Що до мене особисто, то це вже біля 3 місяців.
Наскільки я бачу, і інші дописувачі "Ми любимо тебе, Україно" не потрапляють у загальну стрічку ?
Азаров решился в этом месте пресс-конференции вставить свои аргументы, заявив, что по поводу транзита задававший вопрос украинский журналист все же прав – уж за транзит Москва платит Киеву действительно меньше. «Нет, не прав», – безапелляционно ответил на это Путин. Затем российский премьер уточнил, что Россия платит Украине за транзит газа европейскую цену, также складывающуюся под влиянием рыночных факторов. «Что касается транзита, то транзит так же, как и цена на газ, рассчитывается по определенной формуле», – заявил Путин.
[ Читати далі ]

Те, що компанія, яка виграла тендер з купівлі бурової, була фіктивною однодневкою ми вже знаємо. Офіційній сайт цієї компанії http://invest-pro-llp.comСайт цієї ніби-то британської компанії було зроблено з грубими граматичними помилками 15.02.2011.
Але те, що компанія, яка виграла тендер на продаж бурової за 400 млн, торгує ще й унітазами, виявилося яскравим ідентіфікатором корупції вищих посадовців нашої країни.
Автор знаменитої пісні «Їхав козак за Дунай», харківський козак Семен Климовський довгий час вважався легендарною постаттю. Авторство його пісні «Їхав козак за Дунай» першим підтвердив російський історик М.Карамзін. Він був також ознайомлений з іншими творами С.Климовського «Про правду і великодушність благодійників» та «Про правосуддя начальників».
Карамзін писав про нього: "В императорской библиотеке хранится его рукописное сочинение «О великодушии и правде», в котором много хороших чувств и даже хороших стихов... Сказывают, что Климовский не менее семи греческих мудрецов был славен и почтен между его собратьями казаками; что он, как вдохновенная пифия, говаривал в беседах высокопарными стихами, давал приятелям благоразумные советы, твердил часто пословицу: «Нам добро и никому зло, то законное житье»; и любопытные приходили издалека слушать его".
[ Читати далі ]
Костянтин Ріттель-Кобилянський народився 7 листопада 1975 року. Нині відомий на Заході оперний баритон. Закінчив Одеську консерваторію та вокальну аспірантуру у Вищій музичній академії Фрайбурга (Німеччина). Доктор музики. Володар однієї з найпрестижніших музичних нагород у світі — премії Європейського фонду культури при Європарламенті в Страсбурзі. Нагороджений Орденом Святої Софії «За талант і славу України». Його сольна кар’єра складається з численних виступів у провідних оперних театрах Європи та Америки.
Улюблені партії: Жермон у «Травіаті», Ескамільйо в «Кармен», Трубадур в однойменній опері. Розлучений, живе в Дюссельдорфі, Німеччина (його син Міхаель-Костянтин і колишня дружина живуть у Тель-Авіві, Ізраїль). Співець знімався в рекламі авто «Мазератті».
================
Днями до Львова співця привела приємна місія — виступ на урочистостях із нагоди 60-річчя творчої діяльності на сцені Театру ім. М. Заньковецької заслуженої артистки України Любові Каганової. Костянтин називає Любов Яківну своєю «другою мамою». І в цьому — нічого дивного: батьки Костянтина — Світлана Кобилянська та Олександр Ріттель — працювали колись у львівському театрі.
— Досі в гримувальній тьоті Люби є канапа, на якій мене, тримісячного, сповивали, — розповідає «Дню» Костянтин Ріттель-Кобилянський. — Та й узагалі — це не просто Театр ім. М. Заньковецької, а цілий театральний квартал. Цей театр завжди був рідним домом. Низький уклін Федорові Стригуну (художній керівник заньківчан. — Т.К.) за те, що не звільняє літніх акторів. Цим він подовжує їм віку. І це не порожні слова — знаю, як буває в інших театрах: звільнені корифеї швидко й непомітно відходять, а театри залишаються без геніальних людей похилого віку, які прославили їхню сцену.
Світлої пам"яті козацького художника й справжнього українського патріота Анатолія Базилевича присвячується...
Народився Анатолій Базилевич 7 червня 1926-го на Вінниччині, де природа була розкішшю, переплетеною з народними звичаями та мистецькими традиціями, а помер 30 червня 2005-го в древньому і вічно юному Києві. Рано захопився нашою історією та українською літературною класикою. І рано розвинувся в нього художній смак і здатність до малювання. Любив простих людей, підмічав їхні якості і пробував передати їх на папері. Та ще й робив це з тонким відчуттям гумору й дотепністю.
Закон "Про доступ до публічної інформації" вступив у силу 9 травня 2011 року. Олег Рибачук: "Маємо працювати, як мурахи, вибудовуючи свій Європейський мурашник. Власне, на цьому й побудоване партнерство "Новий громадянин", ключовим завданням якого в цьому році було прийняття й популяризація Закону про Доступ до публічної інформації. Ми їздимо по країні, не кажучи людям – оберіть нас – і ми вирішимо всі ваші проблеми, не паплюжачи своїх колег, а пропонуючи громадянам – місцевому бізнесу, активістам, журналістам, профоб'єднанням, молоді – механізми впливу на владу. Ми розуміємо, що влада не збирається добровільно відкриватися – вона звикла жити за наші податки так, як їй забагнеться, й ніколи нікому не звітувати. Ми готові до судових баталій, ми будемо узагальнювати наш досвід – вчитися на помилках й популяризувати історії успіху. Ми будемо максимально публічними, використовуючи всі можливі канали комунікації й нові медіа особливо активно, тому що переважна більшість активних громадян втратили сподівання на отримання неупередженої інфомації з екранів телевізорів." (Джерело: УП, "Україна – не Грузія. Змін за ініціативою верхів не буде.")
[ Читати далі ]
Генеральная прокуратура немного разгрузилась. Уголовные дела в отношении Юрия Луценко и Евгения Корнейчука уже переданы в суды, где, надо полагать, найдут свое окончательное и справедливое решение. В связи с этим я предлагаю Генеральному прокурору Украины Виктору Пшонке, министру внутренних дел Анатолию Могилеву и главе КРУ Петру Андрееву заняться тем, что лежит у них на рабочих столах.
Речь пойдет о губернаторе Ровненской области Василии Берташе.
Все нижеизложенные факты отчасти уже публиковались в местных СМИ. А в конце 2010 – начале 2011 года областным отделением КРУ было проведено официальное расследование, в результате которого в главные офисы КРУ, МВД и ГПУ в Киеве была направлена соответствующая аналитическая справка.
Справки попали к адресатам более месяца (!) назад. Но, по всей видимости, либо "затерялись", либо о них "забыли" – с кем не бывает. Но по отношению к работникам КРУ это было бы несправедливо: такая кропотливая работа не может пропасть даром.