На мою особисто-суб’єктивну думку такі речі повинні писати і презентувати нам усі без винятку творці і патріархи вітчизняного музичного простору. «Такі речі» – я маю на увазі мемуари які, от наприклад, уклав у голові, записав на фізичний носій і презентував усій чесній громаді лідер гурту КРИГОЛАМ Володимир Демченко. Від початку і по нині, максимально скромно і настільки ж чесно автор поділився своїми спогадами, баченням, сприйняттям і ставленням до музики, плюс – усього, що з нею межує. А сАме отого «всього» в житті кожної творчої людини йой як не мало. Тим більше, що час такий непевний, а отже і кристал викристалився кристалево-кристалевий. Крім того, глобальні зміни на 1/6 суходолу, злам епох, історія, що нам не пох… і треба її, як мінімум, знати. Тим більше, що Олександр Євтушенко один у полі не воїн і до того ж намагається охопити все, що апріорі неможливо. (Вибачте, що згадаю тут, але для годиться тре’ зауважити, що Поплавський Мих.Мих. теж, прости господи, писав про український шоу-біз. Втім, на цьому й зупинимось.)

Так от, «Урок-про-рок» від Володимира Демченко. Видання перше.

Сама книга сприймається легко і з приємністю читається як невимоглива до знань читача народна творчість. Не зважаючи на філологічний науковий профіль автора, текст не обтяжений специфічною лексикою й термінами. Перше, що впало в очі і надовго в’їлось у мізки це вміле маскування ненормативної лексики. Оте, скажу так – фірмове, авторське «невбієнне» так рясно наставлене по тексту, що просто гріх не здогадатись про рівень вихованості рок-письменника. Але така мулька, попри весь можливий скепсис з приводу завуальованої матюгальності, зовсім не заважає насолоджуватись читанням. І взагалі, особисто у мене  було таке враження ніби я весь час був не сам, а безпосередньо у товаристві автора і з перших рук (чи вуст?) слухав незліченні історії з життя людини, яка достеменно знала чим бажає жити. Книга «Урок-про-рок» яскравий приклад того як побут і всіляка соціальщина не спромоглися заглушити мрію. Колись Андрухович, з іншої нагоди, ємко мовив: я охоче помер би, якби не музика – і тут він теж мав рацію.

Зауважте, що всі (ну, майже всі) події у книзі відбуваються не у місцях яким дають визначення штибу «культурна столиця» чи «культурний центр» або «мистецький осередок» або ще якесь абощо. Описане життя вирує у просторах південного Причорномор’я, куди хіба що по дотичній інколи заходять вітчизняні виконавці з «великої землі». Володимир Демченко власними мемуарами (і силами) зробив спробу зігнати білу пляму з музичної карти України і зменшити рівень нашого невігластва у галузі знань про розвиток вітчизняного музичного простору, за що йому великий респект. Long live "Урок-про-рок".

Книга буде вельми корисною і просто цікавою для тих, хто захоче більше дізнатись про умови становлення і розвиток українського рокенролу. Особливо, коли ця інформація з перших рук.

Друзі, родина зібрались до хати,
Радитись за кого дочку з роду віддавати;
Діва-Ружа.
Зібрались до хати,
Радитись за кого дочку з роду віддавати;

Будуть в родині у тебе купці,
В них землі із золота, тугі гаманці;
Діва-Ружа.
У тебе купці,
В них землі із золота, тугі гаманці;

У суботу новину по краю рознесли,
В понеділок страви різні вже робити почали;
Діва-Ружа.
По країні рознесли,
В понеділок страви різні вже робити почали;

В четвер меди й пива положили у стодолу,
В суботу вже всі сіли до шлюбного столу;
Діва-Ружа.
Положили у стодолу,
В суботу вже всі сіли до шлюбного столу;

П'ють гості день, гуляють вже два,
Та мужу наречена свого тіла не дава;
Діва-Ружа.
Гуляють вже два,
Та мужу наречена свого тіла не дава;

П'ють день і два, і три дні поспіль,
Та все ще холодна є шлюбна постіль;
Діва-Ружа.
І три дні поспіль,
Та все ще холодна є шлюбна постіль;

Тут ратний воїн заходить до хати,
Стерті на ньому подертії лати;
Діва-Ружа.
Заходить до хати,
Стерті на ньому подертії лати;

Заходить воїн, сідає до столу,
Про битви великі, що були, веде розмову;
Діва-Ружа.
сідає до столу,
Про битви великі, що були, веде розмову;

Невістка тут вийшла нишком за поріг,
Та й у чистеє поле стала бігти з усіх ніг;
Діва-Ружа.
Нишком за поріг,
Та й у чистеє поле стала бігти з усіх ніг;

Ось поле вона перебігла легенько,
Там воїна кінь стояв не далеченько;
Діва-Ружа.
Перебігла легенько,
Там воїна кінь стояв не далеченько;

Воїн її миттю на коня підняв,
Та й в степ він широкий вночі поскакав;
Діва-Ружа.
На коня підняв,
Та й в степ він широкий вночі поскакав;

Бачу по пальцям тендітним твоїм,
Що золоті перстені є не знані їм;
Діва-Ружа.
По пальцям твоїм,
Що золоті перстені є не знані їм;

Бачу по косах твоїх золотих,
Що шлюбний вінець там не довго бути встиг;
Діва-Ружа.
Твоїх золотих,
Що шлюбний вінець там не довго бути встиг;

Бачу по персах білих твоїх,
Що дітей ще годувати не доводилося їм;
Діва-Ружа.
По персах твоїх,
Що дітей ще годувати не доводилося їм;

Із милим діва була у ту ніч,
Відкинувши всі докори і смуток своїх віч;
Діва-Ружа.
Була у ту ніч,
Відкинувши всі докори і смуток своїх віч;

З приводу невеличкого галасу в гутірці журналістів з приводу призначення Дарки Черпак на посаду...
Ну, Ви певно і самі в курсі.
Так от, згадався мені з цього приводу діалог зі старого анекдоту, типу:
- Как вы смогли стать валютной проституткой?
- Ну, просто повезло.

Колись давно, уже й не згадаю точну дату, звізда Лобода напередодні еко(номічної) кризи, з нагоди Євробачення московської прописки, задовільняла усіх своєю творчістю під назвою Be My Valentine, який згодом перетворився у Парня НиЧё. А далі довгоочікувана тиша через причину, яка не має до цього блогу ніякого відношення, тому її пропустимо повз нашу увагу. Ось така історія.
Але. На мій суб'єктивний (з претензіями на об'єктивність) музичний смак співачка Наталя Дзеньків (сценічне ім'я Лама) з піснею Тримай значно (очєнь-дуже - нар.) краще сприймається на слух (та й візуально), ніж обидві теми на один музичний лад від Світлани.