Рабська ментальність.

     Всякий народ, свідомо, чи підсвідомо, хоче жити краще. Кожна людина хоче бути впевнена в завтрашньому дні, почуватись захищеною, мати певні матеріальні статки, мати можливість народжувати та виховувати дітей, дожити життя в забезпеченій старості і т. д. Кожен народ по своєму розуміє краще життя. Одні мріють про волю, інші про світле майбутнє, треті чекають доброго царя і так далі. Але ні воля, ні світле майбутнє, ні добрий цар, чомусь самі собою не приходять.
     Те, про що я буду писати далі, можливо комусь і не сподобається, тож вибачайте. Тому пишу для тих, кому це, можливо, бути цікаво.
     Згідно деяких історичних даних, близько двох тисяч років тому, так звані семітські племена, які жили на просторах єгипетських земель та Аравійському півострові, заволоділи деякими знаннями давніх шумерів. Оскільки вожді цих племен були доволі освічені люди, знали деякі мудрості єгипетських фараонів і таке інше, то вони використали ці знання в своїх цілях. Була придумана релігія, згідно якої семітські племена проголошувались вибраними богами, та ставлениками їх на землі. Решта народів вважалась людьми другого сорту і мала служити семітським племенам. З роками і століттями придумувались все нові й нові ідеології (релігії) для загнання в духовне, і відповідно, фізичне рабство якомога більше народів. Завоювати інші народи грубою силою не було ні достатніх військових, ні фізичних ресурсів. Тому духовне поневолення виявилось самим ефективним. Цей процес триває і по нині.
     Наші пращури були мудрими свободо любимими людьми. Вони мали свою культуру, своїх богів, своє розуміння світу і т. д. Для своїх потомків вони залишили велику спадщину мудрості. Слідуючи цій мудрості, потомки мали б бути захищеними від духовного, а от же і від фізичного рабства. Але велика частина цієї спадщини була знищена, те що не знищено, зберігається в секретних бібліотеках Ватікану, таємних схронах спец служб, та ще хто його знає де. Частина давніх знань була сфальшована та замінена псевдо знаннями для дискредитації тих крупинок знань, які ще лишились доступними для великого загалу людей. За прикладом далеко ходити не треба. Повальні п’янки та оргії біля багаття, солом’яні ляльки з морквяними статевими органами і таке інше – це все, вміла дискредитація давньої мудрості. Але саме страшне, це те що нам із покоління в покоління насаджується рабський світогляд. Раби дорослі, виховують рабів дітей. І дякуючи технічним досягненням сучасності, цей процес розвивається в геометричній прогресії.
     Для тих, хто має бажання розібратись, в першу чергу в собі, в своєму світосприйнятті, в своєму світогляді та розумінні навколишніх подій і присвячую цей матеріал. Тут використані деякі джерела інформації, на які не зможу дати посилань, бо на теренах інтернету їх, більш за все, не існує. Я користувався доступними мені Велесовими Вєдами, та Сантії Вєдами.
     Із вступного слова до знань Сантії Вєд: …розуміння великої суті Мудрості дано лише тим, хто серце своє відкриє для пізнання текстів, хто не мудрує лукаво і не прагне загордитися знаннями своїми у розумінні прадавнього сокровенного сенсу, а тим паче не подумує піднестися над іншими, хто прагне повернутися до коріння свого…
     ***
     Що нам заважає нормально жити? Чому ми, кожен індивідуально, ніби то і рахуємо себе людиною розумною, адекватною, критично сприймаючою навколишній світ, яка вміє аналізувати сприйняту інформацію, та робити, ніби то, правильні висновки. Але коли ми збираємось в натовп, ми стаємо легко керованою силою для любого дилетанта, де всі наші індивідуальні якості відходять на другий план і на розвиток подій ніяк не впливають. Натовп іде за дилетантом. Ніхто не намагається оцінити ситуацію. Чому так?
