Партія “Свобода” – віддушина для зневірених?

  • 08.04.11, 00:01
20.01.2011 18:35 М.Писарчук, О.Мігачова, ПУБЛІКАЦІЇ

Партія “Свобода” – віддушина для зневірених чи технологія багатоцільового використання?

Досить популярною є міфологема про те, що Олег Тягнибок – штучний проект Банкової, створений для того, щоб відбирати голоси Тимошенко в Західній Україні...

Олег Тягнибок

Ніхто із вдумливих спостерігачів не дає однозначної оцінки політичній партії “Свобода”. Націонал-патріоти позаочі можуть нашіптувати журналістам про Олега Тягнибока, що він такий собі «політичний гомункулус», якого вирощує Партія регіонів, та прогнозувати йому в майбутньому повну неспроможність. Але в телеефірах вони спокійно сидять поруч із «побратимом», спільно виборюючи разом із ним, скажімо, права української мови. Може, не хочуть плювати в колодязь, із якого ще доведеться напитися водиці, а може, невпевнені у правдивості своїх слів?

Адже ніхто й ніколи не спромігся зафіксувати зустрічі Тягнибока з тим же Борисом Колесніковим і передачу з рук у руки чемоданчика з підозрілим умістом. А те, що тури «свободівців» по Донбасу свого часу з неймовірною ефективністю консолідували базовий електорат ПР і підвищили там явку на парламентських виборах-2007, - то це могло бути й повною випадковістю.

Тягнибок із соратниками матиме, за різними оцінками, у майбутньому парламенті від 5% до 10%. Ми спільно з нашими експертами вирішили поміркувати, яким може бути політичне майбутнє партії, що заявляє про свою “бандерівську одержимість”, публічно обіцяє ганяти по вулицях буржуїв неукраїнського походження та провести бандерівську сесію на вулицях Донецька на зло всіляким «синьож…м».

Усе, що дає Тягнибоку влада, – телеефір?

Досить популярною є міфологема про те, що Олег Тягнибок – штучний проект Банкової, створений для того, щоб відбирати голоси Тимошенко в Західній Україні. А в перспективі ще й викохати ідеального опонента для Віктора Януковича на 2015 рік у другому турі. Як у 1999-му виняньчили для Кучми Петра Симоненка, тільки навиворіт.

Проте лідери партії в публічних інтерв’ю наполягають, що їхній результат – наслідок еволюційного розвитку партії, що на цих виборах у Східній Україні вони показали результат, який приблизно дорівнює їхньому результатові в Західній Україні у 2006 році, а що Центр України дав їм найбільший приріст.

– Тягнибок у політиці з кінця 90-х. “Свобода” набирала силу поступово та дочекалася свого часу, – вважає експерт Володимир Фесенко. – Це один з уроків української політики. Слід дочекатися свого часу. З’явився попит на нових політиків, на нову політичну силу. Нинішня ситуація зі “Свободою” віддзеркалює специфічний феномен протестних настроїв, котрі набули такої загостреної емоційної форми в галицьких областях. Там значна кількість виборців – колишні виборці “Батьківщини”, які побачили на регіональних виборах кон’юнктурщину місцевих керівників, а доти пережили кризу “Нашої України”. Вони зробили ставку на найбільш національно виражену політситу. І це була “Свобода”.

Олег Тягнибок та Ірина Фаріон

Усе, чим можна дорікнути зараз свободівцям, - це розкішним представленням у ефірах телеканалу “Інтер”. У новини на “Інтері” потрапляють навіть дрібні події, наприклад, невеличкий пікет “Свободи” в Запоріжжі. Хоча при цьому розумієш, що будь-яка партія скористалася б такою потужною інформпідтримкою. Яструб партії, депутат Львівської облради Ірина Фаріон представлена в асортименті: “Фаріон та Бузина”, “Фаріон та Проханов”, просто Фаріон у “Великій політиці” на “Інтері”. Впадає в око те, що ведучий Євген Кисельов, який поводиться досить агресивно під час телеефірів з Тимошенко, тут по-справжньому кайфує від гострої дискусії, навіть отримує задоволення, коли пасіонарна Фаріон побиває регіонівського цицерона Чечетова. Пані Ірину він не перебиває так, як пані Юлію.

Утім, на інших телеканалах Фаріон побувала лише завдячуючи власному інтелектові та афористичності. На тлі заїжджених, подібних одне до одного політичних осіб Фаріон виглядає цікаво.

Колись у партійній газеті “Свобода” журналісти підсумовували всі чутки про те, хто фінансує їхню політсилу, вийшло з півсотні джерел. Сам Тягнибок усі чутки спростовує, каже, що при партії існують економічні ради. Мовляв, у “Свободи” немає витрат, як у інших партійних проектів, - на вивезення людей для мітингів та сплати роботи активістів. Ідеологічна партія загалом коштує дешево.

Те, що мітинги своїм учасникам “Свобода” не проплачує, – правда. Та гадаємо, не все з оприлюднених чуток про спонсорів “Свободи” – лише чутки...

Справді, чому так щедро надає ефірний час радикальному й нібито гостро опозиційному до влади політикові телеканал, контрольований головою СБУ – відомства, якраз покликаного боротися з загрозами для влади. У такій «доброті» до представників інших опозиційних сил «Інтер» не помічений.

Технологія багатоцільового використання?

Про те, яким буде парламентське майбутнє “Свободи”, ми замислилися після останньої відкритої сесії цього політичного об’єднання, що відбулася у Львові. Риторика, від якої тішиться радикально налаштована частина галичан, відверто лякатиме мешканців Сходу та Центру України.

Депутати обласної ради та колишні претенденти в крісло мера Львова, зокрема, казали, що “нащадки тих самих “асвабадітєлів з георгіївськими лєнточками” будуть од нас бігати по вулицях Львова”.

Там само на адресу влади звучали такі визначення, як “собаки”, “гниди”, «синьож…і», та обіцянки ганяти по вулицях буржуїв неукраїнського походження.

До речі, такі самі сесії в Тернополі вже не були масовими.

– “Свобода” – технологія багатоцільового використання, – стверджує соціолог і політтехнолог Віктор Небоженко. – Перший фактор – міжнародний. Путін не повірить, якщо Янукович завтра скаже, що він не зможе зібрати триста голосів, скажімо, на ратифікацію договору про передачу ГТС від Україні Росії. А якщо Путіну скажуть, що не зможемо проголосувати, бо в нас сильне націоналістичне угруповання, тут він в це повірить, бо так було десять років під час Кучми. Нагадаю, адміністрація президента Кучми ще п’ятнадцять років тому вміла використовувати націонал-демократів, коли потрібно, рухаючи в потрібному напрямку порядок денний. Як не дивно, але Тягнибок потрібний і Росії. Росії після приходу Януковича незручно сваритися з Україною, але ж ворог усе одно потрібний. Ворог – це Україна. Українець, який вимагав поваги до себе, завжди вважався недругом Кремля. Ющенко був для цього дуже зручний.

Крім того, там теж хочуть підняти національну хвилю, а це можна зробити, демонструючи, що націоналізм зростає в Україні. І не забувайте, що репресивні органи хочуть собі знайти якесь заняття. Одна справа, хапати людей, котрі борються проти підвищення цін, а інша – ловити нібито спецназ якогось націоналістичного «Тризуба», який ганяється за гелікоптерами Януковича. Верхівка “Свободи” не розуміє, що замикає себе у гетто. Це пов’язано з політичною незрілістю. Їх включили у великі ігри, де вони грати не готові. У будь-який момент їх можуть увімкнути та вимкнути. У самій «Свободі» я прогнозую розкол. Бо будуть люди, котрі вважатимуть, що співпраця із владою та півтори години присутності на “Інтері” – це добре. Інші казатимуть, що ми тим самим зміцнюємо режим влади. Перші розколи всередині «Свободи» будуть уже влітку. Чи можна сподіватися, що “Свобода” порозумнішає? Ні. Вони можуть бути мудрішими, щоб зрозуміти, хто кого використовує більше – вони владу чи влада їх. Націоналізм та авторитаризм – це тренди, що спостерігаються нині в Європі. Там навіть сильні люди замикаються в шкарлупі націоналізму, то чого чекати від України?

– Радикали не задумуються, до чого призведе їхня риторика, – погоджується Володимир Фесенко. – Хоча, за моїми спостереженнями, лідер партії Олег Тягнибок шукає більш гнучку риторику. Таку, яка б улаштувала національно менш свідомого виборця з центральних областей. У нього є певні успіхи. Але успіх “Свободи” – швидше акумуляція тих, хто відійшов від націонал-патріотів і Тимошенко. Утім, давайте дочекаємося парламентських виборів і подивимося, чи будуть вони у парламенті. Поки що ми кажемо, що в них є можливість пройти до ВР та скласти невелику фракцію. На сьогодні рейтинг “Свободи” – 5%. Не всі, 30-50% людей, які проголосували за “Свободу” на місцевих виборах у Західній Україні, є активними прихильниками цієї політсили. До того ж політична мода в Україні мінлива.

Чи згоден Тягнибок на другі ролі в політиці?

Ті оглядачі, котрі добре знають особисто пана Тягнибока, категорично не згодні з тим, що він іде у велику політику, щоб чубитися з комуністами, виголошувати полум’яні промови чи навіть правити лише західними областями.

