Нескореним українським партизанам присвячується

  • 18.01.11, 17:15
Гарна пісня. Навіть не знаю, які слова підібрати для передмови. Краще просто послухати.

Пісня нашого найближчого майбутнього

  • 15.01.11, 20:22

Прослухав  композицію гурту Мандри і зрозумів, що вони - провісники.

Ця пісня  - про нашу сучасну боротьбу з московським окупаційним синьогнійним режимом... Незабаром і збройну боротьбу.

Як вбити Януковича?

  • 12.01.11, 12:19

Поисковик Google уже давно имеет опцию подсказок. Когда вы начинаете поиск, Google в зависимости от частоты запросов предлагает самые популярные запросы, которые начинаются с указынных пользователем слов.

Украинские пользователи Facebook обнаружили, что когда ввести в поисковик фразу «як вбити», Google подсказывает вот что:

Интересно, что если у вас включена опция быстрого поиска, то самый употребляемый вариант поиска Google сам предложит вам поисковую строку:

У разных пользователей, в зависимости от места проживания и языковых настроек могут несколько отличасться варианты подсказок от Google, но в большинстве случаев именно Янукович с чупакаброй - на первых местах.

http://glavcom.ua/news/32614.html

p.s. Перевірив сам. У мене спочатку була Чупакабра, потім Янукович. Висновок: Янукович для українців такий же кровопивця, як і напівмістична Чупакабра.

Вітаю друзів з Різдвом Христовим!

  • 07.01.11, 11:24


Минають сторіччя, минають роки,
Крокують по світу колядники.
Виходять із дому у Вечір Святий,
Заливчастий дзвоник лунає,
В цю ніч народився спаситель Христос
І кожен про свято це знає.
«А що це за свято? » – людину спитай
Щасливу або безталанну.
Вона відповість, що це свято несе
Нам віру в добро нездоланне.

Автор Юля Турчина Сайт http://www.abetka-logopedka.org/

Птаха на ймення nаснтigal

Андрій Середа


Мандрував хтось краями
Та зіткнувсь із стіною,
Та й пробив головов
Так, що бризнула кров
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу,
Ті зірки запалали
І тоді мені батько сказали,
Щоб я вже збирався в дорогу.
Славна дорога
Пролягала лугами.
Я йшов і шукав
Хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв
За моїми плечима.
Він спокійно стояв
І дивився на мене
Скляними очима.
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха,
Стріха ховала тихо
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами
Ішов з чистими руками,
Та в серці моєму лунко
Співав Nаhtingal!
Дай мені руку,
Кличе славна дорога.
Ми підемо по ній
У навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв
На суцвітті калини,
На суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.
А за горою в гаю
Виднілася рідна стріха.
Стріха ховала тихо
Гверову сталь.
Я ж на прохання мами
Ішов з чистими руками,
Та серце моє ущент
Розривав Nаhtingal!

Десять заповідей Миколи Міхновського

"Десять заповідей УНП" на рівні із брошурою «Самостійна Україна» стали найвидатнішим твором і спадком Миколи Міхновського, що без сумніву спричинив потужний вплив на становлення, розвиток та формування українського націоналізму. Розроблені вони були особисто Міхновським у 1904 році як своєрідний партійний «кодекс честі» для членів УНП (Українська народна партія - організація націоналістичного напрямку, заснована 1902 року Миколою Міхновським) та бажаючих вступити у партію.

Ось ці заповіді (подано в оригіналі):

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.

2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не зробися ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.

Для Табачніка вже настав 1937

  • 15.12.10, 13:43
УБЕЗ нагрянув з обшуком до квартири нового ректора ДонНУ

Сьогодні вранці у Донецьку до квартири професора Юрія Лисенка, якого 10 грудня конференція трудового колективу Донецького національного університету обрала претендентом на посаду ректора, міліція нагрянула з обшуком.

Про це «ОстроВ» повідомили дружина Лисенка Тетяна Лев і адвокат Катерина Кутня, які перебувають разом у квартирі.

За словами адвоката, з обшуком прийшли співробітники УБЕЗ. «У квартирі Лисенка зараз проводиться обшук співробітниками УБЕЗ за постановою Ворошиловського райсуду м. Донецька. Вони пред'явили постанову суду. Прокуратурою Донецька порушено кримінальну справу», — сказала Кутній.

