6. Наступним доказом обвинувачення, що, на думку прокурорів, підтверджує розмір шкоди в сумі 194,6 млн. дол. США у даній кримінальній справі зазначено Висновок від 12.05.11 № 4049/11-19 (а.с. 131-143 т.13) судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (далі – Висновок експертизи).

Однак, вказаний вище Висновок експертизи, не може бути визнаний допустимим доказом у справі, з огляду на те, що:

- експертиза проведена з грубим порушенням ст. 197 КПК України;- експертиза, у якої рівень складності - «складна», проведена у найкоротші терміни (три дні) та у ній фактично продубльовано викладене у Загальній довідці та, навіть, з тими ж орфографічними помилками;- експертиза проведена методом співставлення, але не містить вагомих даних 2008 року, з якими відбувалось співставлення даних 2009 року, зокрема, з ключового питання - питання витрат на купівлю газу на ВТВ;- висновок експертизи є перекрученим, не відповідає дійсності та свідомо тлумачиться виключно на користь обвинувачення, оскільки зроблений на підставі окремо відібраних із усього загалу документів, без будь-якого дослідження ситуації у цілому, що повністю підтверджується офіційними документами цивільного позивача (звіт НАК «Нафтогаз України» за 2009 рік) та іншими доказами.

Призначаючи експертизи для підтвердження викладеного у довідках, складених за результатами перевірок, слідчим не було всебічно, повно та об’єктивно розглянуто та взято до уваги усі обставини, а саме: правильність складання вказаних довідок, відповідності їх та проведеної комісійної перевірки нормам закону, що регулює проведення вказаних перевірок та викладення їх результатів, обсяг перевірних документів кожним членом робочої групи та складання ним своїх висновків за результатами перевірки.

Крім того, експертизи проведенні з грубим порушенням ст. 197 КПК України.

Так, відповідно до ст. 197 КПК України при призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право: заявити відвід експертові; просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; просити про постановку перед експертизою додаткових питань; давати пояснення експертові; пред'являти додаткові документи; ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

У порушення зазначених вище норм КПК України, Тимошенко Ю.В. не було навіть повідомлено про призначення вказаної експертизи, що повністю виключило можливість реалізації законних прав Тимошенко Ю.В. та її захистом.

Зазначене безапеляційно свідчить про недотримання встановленого законом порядку отримання доказів у справі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - «Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства». Тобто, експертиза проводиться експертом одноособово.

Згідно ч. 3 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5) (надалі - Інструкція) - «Комісійна експертиза проводиться двома чи більшою кількістю експертів».

Згідно ч. 4 п. 1.2. вищезгаданої інструкції – «Експертиза, для вирішення питань якої необхідні знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань, є комплексною».

05.05.2011 року старший слідчий в ОВС ГПУ Нечвоглод О.А. виніс постанову про призначення економічної експертизи (т. 13 а.с. 127-129). Предметом дослідження за цією експертизою повинна була бути загальна Довідка комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період 01.01.08 по 31.12.10 років.

Згідно тексту постанови від 05.05.2011 року про призначення експертизи, слідчий надіслав експертам для проведення експертизи «Довідку (проміжну) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за період 01.01.08 по 31.12.10 років, загальну Довідку комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період 01.01.08 по 31.12.10 років та матеріали кримінальної справи № 49-3153 у 8 томах.» (т. 1 а.с. 129).

Але, згідно супровідного листа слідчого № 17/1/2-3151-11 від 05.05.2011 року на адресу директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було направлено лише «постанова про призначення експертизи на 3-х аркушах, довідка (проміжна) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за період 01.01.08 по 31.12.10 років, загальна Довідка комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період 01.01.08 по 31.12.10 років». (т. 13 а.с.126). Згідно цього ж листа, «Матеріали кримінальної справи № 49-3151, необхідні для проведення зазначеної експертизи будуть надані додатково, після узгодження із експертом.» (т.13 а.с. 126). В подальшому в матеріалах справи відсутні будь які погодження між слідчим та експертами стосовно надання необхідних для проведення експертизи матеріалів кримінальної справи. Тому незрозуміло: яким чином та на підставі чого до експертів потрапили інші, окрім постанови та довідок (проміжної та загальної), матеріали, зазначені у висновку експертизи № 4049/11-19 від 12.05.2011 року (т. 13 а.с. 133 зворот, 134), зокрема матеріали в копіях (без зазначення аркушів) на 522 арк.Згідно абз. 5 п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5), «Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи…», тобто, враховуючи, що постанова про проведення експертизи та частина матеріалів згідно супровідного листа (т. 13 а.с. 126) надійшла до КНДІСЕ, якщо вірити відмітці на супровідному листі (т. 13 а.с. 126), 05.05.2011 року, а значить вивчати їх експерти, по причинах зазначених вище, могли лише починаючи з 06.05.2011 року. Висновок же експертизи було складено та підписано експертами вже 12.05.2011 року (т. 13 а.с. 133). Враховуючи, що 07.05.11, 08.05.11 та 09.05.11 були вихідними та святковим днями, коли експерти КНДІСЕ не працювали, на проведення експертизи, тобто на вивчення матеріалів, які надійшли на експертизу, на проведення самого дослідження та складання висновку у експертів було всього неповних три дні.Згідно Акту здачі-приймання висновків експертизи № 4049/11-19 від 12.05.2011 року (т. 13 а.с. 132) експертиза по категорії складності була кваліфікована як складна.

Згідно п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5), «Строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців, керівником експертної установи у межах: - 2-х місяців – щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень». Тобто, враховуючи, що самі експерти визначили категорію даної експертизи як «складна», то і строк її проведення повинен був бути біля двох місяців, а не двох днів.

Також, у висновку судово-економічної експертизи у кримінальній справі №49-3151 від 12.05.11 (т. 13 а.с. 133) зазначено, що експертиза проводиться за постановою від 18.04.11 старшого слідчого в особливо важливих справах ГПУ О.А. Нечвоглода про призначення судово-економічної експертизи з питань нанесення збитків НАК «Нафтогаз України» при закупівлі природного газу у ВАТ «Газпром».

Згідно зазначеної постанови О.А. Нечвоглода від 18.04.11(т. 1 а.с. 201-202) на вирішення експертизи було поставлено питання стосовно підтвердження висновків довідки (проміжної) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за період 01.01.08 по 31.12.10 років щодо втрати активів та нанесення збитків НАК «Нафтогаз України» в розмірі 194,6 млн. доларів.

Проте, з невідомих причин, крім зазначеного вище питання, у висновку судово-економічної експертизи у кримінальній справі №49-3151 від 12.05.11 (т. 13 а.с. 133) вирішуються ще 3 питання щодо підтвердження висновків загальної Довідки комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період 01.01.08 по 31.12.10 років.

Зазначені факти свідчать про невідповідність висновку судово-економічної експертизи у кримінальній справі №49-3151 від 12.05.11 (т. 13 а.с. 133) та постанови від 18.04.11 старшого слідчого в особливо важливих справах ГПУ О.А. Нечвоглода про призначення судово-економічної експертизи з питань нанесення збитків НАК «Нафтогаз України» при закупівлі природного газу у ВАТ «Газпром» дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідно до висновку від 12.05.11 № 4049/11-19 (а.с. 142 т.13) судово-економічної експертизи у кримінальній справі №49-3151, ним підтверджено висновки саме загальної Довідки фінансово-господарської діяльності ПАТ «НАК «Нафтогаз України»» за період з 01.01.08 по 31.12.10, в той час, як для проведення експертизи такий документ не надавався та відсутній у матеріалах кримінальної справи взагалі.

В судовому засіданні 02.09.11 Ільчук Г.П. під час допиту її в якості експерта було надано для огляду Загальну довідку комісійної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року (т. 13 а.с 100), яку, як зазначено у вказаному висновку, надано для проведення експертизи.

Оглянувши надану довідку, Ільчук Г.П. повідомила, що вказаний документ під час проведення експертизи не досліджувався. Таким чином, оскільки висновок експертизи зроблений на підставі документу, походження якого не встановлено, більш того, виникає сумнів у його існуванні взагалі, він є недопустимим доказом у справі та на ньому не може ґрунтуватись обвинувачення.

Також, згідно п. 4.11 Інструкції експерти комісії у разі згоди між собою підписують спільний висновок експертів, а у разі виникнення розбіжностей між членами комісії складається декілька висновків відповідно до позицій експертів. З огляду на те, що висновки по всіх питаннях, що були поставлені на вирішення експертизи, були підписані всіма п’ятьма експертами, то, відповідно до п. 4.11 Інструкції, вказане свідчить про вивчення ними всіх питань та про їх згоду з вказаними висновками.