Тягнибок – політик харизматичний, красномовний, не схожий на інших. Його радикалізм у часи суспільної зневіри та відчаю може стати привабливим для багато ширших електоральних верств, ніж прийнято вважати в експертному середовищі. Батько одного з авторів, цілком ніби мирний кандидат наук, серйозно питав свого сина перед виборами: «А в якій партії видаватимуть автомати? Я за таку піду голосувати». Якраз «Свобода» найбільше й схожа нині на таку «автоматну» партію.

До того ж чимало наших знайомих, серед яких є і російськомовні, кажуть, що проголосують за Тягнибока, бо він «прикольний»... А ще є «прикольні» Ірина Фаріон та Богдан Бенюк.

Історія дає нам немало прикладів неабияких успіхів радикальних політиків, яких політологи щиро вважали «вузьконішевими». Покійний Йорг Гайдер очолив провінцію Каринтія в цивілізованій Австрії. Жан Марі ле Пен вийшов у другий тур президентських виборів у Франції. Зрештою, Юлія Тимошенко, яка мало не стала президентом України, починала як радикальний антикучмівський політик з семивідсоткового результату.

Тягнибок усе це знає і пам’ятає. Він має певні націоналістичні переконання – а ще має необхідний для успішного політика здоровий цинізм. Коли у 2004 році по ТБ рясно крутили той самий знаменитий ролик з виступу на Яворині з «жидами й комуністами», через який Тягнибок вилетів із фракції «Наша Україна», його подивилася подружня пара, яка приятелювала з родиною Тягнибоків ще з студентських років.

Дружина, медик за фахом, яка знала «Олєжика» як доброго лікаря, інтелігентну і загалом толерантну людину, чудового співбесідника й інтелектуала, з жахом запитала чоловіка, політичного аналітика: «Боже, що він несе?» На що отримала спокійну відповідь: «Не переймайся, людина на роботі».

Нічого особистого, робота така. Потрібно говорити те, що «піпл хаває». І це шлях до успіху. А також потрібно «торбити» конкурентів на електоральному полі. Особливо БЮТ і Тимошенко. Особисто. Але нічого особистого, робота така.

Схоже, і кошти на успіх знайдуться. Не можемо стверджувати, що це стовідсоткова правда, але розповідають, що у вузькому колі соратників Тягнибок весело хвалиться тим, що «розводить» олігархів на «бабки», за які з ними ж і буде боротися «за велику Україну».

Інше питання – чи буде гіпотетичний успіх «Свободи» успіхом для України? Як з точки зору погіршення міжнародної репутації, так і з огляду на сумнівні якості «свободівців» як адміністраторів, менеджерів, зрештою, парламентаріїв. У цьому плані досвіду – ніякого. На останніх місцевих виборах до міських та обласних рад у чималій кількості йшли студенти, які вигравали лише тому, що «від «Свободи». У радах виконують суто декоративні функції. У кращому разі.

Если Кравченко – организатор, то кто тогда Кучма и Литвин?

  • 30.03.11, 13:52
  В Интернете обнародована копия постановления о возбуждении уголовного дела в отношении бывшего президента Украины Леонида Кучмы статья 166 пункт 3 Уголовного кодекса в редакции 1960 года-санкция статьи до 10 лет...срок давности закончился в прошлом году... Кравченко, как главный свидетель по этому делу мертв...  Выводы – суд может признать Кучму виновным, а может и не признать – нет Кравченко, но в связи с истечением срока давности, признает его неподсудным...Другого в данном случае не наблюдается... Предыстория:

Не прошло и 10 лет с момента убийства Гонгадзе, как доблестная украинская прокуратура и прочие «правоохранители» это убийство наконец, раскрыли. Как и ожидалось – организаторы оказались, к сожалению, мертвы. Цепочку оборвали на Кравченко. Хотя, для нашей страны даже это – большой шаг вперед. Потому как ранее получалось, что убийство Гонгадзе организовал и исполнил генерал Пукач. По причине … то ли личной неприязни, то ли «неправильно понимания служебного долга». И вот, наконец, ГПУ признала покойного Кравченко организатором этого «заказного» убийства, убийства по найму.

 Цитируем «Украинскую правду»: «Следствие Генпрокуратуры установило, что генерал Алексей Пукач получил приказ убить Георгия Гонгадзе от тогдашнего министра внутренних дел Юрия Кравченко.

Как сообщают источники “Украинской правды”, об этом говорится в постановлении следователя Генпрокуратуры Александра Харченко о привлечении Пукача к уголовной ответственности.

Постановление было вынесено 7 сентября 2010 года и по нему Пукачу предъявлено обвинение по трем статьям Уголовного кодекса.

Роль Кравченко в убийстве Гонгадзе следователь в постановлении описывает так:

…Примерно 13-14 сентября 2000 года в своем служебном кабинете в городе Киеве по улице Богомольца, 10 министр внутренних дел Кравченко Ю.Ф. устно отдал начальнику ГУКП МВД Украины Пукачу А.П. явно преступный приказ — убить журналиста Гонгадзе Г.Р. для прекращения таким образом журналистской деятельности”.

Пукач А.П., действуя из личной заинтересованности и карьерных побуждений, не желая осложнять отношения с руководителем МВД Украины, а также рассчитывая снискать расположение Кравченко Ю.Ф. и получить повышение по службе и повышения специального звания работника милиции, согласился выполнить приказ Кравченко Ю.Ф., т.е. на заказ убить Гонгадзе Г.Р.”, — также говорится в постановлении следователя.

Кроме того, в постановлении сказано, что Кравченко также отдавал приказ на похищение и совершение насилия над помощником депутата Сергея Головатого Алексеем Подольским, чтобы побудить его прекратить оппозиционную деятельность.

В окончательной редакции постановления о привлечении Пукача в качестве обвиняемого ему предъявлено обвинение по части 2 статьи 365 действующего Уголовного кодекса, а также частью 3 статьи 166 и пунктами “а” и “и” статьи 93 Уголовного кодекса в редакции 1960 года.

Пункта “и” статьи 93 Уголовного кодекса в редакции 1960 года — “умышленное убийство при отягчающих обстоятельствах, совершенное по предварительному сговору группой лиц или организованной группой“.

Пункт “а” статьи 93 Уголовного кодекса в редакции 1960 года — “умышленное убийство при отягчающих обстоятельствах, совершенное по заказу“.

Часть 3 статьи 166 Уголовного кодекса в редакции 1960 года — “превышение власти или должностных полномочий, если они повлекли тяжкие последствия“.

Часть 2 статьи 365 действующего Уголовного кодекса — “превышение власти или служебных полномочий, если оно сопровождалось насилием, применением оружия или болезненными и оскорбляющими личное достоинство потерпевшего действиями, при отсутствии признаков пыток“.

Максимальная санкция, предусмотренная этим статьям — пожизненное заключение.

Украинская правда»

Однако, получается опять как-то нескладно. Личной неприязни у Кравченко к Гонгадзе быть не могло, он и узнал то о существовании журналиста от Кучмы. И есть ведь все те же «пленки Мельниченко», подлинность части из которых подтвердили уже несколько экспертов. И, исходя из этих записей, да и просто из логики, получается, что Кравченко, организовывая убийство Гонгадзе выполнял поручение (или устное пожелание) тогдашнего Президента Кучмы, подстрекаемого в свою очередь тогдашним главой СБУ Леонидом Деркачем и тогдашним главой АП Владимиром Литвиным. Последний, кстати, судя по пленкам, был весьма изобретательным шакалом. «Кучма: А главное, что его нужно – Володя говорит: “Нужно, чтобы его чеченцы украли и вывезли в Чечню, на ***, и выкуп попросили”.

Понятно, что все можно списать на эксцесс исполнителя, дескать, Кучма, Литвин и Деркач просто «шутили», а Кравченко воспринял это как приказ. И к юридической ответственности привлечь этих людей на самом деле никакой возможности уже нет. Разве что, «в лес вывезти». Но кто ж их вывезет. О моральной ответственности в данном случае говорить как-то даже и нелепо. Но, если Кучма и Деркач уже вне политики и доживают себе на пенсии, то Литвин до сих пор является одним из трех высших украинских госчиновников. Что, согласитесь, говорит не в пользу нашего государства. Впрочем, на «пленках Мельниченко» засветились и Янукович, и Азаров. Так что, нынешний властный триумвират – это просто сборище «скелетов в шкафу». Но если Янукович отметился на пленках лишь намерением «повесить на ночь за яйца» какого-то судью, Азаров – аферами с квартирами и фондом «Профессионал», то Литвин фактически подстрекал если не к убийству, то к похищению человека. И если мы зададим себе вопрос, почему мы, как и Янукович (по словам Анны Герман) так похожи на Африку – то ответ очевиден. Только в Африке и у нас у власти могут десятилетиями находиться форменные людоеды.

«ОРД»

В тему:

Расшифровка “пленок Мельниченко”

 

Реклама : 
<a href=”http://sj10.ru/cgi-bin/href/gr240x400?468812” target=_top><img src=”http://sj10.ru/cgi-bin/banner/gr240x400?468812” alt=”SJ10 edition” width=240 height=400 border=0 ismap></a>
В настоящем приложении публикуются 14 расшифрованных эпизодов “пленок Кучмы”, возможно относящихся к делу о похищении и убийстве украинского журналиста Г. Гонгадзе.

