Национальный банк снова "всадил" и юрлицам, и физлицам.

Национальный банк ввел обязательную продажу юридическими лицами-резидентами части валютной выручки, получаемой от продажи товаров по внешнеэкономическим договорам.

Об этом говорится в постановлении НБУ 475 от 16 ноября, зарегистрированном в Министерстве юстиции 16 ноября.

«Установить требование по обязательной продаже на межбанковском валютном рынке поступлений в иностранной валюте в виде валютной выручки резидентов от продажи товаров по внешнеэкономическим договорам», - отмечается в документе.

При этом, согласно постановлению, размер поступлений, подлежащих обязательной продаже, устанавливается отдельным распорядительным документом НБУ.

Требование по обязательной продаже распространяется на поступления в инвалютах 1-й группы классификатора валют НБУ и в российских рублях.

Обязательная продажа части поступлений в инвалюте осуществляется банками на межбанковском валютном рынке без поручения клиентов и не позднее, чем на следующий рабочий день после зачисления таких поступлений на распределительных счет.

Постановление 475 вступает в силу на следующий рабочий день после официального опубликования (документ опубликован в газете «Урядовий кур'єр» 212 от 17 ноября) и действует в течение 6 месяцев с момента вступления в силу.

Как сообщалось, 15 ноября Президент Виктор Янукович подписал принятый Верховной Радой 6 ноября закон, предоставляющий право Национальному банку вводить на срок до 6 месяцев требование по обязательной продаже части валютной выручки, поступающей в Украину в пользу резидентов (законопроект 11033)

И еще. НБУ ввел обязательную продажу поступающей физлицам в виде переводов из-за рубежа инвалюты на сумму свыше 150 тыс. гривен/месяц в эквиваленте

http://un.ua/rus/fulltext/all/20121119.html

На Солнце произошла гигантская вспышка.

Ученые ожидают одну из самых мощных геомагнитных бурь за всю историю.
Эксперты Космического агентства НАСА зафиксировали гигантский взрыв на Солнце, который произошел 16 ноября 2012 года. По словам ученым, выброс был столь масштабным, что не поместился даже в кадр снимка обсерватории. Сейчас огромное количество солнечного вещества на бешеной скорости движется к Земле.

Как сказано на сайте агентства, вспышка сопровождалось разрывом солнечного волокна и двойным выбросом корональной массы. Он достигнет поверхности земли уже этой ночью. Специалисты прогнозируют одну из самых мощных геомагнитных бурь за всю историю наблюдений.


Потому всем метеочувствительным людям стоит заранее побеспокоится о своем здоровье. Контролируйте свои эмоции, не допускайте переутомления и откажитесь от алкоголя. Также возможны нарушение ТВ-сигналов и мобильной связи.


Кстати, эксперты сообщают, что из-за этой вспышки один из спутников связи уже вышел из строя. Нынче японский Кодама недоступен из-за сбоя в работе. А японские эксперты распостранили сообщение о том, что вскоре может возникнуть разрушительное воздействие на электрооборудование.

Агония режима

  • 18.11.12, 17:14
За добрый тридцатник лет в журналистике – старалась не позволять себе эмоциональных, лобовых заголовков. Но сейчас рука не сдержалась. Потому что то, что сегодня происходит в стране (в непонятной, мутной ситуации то ли признанных, то ли не признанных выборов, на фоне сомнений и, естественно, с помощью СМИ попыток оболванить граждан) – все же это агония режима. Того, который мы с вами искренне ненавидим, режима вредоносного янучарства.0

Что? Кого-то снедает фрустрация, мол, а где же мгновенная, окончательная и безоговорочная «уборка» от руля так называемой партии власти и самого Виктор Федорыча? Знаете ли, уважаемые сограждане, с медицинской точки зрения агония насквозь прогнившего организма, который все равно обречен – это не благостный уход в мир иной праведника под тихое ангельское пение. Это некий мучительный процесс. Когда еще немного несут чушь в бреду, и, извините, ходят под себя. Сейчас, в эти дни, когда Центризбирком позволил себе обнародовать результаты весьма сомнительно подсчитанных выборов, столпы режима и вправду слегка бредят на публику, и ходят под себя до понятного запаха. Впервые за время, когда они с руки недоброй памяти Ющенко начали подползать ко власти, а потом оседлали ее – они на выборах 28 октября 2012 года, подсчитанных даже так, схлопотали по физиономии. Реально.

