вірші
- 05.03.09, 13:26
І.Р.
Плащаницею ночі покриєш схололі вуста,
Дорахуєш до ста, і, примруживши стомлені очі,
Прочитаєш молитву, і тінню старого кота
Повз розбурхану Лету прожогом укотре проскочиш.
А за нею туман. І прочинене навстіж вікно,
І було то давно, і банальна зимова сльота.
Ти постукаєш в небо, а там наливають вино,
А спускатися долу вже боязко, бо самота.
Бо брести по землі, по зимі волочити крило,
Жи би все відгуло, а воно на ступнях мозолі.
А вино не дозріло – у Лету крівцею стекло.
І не...