Датировка документов является отдельной сложной проблемой. Сами пленки не указывают на время записи разговоров. Даты большей части разговоров закодированы в названиях звуковых файлов записей. При кодировании использовались несколько разных шифров. Именно по этой причине день записи разговора не всегда очевиден и иногда вычисляется по контексту. Можно предположить, что датировка всех разговоров может быть установлена с безусловной точностью при сверке с журналом регистрации посетителей кабинета президента Украины Л. Кучмы в 2000 году.

На сегодняшний день нами расшифровано примерно 60% общего объема записей. Можно предположить, что в оставшихся 40% обнаружатся дополнительные материалы, касающиеся дела Гонгадзе. Вместе с уже обнаруженными двумя записями о Гонгадзе, еще до конца не расшифрованными, мы надеемся опубликовать их в ближайшем будущем.

Ю. Фельштинский (Бостон), Ю. Швец (Вашингтон) 31 марта 2005 г.

 

1.

Из разговора Л. Д. Кучмы с В. В. Пиховшеком, телеведущим 24 марта 2000 года

Пиховшек: Леонид Данилович, ставьте задание. То что я делаю в Америке, я буду делать в Европе.

Кучма: Слушай, как Караганов воспринял “Общественное мнение” ?

Пиховшек: Потихоньку, потихоньку. Он же нигде на болевую точку не наступил, нигде ничего плохого не сказал. Ну, где у нас такого политика взять?

Кучма: Нет у нас.

Пиховшек: Нет у нас, а если появляется, то сразу начинает кричать: президент такой у нас, президент сякой у нас. В одном центре кто-то – а, это был Гонгадзе, грузин – начал кричать против президента. Вот эта наша мелкотравчатость такая.

Кучма: Нет у нас, нет.

Пиховшек: Леонид Данилович, вы же тоже заданий не ставили. Можно сделать какую комбинацию. Вы хотите что-то сделать. Я провожу работу. Вместе раскочегарили и… Вы и так уже приняли непопулярные решения, и только потому, что . А тут можно использовать телевидение. Сформировать общественное мнение, а потом проводить свои решения.

2.

Из разговора Кучмы с Леонидом Деркачем, главой СБУ 10 мая 2000 года

Кучма: Слушай, а почему мы не знаем, какая информация есть, что Гонгадзе и .

Деркач: Значит, я сейчас переговорю. Но я не помню такой информации, если бы она помешала…

Кучма: Ну, есть, сегодня сказали, что она была в .

Деркач: Ну, хорошо, я не буду ничего говорить, я доложу вам буквально через час.

Кучма: Хорошо. И по Морозу все, его деньги, деньги.

3.

Из разговора Л. Д. Кучмы с c председателем парламентского комитета по свободе слова и печати Александром Зинченко 14 мая 2000 года

Кучма: Как в “Зеркале недели” по свободе слова собирают журналистов самых, самых оппозиционных – шваль, блядь, извиняюсь, там есть и талантливые журналисты. Ну, какая-то Коробова, блядь, ну у нее черный , черноротая. Грузин там этот.

Зинченко: Гонгадзе.

Кучма: Георгадзе, блядь.

Зинченко: Элиту свою, если позволите, у меня есть буквально 5-6 фамилий.

Кучма: Рахманина, говорят, там уже вытаскивать везде, забирают его оттуда.

Зинченко: Я с ним еще раз серьезно подумаю. У нас же там есть это, есть Юрчук, которого можно вытащить, есть Рахманин, которого можно вытащить. Вообще с ними нужно работать спокойно, неформально, и они постепенно изменятся. Можно эту тему провести. Я вообще думаю, что журналистам, если бы можно было чуть-чуть почаще встречи не с первыми лицами. Не нужно встречаться со мной, с Роднянским формально не нужно проводить.

 

4.

Из разговора Кучмы с Пиховшеком 12 июня 2000 года

Пиховшек: Я хотел спросить, не знаю, видели ли вы, о том сюжете на ОРТ, что Кучму избрали при помощи криминальных сил. Я не знаю, кто за этим стоит, но все те структуры, они, если выходит какая-нибудь информация на свет, ее начинают перепечатывать, обмусоливать все эти вещи и так далее. Была встреча криминальных авторитетов в Харькове, и была договоренность, чтобы поддержать на выборах Кучму.

Кучма: Ну, это ж ты понимаешь, это ж абсолютно, так сказать…

Пиховшек: Нет, я понимаю, но надо ж ответить.

Кучма: Сейчас там поразбираются, так сказать. За теми статьями в “Независимой газете” стоит Гонгадзе.

Пиховшек: Совсем шизанулся уже.

Кучма: Но его финансируют. Я не хочу сейчас заниматься, перепроверяют.

Пиховшек: Юля?

Кучма: Да нет, эти же друзья, так сказать.

Пиховшек: Ага.

Кучма: Поэтому разбираться нужно.

5.

Из разговора Кучмы c Деркачем 12 июня 2000 года

Деркач: Так, Леонид Данилович, тут я оставлю это вам, да?

Кучма: Оставляй.

Деркач: И еще сразу одно. Может, почитаете буквально три минуты. Вот это почитайте. Это то, кто организовал вот эту вот статью, что следующий украинский Путин – это Андрей Деркач. Вот это вот вся эта, Гонгадзе этот.

Кучма: Гонгадзе это?

Деркач: Да, да.

Кучма: Так ты за этим можешь следить, это самое?

Деркач: Да и так уже органец ему будет. Я его, блядь, задрочу до конца. Бродский деньги давал, блядь.

Кучма: А?

Деркач: Бродский деньги давал ему […]

Деркач: Да, да, может быть там была чуть более полная. Там никакого, там все в том режиме, в котором видели. Что это этот, чего Гонгадзе еще скотина – я просто, чтобы вы знали. Значит, то, что он написал эту статью, то хрен с ним, то все дурь, она никому не нужная. Но вот в чем дело вот написал такие вот стишки против вас, что вроде мы с вами друг на друга . Ну, не читайте, грязь дурацкая. Это сделал этот газету интернетовскую. Мы его сейчас будем давить за это.

Кучма: Да-а-а! Так если Гриша финансирует эту газету…

Деркач: Ну, это да, это хорошо. Это же они про бабку делают, это ж прямо понимаете, что если такие простые, то не просто катят, они ж не просто катят, они все играют свою игру.

Кучма: Гонгадзе! Давай, я почитаю. Ну, так разберись с ним, как следует, это ж мразь последняя.

Деркач: Георгадзе поставим на место. А эти будут финансировать, будут тоже. Леонид Данилович, еще один момент: я отдал Потебенько четыре материала по фонду “Профессионал” вот это азаровскому. Там чудеса творят, там они такие бабки, козлы, кидают, причем, по-наглому. Забирают товар, а потом без акциза, без НДС, без ничего отдают.

Кучма: Пускай шурует, что мы будем там.

6.

Из разговора Кучмы с Деркачем 22 июня 2000 года

Кучма: Хорошо. Значит, ты однозначно говоришь этого самого, грузина этого, Георгадзе , блядь, финансирует Бродский, да?

Деркач: Ну, у нас такая информация. Я говорю: мы его взяли сейчас плотно, но что-то, полностью …

Кучма: Не надо мне Медведчуку говорить: “Что же ты, блядь, Бродского на Георгадзе…

Деркач: Подождите, немного , привыкнет.

7.

Из разговора Кучмы с Юрием Кравченко, министром внутренних дел 3 июля 2000 года

Кучма: Чтоб я не забыл. Есть такой Гонгадзе.

Кравченко: Я что-то такое имя припоминаю.

Кучма: Ну, подонок высшей меры, Гонгадзе.

Кравченко: Он уже где-то у нас проходит.

Кучма: То что он пишет сейчас – там какая-то “Украинская правда” — и он там шурует, понимаешь?

Кравченко: Да.

Кучма: Но кто его финансирует?

Кравченко: Леонид Данилович, ну, у меня есть опыт…

Кучма: А главное, что его нужно – Володя говорит: “Нужно, чтобы его чеченцы украли и вывезли в Чечню, на ***, и выкуп попросили”.

Кравченко: Ну, я его где-то… Я вам скажу: это такие люди капитальные, что мы растасовали, до сих пор нет – не распространяет ничего.

Кучма: Ну, а в Грузии есть такой?

Кравченко: Да вы что! Значит, Леонид Данилович, первое. Поручение или, будем говорить, не поручение по этому начальнику РЭУ [?], Забродский, помните, в Черниговской области говорил, что пусть вам президент платит?

Кучма: Да-да-да.

Кравченко: Значит, заместителя уже опустили, так? На него завели уголовное дело. Значит, по 165-й – это служебные нарушения – и 187-я. Так что, я думаю, что где-то на этой неделе мы ему тоже покажем…

Кучма: Да, пусть…

Кравченко: Кому что говорить.

Кучма: Оно быстро распространяется.

8.

Из разговора Кучмы c Владимиром Литвиным, главой администрации президента Украины 3 июля 2000 года

 

Кучма: Добрый день.

Литвин: Добрый день.

Кучма: Ты это мне давай этого самого, по “Украинской правде”, по этому, э-э-э, когда будешь решать, что с ним делать. Он просто оборзел уже ж.

Литвин: Мне дело нужно.

Кучма: А?

Литвин: Дело мне нужно.

Кучма: Хорошо.

Литвин: Дело копии дела.

Кучма: Нет, мне дело без копии не нужно.

Литвин .

Кучма: Хорошо.

9.

Из разговора Кучмы c неидентифицированным собеседником, сразу вслед за разговором по селектору с Литвиным 3 июля 2000 года

Неизвестный (входит): Разрешите, пожалуйста?