А что, нет? Начнем с арифметики. Даже если считать цифры по сомнительным, ЦИКовским данным, и не позволить себе не ко времени возрадоваться, а принимать во внимание возможный наихудший вариант. Так вот, что получится. Если к объявленным ныне регионаловским мандатам приплюсовать добычу КПУ; взять тройку балоговского «Единого центра» (а это еще вопрос, помните, в предыдущих заметках мы обратили внимание, как сам Виктор Балога высказался об отношении к фальсификации выборов); буквально жалостные два мандата теперь уже бывшей Народной партии Литвина; учесть один мандат от пророссийского «Союза» (опять вопрос, с коммунистами-симоненковцами у «Союза» отношения – хуже некуда); и вот так, щедро-заранее прибавить все 43 мандата самовыдвиженцев – получается 266. А ведь в данном случае мы с вами считали по предельному максимуму. Ну, и подумаемте: наш режим, «партия власти», подгребшая за последние пару лет казалось бы все – под себя, рассчитывала на эти результаты? Особенно после того, как «взула» страну на местных выборах-2010? Или — напротив, по принципу депарламентизированной Беларуси, рассчитывала как раз на другие, позволяющие без излишних волнений, «железно» укрепиться, и уж далее – творить со страной, что пятке в «голову» придет? Без реальных помех в парламенте?

Вот они, цифры серьезной помехи. Без аплодисментов, но реально присутствующие на данном этапе сомнительного подсчета голосов. Объединенная оппозиция «Батькiвщина», «Свобода» и УДАР – действительно не разругавшиеся (На данном этапе. Мы с вами не захлебнувшиеся оптимизмом, мы – реалисты, мы не хвалим, а просчитываем то, что происходит сегодня, и эти оппозиционные силы, таки да, не разбежались, ведут общую линию). 239 голосов. Это если не прикинуть, что в предыдущем абзаце мы отнесли всех самовыдвиженцев к «большинству партии власти», а ведь отнесли исключительно, чтобы избежать пресловутого шапкозакидательства. И не прибавили те пять округов, которые даже Центризбирком признал подсудными, подлежащими перевыборам. Словом, в среднем – от 239 до 250.

И даже если 239 – это количество, которое вполне способно «перекрыть кислород» тем же достаточно растерянным рассчитывателям на прочное большинство от режима. Каким именно способом перекрыть? А многими. От неприятия присяги (этот вопрос еще не закрыт), до блокирования «штампования» антиукраинских документов в высшем законодательном органе Отечества. И это будет – реальным путем к фактическому несуществованию Рады седьмой каденции, и так или иначе, перевыборам этого созыва на других, более демократических и прозрачных условиях. Процесс займет некоторое время? Это несколько муторно? Ну, смотрите «Дом-2», или что там – «Сваты на кухне». Греха в подобных зрелищах нет. Просто – кому что интересно. Судя даже по цифрам ЦИК – очень и очень многим избирателям как раз интересно, что со страной-то будет. Жить они в ней, понимаете ли, собираются. И – ответили режиму даже цифрами подневольного или сфальсифицированного голосования.

Понравилось, как сказал Томенко. ТV, 5-й канал: «Зайдем мы или не зайдем (в Верховную Раду – В.А.) мы будем смотреть по ситуации. Мы можем зайти в парламент, и заблокировать его таким образом, что он не будет работать, пока мы не услышим не обещания, а пока Генеральная прокуратура не скажет, какие дела (по фальсификациям на выборах – В.А.) не открыты, пока не будет принято решение по Тимошенко и по Луценко». А вот – «свободовец» Адрей Ильенко на том же канале: «Есть ситуация, когда оппозиция оставляет за собой возможность блокировать новую Раду способом, который мы посчитаем нужным». Приблизительно то же говорит УДАР.

