"...Я не селадон...

 "....Я не селадон і мого самолюбства ніколи не тішили дешевеньки побіди над служницями, модистками, гімназистками і таким іншим легкодоступним матер"ялом.Заводити інтрижку з покоївкою, ховатися потім від всепроникливих всюдисущих очей власної супружниці, дрібненько обманювати, хвостиком замітати сліди - фе! Я би так не потрафив.Це все одно, що перейти на кишенькову крадіж. Не кажу, що не вкрав би більшої суми, я просто не знаю, бо мені такого випадку не траплялося, але красти по дрібному, на копійки - вже напевне можу сказати, що не буду.Так і тут: не ,кажу, що буду вічно дотримувати вірности супружньої, просто не дбаю про те; але якщо й порушу, то для того мусить трапитися добрий випадок....

,,,, І от нараз уся та філософічна система летить к чортовій матері. Я заглядаюся на служницю, я думаю про неї, говорю поки що сам собі... якісь зовсім нестосовні слова....  В неї довгі вії й чудово тремтять над очима. Рот розкривається злегка, аби тільки показати два ряди білих зубів і то таких білих, які бувають у муринів та..  у таких служниць. А ввечорі, коли вона роздягається й спустить сорочку з одного плеча, оглядаючи чорненьку родинку на ньому.. потім здригається від якогось шелесту, бистро натягне сорочку на безстидне плече й зробить рух Сусанни, що закривається від малоскромних стареньких благочестивців....."   Гнат Хоткевич   "Дияволиця".