Вона підкреслила, що в постанові суду сказано, що справу порушено «відносно посадових осіб Донецького національного університету».

«Конкретних прізвищ у постанові не вказується», — сказала адвокат.

За інформацією «ОстроВ», зараз також проводиться обшук у квартирі Віктора Бондаренка, колишнього проректора ДонНУ з адміністративно-господарської  частини.

Професор Лисенко перебуває у відрядженні в Києві. Він не був креатурою Табачника під час обрання на посаду.

Нагадаємо, ректор Донецького національного університету Володимир Шевченко був звільнений наказом Табачника 29 липня 2010 року. Володимир Шевченко підтримав під час голосування кандидатуру саме Юрія Лисенка.

Причини безпам'ятства янучар

  • 11.12.10, 19:51

Або як ті, що плюють на пам'ять про своїх, можуть віддіти пошану пам'яті чужим.

 

Донецьк перейменований з Сталіна у 1961г, але його гвардія вся на місці в назвах вулиць міста: Артема, Постишева, Кирова, Абакумова і т.д. ще нещодавно була вулиця Вишинського…

Так починається розповідь в ЖЖ. Але не сам виклад трагедії, — хіба мало ми їх знаємо, — а величезна кількість світлин зацікавила і захопила.

Дивишся на справу рук …

Чиїх рук? Марсіан? Німців? Італійців? Червоних кхмерів?…

Але ні, богообрані. Це ВАШІ діди і батьки палили з наганів в потилиці своїх односельців. Тисячами косили…

Пригадуються безглузді міркування про те, що будинки в Москві та інших містах не могли власні російські служби висаджувати…

Як же ж! Мирно сплячі жителі… А тут СВОЇ з гексогеном… Ні, не буває такого…

Буває, буває. Ще й як буває. І висаджували СУКИ своїх, і стріляли в потилиці немічним у військово-польових лазаретах, коли німці були вже близько… А то й просто, висаджували червонопузі червонопузих, тому що ЦЕ ТАКИЙ НАРОД!

Ім'я йому — РОСІЯНИ!

А може, це рештки собак?!

Донецьк. Рутченково поле. Одне з тисяч…

У пам'ятні сталінські часи місто прагнуло по максимуму відповідати чести носити це велике ім'я. І, отримуючи, як і всі населені пункти, рознарядки на арешти і розстріли своїх громадян, просило збільшити їм норми і ліміти. І замість 1 тис. належних до розстрілу (дані по одному з наказів до виконання протягом 3 місяців 1937г.), отримувало додатково 4 тис. У музеї Мідного ми теж бачили перехідний прапор змагань серед відділів НКВД! — це був час перевиконання і зустрічних планів в усіх державних підприємствах.

Розстрілювали в підвалах НКВД (нині в цій будівлі консерваторія) і на самому Рутченковому полі за високою огорожею з дошок, де всіх і закопували в 100-метрових ровах, заповнених багатошарово тілами вбитих. В особливо «урожайну» добу розстрілювали до 3 сотень, в одному документі є цифра 592! Розстріли тут йшли з 33 по 41 рр.

У 1941г. німці, що захопили місто, знайшли це місце, (були й інші, але документація не збереглася) і, зігнавши народ, примусили розрити свіжі ще могильні рови і продемонстрували всьому народу ці лиходійства, кажучи: це зробили не ми!

Довгі десятиліття це поле було покинутим, але мало погану славу. А в кінці 1988 р. на його краю почали будувати гаражний кооператив, і дітки автовласників почали обзаводитися простреляннимі черепами і кістками. Це стало відомо. І навесні 1989 р., не маючи ніяких планів і документів на це місце, з лопатами в руках сюди прийшли декілька студентів-археологів Донецького університету і правозахисників. І навмання почали розкопки. Перший рів заклали під самими гаражами, і відразу ж пішли кісткові рештки. Викликали прокуратуру і було заведено справу. Слідчий, що приїхав, кинув фразу; «А може, це рештки собак?!»