Это, единство (на данном этапе, но ведь и хорошо!) сил, которые мы с вами признали оппозиционными – еще шажок вперед, вопреки сомнениям, которые были ранее, и вполне справедливо смущали. Об этом следует не стесняться говорить, а главное – не стесняться признавать это перед собой. Потому что сейчас пошла другая атака на нас, уважаемые читатели-собеседники, подконтрольный Инет трещит – «оппозиция сдулась и сдалась, вот так, любезный народ!». Нет, в сегодняшних заметках мы не будем обходить и замалчивать того, что ныне раздувают в качестве скандалов номер раз. Зачем замалчивать? Лучше объективно рассмотреть.

Анатолий Гриценко посчитал нужным сообщить на своей страничке в Фейсбуке, что он лично не подписал совместный план действий, принятый «Батьківщиной», «Свободой», УДАРом. Он считает нужным сообщить, что «предлагал другой план действий, но он не был поддержан». Какой именно? И кто из реальных сил встал под этот план? Отдавая должное уму и в хорошем смысле – непримиримости Гриценко, хочется спросить: сейчас, в реальном бою и перед еще более реальным боем, этот внутренний, «внутрикомандный спор» стоит «светить» на публику? Тем более, если взять непрепарированную, не вырванную из контекста мысль Гриценко, то ведь, как покажется каждому думающему человеку, главное лежит вот в какой фразе: «Тем не менее, решение принято – будем его выполнять. Жизнь покажет, было ли оно верным». Если так, и совершенно правильно на данном этапе подводите черту Вы, пане Гриценко, то, может, не стоило бы делать что-то в «переписке» типа Одноклассников или ВКонтакте, переписке для «умных блондинок»? Ведь подобные вольные оговорки рождают заголовки прорежимных СМИ «В оппозиции наметился раскол». Какой? Куда? Кого Вы увели, и честно говоря, хотели ли этого? Извините, у всех есть эмоции и нервы, но ай-ай… Туда же – о выходе «из оппозиции» Виктора Уколова. Он заявил, что не желает работать под руководством Арсения Яценюка. Один человек. Скажем так, далеко не самый харизматичный. Ну, не желает, и «отряд не заметил потери бойца». Дело личное. И на производстве, и в партиях – такое случаются и будет случаться, что, кстати, говорит о ростках демократии.

А кто, кстати, сказал о том, что оппозиция проиграла, даже в нынешних условиях? Более того, пошла на некий «сговор»? Прежде, чем говорить это (или возражать), давайте-ка – к первоисточникам. Заявление трех оппозиционных сил, набравших (в данных условиях!) немало голосов. Обнародовано 12 ноября. Давайте – по тексту. «…заявляємо, що результати парламентських виборів 28 жовтня засвідчили: українська влада втратила довіру українських громадян. Українські опозиційні сили здобули переконливу перемогу над партією влади». Указывается на преступления в ряде мажоритарных округов, да что там, мы и сами знаем, на своей шкуре. И, таким образом, знаем, что фальсификация шла не только по мажоритарке, и не только в пяти округах, параллельно и в многомандатном, и не только в признанных ЦИК «проблемными» окружкомах, шел и «вброс» бюллетеней, и фальсификация по спискам. «Зерно» общего заявления: «1. Парламентські вибори 28 жовтня 2012 року не відповідали міжнародним стандартам, зокрема, ПАРЄ та ОБСЄ, були недемократичними, нечесними і непрозорими. Оголошені підсумки виборів не відображають реального волевиявлення українців»; «2. Центральна виборча комісія усунулася від контролю за виборчим процесом та всупереч вимогам Конституції України не забезпечила реальних результатів виборів»; «Ми ще раз наголошуємо, що не визнаємо результатів виборів, доки останній з опозиційних кандидатів, перемога якого була вкрадена, не стане народним обранцем». В общем заявлении – и о неправедных решениях подконтрольных судов, и о главном, целях возможной деятельности в то ли парламенте, то ли недопарламенте. « Передусім ми спрямовуємо свої зусилля на забезпечення – ухвалення закону про імпічмент президента – ухвалення виборчого кодексу, що передбачатиме проведення виборів за пропорційною системою з відкритими списками – відставку уряду Азарова, міністра внутрішніх справ, керівників правоохоронних структур – відставку Генерального прокурора – звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, та інших політичних в'язнів – спільне внесення пакету законопроектів про боротьбу з корупцією та відновлення політичних, соціально-економічних прав і свобод українців, які грубо порушувалися владою»; «Ми залишаємо за собою право на адекватні дії, усі Конституційні методи і засоби парламентської та позапарламентської боротьби включно з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України 7-го скликання, проведенням дострокових парламентських та президентських виборів».