     А все доволі просто. Людина є створіння колективне. А оскільки життя в колективі вимагає певних правил колективної поведінки, то натовп і стає одним, легко керованим зі сторони, організмом. Основним чинником цього явища є наша співзалежність. 
     Співзалежність – це одна із основних проблем які заважають повноцінному життю не тільки кожної людини, а й суспільства в цілому. Що ж таке співзалежність? Це сформована в нашій свідомості форма поведінки в суспільстві. Ми, в спілкуванні і взаємодії з іншими людьми, на рівні підсвідомості постійно оцінюємо себе з точки зору інших, відповідно до моделі поведінки і моралі які нам вкладені в свідомість з дитинства. Перш ніж виконати якусь дію чи прийняти якесь рішення, ми думаємо: «А що ж про це скажуть інші». Наприклад, скажу в колективі, що Порошенко хороший президент – заплюють. Скажу, що Юля була б непоганим президентом – теж заплюють. Тож краще мовчати. А от коли натовп кричить за Юлю чи за Порошенка, тут можна кричати, бо всі такі, хто поряд. В повсякденному житті теж саме. Ми думаємо, що наша поведінка вкладена в правильні, кимось придумані норми, визначені раз і назавжди. Ми постійно відчуваємо свою неповноцінність, почуття вини, незрозуміло перед ким, обов’язок перед державою, народом і ще хто знає ким. Радянська влада взагалі зробила людину другорядним гвинтиком в своїй машині, яка і дихати боялась, щоб хтось не подумав, що дихає не так. Органи контролю (міліція, КДБ і т. п.), ще більше заганяли людину і її свідомість в глухий кут. Людина, на рівні підсвідомості, знала, що вона ніхто, і звуть її ніяк. Таку ж форму поведінки та сприйняття світу батьки нав’язували і своїм дітям. Держава прикладала не менше зусиль для цього. В дитсадку: строєм на горщики, строєм їсти, строєм гуляти, строєм спати. В школі: жовтенята, піонери, комсомольці. Всі строєм. Всі однакові. Однаково думають, однаково радіють, однаково сумують. Проявляєш індивідуальність – вискочка. Теж саме і в дорослому житті. Зустрічався з дівчиною, не сподобалась, пішов до іншої – бабник. Влаштувався на роботу, щось не сподобалось, пішов на іншу – літун. І так скрізь. Абсолютна співзалежність. 
     На сьогоднішній день в українському суспільстві, по деяких підрахунках, близько 90% співзалежних. В Росії до 98%. То що ж робити з цим лихом? Як стати незалежним, індивідуальною особистістю, зі своїми поглядами на світ, зі своєю моделлю поведінки, незалежно від чиїхось суджень та нав’язаних моделей?
     Щоб знищити бур’ян, потрібно знищити його корені. Звідки ж беруться корені співзалежності?
Від народження і до першого року життя між дитиною і матір’ю формується певна психологічна співзалежність. Це є необхідною умовою для виживання і розвитку новонародженого. Дитина відчуває материнський захист, любов та турботу. Після року, дитина починає вивчати навколишній світ, формувати свою індивідуальність, своє особисте «Я». Ось тут і починаються проростати перші паростки коріння зла. Оскільки батьки з самого дитинства були «заточені» на сіру посередність і беззаперечну співзалежність від оточення, вони так же формують і психіку дитини. Те не можна, те неможна, ану розкажи віршика, ану намалюй хатку, бо що про тебе подумає дядя, тьотя, старші братики та сестрички. Потім іде психологічна атака, ти замарашка, незграбний, безтолковий, ні на що нездатний, я для тебе стараюсь і т. д. В дитини формується почуття невпевненості, вини, неповноцінності, незрозумілого обов’язку перед батьками. Далі цей процес продовжує дитсадок, потім школа (але вже борг неоплатний виникає перед державою) і ми маємо закінченого психологічного раба, яким дуже легко керувати. Точніше він сам поводиться в межах потрібної можновладцям моделі поведінки, а як що не вписується, то є органи корегування. 
