Пісенька про Ялиночку.

Ой, в лісі, лісі темному,
Де бродить «Хитрий Лис»,
Росла собі ялиночка
І Янук з нею ріс.

 
Ходив під ту ялиночку
Хлопчина залюбки.
Бувало часом він ховав
Під лапами шапки.

 
Гуляв тим лісом дід Мороз,
Такий у нього нік.
Продав себе задешево
І в тому лісі зник.

 
У лісі тім гуляв, бува,
Юрко, колишній мент,
І за порядком слідкував,
Улучивши момент.

 
У тому ж лісі темному
У справах Ющик біг
Він щось залишив Януку,
Тепер той чує всіх.

 
І геть пішов на пасіку
Покинув темний ліс,
Трипільську древню знахідку
Додому Ющ поніс.

 
Багато хто у лісі тім
Стежинами гуляв.
Та, пісенька про Янука,
Бодай би, він пропав.

 
Тим часом та ялиночка
Росла собі, росла
І набиралась голочок
До певного числа.

 
З’явився дня весняного
Лісник лихий з лиця.
Ялиночка духм’яная
Позбулась корінця.

 
Поїхала до города
Ялиночка струнка.
І там зробили з гордої
Великого вінка.

 
Стоїть собі ялиночка
У дроті і стрічках
І раптом бачить Янука,
Колишнього дружка.

 
Давай той Ян вклонятися,
Подружки не впізнав.
Ялинка – обніматися,
А Янук ледь не впав.

 
Віночка Янук відштовхнув
І матом обіклав,
Тут і прозріла – він її
Ніколи не кохав.

 
Така сумна історія
Про Янука й вінок.
Повчальна для закоханих
Із лісу ялинок.