Кремль-ВБИВЦЯ. ч.1.

15 серпня 2014 року польський журналіст Рішард Маковський у своїй статті «Черговий звірячий теракт володарів із Кремля. Напад на літак «Малайзійських авіаліній» повинен торкатись передусім нас, поляків» писав: «... Я знову подумки повертаюсь до Смоленської трагедії. Тим більше що на цей раз ми маємо ситуацію, коли йдеться про інтереси Росії. Багато людей в Польщі впевнені, що катастрофа польського Ту-154М під Смоленськом була не трагічною випадковістю, а терактом. Послідовність подій: санкції США, м’які санкції Європейського Союзу, падіння акцій на Московській фондовій біржі, погрози Путіна і падіння малайзійського літака в таких умовах, що відповідальність за нього можна покласти на Україну, тому що воно відбулося на її території (так само, як Росія поклала всю відповідальність за катастрофу польського літака на його екіпаж. — Авт.). Зараз сепаратисти не дають доступу незалежним спостерігачам до уламків пасажирського лайнеру. Чотири роки тому не можна було підійти і до уламків президентського літака Ту-154М. Теракт проти літака «Малайзійських авіаліній» повинен торкатися передусім нас, поляків. Решта світу може бути наївною, але не ми».

Півтора місяця тому міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич на конференції «Сучасна політика: конфлікти і тероризм» в Торуні заявив, що «катастрофа літака президента Польщі Леха Качинського під Смоленськом була терактом. На сьогодні тероризм використовується проти західних держав як інструмент провокації потоку міграції з метою дестабілізації Європейського континенту. Після Смоленської катастрофи ми можемо сказати, що Польща стала першою жертвою тероризму в рамках сучасного конфлікту, який розігрується на наших очах. Ми прекрасно бачимо це на прикладі історії останніх десяти років. Без сумніву, збройному нападу на Грузію передувала внутрішня диверсія. Без сумніву, метою того, що трапилося під Смоленськом, було позбавлення Польщі лідерства, яке вело нас до незалежності. Черговими кроками були напад на Україну, окупація промислової частини країни, катастрофа літака «Малайзійських авіаліній», втручання в ситуацію в Сирії».

Офіційний представник Слідчого комітету Росії Володимир Маркін назвав «безглуздою» цю заяву Мацеревича, а прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков додав, що твердження Мацеревича є «голослівним, необ’єктивним і немає нічого спільного з реальними обставинами цієї трагедії».

...Народне прислів’я говорить: «Знає кіт, чиє сало з’їв». Коли керівники польського уряду в еміграції запитали у Сталіна, де перебувають польські офіцери, яких тримали у таборах і в’язницях НКВС, то Сталін відповів, що «вони втекли в Маньчжурію...». Як стало відомо згодом, «Маньчжурією» виявився Катинський ліс, де весною 1940 року було розстріляно майже 22 тис. польських військовополонених.

Багато хто бачив повне відео спецоперації під кодовою назвою «Спис Нептуна», яку проводили американські «Морські котики» в ніч на 1 травня 2011 року в передмісті Абботтабаді у Пакистані, в ході якої був убитий лідер ісламської терористичної організації «Аль-Каїда» Усама бен Ладен. Міні-камери, закріплені на шоломах бійців, відображали кожну мить операції, яка передавалася через супутник у Вашингтон. Президент США Барак Обама з віце-президентом Джо Байденом та членами групи національної безпеки країни спостерігали в прямому масштабі часу за ходом операції впродовж 40 хвилин у залі ситуаційного центру Білого Дому.

Обама не був першим. За моїми даними, роком раніше, 10 квітня 2010 року, прем’єр-міністр Росії Путін разом iз керівниками спецслужб у режимі онлайн упродовж 25-30 хвилин слідкував за ходом операції «Іван Сусанін» спецназу ГРУ і ФСБ по знищенню літака Ту-154М з президентом Польщі Лехом Качинським на борту. Думаю, що незабаром світ побачить зазначене відео Путіна, як свого часу зміг ознайомитися з таємними документами його кумира Сталіна і Берії про розстріл польських військовополонених весною 1940 року.

Не дивно, що Росія монополізувала розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом авіакатастрофи польського літака, яке до цього часу не завершене. Окрім того, польській стороні, незважаючи на неодноразові прохання, так і не повернуті уламки літака, який є власністю Польщі, не передані оригінали записів усіх розмов і бортові самописці літака, не надані всі матеріали досудового слідства.

