Галопом по...
- 09.08.21, 21:30
"Домашня кухня" була анонсована нам наступного дня як апофеоз поїздки по гірській Аджарії. Тобто зранку нас завантажили в типовий мікроавтобус Мерседес та повезли геть з міста. Спочатку в бік турецького кордону, вздовж узбережжя, до містечка Гоніо та давньої фортеці, на честь якої містечко названо і до прозорих пляжів Сарпі, саме їм надають перевагу батумчани, обираючи місце відпочинку. Дорогою гід розповів нам про буремні 90ті та 2000ні в цьому регіоні, про біглого (здогадайтеся куди) главу аджарської автономії Аслана Абашидзе та сумні події тих років,про які досі нагадують мовчазні свідки - рештки підірваних мостів та будівель. Думаю, що їх недаремно не прибирають-люди швидко забувають погане, а інколи потрібно пам'ятати, щоб не повторювати помилок.
Турецький кордон, облаштований по-сучасному при тихоненавісному Саакашвілі, досить жваве місце:переходять пішки, машинами, автобусами. Дуже розвинений бізнес-човниковий туризм, з якого практично животіє переважна кількість місцевих. І буквально в кількох хвилинах від нього, на невеличкому водоспаді встановлено цікавий пам'ятник Андрію Первозванному - святому, що ніс християнство не тільки в слов'янські землі, але й сюди, на Кавказ.
Поки всі фотали Андрія і сиділи на імпровізованому троні під ним, я перебігла на той бік дороги, щоб подивитися як водоспад біжить до моря і побачила оці дивакуваті камінці.
Далі ми рушили вгору у гори))) на невеличке плато, звідки відкривається панорамний вид на місто
та звідси ж запускають у вільний політ людей на пароплані за якихось 250 ларі.
За цю суму ви зможете спланувати акі гордий орел аж до самісінького пляжу,
якщо звісно не впадете десь по дорозі в папороті, що захопили всю місцеву флору та майже зруйнували вирощування грузинського чаю в цьому регіоні. 
На плато також височиє білий бетонний хрест, ні не той що у пісні БГ, а просто традиційно встановлений вдячними "підданими" яким-то там братам (ще живим), що "опікуються" місцевою громадою. Коза Ностра а-ля Аджарі. Хрест має наближати тих братів до Бога, такий собі портал у вічність.
Хоч моя вроджена врєдність щиро вважає, що "по дєлам їх впізнаєте", тобто якщо і справді ці хлопці несуть добро людям, то і хреста ніякого не треба. Але спустимость з цих висот знов вниз, щоб відвідати ще пару-трійку водоспадів, місце зустрічі двох річок, кам'яні мости цариці Тамари, 
місцевого винороба,
скуштувати смачнющий кавун, послухати дорогою народні пісні (в оцій молодий грузин та хор співають про кохання, а от в оцій молода грузинка співає про кохання, і так сім разів поспіль , одна пісня за одною, не особливо відрізняючись для наших неокрєпших українських вух). Накатавшись отак по окрузі, бусік повіз нас серпантинами під самісіньке небо, де потопаючи в зелені то там то тут розкидані оселі, я навіть не можу сказати, чи бачили ми окремий населений пункт, чи просто хто де примостився, той там і збудував дім.
Хоча зупинки автобусні траплялися (досі не розумію як зустрічні авто розминаються на цих козиних тропках ). Брешу, не козиних, кіз ми майже не побачили, їхню роль тут окупували невеличкі, прям мініатюрні корівки, що дуже гарно привчилися скакати по "пересєчьонной мєстності". Гід сказав,що ці створіння здатні давати багато смачнющого молока, з якого власне і виготовляють місцеві неповторні сири. Приїхавши на місце, ми побачили звичайний 2 поверховий будинок з великими критими видовими терасами, уставленими столами їз тарілочками, мисочками, кувшинчиками, глечиками, полумисками, блюдечками і все це було наповнене купою різноманітної їжі, як на сільському весіллі. Щоб оцінити масштаб завєдєнія, скажу лише, що крім нашої компанії в 16 людей разом з гідом, на терасі розмістилася втричі більша під гаслом "живе Белорусь", невеличка арабська родина та музиканти на імпровізованій сцені. За офіціантів були діти володарів "ресторану", а троє найобдарованіших ще й розважали гостей народними грузинськими танцями.
Про їжу- по-справжньому смачно були приготовані кілька соусів та імретинські хачапурі (не плутати з аджарськими човниками , ці більше схожі на звичні круглі лепьошки), а от плов та шашлик підкачали, перший був схожий на кашу, другий, кажуть, був дуже гумовий та сухий (вірю на слово, оскільки бачила вирази обличь колег після спроби скуштувати). Що як то кажуть їм зайшло, так це чача. Однак мабуть там вона була якась особлива, оскільки всі, хто потім купив собі в місті пляшечку додому, сказали, що "ні то пальто". Знов таки, це суб'єктивний погляд моїх колег. Цей прекрасний напій так вдарив на мізки деяких, що з гір ми спускалися дуже весело, влаштувавши в бусіку прям трешовий дискарь. Яким дивом водію вдалося втримати автівку на дорозі, я не розумію й досі, але він молодець.
На цьому вечір не закінчився, найбільш завзяті пішли ще шукати пригоди в пляжних ресторанчиках. А мене чекало тепле лагідне море під яскравими зорями, воно краще будь-яких розваг.
Попереду ботсад, рибний ринок, ще трішки, далеко не тікайте)
19
Коментарі
melo-man
19.08.21, 21:55
а чиї ото там такі гарні ніжки
а чого нема фото отої ж попки?
Neon@
29.08.21, 21:57Відповідь на 1 від melo-man
Це вам не веселі картинки
читати треба)
Эйч
39.08.21, 22:05
Чудово
Neon@
49.08.21, 22:08Відповідь на 3 від Эйч
Дякую)
melo-man
59.08.21, 22:12Відповідь на 2 від Neon@
а що робити нам..збочинцям
Акварель
69.08.21, 22:21Відповідь на 5 від melo-man
Сублімувати енергію в читання, як і запропоновано автором
Акварель
79.08.21, 22:25
Ми тут гарно примостилися на диванчику і нікуди діватися не збираємося, чекаємо на все
Види на місто прекрасні
А дивні камінці схожі на ті, що для укріплення берегової лінії роблять з бетону
melo-man
89.08.21, 22:28Відповідь на 6 від Акварель
умнічаєш як фсіхда
Neon@
99.08.21, 22:34Відповідь на 7 від Акварель
О, супер) ти форму розгледіла?))))
Lulu
109.08.21, 22:56
Втік, проте недалеко тут чатую
Не моя поросяча справа давати поради. Але спробуйте попередньо завантажити фото в альбом (це може бути і невидима на загал папка). А в замітку вставляти фото вже з цієї папки, а не з вінчестера. Можливо, Вам сподобається більше.