Однак, у судовому засіданні 02.09.11 Ільчук Г.П. під час допиту її в якості експерта повідомила, що нею досліджувались лише питання № 3 і 4, у зв’язку з чим вона не може нічого пояснити по інших питаннях.

Вказане свідчить про те, що Висновок від 12.05.11 № 4049/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (а.с. 131-143 т.13) складений без дотримання норм чинного законодавства, а отже є недопустимим доказом у справі та на ньому не може ґрунтуватись обвинувачення.

Адвокат О.Плахотнюк

27.09.2011

Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
http://obkom.net.ua/media/vystup.html

5. Обвинувачення стверджує, що доказом розміру завданої шкоди в сумі 194,6 млн. дол. США у даній кримінальній справі, є Висновок від 21.04.2011 № 3573/11-19 (а.с. 207-213 т.1) судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (далі – Висновок експертизи).

Але, вказаний вище Висновок експертизи, на якому, зокрема, ґрунтується обвинувачення, не може бути визнано допустимим доказом у справі з огляду на чисельні порушення норм чинного законодавства, зокрема:

- експертиза проведена з грубим порушенням ст. 197 КПК України;- експертиза проведена за даними незакінченої перевірки, тобто без будь-яких встановлених висновків;- експертиза, у якої рівень складності - «складна», проведена у найкоротші терміни (три дні) та у ній фактично продубльовано викладене у довідці (проміжній) та, навіть, з тими ж орфографічними помилками;- експертиза проведена за документами, яких станом на 18.04.11 у матеріалах справи не було взагалі, а витребовувались вони за клопотанням сторони захисту;- експертиза проведена методом співставлення, але не містить вагомих даних 2008 року, з якими відбувалось співставлення даних 2009 року, зокрема, з ключового питання - питання витрат на купівлю газу на ВТВ;- висновок експертизи є перекрученим, не відповідає дійсності та свідомо тлумачиться виключно на користь обвинувачення, оскільки зроблений на підставі окремо відібраних із усього загалу документів, без будь-якого дослідження ситуації в цілому, що повністю підтверджується офіційними документами цивільного позивача (звіт НАК «Нафтогаз України» за 2009 рік) та іншими доказами.

Призначаючи експертизу для підтвердження викладеного у Довідці (проміжній), складеній за результатом перевірки, слідчим не було всебічно, повно та об’єктивно розглянуто та взято до уваги всі обставини, а саме: правильність складання вказаної довідки, відповідність її та проведеної комісійної перевірки нормам закону, що регулює проведення вказаних перевірок та викладення їх результатів, обсяг перевірних документів кожним членом робочої групи та складання ним своїх висновків за результатами перевірки.

Крім того, експертиза проведена з грубим порушенням ст. 197 КПК України.

Так, відповідно до ст. 197 КПК України при призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право: заявити відвід експертові; просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; просити про постановку перед експертизою додаткових питань; давати пояснення експертові; пред'являти додаткові документи; ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи. Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол з додержанням вимог статті 85 цього Кодексу.

В порушення зазначених вище норм КПК України, Тимошенко Ю.В. не було навіть повідомлено про призначення вказаних експертиз, що повністю виключило можливість реалізації законних прав обвинуваченим та його захистом.

Зазначене безапеляційно свідчить про недотримання встановленого законом порядку отримання доказів у справі.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» - «Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства». Тобто, експертиза проводиться експертом одноособово.

Згідно ч. 3 п. 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5) (надалі - Інструкція) - «Комісійна експертиза проводиться двома чи більшою кількістю експертів».

Згідно ч. 4 п. 1.2. вищезгаданої інструкції – «Експертиза, для вирішення питань якої необхідні знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань, є комплексною».

18.04.2011 року ст. слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України Нечвоглодом О.А. було винесено постанову «Про призначення економічної експертизи» (т. 1 а.с. 201-202). Згідно резолютивної частини цієї постанови слідчим було призначено по справі «проведення комплексної економічної, автотоварознавчої експертизи».

Згідно ч. 2 ст. 196 КПК України, при необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову. В порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, слідчий в постанові від 18.04.2011 року (т. 1 а.с. 201-202) не зазначив, чому ним було призначено саме «комплексну економічну, автотоварознавчу експертизу» та для вирішення яких питань необхідні знання з різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Згідно п. 135 Інструкції, «До числа основних завдань автотоварознавчої експертизи належать визначення ринкової вартості дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю ДТЗ унаслідок пошкодження останнього». В постанові слідчого від 18.04.2011 року немає жодного слова про дорожні транспортні засоби, або їх пошкодження, а Тимошенко Ю.В. не інкримінується викрадення або пошкодження дорожніх транспортних засобів.

Згідно тексту постанови від 18.04.2011 року про призначення експертизи, слідчий надіслав експертам для проведення експертизи «Довідку (проміжну) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за період 01.01.08 по 31.12.10 років та матеріали кримінальної справи № 49-3153 у 12 томах.» (т. 1 а.с. 202). Але, згідно супровідного листа слідчого № 17/1/1-3151 від 18.04.2011 року на адресу директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було направлено лише «постанова про призначення експертизи на 2-х аркушах, довідка (проміжна) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за період 01.01.08 по 31.12.10 років». (т. 1 а.с.200). Згідно цього ж листа, «Матеріали кримінальної справи № 49-3151, необхідні для проведення зазначеної експертизи будуть надані додатково, після узгодження із експертом.» (т. 1 а.с. 200). В подальшому в матеріалах справи відсутні будь які погодження між слідчим та експертами стосовно надання необхідних для проведення експертизи матеріалів кримінальної справи. Тому незрозуміло, яким чином та на підставі чого до експертів потрапили інші, окрім постанови та довідки (проміжної), матеріали, зазначені у абз. 3 Висновку № 3573/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (т.1 а.с. 209 ), зокрема:

- директива делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки;- витяг з стенограми засідання Кабінету міністрів України від 19.01.2009 року;- протокол № 3 засідання Кабінету Міністрів України від 19.01.2009 року;- контракт № КП від 19.01.2009 року, укладений між ВАТ «Газпром (Москва, Російська Федерація) та НАК «Нафтогаз» Україна (Київ, Україна) купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках;- контракт № ТКГУ від 19.01.2009 року, укладений між ВАТ «Газпром (Москва, Російська Федерація) та НАК «Нафтогаз» Україна (Київ, Україна) про обсяги і умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки;- контракт від 14.03.2008 № 14/198/08, укладений між НАК «Нафтогаз України» та компанією ROSUKRENERGO AG;- договір від 17.12.2008 № 118-438 про передачу природного газу для виробничо-технологічних цілей, складений НАК «Нафтогаз України» з ДК «Укратрансгаз». Виходячи з вищенаведеного, експертами досліджувались матеріали, які в установленому законом порядку до них не надходили.

Згідно матеріалів справи на адресу експертів 19.04.2011 року старшим прокурором-криміналістом відділу криміналістики Генеральної прокуратури України Псюком Р.Й. 19.04.2011 року згідно супровідного листа № 17/1/2-49-3151-10 від 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 206) «у додаток до раніше направлених матеріалів для проведення економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151» додатково були направлені наступні документи:

1) акт від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк.;2) висновок на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк.;3)дані про надходження природного газу по договору № КП від 19.01.2009 на 1 арк.;4) аналіз прибутковості договорів за 2009 рік на 4 арк. Згідно тексту висновку № 3573/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (т.1 а.с. 209-213 ) експертами досліджувались саме оригінали акту Голов КРУ ревізії окремих фінансово-господарської діяльності ПАТ НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 01.03.2010 від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк. та висновку на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк., В матеріалах кримінальної справи № 49-3151 такі документи як акт від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк. та висновок на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк. в оригіналах відсутні і джерело їх походження - невідоме.

Тобто, інформація, яка міститься в супровідному листі прокурора № 17/1/2-49-3151-10 від 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 206) про направлення експертам оригіналів акту Голов КРУ ревізії окремих фінансово-господарської діяльності ПАТ НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 01.03.2010 від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк. та висновку на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк., а також у висновку № 3573/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (т.1 а.с. 209 ) – не відповідає дійсності.

В розпорядженні органів досудового слідства були лише копії зазначених вище документів, які були отримані на запит ГПУ з КРУ згідно супровідного листа від 19.04.2011 року (т. 5 а.с. 2).

