"Я б до нього приходила в сни,
берегла їх від смутку й печалі,
Я б летіла до нього в піснях,
що дарує весна й солов’ї,
Та чи буде він шепіт весни,
серцем слухати, дивлячись в далі,
Чи шукатиме він в її снах
мої очі і вірші мої?
Чи мене він покличе в політ,
викладаючи зорями стежку,
І чи буде любити мене,
не любив як нікого ніхто?
Хто ж мені, підкажіть, відповість
на питань нескінчену мережку?..
Я ж люблю його… Серце лише
розбивати не хочу я знов... " Oliviya
Мені сняться чарівнії сни, вони інколи ледь кольорові.
В них приходить відлуння Весни - найчарівніша жінка у світі.
Вона палко цілує мене, дуже ніжно торкаючись скроні.
В її синьо –блакитних очах... лиш для мене буяють там... квіти.
В моїх синьо – смарагдових снах... бачу очі її волошкові.
Мені сняться чарівнії сни, де вона по стежинці із зірок...
Що, як краплі роси, в блискотінні своїм мерехтять.
Прямувала ходою легкою… на крилах кохання і мрії...
І співала, щось тихо... Розчув лише ледве:"Ти мій"...
Що кохає мене, усім серцем своїм в те я вірю.
Я прокинувся вранці, із радісним подивом вірші побачив...
І розчулено мріяв, в сподіваннях своїх знову очі твої малював.
Тії вірші Кохання принесла до мене... зовсім юна Весна!!!
Але в них лише твою я посмішку... рідну пізнав.
Але чомусь... в ній сум, гіркота.
Твоє серце в журбі, смутком все оповито... тріпоче.
Воно Щастя, Любові та Долі щасливої хоче.
I кохає так сильно, як тільки у цілому світі можна кохать.
Хіба можу я Віру її у Кохання... та Щастя... зірвать?! Master
Богиней!
