[Приєднана картинка] Приснились поцілунки на підлозі...Бажано-небажані...Потрібно-непотрібні...Снилась пристрасть, а потім байдужість, а потім натяк на щось справді необхідне... А я тільки вчора вирішила бути друзями... Заважають навіть сни..

Ксюта В її долонях мирно сиділо крихітне сонечко. Воно то повзало туди-сюди, то зупинялось, то розправляло крильця.. Проте так і не наважилось полетіти. Ксюта знайшла його біля під’їзду. І де ж це миле створіннячко взялось тут серед зими? Принесла додому, щоб показати диво бабусі ( старенька чомусь зовсім не здивувалась). Маленьке і беззахисне, воно, мабуть, загубилось в таку холоднечу! Ніби сплетіння сонячного проміння на руках, кумедна комашка випромінювала море позитиву. Певно,...

Читати далі...

Важко!... От ніби все так добре і файно, ніби є стабільність, спокій, навіть щастя...Все є! Але минуле не дає спокою. Чому я щодня роблю такі дурниці?? От уявіть собі ситуацію: ви йдете по коридору, тут компанія дівчат ( хлопців), побачивши вас, вибухає шаленим реготом! Сьогодні я бачила його, і створила йому саме таку ситуацію! Він пройшов повз, а ми супроводжували його кроуи гучним сміхом! І розумію, прекрасно розумію, яка то фігня... І знаю, так не варто було.... Але..Ех...Ніц не вдієш....

Читати далі...

Я дам тобі щастя «Глянь, мамо, повітряна кулька», - маленька Олеся усміхалась, і весело підстрибуючи, просто не встигала за шаленим маминим темпом. Ірина нічого не відповіла, на її обличчі була злість, образа і усвідомлення неминучості . «А ми йдемо додому?» - цікаві оченятка знову звернулись до неї, - «Мамо, ти чуєш?» - Олеся все- таки намагалась втрутитися в шалений потік Ірининих думок! « Донечко, дай мені спокій, будь ласка! Скоро вже будемо вдома! Так татко побавиться з тобою...

Читати далі...

«Люблю тебе, як день: нема дня – нема життя» В мережі він був особливо милий! Хм…А я чомусь рідко звертала на нього увагу раніше! Такий непримітний, тихенький зубрик. Анічогісінько особливого, що могло б привернути мою королівську увагу. От тільки в спілкуванні з ним було так добре, приємнюще і тепло, нібито відчувала – ось він, моє дзеркальне відображення! Здавалось, він знає всі мої відповіді заздалегідь, от тільки питання чомусь продовжував задавати все частіше. Мені було так...

Читати далі...

«Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності, зателефонуйте будь ласка пізніше, або надішліть йому смс-повідомленя..»... Знову телефоную і чую те саме, і знову починаю за нього хвилюватись. Пішов кудись ще вранці, і досі немає вдома. Аж не віриться, мій молодший брат - більше не малявка. Вечорами він ходить на дискотеку зі своїми друзями, днями весь час розмовляє з кимось по телефону, і набагато серйозніше ставиться до свого життя. Мабуть, вже й дівчину має... Аж не віриться, він ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Привіт, моя жовто-сіра красуне! Останній твій лист до мене був мабуть початком великого кінця, або великим закінченням всього поганого, або…закінченням мене. Він здався мені надто різким…Не знаю, що маю відповісти на твої слова, на твої вчинки, на те, що ти прийшла до мене ще ранньою весною, і ось тепер роздвоюєшся у мені: хочеш якомога швидше попрощатись, піти, втекти від мене, але ж чомусь продовжуєш писати ці дивні послання, що мають приблизно одинаковий зміст: привіт,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Може це ти? Але ж чому тоді тебе немає поряд? Де ж ти? Де ти зараз? Чому ти навіть не подзвониш? Чому ти так давно не писав мені теплих слів? Чому ти так рідко говориш мені їх? Може це ти? Тоді чому так часто робиш мене нещасною? Чому обіцяєш... і не виконуєш обіцянок? Чому у відповідь на мої зауваження завжди накидаєшся на мене? Чому маєш на мене все менше і менше часу? Чому постійно дорікаєш? Чому, врешті решт, вважаєш все це коханням? Може ти – доля.....

Читати далі...

Чому в нашому житті постійно є несвоєчасність? Фатальна і дурна..І нікому не потрібна... Так боляче...Коли мрії збуваються, але тоді...коли це вже давно не мрії... Коли вже надто пізно... буває пізно.... я переконалась.... "..приходиш, чтобы проститса....и снова уйти..."

...Ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право. Ти скрізь...Я не можу бути самотнім...Ти не тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину мене. (Коцюбинський)