Як вбачається з матеріалів справи, не дивлячись на те, що копії даних документів були надіслані на адресу ГПУ 19.04.2011 року (т. 5 а.с. 2) (інформація про дату отримання копій документів в матеріалах справи відсутня), оглянуті слідчим вони були лише 28.04.2011 року (т.5 а.с.292), а приєднані до матеріалів справи лише 04.05.2011 року (т. 5 а.с. 298).

З наведеного вище вбачається, що слідчий не мав права 19.04.2011 року, тобто до того, як вони були оглянуті 28.04.2011 року та приєднані до матеріалів справи 04.05.2011 року, направляти експертам копії акту ГоловКРУ ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 01.03.2010 від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк. та висновку на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк. Тим більше, слідчий не міг направити експертам оригінали даних документів, так як їх не було в його розпорядженні а експерти не могли досліджувати оригінали, як це зазначено у висновку експертизи.

Згідно супровідного листа № 17/1/2-49-3151-10 від 19.04.2011 року старшим прокурором-криміналістом відділу криміналістики ГПУ Псюком Р.Й. «У додаток до раніше направлених документів для проведення економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151» було направлено «протокол та матеріали виїмки, проведеної у НАК «Нафтогаз України» 19.04.2011 року», які, згідно відмітки, були отримані експертами 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 205).

Згідно тексту висновку експертизи № 3573/11-19 від 21.04.2011 року, згадані вище документи досліджувались експертами. (т.1 а.с. 209 ).

Згідно протоколу огляду від 29.04.2011 року (т. 7 а.с. 181), вилучені 19.04.2011 року у НАК «Нафтогаз України» документи були оглянуті слідчим лише 29.04.2011 року і визнані документами та приєднані до матеріалів справи також 29.04.2011 року (т. 7 а.с.221-225). Тобто, раніше, ніж вилучені матеріали були визнані документами, вони не могли досліджуватись експертами, а тому направлення їх прокурором в адресу експертів є незаконним, так як і дослідження їх експертами.

Згідно протоколу виїмки від 19.04.2011 року (т. 7 а.с. 4-8), виїмка документів, які згідно супровідного листа від 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 205) були направлені експертам, проводилась 19.04.2011 року в приміщенні НАК «Нафтогаз України», за адресою: м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, буд. 6, каб. 152 з 16 год.15 хв. по 18 год. 00 хв. (т. 7 а.с. 4). Але, враховуючи вищезазначене, можна зробити висновок про те, що до КНДІСЕ дані документи потрапили після закінчення робочого дня. Як вбачається з відмітки на супровідному листі від 19.04.2011 року, вилучені 19.04.2011 року у НАК «Нафтогаз України» були отримані КНДІСЕ в той же день - 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 205).

Враховуючи, що супровідний лист (т. 1 а.с. 205) складався старшим прокурором - криміналістом відділу криміналістики ГПУ Псюком Р.Й., який не був присутній при проведенні виїмки (т. 7 а.с. 4-8), після закінчення виїмки, тобто після 18 год. 00 хв. 19.04.2011 року необхідний був час, щоб вилучені документи потрапили спочатку до слідчого Нечвоглода О.А., який виніс постанову про проведення виїмки (т. 7 а.с. 3). Після цього, документи повинні були потрапити до прокурора Псюка Р.Й., який склав супровідного листа від 19.04.2011 року (т. 1 а.с. 205), а вже після цього документи повинні були бути спрямовані до КНДІСЕ. Враховуючи те, що проведення виїмки закінчилось 19.04.2011 року о 18 год. 00 хв., а на передачу вилучених документів, оформлення супровідних документів та їх транспортування до КНДСЕ (м. Київ, вул. Смоленська, 6 ) можна зробити висновок про те, що: або інформація про те, що вилучені 19.04.2011 року у НАК «Нафтогаз України» документи були передані до КНДІСЕ не 19.04.2011 року, як це вбачається з супровідного листа (т. 1 а.с. 205), а пізніше, що свідчить про підробку документа; або про те, що зазначені вище документи були отримані працівниками КНДІСЕ вже багато після закінчення робочого дня 19.04.2011 року, що може свідчити про їх упередженість, особисту зацікавленість та необ’єктивність.

Як вже зазначалось раніше, слідчим по справі було призначено «комплексну економічну, авто товарознавчу експертизу» (т. 1 а.с. 201-202). Але, згідно тексту Висновку експертизи, «Проведення експертизи доручено комісії експертів» (т. 1 а.с. 209 зворот), тобто, фактично, всупереч постанові слідчого, було проведено комісійну економічну експертизу. Згідно п. 127 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5) – «Економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.»

В порушення вимог до проведення економічної експертизи, експерти при, так званому експертному дослідженні, обмежились лише вивченням довідки (проміжної) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за період 01.01.08 по 31.12.10 років. Згідно матеріалів експертизи, в розпорядженні експертів перебували: сама довідка (проміжна); матеріали справи в одному томі на 256 аркушах; акт ГоловКРУ ревізії окремих фінансово-господарської діяльності ПАТ НАК «Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 01.03.2010 від 21.08.2010 № 05-21/122 на 284 арк.; висновок на заперечення до акту ревізії від 21.08.2010 на 105 арк.; дані про надходження природного газу по договору № КП від 19.01.2009; аналіз прибутковості договорів за 2009 рік на 4 арк.; протокол виїмки на 5 арк.; документи вилучені під час виїмки на 172 арк.

Згідно абз. 5 п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту України від 30.12.2004 року № 144/5), «Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи…», тобто, враховуючи, що постанова про проведення експертизи та частина матеріалів об’ємом близько 300 сторінок надійшли до КНДІСЕ 18.04.2011 року (т. 1 а.с. 200), то проведення експертизи повинно було б розпочатись 19.04.2011 року. Інша частина документів об’ємом більше ніж 500 стор. надійшла до КНДІСЕ, якщо вірити відмітці на супровідному листі (т. 1 а.с. 205), 19.04.2011 року, а значить вивчати їх експерти, по причинах зазначених вище, могли лише починаючи з 20.04.2011 року. Висновок же експертизи було складено та підписано експертами вже 21.04.2011 року (т. 1 а.с. 209-213).

Таким чином, виникає великий сумнів, що документи, які, начеб то були в розпорядження експертів, досліджувались ними.

Крім того, відповідно до Висновку від 21.04.2011 № 3573/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151, ним підтверджено висновки саме Довідки (проміжної) фінансово-господарської діяльності ПАТ «НАК «Нафтогаз України»» за період з 01.01.08 по 31.12.10, в той час, як для проведення перевірки такий документ не надавався та відсутній у матеріалах кримінальної справи взагалі.

Таким чином, оскільки висновок експертизи зроблений на підставі документу, походження якого не встановлено, та відносно якого є сумнів у його існуванні взагалі, вважаю, що Висновок від 21.04.2011 № 3573/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 (а.с. 207-213 т.1) є недопустимим доказом у справі та на нього не може ґрунтуватись обвинувачення.

Окремо хочу звернути увагу на те, що згідно матеріалів справи результати експертизи, оцінку якої було тільки що надано, були передані слідчому та отримані ним 24.04.2011 року, тобто в неділю, і більше того на Великдень. (а.с. 208 т. 1).

Відповідно до ст. 200 КПК України “Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок, в якому повинно бути зазначено: коли, де, ким, на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використовував та які провів дослідження, мотивовані відповіді на поставлені питання.”

Згідно з ст. 196 КПК України “При необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану постанову” Вказаний доказ містить недостовірну інформацію та дані, які протирічать один одному. Згідно з Актом №3573/11-19 здачі-приймання висновку експертизи, який був складений 24.04.2011 року, постанову про проведення вказаної експертизи було складено 18.12.2011 року.

На момент складання вказаного Акту ще не наступила дата, яка вказана, як дата складання постанови про проведення експертизи, котра зазначена в Акті як підстава для проведення експертизи. Окрім того в матеріалах справи немає і не може бути вказаної постанови, оскільки дата складання її не відповідає жодній календарній даті, які мали місце до теперішнього часу. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що відповідно до Акту №3573/11-19 здачі-приймання висновку експертизи, експертне дослідження було проведено на підставі неіснуючої постанови, що суперечить нормам КПК України, а саме ст. ст. 196, 200 КПК України.

Враховуючи все вищевикладене, цей висновок є недопустимим доказом, в зв’язку з чим взагалі не може оцінюватися судом як доказ тих чи інших обставин по справі.

