Сірячинна правда художника Василя Шульженко.

Художник Василь Шульженко працює в стилі гротескного реалізму. Його роботи знаходяться в приватних і музейних колекціях Росії, США, Італії, Франції, Фінляндії, Голландії, в Державній Третьяковській галереї в Москві, у музеї "М'АРС" (Москва), в музеї "Кісс" в Оклахома Сіті (США). В. Шульженко живе і працює в Москві.

Серія картин "Модернізація Росії" - це жорстка соціальна іронія про життя у цій країні і про її мешканців. Російський сірячинний живопис. 

- Більшість своїх картин я дійсно продаю в Америці, - говорить Шульженко , але , знаєте , там якраз вважають , що вони просто просякнуті любов'ю до Росії! А тут навіть приятелі кажуть мені : "Не любиш ти росіян, Вася ! " Але я , як росіянин , маю повне право запитати : "А за що нас любити ? " Так ми ж найгірші люди у світі - злі , ледачі , заздрісні ! Приміром , американець скаже : "Мій сусід Сем молодець , він такий успішний ! " А наш сільський п'яниця буде ненавидіти і зневажати працьовитого заможного мужика. А міф про широку російську душу ? Широкою вона стає лише на час дії алкоголю."



Тіні незабутих предків.

Кінозал "Варти"
 
Після "Івана Сили", "Параджанова", фільму "Ломбард" український кінематограф знову дарує нам прем`єру.Любомир Левицький, який тільки що недавно відправив у прокат свій бойовик "Ломбард" цього разу представляє нам триллер, точніше фентезі-триллер "Тіні незабутих предків.Таємниця мольфара".ї

У часи, коли ліси від українських Карпат, аж до самої Трансільванії, були переповнені злими духами та іншими містичними істотами, дев'ять наймогутніших магів утворили Коло Сили, щоб утримувати рівновагу темних сил. Їх називалимольфарами. 1810 року, коли загадкові вбивства в лісах ставались мало не кожен день, мольфари, за допомогою давнього обряду, полонили усіх карпатських духів у Книгу Тіней, затаврувавши її магічною Згардою. Але через неуважність наймолодшого мольфара, одному з древніх духів вдалось причаїтися на волі та почати жорстоке полювання за магічною срібною монетою, що і до сьогодні є єдиним ключем до Книги...
Оператором фільму став Марк Еберлі, відомий роботою у фільмах "Сутінки", "Небесний форсаж", "Гордий американець" та інших.В  ролях знялися як молоді (Владислав Никитюк, Богдан Юсипчук, Дмитро Ступка,Софа Галабурад,Паша Лі,Роксолана Кравчук,Марина Шако,Олена Мусієнко
) так і відомі актори ( Ольга СумськаОлег ЦьонаМикола БерезаЮрій РозстальнийВалерій ЛегінВолодимир НечипоренкоКостянтин ЛинартовичОльга Фреймут.) У нас на сайті поки нема інформації про графік прокату.Ось інформація з інших джерел
Місто/Кінотеатр/Прем'єра

