Я люблю метал. А ще я люблю східну музику, арабську зокрема. І тому час від часу цікавлюся, що відбувається на східній рок- і метал-сцені в надії вихопити який-небудь цікавий сплав європейської та арабської культури. Щось, звичайно, знаходилося, але рівень композиції, виконання, запису завжди відбивав бажання слухати далі. "Інтернет-група" Al-Qaynah, яка складається з ентузіастів по всьому світу, що один одного ніколи й не бачили, записала багатообіцяючі демки, хоч і невисокої якості, але з чудовими ідеями. Але на демо-записах все і заглохло.

Індійська прог-команда Motherjane писала, принципі, досить цікаву музику, хоч вона і швидко набридає. Але в останньому альбомі вже немає чого слухати, скотилися в якийсь занудний поп-рок...

І хто б міг подумати, що в Тунісі, в цій маленькій та зовсім небагатій країні на краю великої пустелі ховається прог-метал команда, якій не соромно показатися на світовій сцені поруч з глибами на зразок Dream Theater i Symphony X (що вони останнім часом і почали робити). Отже, до вашої уваги Myrath

Ніхто, думаю, не буде сперечатися, що "Smoke On The Water" - одна із самих знакових композицій в історії рок-музики. І як всі знакові пісні, вона переграна та переспівана тисячі разів. З часом у мене назбиралося декілька цікавих кавер-версій, при чому не простих перегравань "нота в ноту", а саме інтерпретацій. Ними й ділюся. Темпи та тональності у всіх різні, але я свідомо не став їх вирівнювати.

Отже першими вступають самі "атцы", а за ними естафету підхоплюють Six Feet Under на чолі з Крісом Барнсом, власником (на мій погляд) самого моторошного голосу в сучасному металі. За ними темп піднімають Soulfly, де Максу Кавалері вдається прокричати всю пісню на одній ноті. Далі дає жару шведський гітарний віртуоз і знатний клоуняка Mattias "IA" Eklundh. І, накінець, завершує мікс Pat Boone та його біг-бенд зі своїм кавером з альбому "In A Metal Mood".

Якщо комусь захочеться послухати повні версії - звертайтесь, передам через файли.і.уа.

Коли мені в руки потрапив заипис дебютного альбому французького дуету Pin-Up Went Down, він відразу же відправився на вершину мого власного рейтингу "дивної та безбашенної" музики, яку не збирається покидати ось вже рік. За власним визначенням музинкантів, вони змішали gothic, death та progressive metal, додавши туди фанк, джаз та інші експериментальні стилі. Мій брат, що підкинув мені цей запис, дав значно коротше визначення цьому стилю: "гоніво-metal" :)

Справжньою перлиною дуету є, звичайно, вокалістка Асфодель. Ні, з технічної точки зору нічого аж такого надзвичайного, ні 5-ти октав, ні неймовірної сили голосу, але...

Біля імені вокаліста на музичних альбомах звичайно зазначається "vocals". На всілякого роду death-thrash-grind metal альбомах - "voices" (гроул чомусь ніхто не хоче називати вокалом :) ). На диску Pin-Up Went Down написано: "Asphodel: female creations" ("жіночі персонажі", якось так)

Щоб зрозуміти, чому там написано саме так, послухайте нарізочку треків з альбому "2Unlimited"