Не чути голосу, не бачити усмішки,і не чекати в порятунок руку.Холодна осінь мовчки, тишком-нишкомсама наворожила нам розлуку.Сама накрила листям моє серце,дощем холодним на щоку упала.І вітром з мрякою мої гарячі нервиболюче згадками про літо лоскотала.[Приєднана картинка]