Україна різко спустилася у світовому рейтингу демократії

У Украины — 79 место по демократии | Украина | СЕГОДНЯ

В Україні стало гірше з демократією - вона опустилася ще на 10 сходинок донизу. Упорядники світового рейтингу віддали їй 79-е місце серед 167 держав. Торік Україна займала 67-е місце.

Щорічний рейтинг склав аналітичний відділ британського журналу The Economist. Ґрунтувалися аналітики на таких параметрах: виборчий процес і плюралізм, функціонування уряду, активність населення в політичному процесі, політична культура та громадянські свободи. Також визначали, до якого режиму влади належить держава - повна демократія, проблемна демократія, гібридний режим, авторитарний режим. Якщо в 2010 році Україна назвали країною з проблемною демократією (є проблеми з верховенством права, але в інших сферах дотримуються права і свободи), то тепер - з гібридною (вибори знаходяться під контролем влади і соцсвободи враховуються частково).

Політолог Володимир Фесенко вважає, що на місце України в рейтингу вплинуло гучна справа Тимошенко: «Вона зробила нас проблемною країною в очах європейців. Але рейтинг досить суб`єктивний і, якщо розширити класифікацію режимів влади, то ми будемо рівно посередині. У нас досить вільні вибори, але дійсно є проблеми з верховенством права», - цитує газета Сегодня.

Участь України спіткала також і Росію, зауважує видання. Вона спустилася з 107 місця на 117-е. На думку аналітиків, замість гібридної демократії тепер там авторитарний режим.

Замикають рейтинг найбільш недемократичних країн М`янма, Узбекистан, Туркменістан, Чад і Північна Корея.

Абсолютну демократію знайшли в Норвегії, Ісландії, Данії, Швеції, Новій Зеландії, Австралії і Чехії.

Версия отравления Ю.Тимошенко обретает все большее правдоподобие

Юлия Тимошенко опубликовала на своем персональном сайте заявление, в котором отказывается от участия в рассмотрении своей апелляционной жалобы и от дальнейшего кассационного судопроизводства. Данное заявление зачитал в заседании Киевского апелляционного суда ее защитник Сергей Власенко. Адвокат, следуя Правилам адвокатской этики, просто не мог поступить иначе.

Многочисленные эксперты уже успели дать негативную оценку поступку главной узницы совести страны. С ними трудно не согласиться. Отказ от участия в апелляционном процессе и от подачи кассационной жалобы несомненно затруднит рассмотрение «газового дела» Тимошенко в Европейском суде. Но вот вопрос – писала ли Ю. Тимошенко текст заявления «в светлом уме и доброй памяти», или тюремщики заполучили подпись под документом, воспользовавшись глубокой депрессией заключенной Тимошенко?

На днях Киевский апелляционный суд огласил заведомо лживый диагноз Ю. Тимошенко, который через депутатское скандирование слов «фашисты-фашисты» остался не расслышанным. Вот судьи, в нашей до нельзя извращенной юриспруденции, вдруг оказались вне каких-то ни было этических правил и норм. Им позволено все, но при одном условии – когда отвратительный во всех отношениях поступок делается в угоду пресловутой вертикали власти. Да и слышать особо не нужно… Не очень важна официальная версия. Там все равно была озвучена насквозь фальшивая заказанная официальная версия медицинской комиссии от Минздрава, так настойчиво атакующая больную и беспомощную заключенную своими, так называемыми, медицинскими освидетельствованиями.

Если свет гасят, значит это кому-то нужно? Нам, гражданам феодального государства Украина, доступна и должна быть понятна одна простая истина – при полном падении рейтингов партии Регионов и ее предводителя В. Януковича, даже один день свободы Ю. Тимошенко равносилен полному краху. За один единственный день за стенами тюрьмы, политик уровня Юлии Тимошенко успеет сдать анализ крови независимым Европейским амбулаториям, который подтвердит самые страшные предположения, о которых пока что не говорит ни власть, ни оппозиция.