У ході розслідування обставин збиття пасажирського літака «Малайзійських авіаліній», проведеного українською урядовою комісією (технічна частина), СБУ (досудове слідство) та розвідданих, отриманих спецслужбами США, Великої Британії та ФРН, встановлено, що малайзійський літак збив російський екіпаж ПЗРК «Бук» М1, який був доставлений в Донецьку область України російськими військовими 53-ї зенітно-ракетної бригади Збройних сил Росії з Курська. Ракета була запущена в районі Сніжного, Донецької області, яке окуповане російськими військовими.

Докази, встановлені СБУ, та отримана мною конфіденційна інформація дають підстави стверджувати, що Генштаб ЗС РФ розробив диявольський план збиття одного зі своїх пасажирських літаків: «Аерофлот» AFL-2074 Москва — Ларнака або рейс Москва—Ростов-на-Дону, які приблизно в той же час здійснювали політ у повітряному просторі України.

Знищення російського літака мало спровокувати в Росії масове громадянське обурення, сплеск ненависті до України і відвернути від неї світ, який підтримує її у війні з Росією. А головне — все це мало стати виправданням в очах світової спільноти повномасштабного вторгнення в Україну регулярної армії Росії, частини якої були сконцентровані вздовж усього російсько-українського кордону, заради «припинення варварських дій українських націоналістів і київської хунти», «порятунку російськомовного населення та етнічних росіян» i «стабілізації обстановки у зоні воєнного конфлікту».

План вторгнення був розроблений Генштабом ЗС РФ, затверджений президентом Путіним і планувався на 18 липня 2014 року, наступного дня після збиття російського пасажирського літака. Окупація південно-східних областей України російськими військами мала бути завершена до Дня незалежності України — 24 серпня.

Підтвердженням цього, зокрема, є карта ГШ ЗС Росії з планом окупації 8 областей України, оприлюднена мною 30 січня 2016 року. Спецслужбами України та розвідками НАТО встановлені російські генерали та старші офіцери, які беруть або брали безпосередню участь у формуванні та організації бойових дій російсько-окупаційних військ на тимчасово окупованих територіях України.

Відтак російському екіпажу був відданий наказ розгорнути установку ПЗРК «Бук» М1 в районі Первомайського. Населений пункт iз такою ж назвою розташований і в північно-східному напрямку на відстані близько 20 км від Донецька. Російський екіпаж, не знаючи місцевості, переплутав населені пункти і перемістився в протилежному напрямку від Донецька на 70 км. Про це свідчить також нелогічний маршрут пересування «Бука» територією України — установка з російським екіпажем перетнула російсько-український кордон у Луганській області, потім була доставлена на захід від Донецька, в подальшому повернулася на схід до кордону між Донецькою і Луганською областями.

Розміщення установки «Бук» у населеному пункті Первомайськ, саме на захід від Донецька, враховуючи його тактично-технічні характеристики, дозволило б здійснити ураження ракетою одного з російських пасажирських літаків, який летів iз Москви у повітряному просторі України, з подальшим падінням уламків літака на територію України, контрольовану українськими силами АТО.

17 липня 2014 року майже одночасно, в одному і тому ж місці повітряний простір над Донецькою областю перетинав не лише літак рейсу МН-17 «Малайзійських авіаліній», а й російський пасажирський літак авіакомпанії «Аерофлот», який слідував рейсом AFL-2074 Москва — Ларнака (Кіпр). Такий самий цивільний «Боїнг», однаково розфарбований, в одному і тому ж самому ешелоні повітряного простору. Характеристики польоту цих рейсів були практично одинакові: малайзійський літак летів на висоті близько 10 100 метрів, зі швидкістю 909 км/год, а російський — на висоті 10 600 м, зі швидкістю 768 км/год.

Саме для ураження цілей на таких висотах і був завезений ПЗРК «Бук» М1 Збройних сил Росії. Нагадаємо, що 14 липня, за три дні до цього, в Луганській області на висоті 6,5 км був збитий транспортний літак Ан-26, а 16 липня — штурмовик Су-25 ВПС України, який летів на висоті 6,2 км. Обидва українські літаки були збиті російськими військовими за допомогою ЗРК російського виробництва, завезеними на окуповані території з Росії.