Бердянськ Кінопалац "Космос" 14.11.13
Біла Церква ім. Довженка 14.11.13
Білгород-Дністровськ Кіностар3D 14.11.13
Бровари Батерфляй 14.11.13
Вінниця ім. Коцюбинського 14.11.13
Дніпропетровськ Міст-кіно 14.11.13
Дніпропетровськ Одеса у м. Дніпропетровськ 14.11.13
Дніпропетровськ Правда 14.11.13
Донецьк "Мультиплекс" в ТРЦ "Донецьк Сіті" 14.11.13
Донецьк ім. Шевченка 14.11.13
Донецьк Кінопалац "Зірочка" 14.11.13
Житомир ""Мультиплекс" в ТРЦ "Глобал UA" 14.11.13
Житомир Україна 14.11.13
Запоріжжя Мультиплєкс в ТРЦ "Аврора" 14.11.13
Івано-Франківськ Космос 14.11.13
Івано-Франківськ Люм'єр 14.11.13
Кам`янець-Подільський Сінема 14.11.13
Керчь Україна 14.11.13
Київ "Boomer" 14.11.13
Київ "Мегаплекс" в ТРЦ "Блокбастер" 14.11.13
Київ "Мультиплекс" в ТРЦ "КОМОД" 14.11.13
Київ "Одеса-Кіно" ТЦ Україна 14.11.13
Київ "Одеса-кіно" ТЦ Квадрат 14.11.13
Київ Kronverk Cinema в ТРЦ "Skymall" 14.11.13
Київ Аладін 14.11.13
Київ Батерфляй Більшовик 14.11.13
Київ Батерфляй Ультрамарин 14.11.13
Київ Братислава 14.11.13
Київ Жовтень 14.11.13
Київ Кінопалац 14.11.13
Київ Київ 14.11.13
Київ Київська Русь 14.11.13
Київ Ленінград 14.11.13
Київ Магнат 14.11.13
Київ Оскар в ТРЦ "Dream town" 14.11.13
Київ СІНЕМА-СІТІ 14.11.13
Київ Супутник 14.11.13
Київ Флоренція 14.11.13
Кіровоград Портал 14.11.13
Ковель Прем'єра 14.11.13
Коломия Стрічка 14.11.13
Костопіль Кіно-Доміно 14.11.13
Кременчук Галактика кіно 14.11.13
Кривий Ріг "Мультиплекс" в ТРК "Вікторі-Плаза" 14.11.13
Лубни Кіномакс 14.11.13
Луганськ Мир 14.11.13
Луганськ Оскар 14.11.13
Луганськ Україна 14.11.13
Луцьк Адреналін в СРЦ "Адреналін Сіті" 14.11.13
Львів Кінопалац 14.11.13
Львів Кінопалац ім. О. Довженка 14.11.13
Львів Планета кіно IMAX 14.11.13
Маріуполь Мультіплєкс в ТРЦ "Порт Сіті" 14.11.13
Маріуполь Перемога 14.11.13
Миколаїв "Мультиплекс" в ТРЦ "City Center" 14.11.13
Миколаїв Піонер 14.11.13
Нововолинськ "Рідний Край" 14.11.13
Одеса Золотий Дюк 14.11.13
Одеса Планета кіно - IMAX 14.11.13
Одеса Сінема-Сіті 14.11.13
Павлоград БК Шахтобудівників 14.11.13
Полтава Конкорд кіно 14.11.13
Рівне Ера 14.11.13
Рівне Кінопалац Україна 14.11.13
Севастополь Orange Kino 14.11.13
Севастополь Мусон 14.11.13
Северодонецьк КінопалаЦ 14.11.13
Сімферополь ім. Шевченка 14.11.13
Сімферополь Спартак, РЦ 14.11.13
Стаханов Мир 14.11.13
Суми Кінопалац-Дружба 14.11.13
Суми Планета Кіно IMAX 14.11.13
Тернопіль Сінема-Сіті 14.11.13
Торез ім.Артема 14.11.13
Харків Palladium Cinema 14.11.13
Харків ім. О.Довженка 14.11.13
Харків Київ 14.11.13
Харків Кронверк Сінема 14.11.13
Харків Парк 14.11.13
Харків Планета Кіно IMAX 14.11.13
Харків Познань 14.11.13
Харків Росія 14.11.13
Херсон "Мультиплекс" в ТРЦ "Фабрика" 14.11.13
Херсон Ювілейний 14.11.13
Хмельницький Оазис 14.11.13
Хмельницький Планета 14.11.13
Черкаси ТРЦ "Любава Сіті" 14.11.13
Чернівці ім. Кобилянської 14.11.13
Чернівці Ефект 14.11.13
Чернівці Чернівці 14.11.13
Буча Акваріус 21.11.13
Київ Лейпціг 21.11.13
Луганськ Промінь 21.11.13
Білогорськ Гюзель Сінема 28.11.13
Володимир-Волинський КМЦ 05.12.13
Ізмаїл Україна 05.12.13
Ну і на закінчення, як завжди офіційний трейлер. Приємного вам перегляду.

ФФУ сама просила ФІФА дискваліфікувати "Арену-Львів"?

