На хвилі мистецької пам'яті.

Про лист запорожців турецькому султану Ілля Юхимович Рєпін дізнався в 1878 році в маєтку Абрамцево, який належав відомому промисловцю та меценату Саві Мамонтову. Одного разу на вечерю тут зібралися видатні письменники, артисти, художники. І хтось розповів про славнозвісне послання

Ілля Рєпін. Автопортрет

Ілля Юхимович, уявивши цю феєричну сцену, сміх від солоних козацьких висловів, відразу ж зробив олівцевий нарис, що згодом став своєрідним фундаментом для майбутнього шедевра.

Ескіз епічного полотна з’явився в 1879 році. Згодом Рєпін подарував його Дмитру Івановичу Яворницькому, якого вважав співавтором «Запорожців». Адже історик і колекціонер всього, що було пов’язано з козацтвом в Україні, надав художникові неоціниму допомогу в роботі.

Минуло кілька років. Тема Запорізької Січі і воїнства все більше захоплювала Іллю Юхимовича, але художник поступово переконався, що для повноти втілення задуму картини необхідно їхати на Запоріжжя, аби зібрати необхідний матеріал.

Відвідуючи місця, пов’язані з історією січовиків, – Капулівку, Грушівку, Томаківку, Старий Кайдак, Нікополь, Олександрівськ – Рєпін зробив чимало пейзажних замальовок історичних місць та пам’яток. Наприклад, малюнки «Могила Сірка в Капулівці», «Могила Івана Капіси в Покровському». Одним із кращих пейзажних малюнків є «Чортомлик».

Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану»

Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану» була написана в 1891 році. Сьогодні вона відома всьому світу. Вільний козачий дух, гумор запорожців Ілля Юхимович зумів відшукати в своїх сучасниках, а портретні деталі – у найнесподіваніших людей, що оточували його.

Головною діючою особою картини є писар. Але мало кому відомо, що позував для цієї фігури український історик Дмитро Яворницький, автор відомої «Історії запорізьких козаків».

Над писарем схилився прославлений січовий отаман Іван Сірко. Сучасники впізнавали у ньому популярного в ті роки генерала Драгомирова.

За спиною Сірка – щербатий одноокий козак Голота. Цікава історія цього прототипу. Одного разу Рєпін переправлявся через Дніпро на поромі. Тут же був і поміщик Тарновський, який сидів у бричці. Ілля Юхимович звернув увагу на колоритний образ кучера Нікішки. Художник швидко розгорнув свій альбом і зробив олівцевий нарис. Таким чином, в одній дружній кампанії на полотні зібралися генерал, учений і кучер.

Сучасна картина «Рєпін малює Запорожців»

Ліворуч над писарем – молодий бурсак. Він був написаний з портрета українського художника Мартиновича. Праворуч від отамана Сірка регоче, вхопившись за живіт, колоритний козак із довгими сивими вусами. Всім своїм видом він нагадує гоголівського Тараса Бульбу. Позував для цієї фігури професор Петербурзької консерваторії Рубець.

В іншому боці картини – сини Тараса: красень Андрій та чорновусий Остап зі скривавленою пов’язкою на голові. Для фігури Андрія позував внучатий племінник композитора Глинки, а для Остапа – відомий силач і художник Кузнєцов.

А от запорожець привалився до столу, стогне вже, а не сміється. Цього козака Рєпін малював із простого селянина, якого зустрів на пристані в місті Олександрівськ (нині Запоріжжя).

Січовики. Вони перед нами в усій своїй красі та завзятості. В цьому такому різному гурті немає байдужих, усі захоплені написанням відповіді турецькому султану Мухаммеду IV. Отже, на картині Рєпіна зображено бойове та дружне товариство людей простих, безмежно хоробрих, сильних і жартівливих.

Михайло ПАВЛОВ

На знімках:

1. Ілля Юхимович Рєпін. Автопортрет. 1878 рік.
2. Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султану». І.Ю.Рєпін, 1879-1891 рр. Державний російський музей, Санкт-Петербург.
3. «Рєпін малює «Запорожців»». Таку, так звану, картину в картині створили сучасні харківські художники Ілля Панек і Микола Голуб. 2012 рік.

Фото з архіву автора. (с) Михайло Павлов.

http://vidia.org/2012/8059