     Ось тут ми і підійшли до такої моделі: влада в нас хороша – народ неправильний попався. Але про це говорить не влада. Так рахує частина народу. Народ мріє про волю. А що значить – бути вільним? Є декілька понять бути вільним:
- Я вільний від любого виду залежності: психологічної, моральної, матеріальної, фізичної. Я сам розпорядник свого життя і своїх вчинків. Погляди та думки сторонніх мене не цікавлять. (таку свободу проповідують анархісти, і вона є не зовсім правильною, тому що пропадає колективне і виникає «кожен сам за себе»)
- Я вільний від любого виду залежності: психологічної, моральної, матеріальної, фізичної, але мої дії не повинні обмежувати свободу оточуючих мене людей та спричиняти їм шкоду та незручності. (що і є найбільш правильною моделлю свободи, на мою думку)
- Я вільний від деяких видів залежності, але щоб мав захист від держави та оточуючих мене людей. (свобода з рабською психологією)
- Свобода – це ілюзія. Це надумане поняття, якого не існує. Завжди хтось від когось залежить. Багатий буде наживатись на бідному. Бідний буде працювати на багатого щоб заробити на хліб і т. д. (свобода раба)
От же, чим менша психологічна співзалежність, тим більше свобода наближається до анархії.
І тут виникає такий момент. Співзвлежність має бути, але не на рабському рівні, і не на рівні анархії, а на рівні взаємовигідного співіснування в колективі. Є певні критерії, які дозволяють, наближено, визначити ступінь своєї співзалежності. Ось вони:
- Наявність залежності від інших людей
- Відчуття попадання в капкан неблагополучних відносин, де вам здається, що вас постійно хтось контролює
- Низька власна самооцінка
- Постійна необхідність в чиїсь підтримці та схвалюванні ваших дій, щоб відчувати в собі впевненість та задоволення
- Відчуття в собі безсилля та некомпетентності щоб змінити відносини з оточуючими, порядок на роботі, відносини в сім’ї та інше
- Відчуття себе в ролі вічного мученика та невдахи
- Відчуття себе хлопчиком на побігеньках для інших людей
- Відчуття своєї незахищеності перед дружиною (чоловіком, тещою, свекрухою, керівником, банками і т. п.)
- Потреба в додаткових стимуляторах, як то: алкоголь, тютюн, наркотики, їжа, статеві стосунки і т. п., щоб відволіктись від своїх переживань та негараздів
- Відчуття невизначеності психологічних кордонів
- Переконання в відсутності здатності відчути істинну любов та близькість, відчуття неспроможності любити по справжньому
Все це є признаками хронічної психологічної співзалежності. Такою людиною легко маніпулювати, нав’язувати її будь яку модель поведінки, приймати любі культурні, патріотичні та матеріальні цінності, спрямувати її розум, поведінку, енергію в любе русло. Така людина є звичайний психологічний і фізичний раб.
     Чи є якийсь вихід з такого становища? А треба визнати, що такий психологічний стан людини є не що інше, як хронічна психологічна хвороба. А хворобу, звичайно, можна, і треба, лічити. Найгірше те, що людина себе не визнає хворою. Так же як і алкоголік чи наркоман не вважає себе хворим, так і співзалежний рахує себе абсолютно здоровою людиною. До-речі, офіційна медицина також не вважає співзалежність хворобою. Але хворобу потрібно лічити, бо вона є, незалежно від уявлень медицини. 
    Співзалежність, як і наркозалежність чи алкоголізм, можна вилічити тільки тоді, коли пацієнт забажає цього сам. На сьогодні є дійові методи позбутись надмірної співзалежності і відчути себе дійсно вільним і повноцінним представником людства. Оригінальною і неповторною особистістю з безмежними можливостями, а не ржавим гвинтиком в чиїйсь машині для рабів.
