Явлєніє Х. народу.......)))))

Согласно сообщениям СМИ, 5 апреля 2011 года в
17.00 вертолёт Президента Украины совершил вынужденную посадку  возле
одного из сел  Полтавщины.

 
Свідєтєльські показанія жителя села  Козлятин  Глухого району Сумної області
П.П. Перепийдядько:

«Отак воно усе було:  я пас гіндиків за селом.  Аж раптом глядь у небо –
а там кружля срібний гвинтокрил і сіда  на поле, засіяне гречкою.
Мене прям щось потянуло до нього. Як був у грязних штанях і калошах, скочив на лісапед, поїхав подивитися.

 
Біля вертольота ходить охраннік. Високий мужик у чорному костюмі.
Каже мені строго:
- Туда нельзя!
Я став проситися:
- Дай хоч подивитися. Всю жисть на трахторі пахав, такого красівого ніколи не бачив.

 
І тут раздався із виртальота Голос:
-  Пропусті етого сєляніна.
Охоронець узяв мене під руку, на вухо каже:
- С Человєком познакомішся.
- Га? Шо? – не поняв я.
- Се   Челавєк! – так значітєльно сказав той, у чорному, шо аж холодні мурашки у мене по спині  побігли.

 
Відкрив двері, заглядаю всередину. Крайній біля вікна — Презідент.

 
- О, Віктор Хведорович, ви? Добрий день.
Він кивнув — мовляв, заходь.

 
В салоні  ще два мужики:  якийсь нєгр - мабуть американський шпійон
і  ще один, зелений... "Ти нє  пугайся, - пошуткував Янукович, - це не
інопланєтянин, а переводчик з американського... Піть нє умєєт, от і
поплохєло йому - оттого і совєршилі винуждєную посадку..."

 
Усередині дуже красиво — крісла м'які, шкіряні. Столик маленький. На ньому випивка і закуска — сир, ковбаса.

 
Мені не боязко було, бо Янукович нормальний, простий мужик. Питає мене:
- Як жизнь?".
Кажу:
- Та як? З утра до вечора прожили, та й слава Богу".

 
І знаєте, що дивно - говорив Президент людською мовою, тільки акцент, як у прем'єра Азарова

 
- Узнав мєня? – запитує  Хведорович, а сам хитро всміхається, мов, хто ж Його не знає.

 
- Аякже, - кажу. – У нас хотя телевізії немає, але іногда діти старі
газєти привозять, шоб було з чим в сортір сходити, так  там кругом Ваші
партрети.   Я їх  прямо до дир... отого... зачитую...
І ще дуже люблю про покращення читать, як прочитаеш: "Жить стало луччє,
жить стало вєсєлєй," - молодим себе чуствуєш, наче ото при Сталіні
живеш....

 
Президент питається, за кого голосував на виборах. Кажу:

 
-  Та за Вас же. Бо баба моя каже, що Ви таке ж падло, як і я. От я і поняв, шо ми родствєниє душі.

 
Тоді мене як понесло. Кажу президенту:
- Газу в селі немає.
Сміється:
- Газ буде! Я сказав. Пастроим газопровод імені Путіна, Уренгой – Козлятин,  прямо до твоєй хати провєдьом...

 
Узяв карту на столі, обвів село червоним олівцем.
- От подпішу спеціальний Указ і зразу у тєбя газ появится...

 
А потом  засміявся:
- Шо хоч в подарок?
Я не знав, що відповісти. Він стягнув з ноги правий ботінок і каже:
- Ето тєбє подарок з барского плєча... Із кожи страуса.  Продаш - сможеш
хату в райцентрі купіть.  А це бабкє твоєй, — витяг із-за пазухі
мохеровий берет і мені протягнув.

 
Тут я зовсім осмілів та й кажу:
- Пенсія   в людей маленька. От баба моя хворіє, а лічитися нема за що.

 
Думаю, може ще один Указ  Хвьодорич підпише, то й пенсії хоть на лікарства буде хватать…

 
Кивнув Презідент головою, зажурився - видно, шо людське горе йому не
байдуже.  А  тоді  подивився так задумливо вдаль, наче за горизонт
заглянув,  та й каже:

 
- Ти главноє вєрь – покращення вже сьогодні наступить через 10 лєт...
або через 20.  Ми з тобою не доживьом, а от діти наші, або онуки
обязатєльно будуть жить при покращенні… За ето надо випіть.  
В сєлє магазін єсть?
- Немає, - кажу.
- А кафе?
- Тоже нема. Село у нас типове: 20 хат і ті розвалились, заросли
бур'яном.  Немає ні магазину, ні школи, ні будинку культури. Дороги
неасфальтовані. Більшість жителів пенсіонери. Молодь виїхала до
райцентру, за 25 км.

 
- А хлєб у тєбя єсть? Давай, дєд, помідора домашнєго, огурца, бо випивка  і ковбаса єсть, а хлєба і огурчика немає.

 
Побіг я додому і кричу бабі:
- Доставай консервацію! Сам Презідент Віктор Хвьодорович до нас в гості пожалував.
- Щас, - каже баба, - достану консервацію.

 
А у самої в погребі ще з війни німецький пулемьот "МG" захований. Але
вже стара вона стала, ноги ледь носять -  поки в погреб, поки кулемет
розконсервувала, поки вилізла - вертоліт уже високо злетів, став
серебряною точкою в небі - проти сонця  і не поцілиш.

 
Чи то такі професійні охраніки  у  Презідента, шо просікли опасность, чи може втік Янукович, не захотів про пенсії говорить...

 
Тут  баба  засумнівалася, чи був Призідент, чи може мені привиділось.

 
Добре, що дід Юхим, сусід наш, якого ще в Імперіалістичну війну
контузило, підтвердив: прилітав вертольот.   До нього приходили двоє в
чорному і виміняли банку помідорів на пляшку  самогону  імпортного,  
закрашеного.

 
Баба як нас не обзивала: і "свідетелі Його ви",  і "похмелісти сєдьмого
дня", а потім в райцентр поїхала і спеціалістів привезла.

 
Понаїхало їх: і  уфологи, і наркологи, і психологи… Кажуть: «Біла гарячка – це наш профіль!»
А ще кажуть: "Ето очінь ценний опит газіфікації всей страни - нада чтоби Презідент почаще общался с народом, почул кожного..."

 
Отакою була моя зустріч з Самим.  Тепер будуть мене по школах возити,
щоб я дітЯм розказував  про мою встречу з Лідером
нашим,  ВікторХведоричем…»

 
Зі слів пацієнта записав санітар Вищої   Глевахської  Міжгалактично-Ветеринарної Академії
К.Безбашений

 

P.S. Согласно правил, я оставил только 49% оригинального
текста из рассказа селянина, который  Самого Януковича видел, хотя там
можно было вообще ничего не менять и не добавлять.

 
Была ли встреча  Януковича с лохторатом или нет – уже не сможет ответить, пожалуй,  и сам ВикторХвёдорыч…
  
Легенда зажила собственной жизнью, обрастая всё новыми подробностями, значительно обогатив  политический фольклор…

 
P.P.S. Кстати, на фото именно тот селянин, который дал интервью о встрече с президентским вертолётом.

©