[ Читати далі ]

Нацбанку придется включить печатный станок?

Если договориться с Россией по газу все-таки не получится (или национальные интересы окончательно не сдадут), уже через месяц-два украинским властям придется делать очень непростой выбор, ища источники финансирования дефицита. Причем цена на газ, видимо, будет пересматриваться в любом случае. Об этом пишет Юрий Сколотяный в статье для ZN.UA.

Первый – если россияне таки пойдут на серьезные уступки по цене газопоставок, во что на приемлемых для Киева условиях, как и прежде, не верится.

Второй случай – если Украине таки придется в скором будущем идти на поклон к МВФ.

Но возобновление финансирования МВФ, по мнению автора, возможно только при условии повышения газовых тарифов для населения. Причем уже больше, чем в полтора раза, которые первоначально были предусмотрены в 2011 году договоренностями с Фондом. Ведь уже в этом году дефицит «Нафтогаза», судя по всему, составит не менее 25 млрд грн. А в следующем (при цене в $416 и сохранении действующих тарифов для населения) «дыра» составит никак не меньше 25-30 млрд грн. «Поэтому заложенных в бюджет 2012 года 12 млрд грн на капитализацию НАКа никак не хватит, чтобы свести концы с концами в его финансах. Да и прогноз дефицита госфинансов в 2,5% ВВП при таком раскладе тоже ну никак не клеится», - пишет Сколотяный.

Однако резкое повышение тарифов в год выборов будет означать приговор не только министру финансов, но и всему действующему правительству (об этом ранее говорил глава НБУ Сергей Арбузов).

Альтернатива – эмиссионное финансирование дефицита («печатание» денег) – это инфляция и девальвация со всеми вытекающими последствиями. И это уже будет приговор не только правительству, но и всей нынешней власти. (Напомним, в прошлом году, по информации ZN.UA, Нацбанк проявил твердость позиции и таки сумел отказать правительству в этом.)

«Так что в любом случае, если в Кремле таки не смилуются (или национальные интересы окончательно не сдадут), уже через месяц-два украинским властям придется делать очень непростой выбор», - резюмирует автор. http://glavcom.ua/news/65780.html

Буде набагато гірше, ніж прописано в бюджеті - Лановий

Буде набагато гірше, ніж прописано в бюджеті - Лановий
Економіка України зростатиме наступного року повільніше, ніж прогнозується песимістичним сценарієм у держбюджеті-2012.  Таку думку висловив президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий у ефірі Першого ділового каналу.

"Ситуація наступного року буде гіршою, ніж за цим песимістичним сценарієм. Не можна в кризових умовах займатися перетягуванням грошей на потреби бюрократії. А ми знаємо, що видатки збільшуються саме для міліції, прокуратури, митниці, податківців, різних адміністрацій та урядовців. У ситуації, коли уряд має величезні борги, за які треба платити великі відсотки, бюджет настільки вразливий, що не зможе обслуговувати соціальні потреби", - сказав він.

Більше того, за його словами, можлива навіть рецесія."Економіка весь час загальмовує свій рух, особливо промисловість, не кажучи вже про дрібний бізнес. Банки практично не працюють на неї. Вони працюють на гігантські будівельні проекти уряду Азарова. Після кризи 2008 року наша економіка трохи піднялася, тепер пригальмовувала. Наступного року навіть уряд не бачить більше 4% зростання, але я думаю, що буде навіть рецесія", - зазначив Лановий.