  • 04.11.13, 22:17
Перший віце-президент Федерації футболу України Сергій Стороженко звертався з листом до ФІФА, в якому власноруч(!) запропонував дискваліфікувати "Арену Львів"!

Копія листа з’явилася сьогодні у ЗМІ
Ось декілька рядків з маляви, яку накатало це падло.
""З огляду на важливість подальшого запобігання будь-яких проявів дискримінації, що можуть негативно вплинути на розвиток українського футболу у дусі взаємоповаги та дотримання законів фейр-плей, ФФУ розглядає можливість виключити стадіон у Львові зі списку спортивних локацій, які можуть приймати міжнародні матчі.

ФФУ також сподівається, що Дисциплінарний Комітет ФІФА підтримає її рішення щодо дискваліфікації стадіону "Арена Львів" на встановлений період, зокрема у цілях безпеки, про що йдеться у Частині 3. 66 Дисциплінарного Кодексу ФІФА".

   Враховуючи, що мудило це родом з Харкова  де з члена Харківського обласного суду доріс до заступника голови Харківської ОДА, тепер стає зрозуміло, що дискваліфікація "Арени Львів" - це була чітко спланована провокація харківських "антифашистів" на чолі з Допо-Гєпою.

Геть від Москви.

З 27 жовтня по 4 листопада 1937 року малограмотний капітан НКВС Михайло Матвєєв власноручно убив у карельському урочищі Сандармох 1111 в’язнів, серед яких цвіт української ( і не тільки української) інтелігенції.

Матвєєв народився у селі Волосово Нижегородської губернії.У анкеті, яку він сам заповнив вказав:
«Національність – інтернаціоналіст (за іншими даними росіянин). Освіта – 2 класи сільської школи.Робота– хочу сам учитися. Одружений, двоє синів»
У 1917 році вступив до Червоної армії, брав участь у штурмі Зимового палацу.З 1919 року виконував "операції з виконання вироків засудженим"З 1933 року обіймав посаду начальника адміністративно-господарського відділу НКВС у Ленінградській області.За хорошу роботу Матвєєва було нагороджено орденом Червоної Зірки і цінним подарунком а також путівкою до санаторію.1939 року вірного служаку Матвєєва було засуджено "за перевищення службових повноважень" на 10 років таборів.Але з початком Другої світової війни його звільнили і відправили на посаду начальника Ленінградської внутрішньої тюрми. Згодом його звільнили з органів НКВС за шлюб з естонкою.Помер у 1971році.кажуть сильно пив у останні роки.Може, совість прокинулася?Навряд чи.Свої діяння Матвєєв детально і скурпульозно описав під час 
допитів.Засуджених привозили до лісу на машині, викопували великі ями а потім примушували людей лягати обличчям до землі.Після цього підходив комуніст-інтернаціоналіст Матвєєв і пострілом впритул розстрілював людей.Іноді в’язня ставили на коліна і розстрілювали пострілом в потилицю.Траплялися і випадки побиття в’язнів. Так чи інакше, за 5 днів напівграмотний кацап залишив без найкращого генофонду українську націю.Прізвища цих людей можна тепер знайти у списках Сандармоху. Разом з тим серед жертв Сандармоху немало видатних представників і інших народів.Таких як, наприклад, відомий адвокат росіянин Бобріщєв-Пушкін, захисник Бейліса і Пуришкевича, творець Гідрометеослужби СРСР датчанин Ваннергейм, московський літературознавець сибіряк Дурново, засновник удмуртської літератури Кузербай Гердт,білоруський міністр Волинець,татарський суспільний діяч Фірдевс,грузинські князі Ерістов і Андронніков, єврей Пінхус Глузман,корейський діяч Тай До. черкеський письменник-князь Абуков, російські православні і баптистські єпископи.Одним словом Сандармох - це одне з місць де інтернаціоналісти знищували національну еліту багатьох народів.Щоби не дай Боже, як то кажуть, у них не було ніколи своєї національної культури, науки і віри.а було, як дехто каже "мы и вы это одно и то же. И язык ,понятный каждому".Саме тому не вам, панове інтернаціоналісти нас націоналістів фашистами називати.Ви гірші за любого фашиста.

