Господи! Врятуй нас від братів наших, а ворогів наших ми і самі зможемо перемогти!

Мертвецьки-чорно. Всюди жах незримий.Танцюють тіні страту гопака.Нічні мисливці скрипнули дверимаВ панічну підсвідомість хробака.І затрусило дух холодцюватий Безкрилим шалом зляканого зла,Мистецьким рвінням вмить відпрацюватиБезпеку ситу власного кублаДе він живе, основи підгризає, Переробляє міць на порохно,Служіння - на кормління хробозграї,Святе - в пусте, коріння - на лайно.Його нора у затінку планети,В родинному маєтку шкідників,Де вкрито за броньовані ролетиСлизькі сліди пожуваних років...

Читати далі...

Друзі! Хворію, тому не можу бути з вами. Дописав вірша, який замислив ще влітку. Хоч щось...Я їхав додому. За Доном кордон.Вагони летіли крізь ніч, і крізь сон.Хропіли купейні під стукіт коліс,Скрипіли в плацкартах завали валіз.Тікали за обрій мерянскі ліси.І чулися звідкись дурні голоси.Та ні, то не орки вертались з війни,Не клан канібалів добув свіжини,Не демони з пекла шукали утіх -То гурт росіян розважався, як міг.І звідти горлало, гриміло, гулоПрадавнє, кондове чухонське мурло.І був там...

Читати далі...

Мій сон - наче гілка, обтяжена снігом,Як танці осик в льодовому вбранні.Повіки важкі неможливо підняти з-під криги.В повітрі густому загрузли молитви, пісні.То серце кричить, вибухає - мені не почути.То стогне народ, та я сплю уже стільки віків...Змішалися ери: он знову на станції КрутиІде на багнети загін юнаків.Не їм зупинити мій сон віковий, незворушний.Не їм розбудити мій сором і гнів.Бо я - Україна, страшна, полонена, незрушна.Я нишком закопую кращих синів.Я їхні могили ховаю...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Над мисом ліс стоїть дозором.Бунтує світ холодний шквал.Та сяє сонце, і на мореЯк впало бите скло дзеркал.А там, де ліс припав до хвилі,Стоять казкової красиНа квіти схожі вілли білі -Райок духовної плебси.Навколо них - життя-болото:Ридають, гинуть, п'ють гидоту,Плазують на краю бідиГолодні діти і діди.А у райку, за гарним муром,Під охороною похмурих,Жирує капище крутих.А мимо них, байдужих, ситих,Як крізь блискуче, хиже сито,На дно часів летять світи .Нещасні...

Читати далі...

На планеті жадоби, де гучно жуютьІ шкребуться до влади, як миші,Я згадав про нездійснену мрію свою:Усамітнитись десь серед тиші,І дивитись, як зорі над світом встають,Як доріжка на річці іскриться,І як вітер полів, український баюн,Непомітно колише пшениці...

Над Україною небо захмарене,Стогне і б'ється об скелі лиман,Вітер жене по степах може марева,Може пилюку, а може туман.Серцю миліше ця велич сувора,Рипи, поля, що не мають межі.Горя людського нескорене мореТут руйнувало фортеці чужі.Горем засіяна, горем замішена,Смертю, що йшла од села до села,Палена ворогом, стріляна, вішана,Вижити силу де ж ти знайшла?Може то горе одвічне спалилоГолі степи, де одна бузина?Грізна земля - все могили, могили.Тільки для серця миліше вона!Хто ж зберігає в...

Читати далі...

Як страшно небо червоніє! Яке напружене мовчання! Затихла стомлена земля. Вмирає день у темряві. Останні Холодні промені лягають на поля. Як сонце згасне - що тоді настане?Які страхіття виповзуть вночі? В курганах сплять минулого тираниІ мріють знов схопитись за мечі.Як згасне сонце - що настане далі? Адже на перший заклик сил нічних Хоробрі блазні вогнища запалять З таких для них нестерпних книг. Та може все примарилось в дорозі На цих кістками всіяних полях? Звичайний вечір. Хмари у...

Читати далі...

Цей сплячий сад, засипаний снігами, Де всі дерева мріють розцвісти, Де кожна гілка прагне до нестями До сонця горде листя піднести... Цей дивний сад, що бурі пропололи, З чиїх дерев, рипучих, крижаних, Зостанеться багато мертвих, голих І навесні, коли розтане сніг... Чого ж нам сняться у теплиці міста Укритий міцно панциром скляним Цей сад маленький і степи іскристі, Цей грубий сніг і яблуні під ним? Бо ми колись намріялись, як діти, Про велич діла і зорю мети. Та наша доля - сад, снігами...

Читати далі...

Розмовляв якось з одним землячком, який живе в Росії, десь в Тюмені. Господи, я ще ніколи не чув, щоб хтось так люто лаяв так званих "кацапів". Справжній вибух ненависті! Очі налиті кровью, губи трусяться. Я спитав людину, а за що він так ненавидить своїх сусідів, колег, товаришів? У відповідь - справжня злива, ураган люті. Питаю: "Ну якщо ти так ненавидиш те місце, де живеш, і людей, які живуть поруч з тобою, то навіщо ти там живеш? Маєш гроші, за які можеш купити будинок десь в ...

Читати далі...