О 16:09 17 липня в районі села Новоніколаєвка маршрути цих рейсів пересіклися. Згідно з розвідданими, російський екіпаж «Бука» помилково заїхав не до того Первомайського (населених пунктів із такою самою назвою на Донеччині аж сім (!). Мав прямувати до села Первомайське Ясинуватського району, але через помилку екіпаж заблукав і поїхав до смт Первомайськ, яке підпорядковано Сніжненській селищній раді.

Ні російський екіпаж «Бука», ні керівник російських найманців, так званий міністр оборони ДНР Ігор Гіркін, не знали справжньої мети спецоперації і цілі для знищення. Від своїх керівників і кураторів вони отримали дезінформацію про політ у цьому районі українського військово-транспортного літака, на борту якого буде «натовське озброєння для бандерівців», який необхідно знищити. Після падіння уламків літака Гіркін по мобільному телефону доповів кураторам з ГРУ Росії про успішне завершення операції.

Міжнародна група Bellingcat, яка займається розслідуванням військової тематики передала, прокуратурі Нідерландів, яка очолює міжнародну слідчу групу (YIT) Звіт, у якому викладені повні імена, прізвища, звання і посади майже двадцяти російських військових, причетних до знищення малайзійського «Боїнга» під Донецьком. Із числа завезених в Україну «Буків» саме так званий «Бук 3х2» збив малайзійський літак. Цифри «3 і 2» були не зафарбовані і не затерті на правому борту одного із ПЗРК «Бук» М1, тому він у Звіті групи Bellingcat так і називається.

У Звіті викладена детальна інформація про структуру командування 53-ї зенітно-ракетної бригади, яке надало «Бук» своїм підлеглим для знищення пасажирського літака. Надана також інформація про 14 офіцерів другого дивізіону 53-ї бригади, в тому числі і про командирів розрахунків установок «Бук», які входили у цей дивізіон.

Встановлено 10 російських офіцерів, які віддавали наказ на використання ПЗРК «Бук» М1 («Бук 3х2»), а також тих російських військових, які обслуговували цей «Бук». Відомі імена і тих командирів, які давали розпорядження про транспортування і переміщення зазначеного «Бука» по території Росії і України.

Міжнародні експерти наголошують, що за збитий малайзійський літак несе відповідальність вище керівництво Збройних сил РФ, а саме: Верховний головнокомандувач, президент Росії Володимир Путін, міністр оборони Сергій Шойгу, його перший заступник, начальник ГШ генерал армії Валерій Герасимов (внесений в санкційний список ЄС і Канади та заочно арештований Шевченківським райсудом міста Києва і оголошений у міжнародний розшук), заступник міністра оборони генерал армії Аркадій Бахін (включений у санкційний список ЄС і Канади), заступник начальника ГШ ЗС РФ, начальник ГРУ генерал-полковник Ігор Сєргун, головнокомандуючий Сухопутних військ генерал-полковник Олег Салюков, командуючий військами Західного військового округу генерал-полковник Анатолій Сідоров (включений у санкційний список України), його заступник генерал-майор Віктор Остахов, командуючий військами ППО Сухопутних військ генерал-лейтенант Олександр Леонов, командуючий 20-ї Гвардійської Загальновійськової армії Західного військового округу генерал-майор Олександр Чайко (з 8 липня 2014 року, до нього командуючим був Олександр Лапін). Безпосередньо наказ на збиття літака надійшов від командування ПС і ППО РФ.

Прізвища, звання членів російського військового екіпажу ПЗРК «Бук» М1 («Бук 3х2»), які збили малайзійський літак, також встановлені. За моїми даними, відразу після збиття літака командування ППО Росії видало наказ про переведення екіпажу «Бука» до Сибірського військового округу, у Забайкалля, для проходження подальшої служби. Але до нового місця призначення ніхто з екіпажу так і не прибув. Товариші і друзі по службі не можуть знайти ні офіцерів, ні солдатів. Екіпаж — випускники Ярославського зенітно-ракетного училища. Однокурсники теж не можуть їх знайти.

Згідно з інформацією з конфіденційних джерел, близьких до розвідки ППО Росії, весь екіпаж був «зачищений» спецгрупою ФСБ. Рідні й близькі друзі розшукують їх місце поховання.