Адвокат О.Плахотнюк

27.09.2011

Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
http://obkom.net.ua/media/vystup.html

3. Обвинувачення вважає (стор. 59, 71-73 обвинувального висновку), що одним із доказів, що підтверджують розмір шкоди в сумі 194,6 млн. дол. США у даній кримінальній справі, є Довідка (проміжна) від 11.04.11 № 05/88т (т.1 а.с. 191-198) комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «НАК Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року (далі – Довідка (проміжна));

Вказана Довідка (проміжна), на якій, зокрема, ґрунтується обвинувачення, не може бути визнана допустимим доказом у справі з огляду на допущення під час її складання та отримання численних грубих порушень норм чинного законодавства та з огляду на її численні недоліки, зокрема:

- перевірка проводилась та оформлялась не у відповідності до норм чинного законодавства;

- перевірка проводилась не встановленими слідством особами;

- результати перевірки оформлені не у встановлений законом порядку;

- висновки довідки є перекрученими, не відповідають дійсності та свідомо тлумачаться виключно на користь обвинувачення, оскільки зроблені на підставі окремо відібраних із усього загалу документів, без будь-якого дослідження ситуації в цілому, що повністю підтверджується офіційними документами цивільного позивача (звіт НАК «Нафтогаз України» за 2009 рік) та іншими доказами.Вказана перевірка, як зазначено у Довідці (проміжній) проводилась на виконання доручення Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. від 30.03.11 № 244 «Таємно», зміст якого нікому не відомий та не досліджувалось під час провадження у даній кримінальній справі. Крім того, перевірка проводилась не встановленими слідством особами.Так, відповідно до свідчень членів робочої групи комісійної перевірки, які нібито здійснювали перевірку та складали наведенні вище довідки, наприклад, свідчення заступника начальника відділу методології ціноутворення департаменту цінової політики та цінового регулювання Мінекономіки Климовича І.Ю. (а.с 47 т.10), директора Юридичного департаменту НАК «Нафтогаз України» Винокурова В.В. (а.с.28-32 том. 10) вбачається, що Програму-Робочий план комісійної перевірки НАК «Нафтогаз України» було затверджено заступником Голови ГКРУ Управління Рубан Н.І.,», а саму Довідку (проміжну) було надано на єдиному засіданні робочої групи у кабінеті заступника Голови Рубан Н.І., яку ними було просто підписано. Свої показання свідки підтвердили і в судовому засіданні. Вказані свідчення дають підстави стверджувати, що Довідка (проміжна) складалась безпосередньо не робочою групою, а перевірка та оформлення її результатів проводилась не встановленими слідством особами за участю тодішнього заступника Голови ГКРУ України Рубан Н.І., хоча вона не була включена до складу робочої групи та не значилася головою даної робочої групи.

Крім того, результати перевірки оформлені не у встановленому законом порядку. Враховуючи положення ст.ст. 8, 10, 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затвердженого Постановою КМ України від 20.04.96 № 550 у повноваженнях контрольно-ревізійної служби не передбачено проведення комісійних перевірок, а відповідно до пп. 35-44 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою результати перевірок оформлюються актом. Складання довідки у таких випадках не передбачено.

Крім того, згідно вказаних положень під час перевірки встановлюються винні особи, якщо виявлені порушення та за результатами надсилаються вимоги про її усунення. Як відомо в довідці не зазначено осіб, які вчинили наведені в ній порушення та не направлено вимоги про усунення цих порушень.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” від 01.11.96, вважаю, що Довідка (проміжна) від 11.04.11 № 05/88т комісійної перевірки з окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «НАК Нафтогаз України» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 року (т.1 а.с. 191-198) є недопустимим доказом у справі та таким, на який суд не може посилатися у вироку.

4. Наступним доказом, який на думку обвинувачення (стор. 59, 71-73 обвинувального висновку), підтверджує розмір шкоди в сумі 194,6 млн. дол. США у даній кримінальній справі, зазначено: Загальна довідка комісійної перевірки фінансово-господарської діяльності ПАТ «НАК Нафтогаз України» (а.с. 100-125 т.13) (далі – Загальна довідка).

Однак, вказана Загальна довідка не може бути визнана допустимим доказом у справі з огляду на допущення під час її складання та отримання численних грубих порушень норм чинного законодавства та з огляду на численні її недоліки, зокрема:

- перевірка проводилась та оформлялась не у відповідності до норм чинного законодавства;

- перевірка проводилась не встановленими слідством особами;

- загальна довідка взагалі складана у не встановлені слідством дату та рік;

- результати перевірки оформлені не у встановленому законом порядку;

- висновки довідки є перекрученими, не відповідають дійсності та свідомо тлумачаться виключно на користь обвинувачення, оскільки зроблені на підставі окремо відібраних із усього загалу документів, без будь-якого дослідження ситуації в цілому, що повністю підтверджується офіційними документами цивільного позивача (звіт НАК «Нафтогаз України» за 2009 рік) та іншими доказами, які залучаються до справи стороною захисту. Вказана перевірка, як зазначено у Загальній довідці проводилась на виконання доручення Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. від 30.03.11 № 244 «Таємно» та від 11.04.11 № 480-ДСК, зміст яких нікому не відомий та вони не досліджувались під час провадження у даній кримінальній справі. Крім того, перевірка проводилась не встановленими слідством особами.

Крім того, результати перевірки оформлені не у встановленому законом порядку. Враховуючи положення ст.ст. 8, 10, 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» та Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затвердженого Постановою КМ України від 20.04.96 № 550 у повноваженнях контрольно-ревізійної служби не передбачено проведення комісійних перевірок, а відповідно до п.п. 35-44 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою результати перевірок оформлюються актом. Складання довідки у таких випадках не передбачено.

Крім того, згідно вказаних положень під час перевірки встановлюються винні особи, якщо виявлені порушення та за результатами надсилаються вимоги про її усунення.

Як відомо в довідці не зазначено осіб, які вчинили наведені в них порушення та не направлено вимоги про усунення цих порушень.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” від 01.11.96, вважаю, що Загальна довідка комісійної перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «НАК Нафтогаз України» (а.с. 100-125 т.13) є недопустимим доказом у справі та таким, на який суд не може посилатися у вироку.

Адвокат О.Плахотнюк

27.09.2011

Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
http://obkom.net.ua/media/vystup.html

У відповідності до ст. 65 КПК України доказами у кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожен доказ в кримінальному процесі повинен мати такі властивості, як відносність та допустимість. Допустимість доказу означає законність джерела, засобу і процесуального порядку його одержання. Законом встановлені умови визнання доказу допустимим:- доказ повинен бути отриманий належним суб'єктом, який має право проводити процесуальні дії, спрямовані на збирання доказів;- доказ повинен бути отриманий з належного процесуального джерела (ч.2 ст. 65 КПК України). До них відносяться: показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих і судових дій та інші документи.

Доказ повинен бути отриманий належним процесуальним засобом (ст. 66 КПК України). Кримінально-процесуальна форма строго визначає засіб одержання доказів, невиконання якого призводить до порушення принципу законності кримінального судочинства, а отже, і до скасування винесеного по справі рішення.

При збиранні доказів повинен дотримуватися встановлений порядок провадження процесуальної дії, яка використовується в якості засобу одержання доказу.

У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя ” від 01.11.96 відзначив, що докази повинні визнаватися отриманими незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання та закріплення здійснене або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не вповноваженою на те особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Проаналізувавши матеріали справи, захист приходить до висновку, що переважна більшість, так званих доказів обвинувачення не відповідають вимогам закону або за формою, або за джерелом походження, або за змістом.

1. На думку обвинувачення, одним із доказів, що підтверджують неправомірність дій Тимошенко Ю.В. є «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» (а.с. 159-160 т.4) (далі - Директиви).

Даний документ був оглянутий згідно протоколу 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161). Але до матеріалів справи було приєднано документ, який, згідно постанови про приєднання до кримінальної справи документів (т. 4 а.с. 163), було оглянуто 17.04.2011 року. Тобто, або до постанови про приєднання до кримінальної справи документів (т. 4 а.с. 163) слідчим внесено завідомо неправдиву інформацію, або в матеріалах справи відсутній документ, а саме протокол огляду документу від 17.04.2011 року.

Крім того, у судовому засіданні 05.09.11 було допитано у якості свідка Лівінського М.О., який повністю виключив можливість виготовлення документу, який міститься в матеріалах справи (а.с. 159-166, т. 4) у КМ України та власноручне підписання його Тимошенко Ю.В. Зокрема, Лівінський М.О. однозначно заявив, що документ під назвою Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладення Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки не є актом Кабінету міністрів України. Свідок Лівінський М.О. заявив, що пред’явлений йому у судовому засіданні документ не міг готуватися в Кабінеті Міністрів України, оскільки виготовлений з численними порушеннями встановлених правил діловодства.

Крім того, свідок Лівінський М.О. однозначно ствердив, що на вказаному документі стоїть факсимільний відтиск, а не власноручний підпис Тимошенко Ю.В.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.96, документ, під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» (а.с. 159-160 т.4) є недопустимим доказом по справі.