Это заявление похоже на сдачу, на сговор? Хотя бы перед собой, в душе, глядя в зеркало на себя – признаем, что нет. Вот и не станемте слушать «песен» об этом.

А на счет того, что агонизирующий режим маленько бредит, и уж извините, еще раз скажу – ходит под себя, так вот они, доказательства. Причем, и с языка, и (еще раз извините), с противоположного места, отдуваться заставляют не первых лиц, а так, тех, кого и «разменять» можно. Создававший ПР, но давно невиданный среди «рупоров» замглавы того, что они называют партией , он же, замглавы избирательного штаба ПР Владимир Рыбак вещает, что он «не исключает» того, что спикером новоизбранной Верховной Рады станет «представитель другой политической силы». А не ПР. На счет ПР нынче «желательно, но не обязательно». Мы с вами могли представить себе подобные заявления еще месяц назад? Так кто победил?..

Секретарь СНБО Андрей Клюев через пресс-службу вверенной ему организации рассказывает, что в новой Раде будет прилично ориентированное, да еще и конституционное большинство. Эк, какую общую для всех цель, какую конфетку нашел… «Конституционное большинство парламентариев, выступающих за сближение нашей страны с Евросоюзом». Чего бы лучше… Да только Евросоюз и все его структуры, как раз после нынешних выборов и подсчета результатов предпочли еще более отодвинуться от сотрудничества с нынешним киевским, до конца неустраненным, режимом. Пожалуй, наиболее общепризнанная и долголетняя международная организация, выступающая за права человека и демократические свободы (70 лет кряду), Freedom Hous устами своего президента Дэвида Кремера заявляет: « В результате мы увидели, что уровень нарушений ужасен, как, кстати, и на прежних выборах в местные Рады»; «Мы слишком долго говорили о пряниках. Пряники не работают. Время вести серьезный разговор»; «Мы серьезные сторонники санкций, и работа в этом направлении идет». Речь идет не только о невъездных-одиозных, но и об аресте активов наших «любимчиков». Перечисление серьезных международных организаций, вербализирующих примерно то же, можно продолжать и подкреплять цитатами. Но зачем? Картина ясна.

Так что, согласимся с предположением, что Клюев в данном случае, выразив «мечту» о смешанном гипотетическом приличном парламентском большинстве, вот именно, прилюдно «сходил под себя»? В состоянии агонии режима?..

Никаких чудес. И то, что мы нынче имеем основания называть оппозицией – может засбоить, наделать ошибок. Придется «придавать ускорение» неким нашим, гражданским, пинком. И вообще, положение сложное. Но понимаете ли, режим по-настоящему проиграл. Впервые за последние годы. И не смейте верить в противоположное.