"У прогнозних показниках уряду не зведені кінці з кінцями. Наприклад, знову планується, що імпорт буде зростати швидше, ніж експорт. Це значить, що у нас знову буде дефіцит валюти. Її вже зараз майже нема: кредити нам дають тільки рублеві, люди продовжують скуповувати долари. Крім того, зростання ВВП заплановано на 3,9%, а номінальний ВВП накручено на 1,5 трильйони гривень. Це абсолютно нереально. Такий показник можна забезпечити лише друкуванням грошей", - додав експерт.

http://gazeta.ua/articles/business/_bude-nabagato-girshe-nizh-propisano-v-byudzheti-lanovij/415895

Юлия Тимошенко: Я жива в этой могиле



Говорят, что в окопах нет атеистов. Здесь, после показательного судебного процесса и четырех с половиной месяцев в камере, я обнаружила, что атеистов также нет и в тюрьме.

Когда, несмотря на невыносимую боль, вас допрашивают – в том числе и в вашей камере – десятки часов без перерыва, и вся система принуждения авторитарного режима, в том числе средства массовой информации, пытается дискредитировать и уничтожить вас раз и навсегда, молитва становится единственной сокровенной, доверительной и обнадеживающей беседой. Человек осознает, что Бог – это его единственный друг и его единственная доступная семья, поскольку – в условиях лишения доступа к доверительному священнику – нет больше никого, кому можно было бы доверить свои заботы и надежды.

Во время этих праздников – когда люди посвящают себя любви и семье, одиночество тюремной камеры почти невыносимо. Серая, мертвая тишина ночи (охранники подглядывают через щель в двери), внезапные, разрозненные крики заключенных, крики отчаяния и ярости, далекое бренчание и лязг тюремных засовов: все делает сон невозможным или настолько беспокойным, что он больше похож на пытку.

Но странно то, что ваши чувства не приглушаются этим мертвым и страшным миром. Наоборот, они воспламеняются от него: ваш ум освобождается от мирских проблем, чтобы обдумать то, о чем раньше не задумывался, и свое место в нем – свобода духа, которая действительно является неожиданным подарком этого рождественского периода. В темноте камеры я черпаю силы и надежду в том, что Бог почему-то кажется таким близким ко мне здесь. Ибо где же еще быть Иисусу, как не с теми, кто страдает и подвергается преследованиям?

Недавно я читала возвышенные и сложные «Письма из тюрьмы» Дитриха Бонхеффера, в которых он ищет Христа, способного дать милосердие миру, нашему миру, в процессе принятия мук за каждого человека. Написанные в тесной, сырой и гнилостной камере, в которой надежда должна умереть раньше тела, Бонхеффер создал книгу, насыщенную верой, открытостью, возможностями и, да, надеждой – даже в самый темный час человечества.

Один конкретный отрывок отзывается в моем сердце, когда я созерцаю положение Украины. Ожидая приближения казни от нацистов, Бонхеффер писал в тюрьме: «безбожие мира не… скрыто, а, напротив, открыто и, таким образом, подвержено неожиданному свету».

Таким образом, в этом Рождестве я нахожу некоторое утешение, зная, что безбожие, бесчеловечность и преступность режима, правящего сегодня в Киеве, в конце концов выставлены миру в ясном свете. Его демократическое позерство было разоблачено, как циничный политический театр, его ложные претензии на европейское будущее для народа Украины были раскрыты, как и его хищнические клептократы. Презрение режима к конституции и верховенству закона неоспоримо, и эта ясность придает сил.

Важнее то, что страдания народа Украины также стали известны большему количеству людей, и мы уже не так одиноки в нашем бедственном положении. Облегчение положения народа было воспринято как правое дело во всей Европе и во всем мире. Повседневное угнетение, стреноженные СМИ, а также вымогательство взяток у бизнеса говорят о мафиозном государстве на границе Европы. Сегодня наши европейские друзья больше не могут отрицать самодовольную мерзость режима, с которым им приходится иметь дело. И я благодарна этому Рождеству за возможность верить в то, что демократическая Европа не будет мириться с таким положением дел. Украинцы будут сильными, зная, что они не одиноки в своей борьбе.