Кучма листает бумаги.

Кучма: “Украинская правда” — это просто, блядь, конечно, уже оборзели, я посмотрел. Подонок, бля. Грузин, грузин этот.

Неизвестный: Гонгадзе этот?

Кучма: Гонгадзе. Ну, кто-то ж его финансирует.

Неизвестный: Ну, он работает с Морозом, с “Гранями” (имеется в виду украинская газета. - Ред.). А поскольку я в субботу э-э с Матвиенко…

Кучма: В суд может этот нардеп? Пусть юристы подали в суд?

Неизвестный: .

Кучма: Пусть бы прокуратура занялась.

Неизвестный : Нет, пусть Кравченко скажет на меня. И еще найду Опониева [?]. .

Кучма: Ну, просто, блядь, уже ж. Есть какая-то мера, блядь, это самое. Сука, блядь.

Неизвестный: Его сейчас надо…

Кучма: Депортировать, депортировать его, блядь, в Грузию и выкинуть там на ***. Отвезти его в Грузию и кинуть.

Неизвестный .

Кучма: А?

Неизвестный .

Кучма: Чеченцам надо, чтоб украли его .

Неизвестный: Только так. Я спрашивал, кто финансирует.

Кучма: Да.

10.

Из разговора Кучмы с Деркачем 3 июля 2000 года

Деркач: Леонид Данилович!

Кучма: Привет тебе! А как вы узнали? Я только прочитал это, значит, “Украинская Правда”…

Деркач: А! Да это сука этот . Ведем дело, сейчас по всем каналам его слушаем, вот, все связи его близкие выявляем, вот, и полез он сейчас уже к Морозу.

Кучма: Я слышал, что он с Морозом там тоже.

Деркач: Ух, это он то, что Евгению Кирилловичу , а на самом деле он пытается . .

Кучма: Барковский – это, блядь, доктор, эта, блядь, сучка покрыла.

Деркач: Угу. Что-то вы хрипите. Простужены, не?

Кучма: Да не… : “ Гонгадзе”.

Деркач: : В общем, все это чмо. И Коробова там эта.

Кучма: А где они печатаются?

Деркач: ”Грани”?

Кучма: Да.

Деркач: А там, на Волыни. Их выкинули с Волыни. Они теперь ищут место и через Интернет только выбрасывают, и все.

Кучма: Нужно предупредить Житомир.

Деркач: Житомир и другие области.

Кучма: Если нельзя Подолье разбомбить.

Деркач: Да мы сейчас отрабатываем оперативно и потом подключим и КРУ, и налоговую вместе, и растянем. Да там не только это будет, там же видите .

Кучма: Хорошо, все оставь.

11.

Из разговора Кучмы с Михаилом Потебенько, генеральным прокурором Украины 3 июля 2000 года

Кучма: А-а-а! Видишь, на меня сейчас, блядь, пишут – просто ужас. Какая-то есть “Украинская правда”, блядь, тут. Как куклы тут сидит, *** его… Ну там по этому самому, по Кременчугу…

 

12.

Из разговора Кучмы с Кравченко 10 июля 2000 года

Кравченко: Я бы хотел попросить Вас такую форму, ну, использовав…

Кучма: Чтобы я не забыл, этот самый же, грузин этот…

Кравченко: А я, мы работаем по нему. Значит…

Кучма: Я говорю: вывезти через, выкинуть, отдать чеченцам, пусть выкуп.

Кравченко: Мы продумаем. Мы сделаем так, как положено.

Кучма: Или привезти туда, раздеть, блядь, без штанов оставить, хай сидит, говнюк.

Кравченко: Мы сделаем…

Кучма: Говнюк он просто, блядь…

Кравченко: Сегодня мне докладывали, мы там ему делаем установочку. Изучаем, где он ходит, как ходит. Мы немножко так, немножко нужно изучить, а потом мы сделаем. У меня сейчас команда боевая, орлы такие, что сделают все, что хочешь. Данилыч, значит, вот такая ситуация. […]

 

13.

Из разговора Кучмы с Кравченко 30 августа 2000 года

Кучма: Я сегодня отменил этого самого… Деркача. Тебе передали? И очень многих нет. Нет Плюща. Плющ же приедет и скажет, что без него…

Кравченко: Он мне звонил. А вы после отпуска такой, я не знаю…

Кучма: Особенно после Кировограда.

Кравченко: .

Кучма: А?!

Кравченко: Я смотрю на вас. Я не знаю. Я три дня не мог… Для меня адаптация была страшная. Я не знаю, как вы выносите. У меня там 120/80 давление было. Сюда прилетел – ну, ничего. Ну, там первый день – день бани, встречи были. 160 на 100, 110! . И главное – все время вот так колотило.

Кучма: А мы три дня туда-сюда.

Кравченко: Три дня, как мертвый. Да еще локоть болит. Страшное дело. У меня, наверное, что-то с суставами, слабость такая. Ударился на корте, и вспухла эта гадость прямо…

Кучма: Что нового?

Кравченко: Леонид Данилович, ну, что нового? Значит…

Кучма: А Гонгадзе там, блядь, сидит?

Кравченко: Послезавтра , послезавтра. Мы сегодня там…

Кучма: Ясно.

Кравченко: Высмотрели его еще.

Кучма: За Головатым смотрят?

Кравченко: Да смотрят! Нашли две или три его связи этого самого… Я хочу его в комнату, блядь, его завести на даче, где они… два хлопца. Значит, я хочу его просто внаглую там, в лоб с этими. Это будет самый хороший вариант.

Кучма: Да.

Кравченко: И потом, если будет э-э, дергаться… Кучма: Да.

Кравченко: Просто видеть – это одно, а то, что… Все то, что вы поручали, – все работаем. Ну, я думаю, что по Гонгадзе пару дней там будет решено, как оно получится. Я думаю, что все будет… Я там посмотрел его еще материалы, из Интернета повытягивали. Это он. И есть такой Елисеев, тоже на нас работает. И этот – “Свобода”, Ляшко. У меня Ляшко на очереди. Мы Ляшко тоже хорошенько изучили. К ногтю привяжем хорошо. Никуда они не денутся.

14.

Из разговора Кучмы с Кравченко 11 сентября 2000 года

Кучма: Я тебя приветствую. Прошу. Чтобы я не забыл. Гонгадзе продолжает.

Кравченко: Да, я сейчас. Мы там прокололись.

Кучма: Там есть команда, во главе которой стоит – имя мне этот самый сказал…

Кравченко: Значит, написал жалобу генеральному прокурору. Но я думаю…

Кучма: Кто?

Кравченко: Он. Немножко я тут прокололся. Но я теперь думаю, почему прокололся. .. вышел на замначальника по оперативной города Киева, Опанасенко. Ну, что Опанасенко… Ну, у меня тут группа – она закрыта, так? Опанасенко через своих начал пробивать, что это за машины и написал Потебенько, значит, жалобу.

Кучма: Кто? Опанасенко?

Кравченко: Нет – Гонгадзе. Ну, тут он указывает номера, которые уже уничтожены, значит, год тому назад. Я немножко тут тактику меняю. Я просто хочу убрать этого Опанасенко. Мне доложили, что Опанасенко интересуется номерами. Я сказал: “Подождите, чтобы оно…” Приезжаю, говорят, жалоба есть. Я его сделаю, Леонид Данилович. Я сделаю! Я просто, чтобы оно нигде не получилось… Но он будет сделан. Он пишет, что тут “может быть расчет за мои дела”. Это такое…

Кучма: Но тут он грязь такую выбрасывает в российский…

Кравченко: Интернет?

Кучма: Не в Интернет, а вчера из России… Кравченко: Да это в Интернет. […] Я Гонгадзе не выпускаю, потому что для меня этот вопрос уже тоже… В экипаже есть контакты. Я звонил сейчас в наружное наблюдение. Я хочу его контакты подизучить. Что оно…

Кучма: А у Гонгадзе есть там команда – тридцать там что ли – это же сращиваются…

Кравченко: Нет, три человека. У меня есть они. У меня все они есть. Но я хочу с него начать. Но я теперь посмотрю на реакцию генеральной. Мандражируют, номера снимают, так что я не знаю.

Кучма: Ну, а чего генеральный должен на каждую блядь?..

Кравченко: Ну, это же заявление.

Кучма: Ну и что – заявление.

Кравченко: Ну, я посмотрю, как они будут.

Кучма: Почему каждая срань должна писать на генерального прокурора?

Кравченко: Ну, Леонид Данилович, я ж…

Кучма: Вот пусть отправят на районного прокурора.

Кравченко: Я не знаю, прокуратура тоже не каждому скажет. Это же прокуратура.