2. Недопустимим доказом по справі є також і протокол огляду документу від 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161-162), складений старшим прокурором-криміналістом відділу криміналістики Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Псюком Р.Й. Цим протоколом процесуально оформлено огляд документу під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки».

Так, в описовій частині протоколу огляду документу від 18.04.2011 року зазначено наступне: „У правому верхньому кутку першого аркушу міститься гриф затвердження, який складається з надпису друкованим текстом «ЗАТВЕРДЖЕНО Прем’єр-міністр України Ю.В. ТИМОШЕНКО», рукописного підпису від імені Тимошенко Ю.В. та дати «від 19 січня 2009 р.», в якій число та назву місяця виконано рукописним текстом. Підпис виконано барвником чорного кольору, а рукописну частину дати – барвником синьо-фіолетового кольору. Підпис від імені Тимошенко Ю.В. засвідчено відтиском гербової печатки «КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ», виконаною барвником синього кольору…”

Однак, такі твердження протоколу не відповідають дійсності, адже як було зазначено раніше, на документі під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» стоїть факсимільний відтиск, а не рукописний підпис.

Крім того, якби навіть на цьому документі і був не факсимільний відтиск, а чийсь власноручний підпис, то твердження прокурора-криміналіста Псюка Р.Й. про те, що на документі міститься рукописний підпис від імені Тимошенко Ю.В., є вигаданими та необґрунтованими, так як висновок експертів № 3616/11-113617/11-13 за результатами проведення комплексної експертизи у кримінальній справі № 49-3151, яким ніби-то встановлено, що досліджуваний підпис в графі «Затверджено. Прем’єр-міністр України Ю.В. Тимошенко» в документі «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» від 19.01.09 виконаний самою Тимошенко Ю.В., був складений 20.04.2011 року, а огляд цього документу проводився 18.04.2011 року.

Дуже цікаво, яким чином прокурор Псюк Р.Й. встановив чий підпис стоїть на документі ще до того, як це було встановлено експертами? Крім того, в останньому абзаці протоколу огляду документу від 18.04.2011 року вказано: „Протокол прочитаний вголос. Все записано правильно, заяв та зауважень від понятих надходило.”

Тобто, як вбачається з протоколу огляду, від понятих Кожухівського Павла Олександровича та Акуленка Антона Олеговича, в присутності яких проводився огляд документу під назвою «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки», надходили заяви та зауваження.

Проте, тексту цих заяв та зауважень немає ні в протоколі огляду документу від 18.04.2011 року, ані в матеріалах справи, що свідчить про приховування органом досудового слідства заяв та зауважень понятих, та ще раз підтверджує незаконність протоколу, тобто його невідповідність вимогам кримінально-процесуального закону.

Враховуючи викладене вище, а також положення ст. 65, 66 КПК України, ст. 62 Конституції України, п. 19 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.96, Протокол огляду документу від 18.04.2011 року (т. 4 а.с. 161-162) є недопустимим доказом по справі.

Адвокат О.Плахотнюк

27.09.2011

Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
http://obkom.net.ua/media/vystup.html

Коротко

Порушення на досудовому слідстві:

1. Постанова про притягнення особи як обвинуваченого пред’явлена Тимошенко Ю.В. з грубим порушення ст.ст. 43,140 КПК України, оскільки постанова оголошувалась не слідчим Нечвоглодом О.А., а начальником управління ГПУ О. Пушкарем, вимогу щодо роз’яснення обвинувачення по суті було не задоволено, слідчим не приймались жодні пояснення, на зауваження захисника не реагував.
2. Кримінальна справа порушена без достатніх приводів та підстав, передбачених ст. 94 КПК України. Слідчий, не ґрунтувався на матеріалах, якими він володів на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи, робив висновки без достатніх на це підстав.
3. Грубе порушення права на захист. Після порушення кримінальної справи Тимошенко Ю.В. було подано заяву про допуск Власенка С.В. у якості захисника. Слідчим було відмовлено у допуску. Лише через місяць після порушення кримінальної справи Власенка С.В. було допущено у якості захисника. Слідчим протягом місяця проводились слідчі дії щодо Тимошенко Ю.В. без участі захисника, чим грубо порушено норми ст.43-1 КПК України.
4. Слідчим у порушення ст. 218 КПК України, відповідно до якої обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи в розумні строки, було направлено до суду звернення про обмеження строків на ознайомлення з матеріалами. Постановою Печерського районного суду м. Києва було обмежено Тимошенко Ю.В. і захисника у часі на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, незважаючи на те, що на той час вже існувала схожа постанова в іншій кримінальній справі, якою також було обмежено в часі на ознайомлення з матеріалами справи.
5. Слідчим було порушено ст. 48 КПК України, де визначено, що захисник має право до першого допиту обвинуваченого мати з ним конфіденційне побачення. Порушуючи передбачені 48 статтею права, як захисника, та права підзахисного, слідчим прокуратури було відмовлено захиснику Власенку С.В. у конфіденційному побаченні з підзахисною Тимошенко Ю.В. перед першим допитом у якості обвинуваченого.
6. Експертизи у справі проведені з грубим порушенням ст. 43, 197 КПК України, оскільки Тимошенко Ю.В. не було повідомлено про призначення експертиз, чим повністю позбавлено передбачених ст. 197 КПК прав, зокрема, ставити свої питання, давати пояснення, пред’являти документи, ознайомлюватись з матеріалами та висновками експертизи. Тимошенко Ю.В. неодноразово подавались клопотання та листи із вимогою щодо надання результатів експертизи. При цьому слідчим постійно зазначалось, що ніяких експертиз не проводилось. При цьому експертиза була призначена за дев’ять днів до вищезгаданого листа слідчого про начебто не проведення жодних експертиз. Крім того у матеріалах справи були підшиті чисті бланки протоколів про ознайомлення Тимошенко Ю.В. з результатами експертизи та з призначенням експертизи.
7. Обвинувальний висновок було складено старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Нечвоглодом О.А. та погоджено у першого заступника Генерального прокурора України з порушенням статей 223, 224, 225 Кримінально-процесуального кодексу України, без розкриття та доведення в діях Тимошенко Ю.В. складу злочину, обов’язкова наявність якого передбачена статтею 6 КПК України.
   
   Адвокат О.Плахотнюк
   
   27.09.2011
   
   Виступ в дебатах адвоката Плахотнюка О.А.
   http://obkom.net.ua/media/vystup.html
   

На переконання захисту, аналізуючи процедуру розгляду судом даної кримінальної справи, важко говорити про його сувору відповідність вимогам діючого законодавства.

1. Оцінюючи «повноту, неупередженість та об’єктивність» суду в цьому процесі, окремо хочеться зупинитись на епохальному рішенні судді від 05.08.2011 року про зміну запобіжного заходу відносно Тимошенко Ю.В. з підписки про невиїзд на утримання під вартою. У захисту немає жодного сумніву про те, що вказана постанова незаконна та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 5 Конвенції з прав людини, ст.. (1), а, b с) ст. (3), ст. 2, ст. 7, ст. 9, (1) (2) ст. 14, (1) (2) ст. 19, ст. 26 Пакту про громадянські та політичні права, ст.ст. 14, 148, 155, 165-165-1КПК України.

Суддею Печерського районного суду м. Києва Кірєвим Р.В. підставами зміни запобіжного заходу було визнано наступне: «суд приходить до висновку, що перебуваючи на волі підсудна може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини по справі, а тому суд вважає необхідним зміни підсудній міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту»

Наведені підстави не відповідають дійсності та обставинам справи. Зазначені підстави сформульовано у формі гіпотетичного твердження, не у формі дій, що мали місце, а у формі можливих дій. КПК України підставами для застосування будь-якого запобіжного заходу визнає, виключно, фактичні дії.

Серед підстав застосування запобіжного заходів КПК України, зокрема ст. 148 Кодексу, не передбачає такої підстави як «намагається перешкодити розгляду справи». У розумінні ст. 148 КПК України «перешкоджати встановленню істини у справі означає: знищувати та фальсифікувати докази; підмовляти, залякувати свідків, експертів поза залою судового засідання. У жодний спосіб участю у судовому слуханні справи у судовому засіданні не можливо перешкоджати встановленню істини у справі у розумінні ст. 148 КПК України. Реалізація процесуальних прав обвинуваченим (підсудним) у судовому слуханні в залі судового засідання за жодних обставин не може кваліфікуватись як перешкоджання встановленню істини у справі.