Чужа земля.Фільм Микити Михалкова 2013.

Я не прихильник Микити Михалкова.Але фільм правдивий.Якщо хтось не має часу - можна хоча би з 40 хвилини подивитися.

Львів.Аеровідеозйомка.

  • 26.10.13, 14:09
Шикарний ролик.Дивитися краще у повноекранному режимі і HD якості.

Одеса ніколи не була російським містом

Переписи населення 1799 року, середини ХІХ століття та 2001 року свідчать, що понад половину населення Одеси завжди становили українці

Від часів незалежності України одеситів почали переконувати, що вони живуть у російському місті. Це була реакція на посилення інтересу до української культури. Серед активних русифікаторів – нинішній мер міста Олексій Костусєв (родом із містечка Нєвєльск, Сахалінська область РФ). Ще 1993 року він активно збирав підписи за надання російській мові статусу офіційної. Подібна активність дістала хорошу фінансову підтримку від сусідньої держави. У місті з'явилися проросійські ЗМІ, екскурсоводи,«історики» та відверті шовіністи. Тому вже два десятиліття одеситам і туристам розказують альтернативну історію.

Штурм фортеці Хаджибей: як це було насправді

Щоб населення забуло про справжніх героїв Одеси, русифікатори героїзували інших історичних постатей. Тому нині більшість одеситів чула про те, що місто постало завдяки звитязі Іосіфа де Рібаса. Іспанець був фаворитом імператриці Катерини Великої і зробив стрімку військову та політичну кар'єру в Російській імперії.

Солдату удачі Іосіфу де Рібасу, на честь якого названо центральну вулицю міста, приписують успішний штурм фортеці Хаджибей 1789 року. (У фортеці над гаванню розмістилися 300 турків, які охороняли базу турецького флоту з берега.) Від часу захоплення замку одесити ведуть свою історію. За легендою звитяжний штурм здійснив мужній де Рібас на чолі з російськими солдатами. Та історичні документи, що зберігаються в одеських архівах, суперечать цій версії. Про те, яким насправді був штурм Хаджибею, розказує керівник відділу «Стара Одеса» Одеського історико-краєзнавчого музею Олег Ґава «: Заселяти території навколо нинішньої Одеси предки українців почали ще у XV столітті.

Могили перших одеситів

До місцевих лиманів із різних районів перебиралися цілі козацькі родини, щоб займатися прибутковим соляним промислом. Після ліквідації Запорізької Січі козаки, що були родом із цих районів, повернулися додому. Разом із ними прийшло багато козаків-побратимів на поселення, бо на цих землях не було кріпацтва. Поруч із Хаджибеєм стає більше українських хуторів, розростаються села. У ІІ половині XVIII століття на землях Північно-Західного Причорномор’я тривають російсько-турецькі війни. Російська імперія хоче приєднати слов'янські землі, здобути вихід до Чорного моря, побудувати портові міста та налагодити торгівлю із Європою. Потьомкін переконує Катерину знову сформувати із козаків полки і приєднати їх до російської армії. У козаків був багатий досвід штурму турецьких фортець і боротьби із турками, що передавався від батька до сина. Саме цим досвідом і хотіли скористатися. За службу козакам пообіцяли надати землі, на яких вони зможуть поселитися після війни і жити вільними. Козакам почали платити зарплату, дали офіційну назву – чорноморські».

Читайте також: Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Із донесення князя Григорія Потьомкіна Катерині ІІ відомо, що 12 вересня 1789 року де Рібас направився до фортеці Хаджибей із трьома кінними і трьома пішими полками козаків, – продовжує Олег Ігорович. – А з рапорту голови військового корпусу Івана Гудовича, при якому служив на той момент де Рібас, відомо, що у штурмі замку брали участь Чорноморські козацькі полки та піхотний Троїцький батальйон у складі двох рот.