    Кому цікаво, приведу невеличкий тест для самовизначення. Відмітьте ті пункти, які, на ваш погляд, вам найбільш підходять.
- Ви можете відрізнити свої думки і почуття від чужих думок і почуттів
- Ви переймаєтесь проблемами інших людей і почуваєте себе відповідальними за їх вчинки
- Ви добиваєтесь схвалення і поваги інших, щоб почуватись комфортно
- Ви відчуваєте тривогу і свою провину, коли у інших людей виникають проблеми
- Ви робите все для того, щоб задовольнити чиїсь забаганки, навіть тоді, коли цього не бажаєте
- Ви не можете визначитись, чого ви дійсно бажаєте і що вам потрібно
- Ви покладаєтесь на інших у визначенні ваших бажань та потреб
- Ви впевнені, що інші краще знають що вам потрібно
- Ви опускаєте руки та впадаєте в розпач, коли щось іде не так, як вам того хочеться
- Ви тратите свою енергію на благополуччя інших людей, щоб про вас не думали нічого дурного
- Ви намагаєтесь доказати іншим, що достойні справжньої любові
- Ви не впевнені, що зможете піклуватись за себе самостійно
- Ви впевнені, що любій людині можна довіряти
- Ви ідеалізуєте інших людей і дуже розчаровуєтесь коли вони не виправдовують ваших сподівань
- Щоб чогось домогтися від інших, ви створюєте з себе вбиту горем людину
- Ви відчуваєте себе недооціненим та несправедливо приниженим
- Ви звинувачуєте себе коли діла йдуть гірше нікуди
- Ви думаєте що ви не надто розумні та успішні
- Ви боїтеся залишитись один на один зі своїми проблемами
- Ви живете так, ніби ви є жертва обставин
- Ви боїтесь зробити помилку
- Ви хочете, щоб інші вам більш симпатизували та любили вас
- Ви не висуваєте ніяких вимог іншим
- Ви стараєтесь не показувати свої почуття, бо люди вас можуть не так зрозуміти
- Ви дозволяєте іншим ображати вас і навіть не намагаєтесь захиститись, щоб не вийшло ще гірше
- Ви не довіряєте навіть собі і своїм власним рішенням
- Вам тяжко і некомфортно залишатись з собою на одинці
- Коли в вас якісь негаразди, ви поводите себе так, ніби нічого не трапилось
- Ви намагаєтесь себе постійно чимось зайняти, щоб не думати про негаразди
- Ви поводитесь так, ніби ви самодостатні і вам ніхто не потрібен
- Ви ділите людей тільки на хороших або поганих, без золотої середини
- Ви часто обманюєте щоб захистити дорогих вам людей
- Свій страх, образу чи злість стараєтесь ніколи не показувати на людях
- Вам тяжко підтримувати добрі стосунки з іншими
- Вам тяжко бути самим собою, особливо в незнайомому колективі
- Ви часто відчуваєте безпідставну тривогу і не розумієте джерела її походження
- Ви примушуєте себе працювати, їсти, пити, вступати в статеві стосунки навіть тоді, коли вам цього не хочеться і ви не отримуєте від цього ніякого задоволення
- Вас дуже обтяжує думка про те, що від вас можуть всі відвернутись
- Ви відчуваєте, що безповоротно заплутались у відносинах з іншими людьми
- Ви відчуваєте, що вами керують почуття інших людей
- Ви відчуваєте себе немічним та безсилим щоб змінити щось в собі та в своєму житті
- Ви вважаєте, що треба міняти когось іншого, щоб вам стало краще
    Як що ви відмітили більшу половину пунктів, ви співзалежна людина, і доречно подумати над покращенням свого психологічного здоров’я. 
    Чи є можливість удосконалити себе і своє «Я», як попробувати зробити себе молодим, розумним і красивим - у наступній зустрічі. 
 
(Далі буде) © TVOREC [21.03.2016]