 

Небольшой юридический ликбез

  • 28.03.11, 11:48
  В связи с массовыми нарушениями нарушениями прав граждан, сотрудниками правоохранительных органов, предлагаю ликбез на основании инструкции,члена штаба мониторинга правоохранительной деятельности милиции, которые созданы инициативными группами граждан в Харьковской и Днепропетровской областях.   Ведь мокрому дождь нестрашен. Вторая часть касается проверок частных предпринимателей,  наработана большая нормативная база, отвечу всем, по вопросам "нарушения  в сфере интеллектуальной собственности" (программное обеспечение, аудио, видео, незаконное использование торговых знаков) Инструкция членов штаба ПОРЯДОК ОБЩЕНИЯ С СОТРУДНИКАМИ ГАИ (не касается умышленных грубых нарушений)

1.При остановке сотрудником ГАИ – представляемся – «член штаба мониторинга правоохранительной деятельности милиции» – предоставляем удостоверение и документы. В двух словах разъясняем задачу члена организации – фиксация всех допущенных нарушений сотрудником ГАИ в отношении автолюбителя и порядка несения службы в соответствии с Приказом МВД №111 от 27.03.2009 года, закона «О милиции», Административного Кодекса Украины, Правил дорожного движения и т.д. для передачи соответствующего Акта в общественный совет МВД Украины для принятия мер реагирования в отношении лиц допустивших данные нарушения законодательства, а так же их руководителей, отвечающих за несение службы личным составом.

2.В случае наличия претензий к водителю со стороны сотрудника ГАИ предлагаем составить протокол в двух экземплярах по факту его претензий в совершении правонарушения с указанием им доказательственной базы. (из автомобиля выходим лишь при наличии законных требований сотрудника ГАИ, на предложение проследовать к нему в автомобиль отвечаем – подобные просьбы расцениваем как превышение власти и служебных полномочий с целью вымогательства взятки – если приглашению не предшествовало составление протокола об административном задержании. При желании сотрудника ГАИ проникнуть в автомобиль требуем предварительное составление протокола с указанием ЗАКОННЫХ оснований, обязательно фиксируем ситуацию СВИДЕТЕЛЯМИ, ВИДЕОЗАПИСЬЮ, ЗВОНКОМ В ГАИ ПО ТЕЛЕФОНУ ДОВЕРИЯ! Помним, что сверка номеров узлов и агрегатов автомобиля с имеющимися документами является законным требованием, как и внешний осмотр – обязаны выполнить!

3.Свои аргументы приведем в суде и сразу же приступаем к фиксации ситуации – требованием остановить свидетелей, других участников движения, либо, акцентируем внимание ваших пассажиров на противоправные требования сотрудника ГАИ, для дальнейшего их подтверждения в суде в качестве свидетелей обязательно вносим данные свидетелей в протокол с их объяснениями в пользу вашей невиновности. Порядок фиксации события – в случае допущения нарушений законодательства работником милиции составляется Акт, - с указанием даты, времени, должности, звания, Ф.И.О. сотрудника милиции и перечнем допущенных нарушений:

  • место постановки поста, (не создают ли сами аварийную обстановку и помехи для других участников движения, не вблизи ли к перекрестку, в зоне ограниченной видимости и т.п., что им ЗАПРЕЩЕНО)
  • время суток, (в темное время должны стоять с включенным светом фар, либо спецсигналами и запрещено останавливать два и более автомобилей)
  • на каком автомобиле, (в дальнейшем позволит определить – был ли он на маршруте патрулирования, или «калымил»)
  • есть ли техосмотр и страховка, ( должны быть!!!)
  • просим предъявить служебное удостоверение и записываем звание, должность, Ф.И.О., № жетона.
  • порядок остановки, (не способом ли опасным для других участников движения и с созданием аварийной ситуации)
  • основания остановки, (предусмотрены в законодательстве – см. Приказ №1111, з-н О милиции – т.е. определяем – были ли они у инспектора)
  • содержание требований и культуры общения, (обязаны быть вежливы и законопослушны)
  • состояние дорожной обстановки на маршруте патрулирования (состояние дорог, знаков, разметки и других факторов, влияющих на безопасность движения),
  • количество остановленных автомобилей, (как долго пришлось ждать подхода инспектора – обязаны незамедлительно)
  • время общения с сотрудником милиции, (не являлось ли длительное общение давлением на психику с целью вымогательства взятки, - официальный штраф большой, волокита и т.п.)
  • как долго вынудили прождать составление протокола, (сколько Вы потеряли своего времени по причине некомпетентности или умышленной задержки сотрудником ГАИ)
  • факт обвинения в правонарушении и соответствует ли это диспозиции соответствующей статьи административного кодекса Украины, (т.е. был ли в Ваших действиях состав правонарушения именно так, как предумотрено соответствующей статьей КоАП Украины)
  • какими доказательствами сотрудник ГАИ подтверждает факт Вашего правонарушения, (помните – факт совершения Вами правонарушения должен быть доказан в соответствии со ст. 251 КоАП Украины – скорость может быть не Ваша, пешеходу препятствия вы не создали, аварийная ситуация является надуманным предположением инспектора и т.п.)
  • какими Вы опровергаете его претензии, (включаем все знания и смекалку с цель доказательства отсутствия в Ваших действиях состава правонарушения – показания свидетелей, действие в состоянии крайней необходимости, отсутствие надлежащей разметки и т.п.)

насколько Вам грамотно и точно были разъяснены ваши права и соблюдены в соответствии с действующим законодательством – ст. 268 КоАП (все это фиксируем в протоколе).

4. Берем для объяснений и подписей только два экземпляра протокола! Если требуют подписать один – требуем остановить двух свидетелей, которые удостоверят факт Вашего отказа от подписи протокола – ПО ПРИЧИНЕ НЕСОСТАВЛЕНИЯ ВТОРОГО ЭКЗЕМПЛЯРА в нарушение требований ст254 КоАП Украины!!!

5. В пояснении по сути нарушения пишем: КАТЕГОРИЧЕСКИ НЕ СОГЛАСЕН. Подписи ставим только в тех графах, где требования законодательства в отношении Вас соблюдены, права разъяснены, - в остальных местах ставим прочерки с целью недопущения изменения сути протокола сотрудником ГАИ после Ваших объяснений. ПОМНИМ: объяснения не ограничены пятью строчками протокола – добавляем листы бумаги и указываем НЕСОГЛАСИЕ с предъявленным обвинением, объясняем почему, приводим доказательства и излагаем ВСЕ НАРУШЕНИЯ инспектора, допущенные в отношении Вас и порядка несения службы!

 

ПРЕДПРЕНИМАТЕЛИ!

При проверке сотрудниками милиции – представляемся – «член штаба мониторинга правоохранительной деятельности милиции» – В двух словах разъясняем задачу члена организации – фиксация всех допущенных нарушений сотрудником милиции.   1. Далее - включите диктофон. Включив диктофон, делайте запись в открытую. Произнесите: «Проверяющие, одну секунду. Это диктофон, он включен. Пожалуйста, говорите».  1.1. Либо пригласите свидетелей с планшеткой и бумагой, и пусть они фиксируют каждое действие, каждый шаг, каждое слово проверяющих. Записывать необходимо открыто и ровно то, что происходит и (или) говорится, без своих выводов и комментариев. При необходимости покажите проверяющему то, что вы записываете.  2. Попросите проверяющих показать удостоверения личности. Они обязаны это сделать, при этом держа удостоверения в руках на расстоянии, доступном Вам для чтения.  3. Перепишите все данные удостоверений каждого сотрудника милиции. Не забудьте переписать название органа, выдавшего удостоверение, и срок, до которого оно действует.  Помните: Часто на проверку приходят «залетные» товарищи, «перепутавшие» территорию для проверки. Иногда приходят на проверку с удостоверениями, в которых просрочен срок действия. Таким товарищам спокойно предложите покинуть помещение.  4. Попросите предъявить постановление на проведение проверки.  5. Сделайте копию постановления на проведение проверки.  6. Сравните Ф. И. О проверяющих из удостоверений с данными, указанными в постановлении. Часто бывает, что на проверку приходят «лишние» сотрудники милиции, не указанные в постановлении. Таким также предложите покинуть помещение.  7. Предъявить свои документы (паспорта). Директор также может предъявить протокол собрания участников (учредителей) о назначении его директором. Не будет ничего страшного, если Вы предъявите договор аренды помещения и нотариально заверенные копии учредительных документов. Пожалуйста, держите подлинники учредительных документов вне офиса. Для госорганов вполне достаточно нотариально заверенных копий.  8. Попросите у проверяющих номер телефона начальника, который их послал на проверку и позвоните ему. Выясните, действительно ли он направлял на Ваше предприятие проверку. Обычно они дают номер телефона дежурной части.  Помните: Минимум 30 процентов постановлений на проведение проверки полностью липовые, то есть они выписаны самими операми. Еще процентов 20 постановлений действительно подписывались начальником, но, так же, как и в первом случае, не регистрировались в журнале проверок в УВД. Эти данные взяты от самих сотрудников милиции и подтверждаются различными источниками и практикой.  9. Дайте проверяющим книгу контрольных проверок и пусть они самолично запишут себя в эту книгу.  10. Проверьте правильность составления (содержания) постановления в соответствии с существующими законами. Форма постановления дана в виде приложений к приказам. 11. Если у проверяющих все верно с документами, нужно показать им запрашиваемые ими документы. Если Вы обнаружили, что проверять Ваше предприятие они не вправе, предложить им прекратить (не начинать) проверку и покинуть помещение. Если они откажутся покинуть помещение, то выполняйте их требования. В бизнесе бывают разные ситуации и здесь нужно проявлять разумность в предоставлении документов и информации.  12. Не оставляйте проверяющих без внимания и полного контроля. Записывайте на диктофон, бумагу все их действия, слова, абсолютно все.  Помните: Осмотр помещений, осмотр ящиков, шкафов, личных вещей, изъятие чего бы то ни было, происходит только в присутствии двух понятых, не заинтересованных в исходе проверки. При этом милиция не вправе привести понятых с собой или назначить их из числа Ваших сотрудников. Этот пункт хронически нарушается.  13. Не отвечайте на вопросы, если не знаете ответа или не уверены, что ответ правильный и Вам он не повредит. Но и не молчите. Говорите что угодно, давайте уклончивые ответы и т. д.  14. Внимательно читайте все протоколы, акты и другие документы, смело записывайте туда все свои несогласия. Не отказывайтесь от подписи. Это не работает.  Лучше записать в протоколы (и прочие документы) все то, с чем Вы не согласны и что, на Ваш взгляд, проверяющие делали неправильно.  15. Помните, что если строго следовать букве закона, то сотрудники органов имеют право проверять предприятие только в присутствии директора (индивидуального предпринимателя) или другого лица, которому директор выписал доверенность на право представлять интересы предприятия.  16. По результатам проверки проверяющие обязаны составить акт проверки, если были нарушения, то и протокол об административном правонарушении. Если они осматривали ваше помещение, столы, шкафы, личные вещи, то они обязаны были это делать в присутствии двух не заинтересованных понятых и по результатам осмотра обязаны составить протокол осмотра. Этот пункт также постоянно ими нарушается.  Если они приняли решение изъять у вас какие-то документы и вещи, то также составляется протокол изъятия, с приложением подробной описи изъятых документов. Здесь сотрудники органов тоже постоянно делают ошибки.  Необходимо помнить вот что – любая проверка, какими бы ни были ее результаты, – это всего лишь первый шаг, который еще не говорит ни о каких наказаниях. То есть здесь, на этом шаге не принимается решение о наказании. Это лишь констатация каких-то фактов с точки зрения проверяющих и не более.