Виктория АНДРЕЕВА, ord-ua.com

Героя фильма “Шахта №8 избили битой. Нужна помощь

Юрий Сиканов находится в больнице и может остаться инвалидом, если ему не помочь. Многие помнят его по известному документальному фильму “Шахта № 8” — это тот самый паренек, вынужденный работать в копанке, чтобы прокормить себя и сестру.



http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=ltGpPHY9cYU


Юра около месяца находится в челюстно-лицевом отделении по адресу: Макеевка, ул. Больничная, 1.
Вот что пишут люди, которые пытаются ему помочь:
Врачи говорят, что они не могут его больше держать у себя, так как первичную медицинскую помощь уже оказали, а держать просто так его дальше нет смысла — нужно обследование и операция, прошло уже слишком много времени. Буквально в понедельник необходимо сделать конусно-лучевую компьютерную томографию суставов (два сустава и нижняя челюсть). В клинике пошли навстречу и обещали сделать три снимка по цене двух, в сумме это 1000 грн. Дальнейшее лечение зависит от того, что покажет обследование, но если предварительный диагноз подтвердится, необходимо будет 3000 грн на
титановые вставки (по 1000 каждая), не менее 3000 на антибиотики и обезболивающее, Дополнительно — деньги на прочие расходы, связанные с постоперационной реабилитацией (я не сильна в медицинских терминах, врач прокомментирует подробнее, если необходимо). Врач говорит, что 10
000 гривен на все расходы должно хватить, если не будет никаких осложнений.


5211537417258378 — банковская карта (Приватбанк) самого Юрия. На неё уже пересылали
деньги, счет верный и карта действительно у Юры.
050-608-89-06 — зав. отделением, Сергей Викторович Румянцев.
06232-58-78-79 — номер отделения

UPD: При каких обстоятельствах Юра получил травму пока точно не знаю.

Друг, Східняк, просив, відмовити не можу.

  • 18.11.12, 11:54
Орест Лютий читає вірш (Країна Мрій 2012)



Вышел в степь донецкую...ремикс

У проекті беруть участь онуки радянських офіцерів, онуки членів УПА, а сам Орест позашлюбний онук радянського офіцера та якоїсь там зв'язкової


Орест Лютий. З ЧОГО ПОЧИНАЛАСЬ МОСКОВІЯ?

Увага! Є трохи московської нецензурщини"


Сміття з хати да за кордон: Азаров vs Фірташ

  • 17.11.12, 21:50

Скандальна стаття у Frankfurter Allgemeine засвідчила, що невдалі для регіоналів вибори загострили боротьбу груп впливу у партії влади

У ніч після парламентських виборів прем’єр-міністр Микола Азаров був дуже роздратований, підкреслює "Тиждень". Як перший номер списку Партії регіонів, він мусив з’явитися у формальному штабі ПР, що розмістився в столичному готелі «Інтерконтиненталь», і розповідати там про «перемогу» своєї політичної сили. Мовляв, 30% голосів, здобуті нею за партсписками, – це найбільше серед усіх учасників перегонів.

Щоправда, було очевидно, що перший номер «переможців» у вкрай кепському гуморі. Роздратування Азарова прорвалося назовні, коли журналісти почали запитувати його про перспективи залишитись у прем’єрському кріслі. Замість відповісти щось на кшталт «це вирішать, як і належить за Конституцією, президент і парламент», поки що чинний керівник Кабміну став обзивати журналістів провокаторами, а потім взагалі перейшов на особистості. Відповіді ж по суті ніхто так і не почув.

Винести сміття з хати

Після цього сталося те, що до останнього часу здавалося невластивим регіональному конгломерату – внутрішній конфлікт не лише був винесений у публічну площину, а й навіть на міжнародний рівень. У впливовій німецькій газеті Frankfurter Allgemeine Zeitung було опубліковано статтю Конрада Шуллера за результатами його візиту до України під час парламентських виборів, у якій висвітлювалася титанічна боротьба українського прем’єра Миколи Азарова із підступним олігархом Дмитром Фірташем. Появу подібного матеріалу в будь-якому українському виданні сприйняли б як відверту «джинсу».

«У вузькому колі Азаров розповідав про те, як головне угруповання в цій війні олігархів, очолюване хімічним і газовим мільярдером Фірташем, вже багато років систематично намагається зруйнувати відносини України із Заходом», – пише FrankfurterAllgemeineZeitung. Німецький журналіст нагадує, що в орбіту впливу Фірташа входять голова Адміністрації Януковича Сергій Льовочкін і перший віце-прем’єр, тобто перший заступник самого Азарова, Валерій Хорошковський. Останній раніше очолював СБУ, зокрема й під час затримання Ланґе, чим офіційний Берлін був обурений. Не наводячи підтверджень своєї версії, німецький журналіст заявляє: це затримання було однією з навмисних провокацій «групи Фірташа», щоби розсварити Україну з Європою.