Щоб не було шуму, студентам цю роботу зарахували за практику. Але вони демонстративно вийшли з комсомолу. Частково розкопкам допомогла стаття молодого журналіста з «Правди» — «Там, де вирішили будувати гаражі», — все ж таки центральна преса, на неї в Донецьку звикли орієнтуватися і реагувати із старанністю. Хлопці зробили величезну роботу, при цьому слідство вимагало справжніх археологічних розкопок, тобто пошарового розчищення і опису. Всі черепи мали один або декілька кульових отворів.

В  одній з ям вони знайшли цілу скриньку порожніх бланків на розстріл. Нагани, трьохлінійка, розсипи гільз і безліч порожніх пляшок з-під вина і горілки. Ми пригадали, що розстрільній команді в Бутовому ставили горілку у відрах. Але вражали не стільки вони, а скоріше, молочні пляшки, що попадаються, зубні щітки, гаманці, шахтарські жетони (віддаєш жетон- отримуєш лампу) — людей виривали з їх буденного життя і… Владислав, відповідаючи на наше питання, як вони переживали те, що відкривалося, сказав, що ними рухало бажання оголити всю правду, а з кістками археологам не звикати справу мати. Але специфіка цього місця була дуже важка, він досі пам'ятає русяву косу, що збереглася у важких глинах.

У цих пластах взагалі ще не завершилося розкладання тіл, і виникла небезпека зараження. Але розкопки і слідство зупинило не це, а знахідки останків безлічі поранених червоноармійців, з приладдям військового госпіталю — кукси, гіпс, кисневі подушки, лікарняний посуд. І свідки — жителі міста, що приходили до місця розкопок, спочатку обережно, а потім все більш відкрито розповідали про розстріл своїх же ж поранених з шпипиталю перед входом в місто німців, — щоб не потрапили в полон! І ще було відкрито такий же ж страшний злочин — розстріл учнів ФЗУ, дітей «ворогів народу». Були знайдені дивом учнівські гімнастерки, що збереглися, скелети підлітків, пряжки ремісничого училища. 7 липня 1989 було постановлено згорнути розкопки і приступити до розробки заходів щодо перепоховання.

Вже відриті останки 540 жертв (вважаючи по черепах, в яких було по 2–3 отвори) було складено в скрині і з помпою перепоховано тут же ж, неподалік, 16 вересня 1989 року.

Пройшло ще 20 років. Гаражний кооператив відгородився від своєї проблеми бетонною стіною, а безгоспне поле пам'яті використовується місцевою молоддю для пікніків, — навколо валяються пляшки, сміття. І недивно, на в'їзді сюди немає ні слова про те, хто вас тут чекає і з чим.

Ніхто не знає точної кількості похованих тут, але Владислав говорить, що не менше 70–80 тисяч… І майже кожний з них має нащадків, і, швидше за все, саме в цьому місті.

В оригіналі (рос.) повну статтю (з фотоматеріалами) можна прочитати за посиланням http://gulag.ipvnews.org/new/article20091017.php

Машингвери

  • 05.12.10, 01:19

Тим друзям, з якими мав честь познайомитися в останні місяці, пропоную послухати одну з моїх улюблених пісень. Відеокліп на неї розміщений на сайті "Народний оглядач" http://sd.org.ua/news.php?id=18064

Кліп забійний. На сайті теж є що проглянути.

Якщо захочете закачати собі - http://music.i.ua/user/2594223/11234/

Набирайтеся духу нескорених.

Росія шантажувала Азербайджан через Голодомор

  • 30.11.10, 10:11
Росія шантажувала Азербайджан і інших через український Голодомор

Росія шантажувала президента Азербайджану Ільхама Алієва і намагалась змусити його не визнавати голодомор геноцидом українського народу.

Про це йдеться у документах, оприлюднених Wikileaks.

Так, згідно з документами, цю історію розповів сам Алієв британському Принцу Ендрю.

"Алієв отримав документ від президента Медведєва, в якому зазначено, що якщо Азербайджан визнає Большевистський штучний голодомор в Україні "геноцидом" в ООН, "то ви маєте забути про нагорний Карабах взагалі", - йдеться у документі.

Принц Ендрю підтвердив, що і інші президенти отримували від Москви відповідні "директиви", і спитав у посла в Киргизії, чи знає вона про такі ж посили на адресу Бакієва. Однак посол не знала про це.

"Українська правда"