Місто – хижак.

Я бачу у його жовтих очах голод,

Хоча шукав емоції

На сірому обличчі.

Місто ковтає людей

Та випльовує лише

Ходячі оболонки.

І я з жахом чекаю

Тієї миті,

Коли воно зверне свою увагу

На мене.

09.02.2016

Я удачі проїхав зупинку,

А життя другий раз не верта,

І надії збираю торбинку,

Хай іде, вже померла мета.

Я дотлію якось, без азарту,

У лещатах цупких самоти,

Прощавай і не згадуй, не варто…

Та надія не хоче іти.

09.02.2016

Я наблюдаю за людьми,

Довольно странное занятие

Для тех, кто очень невнимателен,

Считая времяпровождение

Такое сродни наваждению,

Но люди были те детьми.

Естественными.

И в этом – честными.

08.02.2016

Із кожним днем

Ламає тіла мури,

Таким є дивним

Бога милосердя,

Життя земне –

Трагічна увертюра

До світлої симфонії

Безсмертя.

Не треба неймовірного

Таланту,

Доцільністю оркестр

Не хворіє,

Тут слухачів нема –

Всі музиканти,

І кожен своє грає,

Як уміє.

08.02.2016

Холодный морок тихо дышит,

И в окна смотрит звёздный взгляд,

Катрены новые я слышу,

Хоть и о старом, невпопад.

Неуловимо что-то тлеет

В стихах полночных напролёт,

Какой я ухватить успею,

Тот на бумаге оживёт.

08.02.2016

Янгол добрий, облиш,

Не ховай світла свого,

Не ховай голос свій,

І своєї весни,

Ти тікаєш у ніч,

Не бажаючи злого,

По стежках, босоніж,

Забираючи сни.

Янгол добрий, дивись,

Як слова розцвітають,

І прозорий мороз

Квітів тих не уб’є,

Якщо хочеш – наснись,

Ти умієш, я знаю,

А не хочеш – віддай

Чисте серце моє.

07.02.2016

Б’ється тінь на самоті,

Двері, двері – все закрито,

І дощем вікно залите.

Кожен крок – ти як сапер,

Помилився – і помер,

І віки вітають древні.

У минулому житті

Я таким не був, напевне,

Добираю ось, тепер.

07.02.2016

Краси та ласки кинуто зерно,

І добрих слів розвішані суцвіття,

І крутиться Землі веретено,

Намотуючи тижні та століття.

Слова в серцях натягують струну,

Ще трохи – й пісня нотами заграє.

Якщо ти пустиш в душу хоч одну,

То недарма життя моє минає.

07.02.2016

Дни рвутся,

В копоти и пыли,

За притяжением чудес,

Где свежесть рек,

Зелёный лес,

Цветочных пятен перевес,

Мы ж чудеса не заслужили,

На них поставив

Жирный крест.

И на мечтах.

06.02.2016

Мысли умеют

Ранить,

Дёрнешься – слышишь

Скрежет,

Трудно же жить

На грани,

Острая кромка

Режет

Напополам,

Криво

Жалость? Какая

Жалость?

Мысли, увы,

Спесивы,

Пусть даже их

Малость.

Им не сломить

Доли,

Да и с какой

Стати?

Я не хочу

Боле,

Мысли, прошу,

Хватит.

06.02.2016