У свою чергу, Микола Азаров представлений як чи не найбільший "західник" в українській політиці. Мовляв, саме він домігся персонально від Януковича швидкого звільнення німецького політолога Ніко Ланґе, затриманого за незрозумілими звинуваченнями 2010 року в Борисполі працівниками СБУ (яке тоді очолював представник групи Фірташа Валерій Хорошковський), а також наполегливо радив Віктору Федоровичу не ув’язнювати Юлію Тимошенко (у якої також був відритий конфлікт із Фірташем, але більш рівні відносини із Клюєвим)! Саме Азаров, і ніхто інший, також нібито надавав і надає «всебічну допомогу» міжнародній місії на чолі з екс-президентом Європарламенту Коксом та екс-президентом Польщі Кваснєвським (ця місія досліджує в Україні, зокрема, ситуацію з політичними кримінальними процесами). І, нарешті, особисто Азаров робить усе, щоб знизити залежність України від російського газу. Він добивається заміщення його газом із Західної Європи, а також прагне всіляко розвивати співпрацю з німецькими промисловими гігантами. Натомість Фірташ та його RosUkrEnergo (одним зі співвласників якого є Газпром) – основний лобіст російських інтересів.

Напевно, людина, котра «захистила» Ланґе, «захищала» Тимошенко і «захищає» Україну від російського тиску, в очах малообізнаних в українських реаліях німців тепер є справжнім державником, демократом і євроінтегратором. Щоправда, аби не передати куті меду, автор статті у Frankfurter Allgemeine зауважив: Азаров робить усі ці речі не через абстрактний ідеалізм, а в ході боротьби з тим-таки Фірташем.

«Бєспрєдєл» як стратегія

У цій без перебільшення сенсаційній статті, як на перший погляд, викладено чимало раціонального. Однак повірити у відданість демократії і європейським цінностям Миколи Азарова не легше, ніж у те, що Віктор Янукович перед публічними виступами перечитує промови Цицерона.

Корені появи статті варто шукати в доволі давній ворожнечі між «групою Фірташа» та Андрієм Клюєвим, секретарем Ради нацбезпеки та оборони, котрий навесні таки домігся права керувати виборчою кампанією Партії регіонів. Одним із проявів такої ворожнечі, за даними Тижня, став, зокрема, і той бедлам, що тривав понад десять днів після виборів на низці мажоритарних округів, де кандидати від влади поступились представникам опозиції чи нелояльним самовисуванцям, проте вжили найширший арсенал заходів для викривлення волі виборців.

Відомо, що Льовочкін, під чиїм крилом намагається, хоч наразі й безуспішно, стати повноцінним мером Києва голова столичної держадміністрації Олександр Попов, самоусунувся від забезпечення високого результату регіоналів у недружній до них столиці. Підсумком чого принаймні до певної міри і став програш синьо-білих в усіх тринадцяти столичних округах. Мало того: один із представників вищого кола виборчого штабу ПР у розмові з Тижнем відверто нарікав, що Адміністрація президента не доклала під час кампанії достатніх зусиль для просування партійних кандидатів на округах у всій Центральній Україні.

Натомість саме Клюєв як голова штабу відповідав за досягнення однієї з головних цілей ПР на цих виборах – формування однопартійної більшості у 226 голосів. Тепер у штабі на Липській схильні вважати, що план провалився внаслідок саботажу, влаштованого «групою Фірташа». «Вони нас відверто топили. Ви ж лишень погляньте, як зловтішно висвітлював події на скандальних округах їхній «Інтер», – проілюструвало ситуацію джерело в ПР (як відомо, телеканал «Інтер» підконтрольний Валерію Хорошковському).

