Ти сидиш у теплій кімнаті, п`єш гарячий індійський чай. Десь на Сході гинуть солдати, матерів огортає печаль. Ти сумуєш, звичайно, потрібно, в цьому плані ми всі як один. Ти не з гордістю, а з стабільністю хочеш нових найвищих вершин. Адідаси, найки і рібоки, У дівчат там подібне щось. Схаменіться, будьте ж ви гідними. Українці ми чи здалось? Тої тихої, пізньої осені, коли ми піднялися з колін, закричали всі разом:"Досить з нас! Добивали, та не змогли!" Та зима, що змінила кожного І...
Читати далі...