47%, 8 голосів

12%, 2 голоси

29%, 5 голосів

6%, 1 голос

6%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Юлія Тимошенко: справжня опозиція не буде об'єднуватися з департ





 


pr_b2969.jpgЛідер
партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко розраховує на зміцнення опозиції та
громадянського опору чинній українській владі, але не припускає
можливості об'єднання з фальшивими опозиційними силами.


"Усі справжні опозиційні сили будуть єдині, я в цьому переконана. А
ті, які і далі продовжують руйнувати шанс України на визволення від цієї
влади, і надалі будуть декларувати, симулювати опозицію, але працювати
реально будуть на Партію регіонів. Так, як це було і перед другим туром
президентських виборів", - сказала Юлія Тимошенко.


На її думку, кожна людина протягом певного часу зможе зрозуміти, яка
політична сила відстоює її інтереси. "Технологія "проти всіх"
продовжується, добре оплачується владою і на неї ставляться ставки в
майбутньому. Тому треба припинити заклики до об'єднання всіх опозиційних
сил, тому що об'єднатися з деякими департаментами Партії регіонів, які
носять кодову назву "опозиція", неможливо. Це все одно, що об'єднатися з
Партією регіонів", - вважає вона.


Лідер партії "Батьківщина" переконана, що всі опозиційні сили, які
відчувають свою відповідальність перед країною та громадянами, вже зараз
об'єднані. "Вони вже всі разом, і не тільки між собою, а ще і разом з
усіма громадянами України, які сьогодні розуміють, що країну принижують,
знищують. Ці люди разом з опозицією, разом з громадськими діячами і
інтелігенцією", - зазначила Юлія Тимошенко.


Як відомо, 9 березня 2010 року на вічі народно-демократичних сил,
яке проходило у Києві біля пам’ятника Тарасу Шевченку, було ухвалено
резолюцію про створення об’єднаної демократичної опозиції. Резолюцію
підтримали Народний рух України, Європейська партія, партія "Реформи і
порядок", Українська соціал-демократична партія, "Народна самооборона"
тощо.


Об’єднана демократична опозиція поставила перед собою такі цілі як
відстоювання європейського напрямку розвитку України, захист демократії,
створення соціально орієнтованої ринкової економіки, захист
незалежності та територіальної цілісності України, недопущення вступу
України до будь-яких міжнародних структур та об’єднань, які суперечать
європейській інтеграції, зміцнення енергетичної безпеки, збереження
газотранспортної системи у державній власності, а також захист статусу
української мови як єдиної державної.

Заява Тимошенко про фальсифікацію інфляції

Офіційна інфляція як насмішка
Реальний ВВП у 2010 році не виріс на 4,2%, як переконує громадськість та іноземних кредиторів Кабмін, а, можливо, навіть впав. Займається таким обманом команда Януковича-Азарова, щоб не індексувати пенсії і зарплати бюджетникам.

Державна служба статистики України оприлюднила звіт про інфляцію в лютому 2011 року, читаючи який, не знаєш - сміятися чи плакати.

Споживчі ціни в лютому, як доповідають вітчизняні статисти, виросли всього лише на 0,9%, а це навіть менше, ніж у січні, - 1%.

Продукти нібито подорожчали тільки на 0,3%. Житлово-комунальні послуги - лише на 4,6%, автомобільні пальне і масла - всього на 4,3%.

При цьому інфляція в річному вимірі - до лютого 2010 року - нібито знизилася порівняно з січневим значенням - 8,2% - до 7,2%.

Однак можна впевнено стверджувати, що офіційні показники інфляції за лютий не відповідають дійсності. Вони істотно занижені.

Точно так само були сфальсифіковані в бік зменшення показники динаміки споживчих цін в 2010 році, починаючи з серпня, коли ціни почали стрімко зростати.

Насправді ціни, зокрема, на продукти підвищувалися набагато швидше, про що добре відомо всім українцям, які ходять у магазини і на базари. У цьому можна легко переконатися, якщо скористатися даними незалежних джерел.

Достатньо глянути на параметри росту цін на продукти за останній рік, розраховані виданням "Дєло" і порівняти їх з показниками, якими "годує" народ уряд Азарова.

Газета пише, що весь асортимент молочних продуктів подорожчав на 20-150%. Ціни на цю товарну групу штовхали вгору дефіцит сировини на внутрішньому ринку, зовнішні фактори і необхідність переробних підприємств платити ПДВ до бюджету, тоді як раніше вони направляли суму податку на закупівлю сировини.

Що ж подає Державна служба статистики? За її даними, молоко подорожчало в лютому до лютого 2010 року тільки на 5,8%, сир - на 5,4%, вершкове масло - на 12,7%. Хіба ж комусь не ясно, що статисти лукавлять?

Видання пише, що овочі подорожчали за рік в середньому на 40%, а уряд - тільки на 1,2%. Кому вірити? Відповідь на це питання очевидна.

Майже така ж картина і щодо фруктів. Газета повідомляє, що за рік вони подорожчали теж на 40%. Офіційна ж статистика свідчить: на 9,2%.

Картопля, на думку експертів видання, подорожчала на 30%, а Держкомстат стверджує, що всього на 9,1%. Соняшникова олія - на 31% і 17,9% відповідно.

Солодощі за рік подорожчали на 20-40%, але чиновники кажуть, що кондитерські вироби з борошна підвищилися в ціні на 9,4%, а з цукру - на 12,9%.

Розбіжності між даними експертів і цифрами уряду величезні, тому й показники інфляції набагато більші, ніж подає офіційна статистика.

Насправді інфляція за 2010 рік дорівнює десь 20-25%, а не 9,1%, як відрапортував уряд Азарова, і в січні-лютому річна інфляція напевно продовжувала зростати.

При цьому відомо, як уряду вдається фіксувати настільки низькі інфляційні показники. З Києва йде жорстка установка регіонам, щоб ті писали "потрібні" цифри росту цін - природно, значно занижені порівняно з реальними даними.

Так само влада сфальсифікувала і показники ВВП за 2010 рік, оскільки для їх розрахунку бралися занижені інфляційні дані - індекс-дефлятор.

Реальний ВВП у 2010 році не виріс на 4,2%, як переконує громадськість та іноземних кредиторів Кабмін, а, можливо, навіть впав.

Займається таким обманом команда Януковича-Азарова з трьох причин.

По-перше - щоб дезінформувати громадськість.

По-друге - щоб не індексувати соціальні стандарти: зарплати бюджетникам, пенсії і державні допомоги.

По-третє - щоб ввести в оману МВФ і отримувати від нього нові кредити.

Юрій Глухов, uriy-gluhov.blogspot.com

У нации есть обязательство!

  • 02.02.11, 13:45
 Сегодня смотрел новостные каналы, о событиях в Египте и Тунисе, и у меня появились противоречивые чувства.Ведь не дай бог такой бардак у нас. Гибнут люди, мародёры грабят дома и магазины.Ведь за каждым этим сообщением стоит судьба конкретной семьи, в которой их идиллия и  материальное состояние рушатся в один момент.Что будут делать эти люди, когда бардак закончится? И станет ли лучше,чем есть? На эти вопросы даст ответ только время, а сколько будут заживать душевные раны, сам бог не знает.Ближний Восток, Северная Африка, Средняя Азия, люди в этих странах имеют похожий менталитет.На правах человека побывавшего в Средней Азии, хочу отметить, в таких странах стабильность если нарушить, то остановить процессы практически невозможно. Кровная месть, исламский фундаментализм, террор, это те  рычаги, которые  трогать категорически нельзя.Если ввергнуть эти страны в хаос, то достанется всем,я в этом твердо уверен.  Но пока это далеко от нас и как то особо не колышет,если конечно не купили путёвки на берег Красного моря. У нас же свои проблемы, а пример Египта и Туниса будоражит умы наших граждан. Вот мне пришла такая мысль, если Януковича признали законно выбранным президентом во всем мире, а выборы президента Украины легитимными, то с точки зрения мирового сообщества, любые силовые методы противодействия власти,являются не законными, а граждане участвующие в подобных акциях, сточки зрения власти, просто бандиты. А как же тогда граждане Египта и Туниса, что тоже бандиты?Но, что то нету осуждения их действий мировым сообществом. В чём проблема решил разобраться, сточки зрения международных актов.И стало всё ясно: З ЗАСНОВНИХ ДОКУМЕНТІВ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ :

"Якщо нація переконується, що пануюча в державі влада скерована не на розвиток її культурних, економічних і інших потреб, а, навпаки, на їх нищення, то не тільки правом, але і обов'язком нації являється повалення такої влади і встановлення влади, котра відповідає національним інтересам нації."