Звісно, не все так просто. Скажімо, «бєспрєдєл» на деяких округах, що розгорнувся після виборів, був санкціонований особисто Януковичем чи кимось із його найближчого оточення. За даними Тижня, Клюєв запропонував таку схему: ті кандидати, що здатні перехилити шальки терезів на свою користь, мають робити це самотужки, вдаючись до наявних у них методів. Державна ж машина усього лише їм не заважатиме. Саме тому хтось, як кандидат Травянко у сумнозвісному 132-му окрузі, підключав до справи міліцейський спецназ, що вивозив бюлетені з ОВК, хтось, як Тетяна Засуха у 90-му окрузі, «попрацював» із судами, щоби ті викреслили десятки тисяч відданих за опозицію голосів, а хтось узагалі відмовився від продовження боротьби, зокрема через нестачу ресурсів.

Ідея полягала в тому, щоб центральна влада щонайбільше дистанціювалася від скандальних подій у округах. Саме тому й сам Янукович протягом двох тижнів уперто мовчав про те, що коїлося. Водночас, як тепер очевидно, відмежуватися не вдалось, тож і на Заході та й усередині країни, «бєспрєдєл» пов’язують із главою держави.

Боротьба посилюватиметься

В такій ситуації чимало залежить від того, хто краще поставить себе в очах Януковича: Льовочкін, якому треба довести, що це Клюєв провалив кампанію і ще й нарвався на скандал, чи Клюєв, який зацікавлений показати, що в усьому винні «саботажники» Фірташа. Зрештою, серед округів, де велись «бойові дії», були й такі, за котрими йшли люди останнього (перемогу опозиційного кандидата Булатецького на 94-му окрузі брутально відібрала креатура Фірташа Валентина Жуковська).

У контексті цієї боротьби й варто розглядати статтю Frankfurter Allgemeine. Боротьба триває серед іншого за крісло прем’єра, на який «група Фірташа» зазіхає вже не перший рік. Клюєв, котрий також претендує на цю посаду, але зараз потрапив у невиграшну позицію, стає ситуативним союзником Азарова, котрий не хоче йти на пенсію. В такому становищі донести до західних партнерів думку про «прозахідного» Азарова, котрий нібито боронить країну від проросійського «бєспрєдєльщика» Фірташа, стає цілком зрозумілим кроком.

Цікаво, що опоненти Клюєва, схоже, не забарились із відповіддю на антифірташівську публікацію. 6 листопада український інтернет сколихнула звістка про те, що Льовочкін написав заяву про відставку з посади голови АП. На його місце нібито розглядали кандидатуру, зокрема, все того ж таки Клюєва. Інформацію поширив сумнівний сайт, котрий раніше відзначився публікацією відверто фальшивого інтерв’ю з «караванським стрільцем». Тож не дивно, що того самого дня її спростували. Водночас у підкилимній політичній боротьбі не рідкість, коли подібні сфальсифіковані витоки організовують самі герої публікацій. Наприклад, аби подивитись, хто першим претендуватиме на нібито звільнене крісло. Або щоб донести до вищого керівництва (в нашому випадку – Януковича) думку про те, що вороги (в цьому разі – Клюєв) невтомно, як видно з публікацій у пресі, підкопуються під єдиного вірного слугу (тут – Льовочкіна). Чи зміниться розстановка сил у владному конгломераті, багато в чому залежатиме від того, як впорається Клюєв з новим завданням: рекрутувати у фракцію ПР не менше сорока депутатів із самовисуванців і «тушок» із опозиційних сил. Уже в ці дні їм роблять пропозиції, від яких важко відмовитись. За інформацією джерел у штабі ПР, у фракцію влади уже нібито рекрутовані не менше 20 «багнетів» зі сторони.

Врешті ситуація, що склалася, підтвердила той факт, що внутрішня боротьба в «монолітному» таборі влади віднедавна точиться не менш активно, аніж свого часу серед помаранчевих. Якщо до цього вона не виливалася так відверто назовні, то зараз це сталося, що свідчить про її загострення, яке, мабуть, лише посилюватиметься із наближенням президентських виборів.

novaukraina

Олександр Михельсон