Заброшенный покой
- 16.09.15, 20:00
Ты мой
Заброшенный покой,
Я – крик,
Исторгнутый в столетья,
В словах нетленных
И созвездьях
Я обитатель
Коренной.
Ты – мир,
В котором нет меня,
Я – жизнь,
Которой ты не знаешь,
И потому-то
Пропадаешь,
Своей загадкою
Дразня.
Ты – миг,
Растянутый в года,
Я – век
И смысл непостижимый,
Неугомонный,
Нелюбимый,
Но неизбежный,
Как всегда.
12
Коментарі
An!mA
116.09.15, 20:30
Ми Ла
216.09.15, 21:31
Можна запитання: ти друкуєшся в паперовому варіанті?
rutzit
316.09.15, 21:49Відповідь на 2 від Ми Ла
Ні, не друкуюсь
Мика***
416.09.15, 22:18
Отличные стихи!
Pandem
516.09.15, 22:37
очень хорошо. +
rutzit
616.09.15, 22:40Відповідь на 5 від Pandem
Мерси
Гість: InnaFL
716.09.15, 22:47
Ми Ла
817.09.15, 21:37Відповідь на 3 від rutzit
rutzit
917.09.15, 21:38Відповідь на 8 від Ми Ла
Ми Ла
1017.09.15, 21:47Відповідь на 9 від rutzit
як це - навіщо це мені?
розумієш, є у мене деякі консервативні погляди на життя, і маючи непогано розвинуту фантазію, я все ж так само, як і в юності, люблю читати книги, а особливо поезію, саме в книжковому варіанті. Мабуть, свинець в типографській фарбі так на мене діє.