Малюнок вечора гаряч,

І двір про щось шумить хоробро,

І діти граються у м’яч,

Мала забава, але добра.

Співає небо тихо гімн

Про божевілля і романи,

І я співаю разом з ним,

І то є, ніби, непогано.

01.05.2016

Нет, не возьмут меня,

Таких как я – не надо,

Там полно праведников,

Алчущих молитв,

Вселенского вниманья и парадов –

Свидетельств главных

Выигранных битв.

Там любят тех,

Кто любит бить поклоны,

Да так, что в землю с треском

Лбов пустых,

И громко, покаянно блеять стоны,

Надоедая до смерти святым.

Там нравятся согбенные фигуры,

Желательно, в несчитанном числе,

Таких как я, загадочных и хмурых,

Держать предпочитают на Земле.

01.05.2016

Тобі іти,

Мені іти

В різні сторони.

Як далеко –

Не знає ніхто.

Візьми з собою

Оберег

Із сказаних слів.

І нехай їх у мене

Більше не залишиться,

Я буду спокійний від того,

Що зміг бути

Хоч у чомусь корисний

На цій землі.

01.05.2016

Зірвався вітер з хмарних товщ

І у листках дає виставу,

Давай послухаємо дощ,

Мені самому – не цікаво.

Мені самому все одно,

Чи грім гуде, чи в небі глухо,

Чи день шкребеться у вікно,

Я в самоті тугий на вухо.

Коли ж разом, тоді несе

У забуття нелегкі миті,

Давай послухаємо все,

Що тільки вміє говорити!

Реальним стане дивокрай,

І будуть погляди яскраві,

Давай послухаєм, давай,

Мені самому – не цікаво.

30.04.2016 

Этот сон, этот сон, этот сон,

Что пьянит, как весенний цветок,

Он не прячется в складках времён,

Он парит над неровностью строк.

Он как день непрожитый пригож,

Он как свет на плывущей луне,

Этот сон на твой образ похож,

Что горит не сгорая во мне.

Даже если развеется стон,

Что зовётся душою моей,

Этот сон, этот сон, этот сон

Станет тенью крылатых людей.

30.04.2016

Хвилини стукають ласкаво

В скляний годинника кружечок,

Я вип’ю ночі чорну каву

І місяця вкушу ріжечок.

Пустим подихаю подвір’ям,

Нові бажання загадаю,

І намалюю ті сузір’я,

Яких, нажаль, не вистачає.

30.04.2016

Дорожній куняючий дзен –

Невдала заміна нірвані,

І погляд блукає в тумані,

І глузд відганяє FM.

Монети летять в коробок

Бляшаний і стукають дзвінко,

І час наближає зупинку

Керуючих світом думок.

29.04.2016

Світ без мелодій

Наче пустеля,

Світ без мелодій –

Холоду світ,

Люди – як тіні,

Тіні – як скелі,

Гублять запаси

Виданих літ.

Світ без мелодій –

Примха чи кара?

Світ без мелодій –

Зліпок нудьги,

Там навіть діти

Ніби примари,

Птаство співоче

Наче круки.

Світ без мелодій –

Рай для скорботи,

Світ без мелодій –

Мрії скупі,

Нумо, чекай,

Веселковії ноти,

Всі, що знайду,

Подарую тобі.

29.04.2016

Ночь плюётся в окно

Светом дальних туманностей,

И пишу я письмо –

Средоточие странностей.

Там где должен привет

Быть, как в камушке выбитый,

Расцветает сонет,

Да о чувствах, поди же ты.

Эти чувства мои

Шебутные и прыткие

И слова-муравьи

Сквозь письмо тонкой ниткою

К адресату спешат,

И в висках молоточками,

На бумаге следят

Запятыми и точками.

И пока ночь межу

Не прошла, к солнцу следуя,

Я письмо напишу,

А что дальше – не ведаю.

29.04.2016

Развело нас время по углам

Да и держит крепко за запястья,

Только как не радоваться Вам –

В этой жизни крохотному счастью?

Может, я живу не по годам,

Даже, может, откровенно скучен,

Только как не радоваться Вам?

Я ведь по-другому не научен.

Пусть мы разным отданы мирам,

Пусть для нас отмеряно другое,

Только как не радоваться Вам?

Разве в этом что-то есть плохое?

Смысла нету кланяться богам,

Пусть я вижу Вас лишь на портрете,

Буду дальше радоваться Вам,

Может, для того Вы есть на свете?

28.04.2016