Я не претендую на то, чтобы быть экспертом в религии и духовных ценностях. Я всего лишь верующая, которая не может согласиться с тем, что наше существование является результатом некоторого причудливого космического стечения обстоятельств. Я верю, что мы являемся частью таинственного и целостного действа, источник которого, направление и цель, хотя иногда и трудно поддающиеся пониманию, действительно имеют смысл и цель – даже когда ты находишься за тюремными решетками.

И только вера в то, что наши жизни имеют значение и что наши решения нужно судить по их нравственному содержанию, может показать нам выход в Украине и других странах из нищеты, несчастья и отчаяния, которые поглотили нас в последние два года. В наших силах восстановить или заново активизировать наши свободы и наши общества, не индивидуальными усилиями, а объединив силы единомышленников во всем мире. Я знаю, что мы сможем сделать это.

http://glavcom.ua/articles/5723.html

 

Резолюції Ради Європи бракує загрози санкцій проти України

Проект Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи констатує проблеми демократії в Україні, але санкцій не передбачено

15грудня Комітет з питань дотримання країнами-членами обов’язків та зобов’язань Ради Європи (Комітет з моніторингу) одноголосно затвердив проект резолюції ПАРЄ «Функціонування демократичних інститутів в Україні». 26 січня резолюцію буде запропоновано на затвердження в сесійній залі Палацу Європи. В інтерв’ю Тижню Григорій Немиря – колишній віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції – розповідає про те, на чому наголошує ПАРЄ.

Читайте також: Проект резолюції ПАРЄ щодо України (повний текст)

У. Т.: Наскільки, на вашу думку, збалансованим є проект резолюції ПАРЄ щодо України?

– Резолюція ПАРЄ щодо стану демократії в Україні давно на часі – з огляду на катастрофічну ситуацію з дотриманням демократичних цінностей, прав людини, принципів верховенства права, що склалася в державі після приходу до влади Януковича. У Парламентській Асамблеї вже давно мали бути проведені термінові дебати з цього питання. Така дискусія в ній іще торік чи на початку цього року могла б істотно вплинути на поточну ситуацію й зупинити очевидні негативні тенденції. Тому, звичайно, розгляду цього питання на сесії ПАРЄ в січні не можна не вітати. Хоча, на мою думку, це мав би бути повноцінний звіт про виконання Україною обов’язків та зобов’язань, що випливають із її членства у Раді Європи.

У проекті резолюції висвітлено багато надзвичайно важливих проблем політичного та юридичного характеру. Однак головним недоліком є те, що в проекті відсутні ефективні важелі спонукання нинішньої влади до виконання резолюції після її ухвалення. Йдеться про загрозу санкцій, без яких ця резолюція залишиться набором рекомендацій щодо реформ, більшість із яких уже багато разів згадувалися в попередніх резолюціях ПАРЄ. В них було визначено всі системні проблеми, про які Україні знову нагадують у новому тексті. Лише загроза санкцій та чіткі строки виконання рекомендацій ПАРЄ зможуть змусити владу вдатися до якихось змістовних дій. В іншому разі у відповідь буде лише прийнято який-небудь черговий план дій і цим усе обмежиться. У жовтні 2010-го Асамблея вже приймала резолюцію з такою самою назвою – переважної більшості її положень виконано не було. Вона мала б на це жорстко відреагувати.

У. Т.: Переслідуванням колишніх українських урядовців присвячено натомість кілька параграфів рекомендацій...

