Профіль

Лянця

Лянця

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Свіже відео

Про...

  • 02.11.09, 21:07
Почалися одноманітні дні.... І я в одноманітних днях...Сіро...Холодно...Сьогодні писатиму про несподіванки? Чомусь..Майже невипадково... Несподіванки хвилюють, далебі, більше, ніж ретельно сплановані сюрпризи. От буває, сидиш вдома, нудьгуєш, і раптом в твоєму телефоні оселяється нова смс-ка, від найкращої подруги ( як же ти за нею скучила), чи від таємного залицяльника ( цікаво, хто він), або ж від улюбленої бабусі ( невже вона навчилася писати смс-ки?). Або ні, нехай то буде зовсім...

Читати далі...

Колись

  • 01.11.09, 23:08
Колись...Я повернусь...Знову повернусь..До тебе...В обійми...Дай мені сил..Прошу..Дай мені сил..Щоб коли це станеться..Я була щаслива..Я була поряд...Я була ще твоя...Бо я не зможу...Так...З тобою...Без почуттів..Без слів...Зайвих..Просто дай мені сил..І...Будь ласка..Не треа більше надії....Перезавантаження системи...Я вимикаюсь..На ці три тижні....Як же вони вкорочують нас..Наші зустрічі...Лишилось небагато..А потім..Потім буде порожнеча...Де ж я шукатиму тебе?...Дай мені сил...Чекати....Я...

Читати далі...

Просто тому

  • 01.11.09, 21:41
Любов робить дурниці не тому, що вона сліпа....Просто любов думає, що її ніхто не бачить.... Л Ю Б И М С Я !

несказане...

  • 31.10.09, 14:24
Хто вона? Скажи мені… Самотня і сумна, перелякана, смішна, така маленька і беззахисна людинка…. Беззахисна від любові до тебе… самотня і сумна?… Хто вона? Чому її ранок вже не такий сонячний, чому ніхто вже не чує її пісень, чому вона мовчить і весь час дурнувато усміхається?... Це все ти? Скажи… Скажи, хто ж вона? Я бачу її вперше… І досі ніяк не звикну до її присутності.. Ніжна і безтурботна, замріяна, закохана, щаслива і нещасна… З нею так важко порозумітись, але ж вона тепер...

Читати далі...

Боляче

  • 30.10.09, 22:18
Важко.... просто....мабуть...глухий кут.... ендерграунд у навушниках....щось там...... все якось...так...непередбачувано...страшно...боляче....дивитись....як..... я навіть забула про те, чим жила .... я живу надією.... і тільки..... так потрібна підтримка..... а вона.... він.... втік.... так просто..... боляче......

Епідемія!

  • 29.10.09, 22:39
Наш універ ( і не тільки) закривають на карантин! Львів"яни у страшенній паніці!!! В аптеках дефіцит на всі препарати для профілактики грипу...Такого ще не було! Вмирає молодь...Мені страшно!! Бережіть себе!!!!!!! (Інформація з ЗІКу) У Львові вже офіційно зареєстровано п’ять летальних випадків від грипу: четверо чоловіків та одна жінка. Про це сьогодні, 29 жовтня, під час брифінгу повідомив головний лікар лікарні швидкої медичної допомоги у Львові Мирон Борисевич. За його словами...

Читати далі...

холодні руки...

  • 27.10.09, 17:04
Він питав чому в мене холодні руки...А я мовчала...Він питав безліч разів...Коли ми випадково зустрілись в універі...Коли сиділи поруч, обіймаючи один одного на дискотеці...Коли він підійшов, щоб подати мені куртку о четвертій ранку...Коли він підвозив мене додому....Коли розмовляли біля рідного журфаку....Коли він прийшов до мене в тений коридор...Він завжди питав саме це...А я завжди мовчала...Усміхалась...Опускала очі....Я не можу сказати йому, що потребую тепла, а от руки, вони завжди...

Читати далі...

Лети..

  • 26.10.09, 22:26
"...Лети! До Бога!.. До дідька!.. І вертайся до мене!..Прошу, вертайся до мене! Бо мені без тебе доведеться черствіти. А я так цього не хочу..."

Післявчора

  • 26.10.09, 21:46
Щойно дочитала книжку...ЖАль...Вона була в моєму ритмі... Я нею навіть жила оті два дні, відколи вона опинилась в моїх руках...Така ніби звичайна, але якась аж надто МОЯ!....Називається "Післявчора", Іри Цілик! Я думала, що то зовсім не те, що мені треба, а виявляється....Ще ніколи не відчувала такого спустошення як тепер, коли перегорнула останню сторінку...Вона якась така звичайна, молодіжна, нічого особливого. на перший погляд...А я знайшла..Для себе...Знаєте, я навіть...

Читати далі...

Клубочок щастя!!

  • 25.10.09, 10:43
У мене є кіт. Малий, довгоногий, чорно-сірий бешкетник. Я називаю його Юпі. То певно мій єдиний вірний друг, бо він мене ніколи не зрадить і не покине. Я так його люблю, навіть не уявляю, як я жила без цього малого пухнастого чуда. Коли падає дощ, а на душі неспокійно і сумно, Юпі завжди це відчуває. Він вмощується на моїх колінах і тихенько муркає, ніби намагається сказати, що все буде добре. А коли бачить, що я плачу, починає гоцати по квартирі, перескакувати через пороги, ганяти...

Читати далі...