Чи варто змагатись з чоловіками за рівні права?
- 09.04.11, 09:44
Дві третини всіх робіт у світі виконують жінки, отримуючи за це тільки
10 відсотків платні та володіючи лише одним відсотком світового багатства.
“Несправедливо” – кажуть прихильники “гендерної політики”, а, як на мене, вона (ця політика) принижує Жінку, адже нам дано від Бога більше!
Всевишній, створивши першу людину, надалі обрав співтворцем людства не Ангела, а Жінку. Вона виношує у своєму лоні дитину, в яку, при народженні, Бог вдихає життя. шануючи вибір Творця, наш народ возвеличив Жінку. І це
врятувало українців від зникнення, бо на їх шляху доля щедро насипала
катастроф, буреломів і лютих завірюх. Але знову і знову проростали нові зерна.
Що ж є в нашому народові таке, що не дає розсмоктатися серед інших, не загинути у жодній з пережитих катастроф? Якась таємниця? Ні!
Ніколи жінка на цій землі не була рабинею. Її психіка ніколи не деформувалася у рабську. Ніколи не затуляла вона обличчя чадрою, не була ізольована в жіночій половині, ніколи не продавали-купували її за калим. Навпаки, ще дівчиною вона користалася завжди волею вибирати собі пару, її питали, чи хоче вона вийти заміж за такого то, ще й дарували за нею віно, а не брали за нею платню. У ХVІІ столітті (за спогадами Боплана) в Україні дівчина могла сама сватати собі чоловіка. Ніколи не була вона й плеканою коштовною лялькою західного зразка. Ще з часів трипілля (ІV–ІІ тис. до н.е.) кожна жінка не мала над собою володаря, якому треба догоджати, подобатися. Вона не боялась й не соромилась виявити свою волю, бажання вдачу. Це так ввійшло у підсвідомість, що ще й досі зберігається в українських родинах високий авторитет матері. А коли громадське життя стало на тори ХХ-го століття, українська жінка без особливих перешкод і ускладнень посіла становище вчительки, лікарки, архітектора, інженера. Бо її душа не була скута віковим приниженням, не мусила вона розбивати свій власний психічний мур, щоб включатися у світ інтелекту, який належить їй так само, як і чоловікові.Це залишило слід у ментальності поколінь, вихованих такою матір’ю. Ще живий й досі охоронний український виголос: “Благослови, Мати!” або “Ой, мамо!” Козак отець Залізо, що не допускав на Запоріжжя жінок, в грізну хвилину звертається: “Ой, рятуй, Божа Мати, монастир загибає…” І Божа Мати прийшла. “Та й на хрест вона стала, кулі вертала, турка вбивала. Монастир рятувала…”
Культ матері – ось той талісман-різець, що формує українську особистість та стійкість у завірюхах, деформаціях і катастрофах.
Людмила Огнєва
газ. “Донеччина”, №34, 8 травня 2007
6
Коментарі
Гість: Лsgc
19.04.11, 10:14
шо бендерка делает в донецке
Гість: Madj
29.04.11, 11:01
А я абсолютно согласна!
И действительно, придет с работы на несколько часов раньше, поест и ложиться спать. Готовить мы, видите ли, не умеем, стирать, гладить и мыть посуду - это не для мужчины, а мусор он вынесет "Потом", когда по десять раз в неделю его попросишь, причем ласково, что бы он не обиделся вдруг.
А за государство и законы я вообще, и думать даже не хочу! Устала от несправедливости.
Olle Lukoje
39.04.11, 11:12
Гість: misiss
49.04.11, 11:25
Гість: ХУДОЖНИК+
59.04.11, 11:36
і ще й Роксолана добряче пательнями бряжчала в султана) з жіночою свободою на нашій землі погоджуюсь..завжди шанували..
а от дві третини роботи..то ви вже трохи перегнули..та і хто це міг порахувать..
чомусь я думаю що далі першої половини статті дівчатка не читають..їм головне констатували шо дві третини роботи вони роблять ; ) в решті з вами погоджуюсь
LudmylaV
69.04.11, 15:23Відповідь на 1 від Гість: Лsgc
Живу на Донбасі від 1944 року. Закінчила школу, університет. Фізик, журналістка, народний майстер. 19 років викладала у ВУЗі . Це відповідь на "шо делает".
Розмовляла від народження українською, бо ж подолянка. Так нею й залишилася. За "бендерку" дякую: це - найвищий ступінь оцінки патріотизму. Маю відзнаку до 100-річчя С. Бендери. Пишаюся.
З повагою ставлюся до розумних людей будь-якої нації.
З росіянами спілкуюся російською (без акценту), не тільки тому, що добре володію нею.
Ваш закид стосовно, що роблять українці в Донбасі, зрозуміла. Відповідаю: живемо тут з поконвіку.
LudmylaV
79.04.11, 15:30Відповідь на 3 від Olle Lukoje
Дякую
LudmylaV
89.04.11, 15:44Відповідь на 5 від Гість: ХУДОЖНИК+
Це газетний варіант моєї відповіді журналістам, коли вони мене атакували. (Був такий епізод у моєму житті: стала лауреатом конкурсу "Жінка Донбасу - 2007"
Були ще відповіді на два питання: 1.про організацію, яку презентую 2. як бути успішною. Але мої відповіді на них подали інші журналісти. Можу викласти і тут у власному виконанні.
Дякую за увагу.
LudmylaV
99.04.11, 15:48Відповідь на 2 від Гість: Madj
У Ірен Роздобудько є чудовий, на мій погляд, роман "Переформулювання".
Тому ми й живемо довше, що більше працюємо. А наші "лицарі" сприяють цьому.
Гість: ХУДОЖНИК+
109.04.11, 15:53Відповідь на 8 від LudmylaV
не переймайтесь..я все можу зрозуміти і навіть уявити ту чи іншу ситуацію..
а може воно так іє як ви кажете..хто я щоб оцінювати обйективно процентне відношення самовіддачі праці..чол. і жінок...моя позиція, я проти будь-яких домінант в цьому питанні..ми тісно взаємопов'язані одне з одним, а коли такий стан речей, то мабуть не доречно виділяти одну деталь з механізму, бо вийми гаєчку і велосипед почне потрохи розпадатись.