Про штурм замку писав відомий одеський краєзнавець Олександр Дерібас (внучатий племінник Іосіфа де Рібаса). У його збірнику «Стара Одеса» читаємо, що між запорожцями (яких привів де Рібас штурмувати замок. – Ред.) та козаками, які проживали в районі Хаджибею, були приятельські стосунки. Місцеві козаки запропонували свою допомогу із штурмом замку, до якого не можна було підійти непомітно. Козак Кондратій Табанець повів військовий загін балками та ярами і вивів коло самої стіни замку. До неї приставили штурмові драбини, і за мить козаки билися із турками. Штурмом керували запорізькі старшини Чепега, Головатий, Білий, Височина та інші.

Читайте також: Інший Південний схід. Херсонщина ментально відрізняється від сусідніх областей своєю проукраїнськістю

«Бій тривав недовго і завершився капітуляцією турків. Загинуло п'ятеро козаків, четверо з яких – з вини російської батареї Меркеля. Вона дала залп по замку, коли козаки вже билися із турками на стіні фортеці», – каже Олег Гава.   

Козаки та росіяни мали різні погляди на тактику ведення бою. Козацький отаман ніс відповідальність за кожне життя. Тому план захоплення фортець продумувався дуже ретельно. Завжди обирався той варіант, що передбачав найменші людські втрати. Якщо правило порушувалось і траплялись випадки невиправданої загибелі людей, то отаман складав з себе повноваження. Інакше діяли російські військові начальники. Брали не тактикою, а кількістю солдатів.

Де насправді був Іосіф де Рібас у момент штурму фортеці Хаджибей? Відповідь дає план-схема штурму, яку детально зобразив ще один легіонер на службі російської армії, фламандець Франц де Волан – друг де Рібаса. За планом наступ на турків здійснювали три військові колони (див. фото 1). Колона де Рібаса із російськими солдатами пішла битися з турецьким гарнізоном, що охороняв склади провізії та зброї (об'єкт був на території нинішнього парку Шевченка. – Ред.). Колона секунд-майора Воєйкова, що очолював Миколаївський гренадерський батальйон, іде на військові укріплення перед замком. Колона Головатого, що складалася із козацьких полків, йде по дну балки за Табанцем і виходить під самою стіною фортеці.

Серед записів Іосіфа де Рібаса про штурм Хаджибею є натяки на те, що він штурмував саме фортецю. Крім нього ніхто з його сучасників у своїх записах не має жодних згадок про це. Звісно, як старший за військовим чином учасник штурму він отримує подяку і нагороди від імператриці. При дворі його зустрічають як героя. Тому, власне, вибору він не має, окрім як розказувати всім, як завзято дерся на стіну фортеці. Типова поведінка для успішного кар'єриста та фаворита, яким і був іспанець.

Після захоплення Хаджибею для місцевих українців життя швидко повернулось у звичне русло. Російська армія та чорноморські козаки пішли штурмувати інші турецькі фортеці. Через п'ять років на плато, де була зведена фортеця, почали будувати портове місто. Воно мало виконувати дві функції: бути військовим гарнізоном Російської імперії і торговою точкою з Європою. Будівельним матеріалом був камінь черепашник. Його випилювали місцеві українці на шахтах Шкодової гори, селах Нерубайське, Лізинка, під одеським плато тощо. Ті ж українці були головною робочою силою на будівництві міста. Вони та їхні сім'ї стали першими одеситами.

У 1889 році, через сто років після штурму Хаджибею, одеська міська дума попросила дозволу у Санкт-Петербурга встановити поблизу того місця, де був замок, монумент на честь завойовників фортеці. Дозволу на це не отримали. Пізніше зі столиці Російської імперії надійшов наказ встановити пам’ятник Катерині II. 

        

З приводу подяки, яку дістали Чорноморські козаки від імператриці за свою службу на російсько-турецькій війні. Їм веліли разом із сім'ями перебиратись на Кубань. У такий спосіб Катерина вбила двох зайців: забезпечила охорону кордону від кавказьких племен та відселила волелюбних та непокірних українців на околицю. Багато хто не витримав переходу і помер у дорозі. Інші не схотіли коритися й оселилися в районі Одеси. Місту потрібні були жителі, тому непокірним дозволили залишитись.