"Загальна Декларація Прав Людини", ООН.

Если мы нация, то у нас есть  обязательство!

21.01.2011 Юрій Михальчишин на передачі "Шустер LIVE"

  • 22.01.11, 22:37
Вчора дивився цю передачу, та був вражений риторикою цього молодого чоловіка.Йому та його напору ніхто не зміг апелювати.Всі друзі знають,що я не прихильник "Свободи", але тут інша річ.Людина говорить без пауз,щоб подумати, а техніка вибудовування фраз кардинально відрізняється від речей інших політиків.Тут і граму не має ура-патріотизму.За мітьте, на скільки він відрізняється від Яценюка та інших представників молодих політиків. Думаю,що перед нами реальний лідер нової формації!

До дня Соборності України

  • 16.01.11, 21:12
  Останнім часом ,як зі сторони опонентів так і з сторони друзів, читав коментарі та репліки на рахунок, що ми різні ( Схід, та Захід), що пора відділятися, скидувати баласт і тд. В переддень дня соборності  вирішив  вияснити причини,такої нашої не сумісності, адже більша половина тверджень, як з однієї так і з другої сторони, є вигаданими стереотипами.   Цікаво, що в пилу суперечок всі зовсім забули про центр України. Стереотипним  також є думка, що український націоналізм є родом з Західної України.   Буваючи на Полтавщині Київщині та на Дніпропетровщині, завжди вражала чистота української мови, яка майже літературна. В селах збережені національні традиції, без впливу з зовні. Минулого року був проїздом  на Миколаївщині, Черкащині, Вінниччині, при спілкуванні з людьми  майже ніколи не переходив на російську. Тоді виникає питання, а що ділити? Адже всюди наші люди!   Але відмінність в ментальності людей  різних регіонів таки є.Ця ментальність сформована ставленням населення до колоністів, в різні етапи історії України. Якщо дослідити  історичні джерела можна прийти до таких висновків:

  Ще 1895 року галицький соціал-демократ Юліан Бачинський опублікував книгу "Ukraina Irredenta", в якій на основі аналізу переважно економічного життя обґрунтував потребу створення української соборної держави під гаслом: "Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!".

Тільки політична незалежність, на думку Бачинського, забезпечувала би подальший успішний соціально-економічний і культурний розвиток колонії двох імперій, тому в незалежності України об’єктивно мали бути зацікавлені не самі тільки українці, а й представники всіх етносів, що мешкали на її території.

З початку минулого століття, коли в Австро-Угорщині влада мусила піти на запровадження загального виборчого права, Галичина та Буковина перестали бути колоніями; імперія Габсбургів розвивалася на шляху до мультинаціональної федерації.

Але надто прогнила державна конструкція на той час (читай "Бравого вояка Швейка"), щоб реалізувати шанс на оновлення. Та навіть нетривалий період недосконалої, навіть як на ті часи, демократії та піднесення революційної доби був достатнім для того, щоб відбулася справжня національна мобілізація.

А, на додачу до цього, за всієї своєї захланності імперія Габсбургів усе ж була європейською державою, де до ліквідації кріпацтва навіть залежних від поміщиків селян не могли ані продавати, ані програвати у карти. Тому після 1919 року Галичину можна впевнено називати окупованою територією, – змінювалися тільки окупанти, а ставлення до факту окупації та самосвідомість населення залишалися інваріантними.

І ще одна деталь: власне-галицькою була тільки ідеологія москвофільства в її різних формах (Олександр Галан був у числі тих, хто 1915 року підносив на львівському вокзалі хліб-сіль російському імператорові, а його син Ярослав вірно служив генсеку ВКП(б)...).

Усі інші популярні на Галичині ідеології були створені за активної участі вихідців із Наддніпрянщини та Причорномор’я, а то й прямо насаджені ними (скажімо, "чинний націоналізм"). І всі ці ідеології виходили з необхідності творення УССД, тобто самостійної і соборної України, відводячи Галичині роль "організованої пересічі" (М.Шлемкевич) у боротьбі за таку Україну.

Складніша ситуація з Волинню. Вона спершу була у складі Російської імперії, потім потрапила до Польщі, де стала об’єктом посиленої колонізації (хоча б через осадництво). Але все ж 20 років Волинь побула о тією самою колонією європейського типу з користуванням виборчим правом,багатопартійністю, незалежними медіа.

Ясна річ, усе це обмежувалося, українське культурне життя утискалося, але ж хіба можна порівняти масштаби Берези Картузької із воістину неозорим ҐУЛАҐом. Наслідком колонізаційних зусиль другої Речі Посполитої стала антиколоніальна війна 1943 року (еміграційний лондонський уряд на основі угоди зі Сталіним від 30 липня 1941 року продовжував вважати Волиньскладовою Польської держави).

Антиколоніальні ж війни у будь-якій країні супроводжуються тяжкими ексцесами з обох боків.

Така війна за умов окупації третьою стороною – нацистами – та активних дій четвертої сторони в особі спецгруп НКВД – це щось сюрреалістичне, але ж прагнення силою втримати території, де понад 80% іноетнічного населення, яке не хоче жити в цій державі, – це типова колоніальна війна...

Закарпаття ж було колонією угорської частини імперії Габсбургів, потім відносно вільне двадцятиліття у складі Чехословаччини надало йому такий імпульс національного розвитку, який відчутний і понині.

Але Закарпаття та Буковина, на відміну від Галичини, не почувалися у складі СРСР окупованими (хоч і відчували незатишність). На те були причини, адже румунська та угорська влади нищили там усе українське. На цьому вміло зіграла влада радянська.

Наддніпрянщина, Слобожанщина та Таврія – також колоніальні території,але зі своєю істотною специфікою. Територія по обидва боки Дніпра – ліс і лісостеп, зона осілого землеробства щонайменше з часів "скіфів-орачів" та антів, – стала вперше об’єктом колонізаційного перевлаштування у "золоте десятиліття" 1638–48 років, коли магнатерія Речі Посполитої намагалася перетворити українців на "білих рабів".

Далі колонізація, тільки вже російсько-імперська, продовжилася у "вік золотий Єкатерини", коли були ліквідовані Гетьманщина та Запоріжжя, а разом із тим рештки козацьких вольностей (хоч би і для надвірного  козацтва) на Правобережжі, і закріпилася у часи Ніколая І, який зокрема, встановив відсоток малоросів, котрі мали право мешкати в адміністративних центрах.

Тут химерно переплелися риси колонії європейського типу (якою Наддніпрянщина вповні стала тільки на початку ХХ століття) та колонії військово-феодальної імперії (якою були дореформена Росія та Іспанія до початку ХІХ століття). Це наклало істотний відбиток на всі подальші політичні процеси на підросійській Україні.

А от Слобожанщина на своїх початках (у XVII столітті) була  українською колонією у майже забутому вже сенсі – заселеною вихідцями з певної країни територією. Проте, зберігаючи тривалий час автономний козацький устрій та тісні зв’язки із Гетьманщиною, слобожанці визнавали владу московського царя.Скасувала автономію та сама Єкатерина ІІ.

І ще одна деталь: більшість земель Слобожанщини до ХІІІ століття були заселені і належали тим чи тим руським князям, але потім майже знелюдніли після Батиєвої навали.

Причорномор’я, передусім Таврія, має певні спільні риси зі  Слобожанщиною. Так само у князівські часи міжріччя Дунаю та Дніпра було частково заселене (друга хвиля заселення пов’язана з добою Великого князівства Литовського, коли, зокрема, маємо першу письмову згадку про Коцюбієве-Гаджибей-Одесу).

Так само степ та річкові долини стали потім об’єктом колонізації – проте подвійної: татарської, а потім турецької, з одного боку, козацько-української – з іншого боку.

Наприкінці XVIII століття результати козацького освоєння Таврії були майже повністю знищені, самі запорожці силоміць переселені на Кубань (або втекли за Дунай), їхнє місце заступили колоністи з Сербії, Німеччини, Болгарії, Греції, але головним чином – із числа українських селян.

Склалася своєрідна гримуча суміш: космополітичні портові міста, латифундії землевласників-неукраїців із наймитами-українцями, поміж ними німецькі хутори, а в повітрі цього творіння військово-феодальної імперії – пам’ять про запорозьку козацьку вольницю й одночасно про "золоту добу Єкатерини".

Саме цей регіон дав життя чи не половині знаних діячів українського  визвольного руху першої половини минулого століття – від Винниченка до Донцова. А ще – "дніпропетровському клану", який міцно увійшов в історію СРСР та України.