– Щодо політичних переслідувань, то проект резолюції, на мою думку, оминає увагою той факт, що системні законодавчі та практичні недоліки, які дійсно властиві українській юридичній системі, не є головним поясненням тих грубих порушень права на справедливий суд, інших прав людини, які ми бачимо в цих справах. Недоліки законодавства не пояснюють відсутності юридичних підстав для переслідування Тимошенко, Луценка, Іващенка, Корнійчука та інших. Не пояснюють застосування абсолютно необґрунтованих запобіжних заходів, зокрема повторного взяття під варту особи, яка вже позбавлена волі. Не пояснюють ненадання належної медичної допомоги та лікування. Не пояснюють дикого втручання в право на приватність шляхом недозволеного поширення фото- й відеозображень особи під вартою. Не пояснюють порушення презумпції невинуватості у висловлюваннях президента та керівників прокуратури. Список можна продовжити. Якби влада дотримувалася чинних, недосконалих українських Конституції та законів, цього не було б. Адже прикрі факти є наслідком цілеспрямованого політичного залякування опозиції та її лідерів. І це має бути зазначено в резолюції. Опозиція є важливим інститутом демократичного суспільства й факти її жорсткого придушення повинні стати предметом дебатів у ПАРЄ.

Читайте також Чорновіл здивований наївністю доповідачок ПАРЄ

У. Т.: Проект резолюції пропонує законодавчо прописати механізми й терміни утримування людей під вартою. Україна, на що вказує документ, надто часто зловживає позбавленням волі підозрюваних, провини яких іще не встановив суд. Які є реальні механізми, аби змінити не відповідну європейському стандартові практику попереднього утримування під вартою?

– У проекті вказано на низку недоліків наявної системи досудового ув’язнення. Для вирішення цієї системної проблеми потрібні як законодавчі зміни (зокрема, новий КПК), так і виконання вже чинних законів, а також рішень Європейського суду з прав людини. У практиці цього суду, зокрема й у справах проти України, чітко викладено вимоги до застосування взяття під варту. Багато що можна вирішити навчанням та підвищенням кваліфікації суддів і прокурорів. Щодо прокурорів, то якби нинішнє керівництво держави та Генпрокуратури витратили хоча б частину тих зусиль, які вони спрямовують на придушення опозиції, на донесення до прокурорів необхідності застосування альтернативних запобіжних заходів чи, скажімо, переслідування випадків тортур або нелюдського поводження в міліції, то ці проблеми було б частково вирішено і без законодавчих змін. Ці питання просто не є пріоритетними для політичного керівництва держави та керівників правоохоронних органів – головним завданням для них є утримання монопольної влади наявного режиму будь-якими засобами.

У. Т.: Проект резолюції констатує нерівність слідства та захисту в українських судових процесах. Що треба зробити, аби стала дієвою змагальність захисту й прокуратури?

– Потрібні як зміни до процесуальних кодексів, так і створення реальних гарантій незалежності суддів від органів прокуратури. Яка може бути суддівська незалежність, якщо у Вищій раді юстиції «засідають» три керівники Генеральної прокуратури, котрі будь-якої миті можуть ініціювати дисциплінарне провадження проти суддів, які виносять самостійні рішення й не виконують вказівки прокурорів? Коли заступник генерального прокурора оголошує на прес-конференції, що проти суддів цілої палати Верховного Суду може бути порушена справа за винесення незаконних рішень? Хоч би яким ідеальним був новий Кримінально-процесуальний кодекс, змагальність не може існувати в системі, де суди залежні від органів прокуратури через механізми дисциплінарної відповідальності й від органів виконавчої влади через брак належного фінансування.

http://tyzhden.ua/Politics/38299

подать жалобу в ЕСПЧ без кассационного обжалования в Украине



Защита экс-премьера Украины Юлии Тимошенко ищет юридическую возможность подать жалобу на приговор по "газовому делу" в Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) без кассационного обжалования в Украине.

"Мы сейчас ищем возможность без кассации обратиться в Европейский суд", - сказал защитник Ю.Тимошенко Сергей Власенко агентству "Интерфакс-Украина" в пятницу.

При этом С.Власенко не уточнил, каким образом это будет сделано.

Как пояснил агентству "Интерфакс-Украина" источник в юридических кругах, сведущий в рассмотрении дел в ЕСПЧ, в Украине были случаи, когда ЕСПЧ принимал в свое производство жалобы, в то время как не были пройдены все судебные инстанции в стране.

