Вирій

У полоні мрії та мети

Прапор мій подертий на лахміття,

Відпусти у вирій назавжди,

Не тримай мене у цьому світі.

Невідомо, за які гріхи,

Я дістав життя своє пекельне,

Наші не єднаються шляхи,

А ідуть у вічність паралельно.

Слухай тишу тисячі зірок,

Там сумне сховалося пророцтво:

Моя доля – той іще урок

Тим, хто марить щиро благородством.

Таємниці загадкових сфер

Зрозуміє тільки одинокий,

Відпусти у вирій хоч тепер,

Я пізнаю там, нарешті, спокій.