Привіт, етнічна пам'яте   

Наочна історична правда захована під Одесою, в селі Усатово. Це старий козацький цвинтар (могили датовані XVIII–XIX століттями), що називається «Сотниківський». Хрести та могили старші за Одесу. На цвинтар їдемо з Тетяною Бельковою, авторкою єдиної в Одесі екскурсії «Козацька Одеса». Матеріали для екскурсії збирала в архівах. Самоосвіта зайняла чотири роки.

Сідаємо у трамвай №20, що ходить від мосту Пересип. Через хвилин сім трамвай повертає до села Усатово. У ньому лише одна вулиця, що тягнеться вздовж Шкодової гори. Праворуч – непоказні будиночки зі старими перекошеними хлівами. Ліворуч – поля фільтрації (ділянка землі, на поверхні якої розподіляють каналізаційні та стічні води Одеси з метою їхнього очищення). У теплу пору року тут стоїть нестерпний сморід. Коли йде дощ, то трамвайну лінію затоплює.

На цвинтарі тихо. Яскраво світить сонце. Під його промінням – кам'яні хрести та плити. Різної форми, віку та розмірів. Побиті дощами та подекуди порослі мохом. Під плитами – склепи з похованими козаками. В душі підіймається повага до людей – справжніх героїв Одеси. З’являється відчуття, що стоїш на землі своїх предків. Що ти – вдома. Відчуття нове, бо русифікатори чимало зусиль доклали до того, щоб українець почувався в Одесі, як у гостях. Тетяна Белькова розповідає про українські поселення біля Хаджибейського та Куяльницького лиманів.

«З метою заробити на сольовому промислі до лиманів приходять козацькі родини з інших регіонів. Селяться в районі сучасних Пересипу, Усатово, Нерубайське, Крива Балка», – каже Тетяна. – «Найбільше поселення було на місці сучасного Пересипу і називалося Чорноморська Слобідка. У XV столітті воно згадується в листах кримського хана з династії Гіреїв до литовського князя. Хан просив князя, щоб той вжив хоч якісь заходи, бо на його території ці розбійники життя не дають, грабують усі обози. Зроби щось із цими бандитами».

«Запорожці взагалі любили так звані виїзди на природу», – продовжує Тетяна Белькова. – «Невеликі загони раз по раз патрулювали Чорноморські степи і нападали на села і обози турків і татар. У XVI столітті, коли сольовий промисел був дуже прибутковим, запорожці стали, так би мовити, опікуватися Куяльницьким лиманом. Конкурентів сюди не пускали».

На території Чорноморської Слобідки була Ярмаркова площа, що зберегла свою назву донині. Люди з'їжджалися на Ярмаркову обмінюватися продуктами та різними товарами. Одеський характер – завзятий та веселий, з особливим почуттям гумору та хитрістю формувався на основі тутешніх українців.

                                        Тиждень

Ще дещо про концертний тур "Мы едины"

19 жовтня в Севастополі стартував концертний тур "Мы едины", присвячений 70-річчю визволення України від фашистських загарбників.

Цитую: "Идея тура «Мы едины» — сохранение исторической памяти и правды, развитие у молодых людей чувства патриотизма и любви к Родине, реализованных по принципу народной дипломатии."

Ініціатором акції стала міжнародна громадська організація «День Крещения Руси». Що це за контора можете пересвідчитися на їхньому сайті. Також вона була організатором святкового концерту на Хрещатику, присвяченого 1025-річчю Хрещення Русі в липні цього року, в якому взяли участь такі "відомі" в Україні російські гурти, як «Ю-Пітер», «Аліса», «Воскресенье»

Але цікаве інше. Одним з членів цієї організації є такий собі Володимир Грановський - політтехнолог, якому приписують авторство ідеї поділу України на "три сорти" під час передвиборчої кампанії в 2004-му році. Про це, зокрема, говорить і Сергій Лещенко у своїй статті "Політтехнолог влади, або Секрети інформаційної політики каналу "Інтер" та Олександр Михельсон у статті "Озимий віце-прем'єр".