Суд безпідставно прийшов до висновку, що Тимошенко Ю.В. може ухилитись від суду та виконання процесуальних рішень, свідомо затягує процес та перешкоджатиме встановленню істини у справі, якщо наведенні дії підсудної Тимошенко Ю.В., навпаки свідчать, що остання повністю сприяє слідству у вирішенні та встановлені істини у даній справі. Необґрунтоване, безпідставне застосування запобіжного заходу взяття від варту Тимошенко Ю.В. підтверджує тільки неспроможність обвинувачення та суду довести вину Тимошенко Ю.В.

Отже, резюмуючи всі наведенні обставини у постанові суду від 05.08.11 та дії суду із незаконного застосування запобіжного заходу стверджую, що суд порушує статтю (1), а, b с) статті (3), статтю 2, статтю 7, статтю 9, (1) (2) статті 14, (1) (2) статті 19, статтю 26 Пакту про громадянські та політичні права, чітко свідчить про упередженість суду та нехтування основними правами людини, затверджених міжнародними актами таких як:

• право на ефективний засіб правового захисту
• право на недоторканість людської гідності захисту від її приниження
• право на свободу та особисту недоторканність
• право на рівність перед законом, судами і трибуналами
• право на безперешкодне дотримання та вираження своїх поглядів
• право на звільнення у разі незаконного затримання

Враховуючи викладене, вважаю, що вказана постанова є безпрецедентним випадком в судочинстві щодо застосування запобіжного заходу взяття під варту лише на підставі того, що Тимошенко Ю.В. запізнилася на судове засідання, ставить питання свідкам та емоційно висловлюється.

2. Під час всього розгляду справи суддя Кірєєв Р.В. неодноразово видаляв із зали судового розгляду присутніх осіб. Вважаю це грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства України та перевищенням суддею своїх повноважень. Згідно ч. 1 ст. 272 КПК України видалення з залу засідання як захід, який застосовується до порушників порядку судового засідання може бути застосований лише до підсудного!

Згідно ч. 3 ст. 272 КПК України «За непідкорення розпорядженню головуючого або порушення порядку під час судового засідання свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші громадяни несуть відповідальність за ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Санкція ч. 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачає такого виду стягнення як видалення з залу засідання.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 271 КПК України «Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, у зв’язку з чим у судовому засіданні із розгляду кримінальної справи оголошується перерва».

Тобто, кожен раз, коли суддя Кірєєв Р.В. наказував працівникам міліції видалити з залу засідань когось з присутніх за «порушення порядку під час судового засідання», суддя застосував стягнення не передбачене законом, зокрема ч. 1 ст. 185-3 КпАП України. Якщо, видалення відбувалися за «прояв неповаги до суду», то суддя повинен був оголосити перерву в судовому засіданні і вирішити питання про притягнення до відповідальності винних осіб, що також не було зроблено.

Враховуючи вищевикладене, вважаю дії судді Кірєєва Р.В. по видаленню присутніх в залі осіб незаконними, та такими, що свідчать про його упередженість та необ’єктивність.

3. Під час дослідження судом матеріалів справи захистом неодноразово заявлялись клопотання про оголошення повного тексту документів та матеріалів, які досліджувались судом. Дані клопотання були безпідставно відхилені суддею. Таким чином судом було грубо порушено вимоги ст. 314 КПК України, де передбачено, що документи, які є доказами по справі, повинні бути оглянуті або оголошені у судовому засіданні. Ці дії можуть провадитись як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду в будь-який момент судового слідства.

Окрім порушення ст. 314 КПК України, головуючим було порушено принцип безпосередності судового розгляду передбачений ст. 257 КПК України, де зазначено, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші документи.

4. Під час розгляду кримінальної справи № 1-657/11 суддею було винесено кілька окремих постанов відносно захисників по справі. Окрім невідповідності висновків суду викладеним в окремих постановах фактичним обставинам справи, судом було істотно порушено кримінально – процесуальний закон.

Ст. 23-2 КПК України містить перелік випадків, коли суд виносить окрему постанову. У текстах окремих постанов судді Кірєєва Р.В. не міститься посилання на частину ст.. 23-2 КПК України, якою він керувався приймаючи рішення про винесення окремих постанов. Випадки, передбачені ч.1 – ч. 4 ст. 23-2 КПК України не описані в текстах постанов. Всі окремі постанови судді були оскаржені захисниками в установленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 358 КПК України «Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора, інших зазначених у ст. 348 цього кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду. Протягом п’яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержати в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію.»

Згідно ч. 2 ст. 354 КПК України «Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього кодексу, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протягом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним справи».

Але, до теперішнього часу, в порушення вимог діючого законодавства, суддя не направив матеріали справи для апеляційного розгляду цих скарг. Такі дії судді порушують право зацікавлених осіб, зокрема захисників по справі відстоювати свої права в апеляційному порядку та свідчать про грубе порушення суддею норм КПК України.

5. Під час судового слідства головуючий у справі заборонив захисту робити заперечення на дії головуючого зразу після того, як на переконання захисту, суддею були обмежені або порушені права учасників судового процесу, що є грубим порушенням норм, передбачених ч. 2 ст. 260 КПК України. Згідно ст.260 КПК України, «головуючий в судовому засіданні керує судовим засіданням, спрямовуючи судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває з судового слідства все те, що не стосується розглядуваної справи, і забезпечує належний високий рівень судового процесу.

Коли хто-небудь з учасників судового розгляду заперечує проти дій головуючого, які обмежують або порушують їх права, це заперечення заноситься до протоколу.»

Тобто, ч. 2 ст.260 КПК України передбачено занесення заперечення до протоколу судового засідання у будь який момент його заявлення, та жодним чином не створюється обмежень щодо порядку його заявлення.6. Під час розгляду справи захистом неодноразово заявлялися відводи головуючому в судовому засіданні судді Кірєєву Р.В. Не дивлячись на те, що ці зави подавались захистом в порядку ч. 2 ст. 56 КПК України зразу ж після виникнення підстав для відводу по наслідках судових засідань, всі вони були залишені судом без розгляду. Суд аргументував свої рішення тим, що судом вже розглядались аналогічні заяви про відвід. Таке твердження суду не відповідає фактичним обставинам справи. Кожна заява про відвід містила обґрунтування, яке судом не розглядалось.

Також, в порушення вимог ст.57 КПК України головуючий розглянув заяви про відвід не виходячи до нарадчої кімнати, що є грубим порушенням кримінально-процесуальних норм.

7. Протягом всього судового розгляду захистом через канцелярію суду в письмовому вигляді були подані клопотання про виклик свідків, експертів, спеціалістів, про проведення повторних та додаткових експертиз, про витребування доказів, тощо.

При виконанні вимог ст. 317 КПК України суддею в порушення порядку розгляду клопотань, рішення по заявлених клопотаннях приймалось «пакетно». Зокрема, суд ставив на обговорення декілька клопотань захисту, потім приймав рішення про відмову в їх задоволенні. Навіть рішення про відмову в призначенні експертиз суддя приймав, хоча й в нарадчій кімнаті, але по всіх клопотаннях разом. При цьому, хочу зазначити, що в нарадчій кімнаті по розгляду клопотань про призначення експертиз суддя знаходився 35 хвилин, а текст постанови про відмову в задоволенні клопотань оголошував 20 хвилин. Такі дії судді свідчать про те, що текст постанови про відмову в задоволенні клопотань був заготовлений раніше, що свідчить про порушення таємниці нарадчої кімнати, про однобічність судового слідства, необ’єктивність та упередженість судді.

8. Приймаючи рішення про закінчення судового слідства 08.09.2011 року суддя порушив вимоги ст. 317 КПК України. Зокрема, судом не були поставлені на обговорення та розглянуті клопотання про скасування запобіжного заходу Тимошенко Ю.В. від 06.09.2011 року вх.. № 57083 та від 07.09.2011 року вх.. № 57484.

В судовому засіданні 31.08.11 суд після оголошення матеріалів справи, що містилися у 23 томах справи, змінив порядок судового засідання та перейшов до розгляду заявлених клопотань. При цьому, суддею було наголошено, що оголошення матеріалів справи, що залишились не оглянутими, буде продовжено після розв’язання заявлених клопотань.

Однак, оголосивши у судовому засіданні 08.09.11 про закінчення судового слідства, судом так і не було оголошено вказані матеріали справи, внаслідок чого вони залишились не розглянутими судом.

Адвокат О.Плахотнюк
27.09.2011

З самого початку судового слідства по даній справі судом грубо порушувався, передбачений ст.. 16-1 КПК України принцип змагальності.

