшими українцями ніж ми? Європейська політика складна, цинічна і раціональна і Європа в першу чергу думає про себе - свої інтереси, економіку, тощо. Для того, щоб щось отримати від Європи треба докладати надзусилль. Чомусь зараз вже ніхто не згадує, як на початку каденції Порошенко, Клімкін та інши годинами як школяри чекали в приймальних євро політиків. Домогалися зустрічей, переконували, навіть дратували багато кого, але зрештою багато чого і домоглися.
На рівні людських відносин - тут не допомагають тим, хто сам цього не хоче. Якщо ти попав в скрутну ситуацію- тобі допоможуть часто навіть не дуже добре знайомі люди, але як тільки побачать що ти сам не докладаєш зусиль- про тебе миттєво забувають і роби як знаєш. То чому ми здивовані?

Взагалі то, те що трапилось це результат не цього засідання. Цей результат зумовив порожній візит Зеленського тиждень тому, коли відбулись зустрічі з Меркель і Макроном. Я писав про те, що це стратегічно важливий візит, так воно і сталося. Є ще Вашінгтон, але ooops, там теж проблеми через Коломойського. Ласкаво просимо у самотність.

Ви знаєте, спілкуючись з друзями і просто розумними людьми, що живуть в Україні, в мене складається враження, що знаходячись всередині до кінця не можна зрозуміти який лютий пизд@ць накриває країну."(с)

@Antonn Ryndych

Чому пан Вакарчук дозволяє собі втоптувати в багно останні п'ять років, повторюючи пропанандистські кліше олігархічних каналів і закриваючи очі на очевидні досягнення?

Чому співочий безкоштовний тур Вакарчука проходить регіонами, де підтримка Порошенка є значною? Чому пан Вакарчук не їздить співати в Дніпро, Харків чи Одесу, там де перемагають його конкуренти з "95 кварталу" і Медведчук, а їздить в ті регіони де має шанси партія Порошенка?

Чим принципово відрізняється партія "Голос" від партії "Слуга народу"?
Чому відсутність політичного досвіду, непрофесійність, нефаховість є предметом гордості обох партій, якщо в розвинутих демократичних країнах з сильними економіками і високим рівнем життя, цінується якраз протилежні характеристики політиків?

Чому пан Вакарчук допускає можливість об'єднання з Слугою Народу, де Вакарчук буде в коаліції слуг олігарха, з яким начеб-то бореться Вакарчук. Чи пан Вакарчук буде не зауважувати на Богдана, Ткаченка та інших?

Чому, зважаючи на сумнівні електоральні перспективи, деструктивність самої ідеї "нових ліц" без фаху і досвіду, в умовах реваншу, пан Вакарчук намагається пройти в Раду за рахунок виборців Порошенка, а реваншистів практично не критикує, не намагається конкурувати з Зеленським? Чим це зумовлено: особистими амбіціями чи зобов'язаннями?

Чому пан Вакарчук вважає ворогом номер №1 України якусь абстрактну корупцію, а не російське військо, не росіян, які вбивають українців в Україні, які руйнують міста і села, які вивозять заводи в росію. які знищують Україну інформаційно?
Чи не є це спробою відвернути увагу від справжнього ворога, зосередившись на внутрішніх чварах, які нав'язують зовні?

Чому пан Вакарчук, який вважає, що ворогом №1 є корупція і олігархи, дезертирував з "поля бою" (з Верховної ради) тоді, коли відбувалися наймасштабніші корупційні процеси, коли олігархи прибирали до рук сотні державних монополій і формували свої імперії? Чому він тоді не говорив про корупцію, про олігархів, чому не захищав Україну від них, чому не захищав українську армію від деребану, чому не висловлювався з приводу кабального газового контракту і Харківських угод, чому нічого не казав, коли в 2013 росія ввела санкції проти України, чому був пасивним під час Революції Гідності, коли українців вбивали? Чему "Голос" мовчить сьогодні, коли:

1 — Рада суддів заявила про давление со стороны Президента Зеленского — "указы давались напрямую в здании АП"
2 — Кернес подписал переименование проспекта Григоренко в проспект Жукова.
3 — Печерский суд принял решение что Саакашвили (которого не было в УА с февраля 2018 по май 2019) — "проживал в Украине последние 5 лет и может баллотироваться"
4 — Беглый нардеп Онищенко выиграл суд и теперь будет баллотироваться в нардепы ("отсутствовал 5 лет, т.к. участвовал в спортивных состязаниях в качестве всадника" [sic!] Можете посмотреть решение суда).
5 — Также будут баллотироваться в нардепы беглый зампрокурора Ринат Кузьмин и ближайший соратник Януковича Андрей Клюев.
6 — КС рассматривает ОТМЕНУ закона "Про мову". Новинский уверен, что закон будет отменен.
7 — От авторов учебников по истории Украины требуют называть войну на Донбассе гражданским конфликтом.
Министр Гриневич:
"Например, вчера одному из моих коллег, автору "Новой истории Украины" – учебника для 11–го класса, который уже получил гриф министерства – позвонили и сказали: "Вы должны изменить в вашем учебнике "русско–украинская война" на "гражданский конфликт". Когда он сказал: "Я никогда не буду этого делать и мой учебник уже получил гриф Министерства образования" – ему ответили: "Но сейчас ситуация идеологически меняется!"

Більше питань за посиланням https://www.facebook.com/mason.lemberg/posts/839738393079783

Коли в передвиборчу програму включали цей пункт і піарились на ньому, коли бізнесу на зустрічах їздили по вухам про ПнВК, то закон був просто життєво необхідним. Коли вибрали президентом – «не на часі».

Я не обурений і не здивований. Це саме те, чого я чекав від Зеленського. Глобальної реформи економіки, звісно, не буде. ПнВК не буде. Нульової декларації не буде. Ринку землі не буде. Нічого не буде.

Пінчук купить три квартири військовим. Ахметов збудує притулок для кинутих гудків (в 14-15 году цей пан дав завдання своїм заводам щодня «гудіти» в 9:00, щоб настав мир). Коломойський поставить гуманітарний намет з платною кавою. ЗМІ розтиражують це нібито новий президент нагнув клятих олігархів і змусив їх віддавати гроші державі.
І ще шорти, шорти забули. Тепер в них можна в АП ходити. Тобто в ОП. Треба поцікавитись, чи указ про шорти поширюється на ОП.

Надіюсь, бізнес, який підтримав Зеленського через обіцянку про ПнВк, не сильно зажурився. Хто ж міг подумати, направду. Ну обставини так склалися, ну МВФ, ну протріть нарешті ваші очі, це ж сльози щастя котяться по ваших щоках. Жовті сльози щастя та захоплення.

Юрій Гудименко