Моє улюблене свято... Напевно, Новий Рік. Можна загадувати бажання, і потім цілий рік гадати, чи воно здійсниться... Смішно. Однак, здається, найбільше я люблю Різдво. Це дуже родинне свято. Дуже тихе. Ми з дідусем усамотнювалися в кімнатці і тихенько лежали, слухаючи тишу, колядки, що відлунювали здаля... Звісно, були смачні страви. Традиційні. Навіть за часів Брєжнєва... На жаль, я з тих, як він казав, "їдять, щоби жити". А є й ті, що "живуть, аби їсти". Тому єдине, що можу пригадати, це кутя. І пироги... Різні. З вишнями, сиром, яблуками... Запашні. Здається, ще була, "їда наша, - борщ та каша". Ми неправильно святкували, тихо... Атмосферно. Це було просто свято. Дивно... А вже Новий Рік святкували дуже гучно, нестримно, з усіма, - приїжджали, приходили далекі родичі, і разом проживали ці зимові дні... Велика родина - це вже свято. Справжнє диво...