Український соловейко.

Заливався в саду соловей
Він не знав, що війна в Україні
Що загинуло скільки людей
Під знаменом її жовто-синім.

Соловей дзвінко тьохкав в саду
Закликав солов'їху до пари
Щоб створити сім'ю молоду
Щоб любов - аж під самі Стожари

Стукав ранок в прозоре вікно
Сонце кожній родині всміхалось.
Все ж мені зрозуміть не дано:
Що ж із совістю вашою сталось?

Фестивалили, дружбу плели
З козаками з Кубані чи з Дону
Запоріжцям хліб-сіль свій несли
Й завіряли, що дружба до скону.

Вже вишиванки вам не такі,
Ненависні вінки й шаровари,
Й українські пісні не дзвінкі,
Та й Майдан - то овечі отари.

От би нас приєднати кудись-
До Росії чи може до Криму.
О тоді б ви, як хміль, розплелись.
Тільки б вам не проскочити мимо.

І вже зараз о ті молодці
Зневажати народ рідний радять.
Перепрошую, та й горобці
В свої гнізда ніколи не гадять.

В Україні прислів'я живе:
Де вродився, то там і згодився.
Хай старе о те буде нове,
Щоб закон цей навіки прижився

Кожен палець, як вріжеш, болить,
А людина - вона ж не мізинець.
І втішає хоча б така мить-
Соловей - таки свій, українець.



Пусть ты русский, татарин, узбек,
Здесь твой дом - селюком будь иль принцем.
Думай, сапиенс, ты человек,
В Украине ты стал украинцем?


Ганна Вечеровська,

Станиця Луганська.