1. 26.07.2011 року задовольнивши заяву Тимошенко Ю.В. про відмову від захисників Сірого М.І. та Плахотнюка О.А., та не надавши їй, передбаченого ч. 4 ст. 46 КПК України строку на запрошення нового захисника, суд продовжив розгляд справи та перейшов до допиту свідків по справі. При цьому судом були повністю проігноровані вимоги Тимошенко Ю.В. проводити допит свідків у присутності її захисту.

2. Під час допиту чисельних свідків зі списку обвинувального висновку суд неодноразово за клопотанням прокурорів та за власною ініціативою, (при чому навіть неможливо встановити хто частіше це робив), знімав «незручні» запитання захисту та Тимошенко Ю.В. до свідків. При цьому жодне клопотання захисту про зняття питань свідкам судом так і не було задоволено.

3. В судовому засіданні були допитані всі свідки, або були оголошені показання свідків, які були зазначені у обвинувальному висновку по справі. При цьому, судом були відхилені клопотання захисту про виклик майже 30 – ти свідків. З усього переліку осіб, які захист просив суд допитати, в судовому засіданні були допитані в якості свідків лише Турчинов О.В. та Лівінській М.О. Хотілось би зазначити, що 90%, так званих, свідків обвинувачення не є свідками по справі в розумінні положень ст.. 68 КПК України, в той час, як захист повністю обґрунтував необхідність допиту осіб, зазначених в клопотаннях.

Порушуючи принцип змагальності, а також право захисту, передбачене ст. ст. 48, 263 КПК України, суд відмовив захисту у виклику свідків. Суд не викликав навіть тих свідків, які були допитані на досудовому слідстві, але по незрозумілих причинах, прокуратурою не були включені до списку. Зокрема це свідки Немиря Г.М., Крупко П.М. та інші.

Якщо проаналізувати показання свідків на досудовому слідстві стане зрозумілим, що прокуратура не внесла до списку обвинувального висновку саме тих свідків, які свідчили на користь Тимошенко Ю.В. Суд же, в порушення всіх вимог кримінально-процесуального законодавства, став в цьому питанні на сторону обвинувачення.

4. З метою всебічного, об’єктивного і повного встановлення істини у справі, захист заявляв клопотання про виклик та допит в судовому засіданні понятих, які були присутні при складанні певних процесуальних документів. Такі дії необхідні для того, що в становити законність джерел отримання доказів по справі. Зокрема, це протоколи виїмки документів, протоколи огляду та інше. Суд, безпідставно та необґрунтовано відмовив в задоволенні цих клопотань захисту.

5. Враховуючи, що на досудовому слідстві були повністю порушені права Тимошенко Ю.В., передбачені ст. 197 КПК України та вона була позбавлена права ставити перед експертизою додаткові питання та пред’являти додаткові документи, захистом були заявлені клопотання про виклик та допит в судовому засіданні експертів, які проводили по даній кримінальній справі експертизи.

Суд відмовив у виклику експертів в суд. Це при тому, що до матеріалів справи долучено висновки експертних досліджень №20/11 від 12.07.11 та №25/11 від 31.08.11, складені ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива», якими повністю спростовано доводи обвинувачення, що покладені в основу обвинувального висновку від 17.06.11 у справі № 1-657/11.

В судовому засіданні була лише допитана експерт Ільчук Г.П., яка повідомила, що не має ніякого відношення до дослідження в частині підтвердження, начеб то завданих НАК «Нафтогаз України» збитків.

7. Захистом неодноразово заявлялось клопотання про виклик у судове засідання експертів ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива» Педь Ірину Валеріївну та Тихоненко Ірину Петрівну. Однак в задоволенні даного клопотання суд також відмовив, тим самим позбавив захист права надати беззаперечні докази невинуватості Тимошенко Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

8. Під час судового слухання справи, неодноразово захисниками та Тимошенко Ю.В. піднімалось питання про витребування та приєднання до матеріалів справи Консолідованої фінансової звітності НАК «Нафтогаз України» за міжнародними стандартами за 2009 рік по результатах аудиту ЗАТ «Ернст енд Янг Украудит». Клопотання захисту з цього питання судом постійно відхилялись. Але, як тільки таке клопотання заявила прокуратура, суд не вагаючись його задовольнив. Такі дії судді свідчать про надання ним певних преференцій представникам державного обвинувачення та порушення принципу змагальності в процесі.

9. Враховуючи, що Висновок від 12.05.11 № 4049/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі № 49-3151 складений без дотримання норм чинного законодавства, а дослідження проведено з порушенням порядку проведення експертиз, а також те, що матеріали справи містять висновки спеціалістів, якими повністю спростовується висновки експертизи, в судовому засіданні захистом було заявлено клопотання про проведення додаткової судово-економічної експертизи.

На тих же підставах, враховуючи, що в документі «Директиви делегації НАК «Нафтогаз України» на переговори з ВАТ «Газпром» щодо укладання Контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 роках та Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки» від 19.01.09, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи, стоїть не власноручний підпис Тимошенко Ю.В., сторона захисту звернулась до суду з клопотанням про призначення повторної комплексної експертизи. Всі клопотання про призначення експертиз суд залишив без розгляду.

10. Судом залишено без задоволення повністю обґрунтовані клопотання про проведення очної ставки в судовому засіданні між свідками Ющенком В.А. та Дубиною О.В.; про доручення до матеріалів справи великої кількості документів, які на переконання захисту є доказами невинуватості Тимошенко Ю.В. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 КК України; про витребування документів про фінансово-господарську діяльність «РосУкрЕнерго», НАК «Нафтогаз України, «Укратрансгаз», без дослідження яких неможливо встановити істину по справі.

Загалом, з більш, ніж ста клопотань захисту судом задоволено лише біля п’яти. І ті не повністю, а частково. При цьому всі клопотання прокурорів судом задоволені. Такий вибірковий підхід судді до розгляду клопотань захисту та обвинувачення свідчить про повне ігнорування судом принципу змагальності та рівності сторін в судовому засіданні.

Адвокат О.Плахотнюк
27.09.2011

Право на захист - це основоположне право кожної особи, можна сказати – святе право відстоювати та захищати свої інтереси в будь якому процесі, зокрема в кримінальному. І ніхто не повинен порушувати це право, ніхто не повинен обмежувати особу в здійсненні свого захисту .

На жаль, судовий процес над Тимошенко Ю.В. став безпрецедентним в частині повного та суцільного ігнорування судом її Конституційного права на захист.

Згідно ст. 59 Конституції України «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.»

Згідно п. 2 ч.1 ст. 263 КПК України «В судовому засіданні підсудний має право мати захисника, або взяти захист своїх інтересів на себе.»

1. Розпочинаючи судове засідання 15.07.2011 року, суддя не з’ясувавши у Тимошенко Ю.В. чи запросила вона захисників на свій захист, а зразу перейшов до встановлення особи прокурора, тобто, практично продовжив слухання справи у відсутності захисту.

Під час судового засідання 15.07.2011 року Тимошенко Ю.В. неодноразово повідомляла суддю про те, що в неї є заява про допуск адвокатів до участі у справі. Більше того, вона декілька разів розпочинала оголошувати свою заяву, але суддя Кірєєв Р.В. кожен раз перебивав Тимошенко Ю.В. примушуючи її встати, тим самим позбавив можливості зробити заяву про допуск адвокатів. Фактично, 15.07.2011 року Тимошенко Ю.В. залишилась без захисту, хоча таке право їй гарантовано Конституцією України та кримінально-процесуальним законодавством України. 15.07.2011 року суддя Кірєєв Р.В. прийняв рішення про видалення з залу засідання й саму Тимошенко Ю.В., із формулюванням «за порушення порядку судового засідання», не допустивши перед цим захисників, тим самим позбавив Тимошенко Ю.В. навіть права самій захищатися від обвинувачення, якого вона, в той день так і не почула.Під час слухання справи 15.07.2011 року після видалення із залу засідань Тимошенко Ю.В. мною було зроблено заяву про те, що я, згідно укладеної угоди, є захисником Тимошенко Ю.В. і прошу допустити мене до участі в розгляді справи. Суддя Кірєєв Р.В. відмовив мені, посилаючись на те, що такі заяви можуть робити лише учасники процесу. Таким чином, я був штучно і незаконно усунутий від виконання своїх прямих обов’язків по захисту інтересів Тимошенко Ю.В.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що суддя Кірєєв Р.В., не допустивши 15.07.2011 року захисників до участі в розгляді справи та незаконно видаливши Тимошенко Ю.В. з залу засідань грубо порушив право Тимошенко Ю.В. на захист та виявив свою упередженість та однобічність при розгляді даної кримінальної справи.