По словам собеседника агентства, ЕСПЧ может принять жалобу в свою производство, если автор жалобы докажет, что в Украине исчерпаны все возможности непредвзятого рассмотрения того или иного дела.

"ЕСПЧ может принять жалобу, если аппликант докажет исчерпанность национальных инструментов, а исчерпанность – это не обязательно кассация ", - подчеркнул собеседник.

По его словам, когда обжалуется в ЕСПЧ нарушение права на справедливый суд, то наличие решения кассационной инстанции не является обязательным условием.

http://www.interfax.com.ua/rus/main/89905/

Тягнибок думає, як протистояти військам Януковича

"Свобода" проведе у Раду мінімум 50 депутатів - Тягнибок

Лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок закликає дослухатися до порад Юлії Тимошенко, які вона висловила у листі до "Комітету опору диктатурі", але вважає такі технічні питання, як формування єдиного списку, вторинними.

"Завтра відбудеться засідання КОДу. Ви знаєте, що "Свобода" є учасником цього комітету. Ми обговоримо позиції, які були запропоновані у листі Юлії Тимошенко і максимально врахуємо їх, виходячи з реальної політичної ситуації, яка сьогодні існує. В комітеті на нинішній день створено кілька робочих груп, які працюють в цьому напрямку. У свою чергу, "Свобода" вважає, що головне - це домовитися про ідеологічні засади майбутньої парламентської більшості", - заявив Тягнибок.

Він нагадав вибори 2007 року, коли державницькі сили сформували більшість у парламенті, але так і не змогли домовитися про синхронне голосування за одній і ті самі закони.

"Саме це є основним завданням сьогодні. Наприклад: перелік з 12 законів, за які майбутня національна більшість у парламенті буде голосувати. Наприклад: гарантія того, що в наших списках за пропорційною системою чи у списках мажоритарників не буде потенційних тушок. І взяття на себе конкретної політичної відповідальності кожної політичної сили, кожного кандидата в депутати та його подальша діяльність у Верховній Раді", - наголосив лідер "Свободи".

Тягнибок відзначив, що вже зараз потрібно визначитись, як об'єднанна опозиція буде діяти у день виборів.

"Я говорю не тільки про захист результатів волевиявлення українців на виборчих дільницях, а що ми будемо робити, якщо Янукович і його команда програють вибори і будуть мати намір силовим варіантом зберегти свою владу. Ми не виключаємо, що в той день можуть бути втягнуті і війська на боротьбу із народом, який буде протестувати проти фальсифікацій, які очевидно, будуть. Тобто нам потрібно знати, як ми будемо чинити свій спротив", - вважає Олег Тягнибок.

"Такі технічні питання, як визначення єдиних кандидатів по мажоритарних округах, і як ми технічно будемо проводити виборчу кампанію, це звісно важливо, але не думаю, що це є на часі саме зараз", - резюмував "свободівець".

Андрухович: Тимошенко і Луценко стають моральними авторитетами

Конкретне ім`я Ліни Василівни Костенко спрацювало в цій ситуації, як завжди, вибухово, притягнувши всю увагу на себе.

Натомість куди більшої уваги заслуговує сама суть пропозиції – єдиний партійний список. Добре це чи погано, варто його створювати чи не варто, які переваги і які ризики... Ось що потребує дискусії. Якщо виявиться, що йти єдиним списком таки краще, ніж кількома, і буде знайдено оптимальну версію, то не так уже й важливо буде, хто там його очолить. На мій погляд, очолювати все одно має політик.

У нас із об`єктивних причин панує дещо перекошене розуміння політичної діяльності як чогось апріорі брудного, тому суспільству нав`язано такий собі стереотип, що ось це – політики, а ось це – моральні авторитети. І це якісь протилежності. Насправді ж політики й повинні бути моральними авторитетами.

Відбуваючи нині свої в`язничні тортури, Тимошенко і Луценко вже ними стають. http://www.unian.net/ukr/news/news-476085.html