Крим – це окрема тема; але його колоніальний статус що в Російській імперії, що в СРСР не може викликати заперечень. Після 1944 року це стала колоніальна територія особливого роду, де були силою викорчувані  корінні народи.

І, нарешті, ще одна особлива територія, на якій ще до 1917 року формувався прототип "нової історичної спільноти – радянського народу". Це Донбас.

Бурхливий розвиток видобувної та важкої індустрії з кінця ХІХ  століття йшов бік-о-бік із менш бурхливим формуванням дуже своєрідної напівурбаністичної культури, де патріархальні, традиційні, "сімейні" відносини перенесені у межі міст та робітничих селищ, а пізніше – міських агломерацій.

Донбас від самого початку був вільним від українських політичних  традицій й історичних міфів: він – нововитвір Російської імперії, основна маса населення якого так і не встигла відчути свій колоніальний статус (а те, що об’єктивно він існував, свідчать численні синдикати, утворені промисловцями "юга России" на початку ХХ століття, щоб обстоювали свої регіональні інтереси від тиску з боку Санкт-Петербурга та конкуренції з боку Москви, Уралу та польських й остзейських губерній).

Та більше: людський матеріал Донбасу ще й за умов Першої світової  війни, коли на шахти і на заводи пішов вельми специфічний контингент, зовсім не випадково став у пригоді більшовикам ("большакам", як їх звали; большак – головний чоловік у великій традиційній сім’ї).

А перетворення "нахаловок" на більш-менш сучасні міста у повоєнний  час (за збереження здебільшого відсталої індустрії з відповідною соціальною структурою) закріпило радянський характер регіону.

І не забуваймо, що після Другої світової війни на шахти силоміць  посилали специфічну публіку. Донбас був рясно вкритий таборами ҐУЛАҐу, де тримали в більшості не "політичних" – на тих чекали віддалені місця.

А в пізні радянські часи у деяких містах Донбасу до третини дорослих  чоловіків мали щонайменше приводи до міліції, якщо не відсидки.

От вам і специфічне плем’я зі своїми табу, татуюваннями, ціннісними настановами і жаргоном...

Що до Донбасу, думаю велика помилка нашого народу вибрати президента з цього регіону, адже людина, має своє уявлення про суспільство, в якому вона проживала з дитинства.
Серед населення Донбасу є, хоч і меншість, але також наші люди, а територія цього регіону є суто наша Українська, не зважаючи на засмічення.І вихід з цієї ситуації- створення української соборної держави під гаслом: "Вільна, велика, політично самостійна Україна. 

Японський кобзар СHARLIE SAKUMA,

  • 15.01.11, 00:04

Японський кобзар СHARLIE SAKUMA, що виступає з
українськими піснями в Канаді та Японії, відкриє в Україні низку
«Інтеркультурівських Чайних Вечерь» присвячених Року Взаємодії-2011. Сharlie Sakuma
є другим, після американського громадянина Юрка Фединського, кобзарем
не українського походження, що вивчив українську мову, опанував гру на
кобзі та популяризує українську літописну пісню. http://www.youtube.com/watch?v=Rd036czwmdo

Японці вчать українську!!! Популяризують українську літописну пісню!!! І не проблема,А я сьогодні отримав орден, тільки за те, що захищав українську мову ,на цьому сайті, і що головне нікого не ображав, тільки трохи емоцій.


http://blog.i.ua/community/2669/604619?p=6#advA_advC_604619_10970759
Куди ми котимось сам бог не знає, але це все мені на поминає фільм "Війна світів" прибульці методично нас знищують.І по-моєму без різниці на якій мові ми спілкуємося.

Немного о стереотипах

  • 09.01.11, 22:24
   Сегодня общался с некоторыми оппонентами и поразился стойкостью стереотипов в их сознании. Потом решил посмотреть на все это с другой точки зрения. А все потому, что стереотипы мышления ,присущие каждому человеку. Вот, например мы ступаем на пол, и сразу пользуемся стереотипом «пол твёрдый», и дополнительно это не проверяем. У нас минимум знаний потому, что в большинстве своем мы пользуемся стереотипами. Например, пустыня Сахара в Африке, но почти никто там не был и ее не видел, и тд. А если наше сознание основано на стереотипах, то создавать эти стереотипы очень легко.
  Например, не думайте о белом коте, не думайте о белом коте, не думайте о белом коте. Интересно кто-то, кто прочитал эти строки, не думал о белом коте? Очень просто,согласитесь, вызвать в нашем мозгу определенные картинки, а потом закрепить их как стереотип.
 
Пропагандистская деятельность средств массовой информации в любом современном обществе строится на внедрении в сознание людей его «ценностей» в виде системы стереотипов — стандартов поведения, социальных мифов, политических иллюзий. Стереотипизация, т.е. психологическое воздействие с помощью создания иллюзорных стереотипов, — один из главных методов пропаганды.
  Сущность его концепции сводится к следующему: раз «человек сначала представляет мир, а потом уже видит его», поскольку «реальная действительность слишком обширна, сложна и изменчива для непосредственного знакомства с ней», человек перестраивает окружающий мир «по простой модели».Под влиянием информации о событиях, а не непосредственного наблюдения за ними, пропаганда должна быть обращена не к разуму человека, а к эмоциям. Хотя они и не отрицают роли сознания, отмечают значение предшествующего опыта, но основным методом пропаганды считают стереотипизацию — выработку с помощью информации стереотипных представлений Стереотипы составляют основу мифов, на которых базируется любая идеология.Собственно, стереотипы всегда использовались в качестве ярлыков для обозначения противоборствующих социальных сил.
   
  Кроме того, для создания стереотипов массовая пропаганда прибегает к своим обычным приемам — прямой лжи, дезинформации, замалчиванию и т.д.Для закрепления в сознании масс стереотипов пропаганда практикует многократное, настойчивое повторение одних и тех же слов, фраз, которые в конце концов становятся символами. Постоянное воспроизведение сфабрикованных стереотипов создает предпосылки для их некритического восприятия и усвоения аудиторией. Большую роль здесь играет внушение стереотипных представлений без особых доказательств, логических построений, в ряде случаев только со ссылкой на «авторитет».Например, надежный источник сообщил и тд.Таким образом, стереотипизация в СМИ ведет к стандартизации информации, дезинформации читателей, к манипулированию общественным мнением в интересах властвующей элиты.
    
Стереотип
это совершенно необходимый нашему сознанию инструмент. Он помогает экономить энергию, превращая сложную реальность в набор четких и коротких суждений. Воспринимая окружающую действительность сквозь фильтры стереотипов, мы оказываемся в простом и понятном мире, где у каждого явления есть ярлык.Стереотипы создаются путем простого повторения связки «свойство — группа» или «свойство — человек». Так, если в газетах в течение нескольких недель имя какого-нибудь политика будет упоминаться только в сочетании со словом «вор» или «умница», в общественном мнении появится стереотипное восприятие этого человека, либо как светлой головы, либо как нечистого на руку.
    Желаемое положение вещей подается СМИ как свершившийся факт. Это основано, по сути дела, на гипнозе аудитории — вбиваются гвозди в несуществующий гроб. Примеры цитаты с сайтов:
   — «В оппозиционном лагере — разброд и шатания!»
   — «Влияние президентской администрации стремительно растёт...»,
   — «Фракцию БЮТ  в парламенте покидает все больше и больше депутатов...»,
   — «Батькивщина» стремительно теряет своих сторонников. За прошедший месяц его электорат сократился с 10% до 8%...»,
   — Партия «ВО Свобода» стремительно набирает обороты. За несколько месяцев она превратилась в весомую политическую силу. Она наверняка пройдет на будущих выборах в парламент...» и т.п.
     
Прием используется для создания соответствующих настроений в обществе. Расчет здесь прост. Дело в том, что большинство людей мыслят стереотипами: «Дыма без огня не бывает», «Раз об этом все говорят — значит так оно и есть». У человека искусственно создается ощущение себя в меньшинстве. В результате он становится безынициативным, отдавая приоритет тому, кого он считает представителем «большинства».
      Такого рода пропаганда  обычно подается под видом новостей или результатов социологических исследований. Этим снижается критичность восприятия — людям трудно понять, что под прикрытием сообщений о событиях в стране и мире им скармливается обычная «деза».
     
Как избавиться от стереотипов, если вы чувствуете, что они наполняют вашу жизнь страхом и ненавистью, сковывают ваше восприятие и подчиняют волю?
      Хотя бы раз в месяц отключайтесь от средств информации на два три дня.
   
  Расширяйте кругозор, приобретайте личное мнение о том, что для вас действительно важно. Работайте со своими страхами, чтобы они не «прилипали» к внешним объектам: ведь вы боитесь вовсе не цыган и террористов, а смерти, перемен, боли, боитесь самого страха.
    
Представьте, что вы объясняете одно из своих убеждений инопланетянину, который не знает ни что все арабы — бабники, ни что риелторы врут. Вам придется найти конкретные аргументы, чтобы обосновать свои позиции, — привести примеры из своей жизни, раскрыть моральные принципы, на которых вы основываете свои суждения. Такая техника позволит вычислить необоснованные верования и провести смотр ваших этических убеждений. Неплохо иногда вспоминать, что вы считаете достойным и подходящим для себя, а от чего отказываетесь. Регулярно пересматривая свою жизненную позицию, вы освобождаетесь от стереотипов и становитесь гибче в своем восприятии мира. А это очень здорово — смотреть своими глазами, а не через линзы предубеждений и предрассудков.