2. Згідно ч. 1 ст. 255 КПК України, «після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокуророві, підсудному, його захисникові, потерпілому, цивільному позивачеві і їх представникам, коли вони про це заявлять клопотання, можливість ознайомитися з матеріалами справи».

Згідно ч. 2 ст. 289 КПК України, «Прокуророві, а також захисникові, які вперше вступили в справу, суд зобов’язаний надати час, необхідний для ознайомлення з матеріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні.»

Об’єм матеріалів справи, які були зібрані на досудовому слідстві складав 14 томів, тобто біля 5 тис. сторінок. Після вступу до участі в справі захисниками неодноразово заявлялись обґрунтовані клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи. Судом такі клопотання або залишались без задоволення, або задовольнялись частково, з наданням захисникам 2-3 дня для ознайомлення. Тобто, суд вважав, що захисту цього часу достатньо, щоб вивчити 5 тис. сторінок справи.

Фактична відмова судді в наданні захисникам достатнього для ознайомлення з матеріалами справи часу грубо порушує право Тимошенко Ю.В. на захист та перешкоджає захисникам в здійсненні їх професійної діяльності.

3. 26.07.2011 року після того, як суд прийняв заяву Тимошенко Ю.В. про відмову від захисників Сірого М.І. та Плахотнюка О.А., судове слухання було продовжено у відсутності будь кого із захисників Тимошенко Ю.В. Більше того, судом було грубо та безапеляційно відмовлено Тимошенко Ю.В. в наданні часу для запрошення нового захисника.

Таким чином, суд грубо порушив, передбачене ч. 4 ст. 46 КПК України , право Тимошенко Ю.В. та не виконав свій обов’язок надати Тимошенко Ю.В. не менше трьох діб для запрошення захисника.

4. 05.08.2011 року судом незаконно, з грубими порушеннями вимог кримінально – процесуального законодавства та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було прийнято рішення про зміну запобіжного заходу Тимошенко Ю.В. на утримання під вартою. Фактично, з того часу захист був позбавлений, навіть мінімальної можливості спілкування з Тимошенко Ю.В. в поряду, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 48 КПК України.

Починаючи з 05.08.11, коли до Тимошенко Ю.В. було застосовано найжорсткіший запобіжний захід взяття під варту, вона перебуває у Київському СІЗО, що є режимною установою, допуск в яку чітко регламентований її Порядком та графіком роботи. Відповідно до п.4.4 Наказу від 02.12.08 №638 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.02.09 за № 137/16153) «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України» усі побачення та передачі здійснюються відповідно до встановленого графіку у робочі часи. Відповідно до ст. 21 КПК України підсудному забезпечується право на захист, але протягом всього процесу, після 05.08.2011 року, Тимошенко Ю.В. було свідомо позбавлено практично усіх наданих Конституцією та процесуальним законом прав. Відповідно до ст. 48 КПК України захисники мають право на конфіденційне побачення з Тимошенко Ю.В. без обмежень їх кількості і тривалості.

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист є конституційним правом. Відповідно до ч. 2 ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право на захист, а забезпечення цього права зазначеним особам є однією з основних засад судочинства в Україні (п. 6 ч. 3 ст. 129 Конституції). Дане право є позитивним, оскільки закон покладає на державу певні обов'язки щодо забезпечення його реалізації. Уповноважені державні органи повинні не лише не перешкоджати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному здійснювати встановленими законом засобами захист від пред'явленого обвинувачення, але й активно сприяти цьому.

У той же час, оскільки засідання суду тривали щоденно з ранку до вечора, захисники були позбавлені можливості побачень з Тимошенко Ю.В., що в подальшому не давало змоги здійснювати підготовку до судового засідання та випрацьовувати стратегію захисту.

За весь час слухання справи після взяття Тимошенко Ю.В. під варту захист мав можливість лише двічі потрапити до Київського СІЗО для спілкування з Тимошенко Ю.В. Зокрема така можливість була 30.08.2022 року та 09.09.2011 року.

Окрім щоденного слухання справи, суддя Кірєєв Р.В. проводив слухання справи щоденно з 09-00 - 09.30 по 19.00 - 20.00, що є грубим порушенням трудового законодавства України. А враховуючи, що Тимошенко Ю.В. перебуває під вартою та особливості її доставки до суду з Київського СІЗО (підйом о 05.00 ранку та повернення до установи о 21.00-22.00), такий графік слухання справи є ні чим іншим, як знущанням та тортурами по відношенню до Тимошенко Ю.В.

Вважаю, що вказані вище дії вчиняється суддею умисно та свідомо направлені на позбавлення можливості спілкування Тимошенко Ю.В. зі своїми захисниками, обговорення необхідних питань та підготовки стратегії захисту.

Своїми діями головуючий порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника.

Дії головуючого щодо обмеження права на захист шляхом ненадання часу на підготовку до судових засідань суперечить також ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, якою встановлено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому кримінального обвинувачення як мінімум гарантії на основі цілковитої рівності, зокрема, мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту.

Таким чином, встановлення суддею графіку щоденного тривалого слухання справи порушує основоположні права Тимошенко Ю.В. щодо забезпечення захисту від висунутого обвинувачення та перешкоджає захисту у здійсненні їх професійних обов’язків, та свідчить про упередженість суду та його зацікавленість у результатах розгляду справи.

5. Грубі порушення прав Тимошенко Ю.В. та прав захисників були допущенні головуючим при допиті свідка, а саме, Лівінського М.О. Намагаючись обмежити захист у часі поставлення питань свідку, який надавав ґрунтовні свідчення по суті справи, головуючим знімались поставленні захистом питання, незважаючи на бажання свідка надати на них відповіді. Головуючий постійно перебивав Тимошенко Ю.В. та захисників при поставленні питань, а в подальшому, взагалі позбавив Тимошенко Ю.В., передбаченого КПК України права задавати питання свідкові.

Слід зазначити, що жодною статтею кримінально-процесуального законодавства не передбачено можливість обмеження суддею часу на проведення допиту та поставлення питань підсудним чи захисником.

6. Під час всього судового розгляду справи суддя постійно намагався унеможливити висловлювання захистом своїх доводів на обґрунтування того, чи іншого клопотання, реалізувати право захисту на заперечення проти дій головуючого, заявити клопотання, тощо. При цьому, головуючий постійно необґрунтовано та безпідставно зазначав, що всі дії захисту спрямовані на затягування судового розгляду справи. В той же час всі дії головуючого, графік розгляду справи, процедура виклику та доставки в судове засідання свідків та експертів свідчили про намагання суду якомога швидше розглянути справу, навіть ціною повного ігнорування права Тимошенко Ю.В. на захист.

Таким чином, суддею були грубо порушені права Тимошенко Ю.В. передбачені п.7 ст. 263 КПК України, де прямо зазначено право підсудного задавати питання свідку, а також аналогічні права захисників, визначені п.7 ч.2 ст. 48 КПК України .

Адвокат О.Плахотнюк 27.09.2011

Пригадаємо, як розпочиналася газова війна між Україною та Росією у 2009 році. Делегація Нафтогазу залишає переговори та їде з Москви. Газпром отримує офіційне повідомлення від Нафтогазу, що технічні умови української ГТС потребують імпортованого газу для забезпечення безперешкодного транзиту російського газу теріторію України, а це можливо лише за умови угоди на імпорт газу між Газпромом та Нафтогазом. Російський прем"єр Путін робить заяву про те, що між Газпромом та Нафтогазом діє чинний контракт на транзит, термін якого спливає лише у 2011, тому Україна зобов"язана забезпечувати безперешкодний транзит російського газу до Європи. Наслідки невиконання цього контракту, за словами Путіна,  для України можуть бути вкрай негативними. [ Читати далі ]

Оскільки газова справа 2009 Тимошенко стала визначальною для подальшої долі країни, варто пригадати, з чого все починалося, адже це була не перша газова війна України з Росією. Отже, повернемось у 2005 рік. На той момент діє Контракт про об'єми і умови транзиту російського природного газу через територію України на період з 2003 по 2013 роки від 21.06.2002 року. Доповненням № 4 (стор.1 та стор.2) від 09.08.2004  до цього Контракту на період з 2005 по 2009 роки встановлені: а) фіксована ціна за транзит російського газу в розмірі $1,09 доларів США за 1 тис. куб. м газу на 100 км відстані, яка не підлягає зміні Сторонами; б) фіксована ціна на російський природний газ, що надається ВАТ "Газпром" для забезпечення балансу газу України в рахунок оплати НАК "Нафтогаз України" послуг, що надаються по транзиту, в розмірі $50 США за 1 тис. куб. м, яка не підлягає зміні Сторонами. [ Читати далі ]