Автор ідеї - Володимир Грановський

А це він вже на прес-конференції в Севастополі після дебютного концерту туру "Мы едины", який відбувся 19 жовтня. Грановський прямо говорить, що він був одним з авторів ідеї створення цього "побєдоносного" туру.

На прес-конференції в Севастополі




Всі учасники як один заявляють, що політики в концертному турі "Мы едины" немає. Але в це важко віриться, коли бачиш на сайті "УкрАінского вибору" кума Путіна, Віктора Медведчука, що все це дійство відбувається за його підтримки.

Медведчук підтримує концертний тур
Також я не вірю особисто Володимиру Грановському, коли він заявляє, що в ідеї "славянского трієдінства" України-Білорусі-Росії, яка є головною темою в цьому турі, немає політики, бо саме він і є одним з лобістів приєднання України до "мУтного союзу", "русского міра", євразійського простору. Ось уривок з його інтерв'ю:



ДУЖЕ раджу переглянути випуск програми "Окрема думка" від 20.08.2013р. на каналі ТВі повністю, щоб зрозуміти, що концертний тур "Мы едины" - це і є політика, це і є засіб повернення України в орбіту впливу Кремля. А всі ці розмови про "Совмєстную побєду", про "память, которую нужно бєрєчь"-це все лише прикриття для основної мети - не дати Україні відірватися від Москви.

Ось ще одне цікаве відео, де Володимир Грановський в компанії з...ТА-ДААААМ :) Олесем Бузиною та Олександром Чаленком розмірковує на тему "русского міра" та перспектив створення новітньої православної імперії, такого собі модернізованого Радянського Союзу, в якому Київ має стати духовним центром.



Тут він заявляє, що євроінтеграція для України-це практично трагедія



А це вже його вчорашній репост на сторінці Фейсбуку від...Віктора Медведчука :) Показово, правда ж? Той жаліється, що влада на місцях фактично висунула умову організаторам туру "Мы едины": концерти відбудуться лише без участі "УкрАінского вибору".



Спільнота "Мы едины" у Фейсбуці теж поширила цей пост Медведчука



Тобто стає очевидно, що Грановський та концертний тур "Мы едины" дійсно таки пов'язані з Медведчуком. Але, скоріш за все, після того галасу, який піднявся в інтернеті, що цей тур організовує Медведчук, було прийнято рішення видалити інформацію, що саме при підтримці "УкрАінского вибору" відбудеться концертний тур. На сайті про це вже немає згадки.

підтримка кудись вже зникла :)

Bob Culbertson імпровізація на тему While My Guitar Gently Weeps

Палка Чепмена(Chapmen Steck) - музичний інструмент, винайдений Емметом Чепменом на початку 70-х.Виглядає як сильно збільшений по ширині і подовжений гриф електрогітари зі звукознімачами і 8,10 або 12 струнами.На відміну від електрогітари при грі на стіку музикант використовує обидві руки.Можна відразу виконувати партію басу, а також грати мелодію і акорди.
Bob Culbertson являється одним з найвідоміших сольних виконавців на стіку.Гру на палці також освоїли багато інших відомих музикантів, наприклад Тоні Левін(Грав з Пітером Гебріелем і Пінг Флойд), Нік Беггс(Джон Пол Джонс) і багато інших.


Етнографічна карта Європи 1918 року

Етнографічна карта Європи, 
  випущена Європейським географічним інститутом у 1918 р., 
  надає цікаву інформацію про тогочасний національний склад України. 
  Крім того, що кордони розселення українців ширші 
  за нинішні державні кордони України, 
  на її території спостерігаємо присутність кримськотатарського народу, 
  відносно невеликі "вкраплення" болгар, греків, молдован та білорусів, 
  але майже відсутній "салатовий колір", що ним замальовано східного сусіда. 
  Отже, російська нац. меншина з’явилась 
  на українській етнічній території пізніше – 
  внаслідок поразки УНР в оборонній війні проти більшовицької Росії і, 
  як наслідок, цілеспрямованої міграції населення з території РСФСР, 
  зокрема масового заселення районів винищення українців 
  в результаті геноциду - Голодомору.